Ухвала від 27.12.2023 по справі 120/7443/23

УХВАЛА

м. Вінниця

27 грудня 2023 р.Справа № 120/7443/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 62 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 16.05.2023 р. № 42 "Про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_1 та передачі у власність земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_1 та передачі у власність земельної ділянки.

Зобов`язано Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер: 0520655900:02:009:1499, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_1 .

14.12.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про встановлення судового контролю. Клопотання мотивовано тим, що незважаючи на набрання рішенням у справі № 120/7443/23 законної сили, а також відкриття виконавчого провадження відповідач ухиляється від виконання вказаного рішення та не вчиняє дій щодо його виконання в частині зобов`язання Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер: 0520655900:02:009:1499, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_1 .

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про умисне невиконання рішення суду та недобросовісність у діях органу місцевого самоврядування, що й стало підставою для звернення до суду з цією заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців.

Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Як зазначалось вище, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.

У рішенні від 25 квітня 2012 року 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

У іншому рішенні в справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Так, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ) 01.11.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 73197250 з виконання виконавчого листа № 120/7443/23, виданого 25.10.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер: 0520655900:02:009:1499, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_1 .

Зі змісту листа Відділу від 12.12.2023 № 16719/4.1-22/6, адресованого на адвокатський запит представниці позивача, видно, що у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження боржником надано лист № 3039/02-6 від 14.11.2023 про зупинення виконавчого провадження та копію ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023 в справі № 120/7443/23. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023 в справі №120/7443/23 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, а також зупинено дію даного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року. Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» 22.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

24.11.2023 на адресу Відділу надійшла заява ОСОБА_1 від 23.11.2023 про поновлення вчинення виконавчих дій та виконання вищевказаного рішення суду. Враховуючи вищезазначене, керуючись ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» 27.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій. Разом з цим, з метою повного фактичного виконання рішення суду, на адресу боржника 27.11.2023 направлено вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду в повному обсязі. Станом на 12.12.2023 відповідь на вимогу державного виконавця від 27.11.2023 боржником не надано.

Таким чином, державним виконавцем на запит представника позивача надано інформацію щодо виконавчого провадження № ВП № 73197250 з виконання виконавчого листа № 120/7443/23, виданого 25.10.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер: 0520655900:02:009:1499, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_1 .

При цьому, судом встановлено, що станом на даний час виконавче провадження ще не закінчене та Відділом вживаються заходи з метою виконання рішення суду у цій справі.

Суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 13.02.2019 р. в справі №643/11906/15-а, про те, що примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, вбачається, що виконавче провадження за №73197250 перебуває на стадії виконання, відсутні дані про його зупинення чи закінчення.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 р. по справі №120/7443/23, яке залишене без змін постановою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023, не надасть очікуваного результату, а також те, що при здійсненні вказаного вище виконавчого провадження відповідачем (боржником) створюються будь - які перешкоди щодо виконання судового рішення, а тому відповідно не вбачається ускладнення щодо належного виконання судового рішення у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно у суду на даний час відсутні об`єктивні підстави, які б свідчили про необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Щодо посилання позивача на те, що боржником не виконано вимогу державного виконавця від 27.11.2023 № 4.1-22/6 щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 р. по справі №120/7443/23 та взагалі не надано відповідь на таку вимогу, то суд зазначає, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем вказаної вимоги державного виконавця. Відтак, зазначене не дає підстав зробити висновок, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду ( в тому числі щодо виконання вимоги державного виконавця ).

Суд зауважує, що приписами КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 03.10.2018 р. в справі №826/18826/14.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що заява представника позивача є необгрунтованою та про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а відтак клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 120/7443/23 за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна