Ухвала

від 18.12.2023 по справі 910/17561/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/17561/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн

доМіністерства фінансів України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національний банк України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаФонд гарантування вкладів фізичних

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаКабінет Міністрів України

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаАкціонере товариство Комерційний банк Приватбанк

провизнання недійсним договору

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників справи:

від позивачане з`явився

від відповідачаІщенко Р.А.

від третьої особи-1 Мала О.Р.

від третьої особи-2 не з`явився

від третьої особи-3 Меньшикова О.Я.

від третьої особи-4 Самсонович О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України (далі відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акту виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21.12.2016 були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ Приватбанк, від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Приватбанк Шевченко Андрій Миколайович, в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ АБ Укргазбанк, в частині, що стосується прав та інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/17561/19 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.01.2020.

24.01.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 826/7809/17.

28.01.2020 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 11.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 відкладено підготовче засідання на 27.02.2020, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національний банк України (далі третя особа-1), Фонд гарантування вкладів фізичних (далі третя особа-2), Кабінет Міністрів України (далі третя особа-3) та Акціонере товариство Комерційний банк Приватбанк (далі третя особа-4).

27.02.2020 суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження з власної ініціативи на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 викликано Національний банк України, як третю особу-1, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як третю особу-2, Кабінет Міністрів України, як третю особу-3, у підготовче засідання, призначене на 12.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/7809/17, а також зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

05.10.2023 Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.11.2023 судом поновлено провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання на 23.11.2023.

08.11.2023 Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк подано клопотання про закриття провадження у даній справі.

22.11.2023 позивачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.11.2023 представником Кабінету Міністрів України подано клопотання про закриття провадження у справі.

23.11.2023 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 07.12.2023.

У підготовчому засіданні 07.12.2023 позивачем подано заперечення щодо закриття провадження та заяву про зміну (доповнення) підстав позову.

Ухвалою суду від 07.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заперечення щодо закриття провадження, а також відкладено підготовче засідання на 18.12.2023.

У судове засідання 18.12.2023 представник позивача не з`явився. На електронну пошту суду 18.12.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання за сімейними обставинами, проте до початку проведення підготовчого засідання таке клопотання не було передано судді для розгляду.

Ухвалою суду від 18.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято заяву позивача про зміну (доповнення) підстав позову.

У судовому засіданні представник відповідача просив закрити провадження у даній справі на підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, представники третіх осіб, присутніх в судовому засіданні, підтримали клопотання про закриття провадження у даній справі.

Розглянувши надані матеріали справи, документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінивши заперечення позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.

В обґрунтування поданих клопотань про закриття провадження відповідач та третя особа-4 посилаються на положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акту виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21.12.2016 були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ ПриватБанк, від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ПриватБанк Шевченко Андрій Миколайович, в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ АБ Укргазбанк в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн .

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 961 Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи було визначено, що Держава в особі Міністерства фінансів України придбаває акції ПАТ КБ Приватбанк у повному обсязі за одну гривню. Так, на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ ПриватБанк від 20.12.2016 року № 2887 укладено оспорювані договори та списано із рахунків позивача грошові кошти, що призвело до фактичного незаконного позбавлення майна позивача, крім того, вказані правочини укладені від імені позивача, як пов`язаної із ПАТ КБ ПриватБанк особи, проте, як стверджує позивач, останній до таких осіб не відноситься. Також позивач зазначив, що не уповноважував Шевченка Андрія Миколайовича діяти від його імені.

Як визначено статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вказано вище, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акту виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016.

Отже, позивачем обрано такий спосіб захисту прав та інтересів, як визнання правочинів недійсними.

Разом з тим, 23.05.2020 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності № 590-IX від 13.05.2020, згідно з яким внесено зміни до низки процесуальних кодексів України.

Зокрема, відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності) єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, зважаючи на те, що, за твердженням позивача, спірний договір підлягає визнанню недійсним, а також беручи до уваги положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, відповідно до якого права та інтереси учасників/колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку, можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі, суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем у даній справі (визнання правочину недійсним), не відповідає положенням частин ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України.

Судом не оцінюються заперечення позивача щодо закриття провадження у даній справі з підстав відсутності його волі на укладення оскаржуваного договору, оскільки укладення правочину було здійснено в процедурі виведення банку з ринку.

Також судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що грошові кошти з його рахунків були списані у зв`язку з незаконністю та безпідставністю визнання позивача пов`язаною з банком особою рішенням від 13.12.2016 № 105, оскільки останнє також прийнято в процедурі виведення банку з ринку.

