Ухвала

від 08.01.2024 по справі 917/2282/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

08.01.2024 Справа № 917/2282/23

Суддя Тимощенко О.М. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400

в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1) Міністерства освіти і науки України, проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135

2) Полтавської обласної військової адміністрації, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", вул. Сагайдачного Петра, 25 Б, офіс 5, м. Київ, 04070

про стягнення 235 667,25 грн

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України, Полтавської обласної військової адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 235 667,25 грн за договором на постачання природного газу №69 від 30.03.2020 року (вх. № 2456/23).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 01.01.2024 року справа №917/2282/23 була передана на розгляд судді Тимощенко О. М.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд до Господарського суду м. Києва з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача. Так, зокрема, ч. 1 ст. 29 ГПК України визначено право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За положеннями ч. 1 ст. 197 ГК України, господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Разом з тим, умови договору на постачання природного газу №69 від 30.03.2020 року не визначають саме місця його виконання, також такі умови не вказані в оспорюваних додаткових угодах.

Однак, предметом позову у даній справі не є зобов`язання відповідача виконати умови договору в натурі (поставити електричну енергію), а стягнення надмірно сплачених коштів, що можливе фактично лише шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів з одного банківського ранку на інший банківський рахунок, та визнання додаткових угод недійсними.

Також зі змісту договору не вбачається інших особливостей, зокрема щодо місця повернення відповідачем грошових коштів за договором, у випадку їх надмірної сплати споживачем.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога про повернення надмірно сплачених коштів, що є грошовим зобов`язанням, та не стосується виконання відповідачем зобов`язань по договору в частині постачання/непостачання природного газу.

Наразі судом не встановлено, що спірний договір і додаткові угоди до нього відносяться до тих договорів, виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці.

Таким чином, суд вважає, що положення ч. 5 ст. 29 ГПК України можуть бути застосовані до спорів, позовні вимоги в яких безпосередньо стосуються виконання робіт/поставки товару (відповідачем) з визначеним у договорі місцем виконання.

Предметом даного спору є повернення надмірно сплачених коштів, що обумовлено порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а не внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару, відповідно, в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у ст. 27 ГПК України.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.06.2019 р. у справі № 903/432/18.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" є 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б, офіс 5.

Таким чином, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду м. Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява N32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Судом також враховано правову позицію, наведену в постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/2464/22.

Враховуючи викладене, матеріали позовної заяви Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України, Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 235 667,25 грн за договором на постачання природного газу №69 від 30.03.2020 року (вх. № 2456/23) підлягають передачі на розгляд Господарського суду м. Києва за встановленою підсудністю.

Керуючись п.1 ч. 1 ст.31, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Передати позовну заяву Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України, Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 235 667,25 грн за договором на постачання природного газу №69 від 30.03.2020 року (вх. № 2456/23) за підсудністю до Господарського суду м. Києва (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В).

2. Копії ухвали надіслати сторонам.

Ухвала підписана 08.01.2024 р.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ст. ст. 235, 255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. М. Тимощенко