Ухвала

від 05.01.2024 по справі 686/31843/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/31843/23

Провадження № 1-кс/686/339/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Окружної прокуратури м. Хмельницького ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023243060000423 від 15.08.2023, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 193 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Окружної прокуратури м. Хмельницького ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, про арешт на фібулу бронзову (40*20 мм); пряжку бронзову з язичком (24*30 мм); пряжку бронзову з язичком (23*18 мм); розпридільник (30*20*11мм) з позбавленням права розпорядження та відчуження, користування, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, передачі чи відчуження.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що до ХРУП ГУНП в Хмельницькій області надійшло звернення Генерального директора Національного музею історії України ОСОБА_4 , в якому останній повідомляє про те, що на інтернет сайті «Violitty» користувач під ніком « ОСОБА_5 » з 31.12.2022 виставив на реалізацію лот у виді бронзових предметів, що складають єдиний стилістичний та типологічний гарнітур оздоб древньої кінської узди (в описі до лота зазначено, зо вказані предмети є «комплексом» і знайдені в Хмельницькій області). Вказані предмети є скарбом транс`європейських контактів прадавнього населення України, що робить їх особливою цінністю, адже йдеться про давнє поховання або жертовне приношення. В колекції Національного музею історії України подібних скарбів не має. Таким чином невстановлена особа в невстановлений час та місці вчинила привласнення знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї скарбу транс`європейських контактів прадавнього населення України, який має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023243060000423 від 15.08.2023 за ознаками вчинення кримінальногопроступку,передбаченогоч. 1 ст. 193 КК України.

28.12.2023 проведений огляд місця події за адресою АДРЕСА_1 за участі спеціаліста директора державного історико культурного заповідника «Меджибіж». Протоколом огляду на підставі добровільно написаної заяви гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.12.2023 було вилучено чотири предмета, які мають ознаки особливої історичної цінності, а саме:

- фібула бронзова (40*20 мм);

- пряжка бронзова з язичком (24*30 мм);

- пряжка бронзова з язичком (23*18 мм);

- розпридільник (30*20*11мм).

З метою всебічного, повного і неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла необхідність у накладенні арешту на:

- фібулу бронзову (40*20 мм);

- пряжку бронзову з язичком (24*30 мм);

- пряжку бронзову з язичком (23*18 мм);

- розпридільника (30*20*11мм), оскільки дані предмети являються предметами вчинення кримінального правопорушення та незастосування арешту може призвести до зникнення, заміни, втрати або пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також з метою призначення експертизи культурних цінностей та забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

29.12.2023 ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області клопотання повернуте для усунення недоліків, зокрема обґрунтування значення вилучених речей для кримінального провадження та ознак речових доказів цього майна.

Прокурор просить накласти арешт на зазначене майно, оскільки воно є речовим доказом та може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте в його клопотанні міститься прохання про розгляд справи за його відсутності, просить його задовольнити.

Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 170 КК України арештом майна є тимчасове до скасування установленому КПК України порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду право на відчуженням розпорядження та користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.

Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Матеріали клопотання свідчать, що вилучені предмети за твердженням ОСОБА_7 , залученого у якості спеціаліста є особливою історичною та культурною цінністю 3-4 ст. н.е.

Отже, вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цій стадії кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Ненакладення арешту на вилучене майно із забороною права на відчуження, розпорядження та користування майном або менш обтяжливий спосіб його накладення може призвести до втрати слідів або знищення майна, що в свою чергу, призведе до втрати доказів у кримінальному провадженні і перешкодить досягненню мети кримінального провадження.

Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що арешт майна є тимчасовим заходом. У разі встановлення обставин, за яких в подальшому застосуванні цього заходу буде відсутня потреба, він може бути скасований повністю або частково слідчим суддею, зокрема за клопотанням власника майна.

За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №12023243060000423 від 15.08.2023 з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на фібулу бронзову (40*20 мм); пряжку бронзову з язичком (24*30 мм); пряжку бронзову з язичком (23*18 мм); розпридільник (30*20*11мм).

Виконання ухвали покласти на дізнавача СД ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 .

Ухвала про арешт виконується негайно.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя