Постанова

від 06.12.2023 по справі 363/1232/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року

справа № 363/1232/21

провадження № 22-ц/824/7432/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.

при секретарі: Дьоміній К.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Акціонерного товариства «Сенс Банк»

третя особа: Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Луньової Анни Геннадіївни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року, постановлене під головуванням судді Лукач О.П. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг» про скасування державної реєстрації, вчиненої 8 квітня 2019 року Комунальним підприємством «Агенція адміністративних послуг» Київської області, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності

В С Т А Н О В И В :

В березні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що 31 березня 2005 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 10-29/158 відповідно до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 23688 доларів США зі сплатою відсотків. Кінцевий термін повернення основної заборгованості по кредиту -

30 березня 2020 рік.

Крім цього, 30 березня 2005 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 02-10/627, зареєстрований в реєстрі за №1314.

11 травня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору іпотеки № 02-10/627 від 31 березня 2005 року, відповідно до якої пункт 1.3 Договору іпотеки викладено у новій редакції: пункт 1.2 Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 479750 гривень.

Крім цього, 11 травня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір №10-29/3387 про надання відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості до 30000 доларів США. Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом - 10 травня 2022 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 11 травня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір №02-10/1539 відповідно до якого, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язання за Кредитним договором № 10-29/3387, нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

8 квітня 2019 року Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Київської області Верестун О.І., зареєстрував за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності став Дублікат Іпотечного договору № 02-10/1539, серія та номер 101 від 19 березня 2019 року, виданий приватним нотаріусом Кравченко І.В; Повідомлення, серія та номер: 4461, виданий

19 вересня 2018 року, видавник АТ «Укрсоцбанк».

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» є Акціонерне Товариство «Альфа Банк».

Позивач вважає, що державна реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 та розташована в будинку

АДРЕСА_3 , є незаконною оскільки: при укладанні 11 травня 2007 року Договору іпотеки законодавство передбачало реєстрацію права власності за Іпотекодержателем на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» лише на підставі окремого договору, проте окремий договір про задоволення вимог банку між позивачем та відповідачем не укладався.

Оскільки договір іпотеки було укладено 11 травня 2007 року, то відповідно до Закону України «Про іпотеку» у редакції від 23 лютого 2006 року передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 25 грудня 2008 року, яка не давала АТ «Укрсоцбанк» законних підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі підпункту 4.5.3 пункту 4.5. Дублікату Іпотечного договору № 02-10/1539 від 11 травня 2007 року, оскільки щоб переоформити право власності на майно в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 25 грудня 2008 року, власник квартири (Іпотекодавець) повинен прийти до нотаріуса або до державного реєстратора із Іпотекодержателем та надати письмову згоду на таке відчуження, таку згоду власник квартири не надавав;

Також, державним реєстратором порушено пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553, оскільки не надано доказів про отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, не надано доказів про відмову адресата від одержання такого відправлення, в інформаційній довідці не зазначено документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Так, банком було направлено позивачу повідомлення від 19 вересня 2018 вихідний №4461 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та про анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, у якому зазначено, що загальна сума заборгованості станом на 22 серпня 2018 року становить 927319,47 гривень, а також що в разі не виконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, поштове повідомлення позивач не отримував, а лист повернувся на адресу відправника «за закінченням встановленого строку зберігання». Позивач вважає, що повернення повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання до відправника з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, і не є доказом належного інформування іпотекодавця про звернення стягнення на предмет застави;

державним реєстратором порушено вимоги Закону України № 629-VIII від 16 липня

2015 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки відчужена квартира АДРЕСА_1 підпадає під дію цього Закону та має загальну площу 51,7 метрів квадратних, є єдиним житлом позивача та членів його сім`ї.