Крім того, суд зазначає таке.

Зі змісту статей 15, 6 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 та від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд констатує, що на вимоги пов`язаних із неплатоспроможним банком осіб про визнання недійсними правочинів, укладених від їхнього імені, поширюється дія спеціальних норм матеріального права, передбачених статтями 39, 40, 41, 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які були чинними на момент учинення правочинів у процедурі придбання державою акцій неплатоспроможного банку (тут та надалі в редакції від 19.11.2016).

Отже, така вимога (визнання недійсним договорів) є неефективним способом захисту незалежно від того, чи були законними рішення компетентних органів про виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом обміну його акцій на зобов`язання інвестора, оскільки не призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення прав колишніх акціонерів або пов`язаних з банком осіб.

При цьому єдиним ефективним способом захисту позивача може бути відшкодування йому у грошовій формі завданої шкоди, якщо він у відповідному судовому процесі підтвердить добросовісність своїх дій у правовідносинах із неплатоспроможним банком і порушення своїх прав та законних інтересів.

Питання про те, чи порушені права та законні інтереси позивача, суд може вирішити тільки у спорі за належною позовною вимогою про відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

Суд звертає увагу, що на дату звернення позивача з позовом 11.12.2019 до Господарського суду міста Києва діяв Господарський процесуальний кодекс України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 20 вересня 2019 року № 132-IX, чинним з 16 листопада 2019 року.

Диспозиція статті 5 «Способи судового захисту» ГПК України в зазначеній редакції не передбачала обмежень щодо вибору колишнім учасником неплатоспроможного банку способу захисту його прав у господарському суді, порушення яких він пов`язує зі здійсненням процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Однак з огляду на вищевикладене, такі обмеження існували відповідно до частини шостої статті 41 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто в іншому законі, положення якого були матеріально-правовими. Ці обмеження були доступними, чіткими та передбачуваними для позивача. Подальше внесення змін до ГПК України та доповнення статті 5 новими частинами третьою та четвертою на цей висновок не впливають.

Отже, позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав у розумінні статті 13 Конвенції та частини шостої статті 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який не забезпечить поновлення порушених прав, за захистом яких він звернуся до суду.

ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження у справі, як обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому за загальним правилом, якщо обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом, але є неналежним саме у справі, яка розглядається, це не є підставою для закриття провадження, а є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 52) та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 76).

При цьому, законодавство України не обмежує повноваження парламенту встановити підстави для закриття провадження у справі в іншому законі, ніж процесуальний кодекс. Зокрема, законодавством України передбачено винятки - підстави для закриття (припинення) провадження у справі на стадії її розгляду по суті, які врегульовані не ГПК, а іншими законами, а саме п. 1-1 розд."Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 2 ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності вуглевидобувних підприємств", ч. 5 ст. 2 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна".

Як вже зазначалось судом вище, згідно з пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ, який набрав чинності 23.05.2020, судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.

У пунктах 9.40-9.52 постанови ВП ВС від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 Велика Палата зробила висновок, що за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX у часі - тобто перехід до регулювання згідно із Законом № 590-IX здійснюється негайно з дня набрання ним чинності 23.05.2020, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону. Таке національне регулювання узгоджується з процедурою, передбаченою статтею 85 Директиви 2014/59/ЄС, яка імплементована Україною на виконання міжнародних зобов`язань, а також відповідає приписам частини першої статті 58 Конституції України, за якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, механізм закриття провадження у справі, який передбачений п. 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX не суперечить ГПК України, узгоджується із законотворчою практикою, є доступним, чітким і зрозумілим для учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 звернула увагу на співвідношення між загальною (стаття 231 ГПК України) та спеціальною нормою (п. 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 590-IX). Спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

За таких обставин, у цій справі підлягає застосуванню спеціальна процесуальна норма п. 7 розділу II Закону № 590-IX, що є чинна на момент вчинення процесуальної дії, а саме: розгляду судом клопотань відповідача та третьої особи-4 про закриття провадження у справі.

З огляду на таке правове регулювання особливостей судової процедури розгляду спорів, пов`язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку, враховуючи висновки, наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 910/19005/19, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Разом з тим, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивачем на момент вирішення клопотання про закриття провадження у справі не подано до суду будь-яких заяв щодо повернення сплаченої суми судового збору, суд не вирішує відповідне питання до надходження клопотання сторони.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 910/17561/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн до Міністерства фінансів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінет Міністрів України, Акціонере товариство Комерційний банк Приватбанк, про визнання недійсним договору закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.12.2023.

СуддяО.Г. Удалова