Ухвала

від 03.01.2024 по справі 441/8/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/8/24

2/441/257/2024

У Х В А Л А

03.01.2024 суддя Городоцького районного суду Львівської області Перетятько О.В., вивчивши матеріали позовної заяви АТ «СЕНС БАНК» до ТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя,

в с т а н о в и л а :

Представник позивача АТ «СЕНС БАНК» звернувся з позовною заявою до ТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя, в якій просить про визнання за АТ «СЕНС БАНК» право іпотеки на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області на умовах передбачених договором іпотеки від 10.10.2007 року, внести запис до реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна а саме земельну ділянку, кадастровий номер:4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області на умовах передбачених договором іпотеки від 10.10.2007 року

Позовні вимоги мотивує тим, що 11.10.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту №/800002153, відповідно до якого, останньому були надані кошти в сумі 150 000 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном погашення 11.10.2022. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором, був укладений Іпотечний Договір №800002153-И від 11.10.2008. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області.

АТ «СЕНС БАНК» отримав Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановив, шо майно, яке передано в іпотеку відчужено.

Відповідно до Інформаційної довідки №352567131 від 01.11.2023, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4620980800:06:000:0029 є відповідач-ТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», підставою для внесення запису був акт приймання передачі нерухомого майна, серія та номер 3170,3171,3172 від 21.12.2018 року, рішення засновників ТОВ «НАЗІНВЕСТ» №1 від 17.12.2018 року

Зазначає, що позивач свою згоду на передачу майна у власність юридичної особи не давав.

Вивчивши позовну заяву та долучені до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 19ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й устатті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження №12-37гс19).

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є, як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 173ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 128ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Кредитного договору №/800002153 від 11.10.2007 року, між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту, відповідно до якого, останньому були надані кошти в сумі 150 000 доларв США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном погашення 11.10.2022.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру іпотек, земельна ділянка, кадастровий номер :4620980800:06:000:0029, яка розташована в селі Бартатів Львівського району Львівської області є предметом іпотеки в забезпечення виконання умов Кредитного Договору №800002153 від 11.10.2007 року.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до матеріалів справи документів, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем.

Відповідно до долучених до матеріалів справи документів, вбачаю, що на час виникнення спірних правовідносин, укладення правочинів , а саме: Договору кредиту №11.10.2007 року , Іпотечного договору №800002153-И від 11.10.2007 та на момент звернення до суду з позовною заявою, сторони у справі є юридичними особами та фізичною особою підприємцем.

Тобто, правочини, які були укладені між сторонами, за своєю суттю є господарськими, оскільки були укладені між юридичною особою ЗАТ «Альфа-Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з приводу передачі в іпотеку земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3.1 Постанови ПленумуВищого господарськогосуду Українивід 24.10.2011р.№10"Продеякі питанняпідвідомчості іпідсудності справгосподарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб`єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом з тим, ст.20ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Покликання позивача, про наявність спору стосовно нерухомого майна, яке розташоване на території с.Бартатів Львівського району Львівської області, суддя оцінює критично, оскільки Іпотечний Договір №800002153-И від 11.10.2007 року, відповідно до якого земельна ділянка за кадастровим номером:4620980800:06:000:0029 є предметом іпотеки, є похідним від Кредитного договору №800002153 від 11.10.2007 року, укладеним між юридичною особою та фізичною особою підприємцем.

Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими і правочини, врезультаті невиконання яких виник спір, за своєю суттю є господаськими, суддя приходить до висновку, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства

За положеннями ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В зв`язку з тим, що даний спір пов`язаний із здійсненням господарської діяльності, сторонами у справі є юридичні особи та ФОП, приходжу до висновку, що дана справа підсудна господарському суду, а не суду загальної юрисдикції, тому у відкритті провадження відмовляю.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про виконавчий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою АТ «СЕНС БАНК» до ТОВ «НАЗІНВЕСТГРУП», ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя.

Роз"яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства до Господарського суду Львівської області.

Роз"яснити позивачу його право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Перетятько О.В.