Представник позивача, просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46375114 від 9 квітня 2019 року, номер запису про право власності 31089139, що вчинив державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» Київської області Верестун О.І.;

витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння;

поновити право власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , шляхом поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна 2-кімнатної квартири

АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам;

стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 6793,50 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27000,00 гривень.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 рокупозов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг» про скасування державної реєстрації вчиненої, 8 квітня 2019 року Комунальним підприємством «Агенція адміністративних послуг» Київської області, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності - задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 46375114 від 9 квітня 2019 року, номер запису про право власності: 31089139, вчинений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Київської області Верестуном Олексієм Івановичем.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння.

Поновлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , шляхом поновлення відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 6793 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 27 000 гривень.

В поданій апеляційній скарзі представник банку просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Посилається на те, що пунктом 4.1 іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекожержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на відсутність окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки таким договором є іпотечне застереження, яке міститься у п.п. 4.5, 4.5.3 Іпотечного договору. Відтак банк мав право у досудовому порядку задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження.

Зазначає, що відповідач, маючи невиконані зобов`язання за кредитним договором, відчужив належне йому додаткове рухоме майно після введення в дію Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Позивач, посилаючись на мораторій, діє недобросовісно та на шкоду відповідачу, а тому згідно ст. 13 ЦК України його права не підлягають захисту.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірна квартира є його місцем проживання, відсутності в нього іншого житла та доказів невідчуження ним додаткового житла в період укладення іпотечного договору.

Апелянт вказує про направлення відповідачу повідомлення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, яке направлено на адресу, вказану в кредитному та іпотечному договорах, цінним рекомендованим листом.

Крім того, апелянт не погоджується із розміром стягнутих витрат на правничу допомогу, та вважає їх завищеними.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 25.12.2008 року не давали Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» законних підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пункті 4.5.3. Дублікату Іпотечного договору № 01-10/1539.

Оскільки майнові права не входять до переліку підпункту 1 п.1 закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» тому відсутні підстави вважати, що у позивача є інше житло або відчужив його після укладення договору іпотеки.

Направлення вимоги на ім`я ОСОБА_1 повернулося із відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання», оскільки останній не мав можливості отримати вище зазначене повідомлення від19.09.2018 року № 4461 внаслідок того, що у повідомлені вказано невірний поштовий індекс. Відповідачем не надано жодного доказу, який підтверджує завищену винагороду на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходивіз того, що між банком та позивачем відсутній відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання, та є правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за банком, відтак дії державного реєстратора щодо реєстратора за банком права власності на спірну квартиру не можна вважати законними.

У справі відсутні докази про надсилання та вручення ОСОБА_1 рекомендованого відправлення з вимогою іпотекодержателя про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При вирішенні спору суд дійшов висновку про те, що спірна квартира є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується позивачем як місце постійного проживання та у власності ОСОБА_1 відсутнє інше нерухоме майно, відтак квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згоду на відчуження предмету іпотеки ОСОБА_1 не надавав.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 31 березня 2005 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та яке нині змінило назву на АТ «Сенс-Банк», та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 10-29/158, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 23688,00 доларів США, зі сплатою 14,5 % річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами пункту 2.6 цього Договору та порядком погашення суми основної заборгованості до 15 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 ст.1 Договору, з кінцевим терміном погашення основної заборгованості по кредиту до 30 березня 2020 року (том 1 а.с. 13-15).

Як убачається із Договору кредиту (пункти 1.2 - 1.3) кредит надається позичальнику на інвестування в житлове будівництво двокімнатної квартири загальною площею 53,23 м.кв., що будується за адресою: АДРЕСА_4 ), відповідно до Інвестиційного договору №В-30/03/05/01 від 30 березня

2005 року, що укладений між-Акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона № 2» та позичальником. У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення зобов`язань за цим Договором, Кредитор укладає:

в день укладення цього Договору з позичальником - іпотечний договір майнових прав, за умовами якого позичальник передає Кредитору в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, для придбання якої, згідно з п. 1.2 цього Договору, надається Кредит, заставною вартістю 155750,98 гривень;

протягом трьох робочих днів після оформлення та реєстрації права власності на квартиру - з позичальником додаткову угоду до іпотечного договору, зазначеного в п. 1.3.1. цього Договору, в якій сторони змінюють опис предмета іпотеки: замість майнових прав на квартиру - квартира із зазначенням її реєстраційних даних, заставної вартості, із посиланням на відповідне свідоцтво про право власності на квартиру. Зазначеною додатковою угодою можуть бути передбачені інші умови за згодою сторін. Додаткова угода про внесення змін до іпотечного договору посвідчується нотаріально. При цьому, нотаріус здійснює відповідну перереєстрацію заборони відчуження предмета іпотеки.

31 березня 2005 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та яке нині змінило назву на АТ «Сенс-Банк», та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №02-10/627, відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту №10-29/158 від 31 березня 2005 року. Основне зобов`язання майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру АДРЕСА_5 (том 1 а.с. 16-18).

Згідно пункту 1.9, 1.11 та 2.1.9 Іпотечний договір №02-10/627, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного у п.1.1 цього Договору, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього за іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки. Обтяження предмета іпотеки за цим Договором підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України. Іпотекодавець зобов`язаний ротягом трьох робочих днів після оформлення та реєстрації права власності іпотекодавця на нерухоме майно, зазначене в п. 1.1. цього Договору, укласти з іпотеко держателем додаткову угоду, визначну п. 1.9 цього Договору.

31 січня 2007 року АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та яке нині змінило назву на АТ «Сенс-Банк», та ОСОБА_1 , відповідно до п.п. 1.9, 2.1.9 Іпотечного договору, укладено Додаткову угоду №1 до Іпотечного договору №02-10/627 від

31 березня 2005 року, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 10/29/158 від 31 березня 2005 року нерухоме майно - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_6 (том 2 а.с. 60).

11 травня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору іпотеки №02-10/627, згідно пункту 1.2 якої сторони домовилися внести зміни до Договору іпотеки, виклавши

пункт 1.3 Договору іпотеки в новій редакції - заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 479750, 00 гривень, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладання цього договору становить 95000,00 доларів США (том 1 а.с. 19).

Також, цього самого дня, між сторонами укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3387, відповідно до якого, банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру (кредит) окремими частинами (траншами) зі сплатою 12,85% процентів річних та комісій, в розмірі та у порядку визначеному цим Договоро в межах максимального ліміту заборгованості до 30000,00 доларів США з наступним графіком зменшення максимального ліміту заборгованості кожного 10 числа місяця, починаючи з червня 2007 року з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 10 травня 2022 року (том 1а.с. 20-22).

Згідно пунктів 1.2 - 1.3.1 вказаного Договору, кредит надається позичальнику на поточні потреби. У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також-інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає в день укладення цього Договору - з позичальником Іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку двохкімнатну квартиру, загальною площею 51,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , заставною вартістю 479750,00 гривень.

Так, як убачається із Дублікату , що має силу оригіналу, 11 травня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та яке нині змінило назву на АТ «Сенс-Банк», та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №02-10/1539, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3387 від 11 травня 2007 року (основне зобов`язання), нерухоме майно, саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_8 (том 1 а.с. 23-25).

Дублікат Іпотечного договору виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. АТ «Укрсоцбанк» замість втраченого. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. 11 травня 2007 року і зареєстрований у реєстрі за № 1691.

Як передбачено пунктом 1.3 Іпотечного договору, у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає: в день укладення цього Договору - з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку 2-кімнатну квартиру, загальною площею 51,7 метра квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , заставною вартістю 479 750,00 гривень 00 копійок. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.

За змістом підпункту 2.4.3 пункту 2.4 та підпунктом 4.1 пункту 4 Іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.5.3 пункту 4 Іпотечного договору).

Підпунктом 6.2 пункту 6 Іпотечного договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відправлення зв`язку одержувача.

Представник АТ «Укрсоцбанк» звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням від

19 вересня 2018 року №4461 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказане повідомлення надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_7 , яку зазначено у Іпотечному договорі. Банк запропонував ОСОБА_1 сплатити суму заборгованості та роз`яснено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти днів АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» (том 1 а.с. 28).

Конверт, надісланий 25 вересня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 повернувся без вручення адресату з причин «за закінченням встановленого строку зберігання» (том 1 а.с. 29).

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з 2 листопада 2006 року на праві приватної власності ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_6 (номер об`єкта в РПВН:16408270). Від 31 січня 2007 року, на підставі виникнення обтяження: Додаткова угода до Іпотечного договору (серія та номер 234, виданий 31.01.2007, видавник: Кравченко І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу), міститься запис про вид обтяження: заборона на нерухоме майно суб`єкта обтяження - ОСОБА_1 Відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження:4430549, 31.01.2007, реєстратор: Київський міський нотаріальний округ (номер запису обтяження: 31089182). Крім цього, від 11 травня 2007 року на підставі виникнення обтяження: Іпотечний договір (серія та номер:1691, виданий 11.05.2007, видавник: Кравченко І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу), міститься запис про вид обтяження: заборона на нерухоме майно суб`єкта обтяження - ОСОБА_1 . Відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження:4941852, 11.05.2007, реєстратор: Київський міський нотаріальний округ (номер запису обтяження:31089241). Також, від

17 травня 2007 року на підставі виникнення іпотеки: Іпотечний договір (серія та номер 1691, виданий 11.05.2007, видавник: Кравченко І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу), міститься інформація про державну реєстрацію іпотек за основним зобов`язанням: Строк виконання основного зобов`язання 10.05.2022, розмір - 30000,00 доларів США, Іпотекодержатель АКБ СР «Укрсоцбанк», Боржник - ОСОБА_1 . Відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 4967542, 17.05.2007, реєстратор: Київський міський нотаріальний округ (номер запису про іпотеку: 31089268).

8 квітня 20219 року державним реєстратором Верестун О.І. КП «Агенція адміністративних послуг» Київська обл., на підставі внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46375114 від 09.04.2019, Верестун О.І. КП «Агенція адміністративних послуг» Київська обл., на підставі виникнення права власності: Дублікат Іпотечного договору №01-10/1539, серія та номер:101, виданий 19.03.2019, видавник: Приватний нотаріус Кравченко І.В., Повідомлення, серія та номер:4461, виданий 19.09.2018, видавник: АТ «Укрсобанк», внесено інформацію про право приватної власності АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно - квартира АДРЕСА_6 , номер запису про право власності: 31089139 (том 1 а.с. 26-27).

Згідно Висновку про вартість об`єкту оцінки ТОВ «Антей Ріелті» станом на 9 листопада 2018 року складає 820010,00 гривень (том 1 а.с. 56).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу надійшли матеріали, а саме: копія заяви АТ «Укрсоцбанк» в особі Горбача С.С., про видачу дублікату Іпотечного договору №02-10/1539, укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 , посвідчений 11 травня 2007 року за реєстровим №1691, у зв`язку з втратою його оригінального примірника. До заяви додано подані представником банку документи щодо його повноважень, при цьому приватним нотаріусом не надано суду копію Іпотечного договору №02-10/1539, на підставі якого було видано його Дублікат (том 1 а.с. 172-190) та його не було надано і на виконання ухвали суду від 1 червня 2022 року.

Як убачається із наданої представником позивача Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартири за № АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 ,

АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , не належать на праві власності ОСОБА_1 (том 1 а.с. 198-223).

При цьому, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за РНОКПП: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , за ним на праві власно не зареєстровано іншого нерухомого майна, крім квартири АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 61).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вірно встановлено судом спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з банком Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3387 від 11 травня 2007 року. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором та на підставі Дублікату Іпотечного договору №02-10/1539 банк звернув стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке за банком зареєстроване державним реєстратором.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 вказаного Закону).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами першою та другою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Таким чином, способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора поділяються на: 1) судовий (на підставі рішення суду); 2) позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), кожен з яких має власний правовий механізм реалізації.

Іпотечний договір від 11 травня 2007 року, а саме п. 4.5.3. договору, містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Тобто, зазначене застереження, надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Так, частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Із внесенням змін до цієї норми згідно з Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Після внесення Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її положеннями передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Отже, судом вірно встановлено, що правовою підставою переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 12 травня 2006 року) міг бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, та який був би правовою підставою для реєстрації права власності квартири за банком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що між банком і позивачем відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання, та є правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за банком, відтак дії державного реєстратора щодо реєстрації за банком права власності на спірну квартиру не можна вважати законними.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 та висновками Верховного Суду, викладені у постановах від 23 вересня 2020 року у справі №200/18401/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18 від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18777/18 від 18 травня 2022 року у справі №357/4329/19/19, від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19, щодо позасудового врегулювання зобов`язань ПАТ «Укрсоцбанк».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі №757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20), від 08 грудня 2021 року у справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) викладено висновок, що за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до пункту 6.2 Іпотечного договору усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відправлення зв`язку одержувача.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

З наведеного слідує, що підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та отримання останнім письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Так, перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцем в один із порядків, узгоджених сторонами договору, а саме у письмовій формі направлялась вимога про усунення порушення на поштову адресу, зазначену ним у іпотечному договорі.

Як встановлено судом із копії конверту, який міститься у матеріалах справи, поштову кореспонденцію, надіслану банком 25 вересня 2018 року ОСОБА_1 , адресату не було вручено з причин «за закінченням встановленого строку зберігання» та конверт повернувся відправнику.

Із вказаного конверту не є можливим встановити, що саме цю вимогу було надіслано ОСОБА_1 , враховуючи відсутність опису вкладення до нього та наявність між банком та вказаним боржником правовідносин за іншими кредитними договорами.

Звернення стягнення на предмет іпотеки вчинено 8 квітня 2019 року, а вимога датована 19 вересня 2018 року, при цьому заходів для повідомлення боржника про намір звернення стягнення у іншому порядку, крім поштового відправлення, які також передбачено пунктом 6.2 Іпотечного договору, банк протягом періоду з 19 вересня 2018 року по 08 квітня 2019 року не вживав.

Висновок суду про те, що у справі відсутні докази про надсилання та вручення ОСОБА_1 рекомендованого відправлення з вимогою іпотекодержателя про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на реалізацію права іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12729/15-ц (провадження №14-317цс18) підтвердила заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за позивачем відсутнє зареєстроване право власності на інше майно. Таким чином, на момент укладення оспорюваного правочину 8 квітня 2019 року у іпотекодавця іншого нерухомого майна, ніж спірна квартира, не було.

Таким чином, судом вірно встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 51, 7 кв.м.) по АДРЕСА_21 , є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується позивачем як місце постійного проживання та у власності ОСОБА_1 відсутнє інше нерухоме житлове майно, відтак квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згоду на відчуження предмету іпотеки ОСОБА_1 не надавав.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він його передав, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Отже, вирішуючи справу про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з його волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належне позивачу майно вибуло з його володіння поза його волею з порушенням норм чинного законодавства та набуте відповідачем АТ «Укрсиббанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та яке має назву АТ «Сенс Банк», без відповідних на те правових підстав, обґрунтованою є вимога про витребування у відповідача цього майна на користь позивача.

Разом з тим, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Власник з дотриманням вимог ст.ст.387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Зважаючи на викладене, колегія суддів враховує зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду та вважає, що заявлені вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення права власності на квартиру неефективним способом захисту порушеного права. Відтак оскаржуване рішення в частині скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення права власності на квартиру слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин справи.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині, та виходячи з критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів приходить до висновку про відшкодування із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу надану в суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн, в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000.00 грн. що відповідатиме критерію розумності та реальності.

Керуючись ст.ст. 141, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Луньової Анни Геннадіївни задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 46375114 від 9 квітня 2019 року, номер запису про право власності: 31089139, вчинений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Київської області Верестуном Олексієм Івановичем та в частині

поновлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , шляхом поновлення відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам, скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог.

Рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити, стягнувши з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді