Рішення

від 08.01.2024 по справі 917/1988/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024 Справа № 917/1988/23

Суддя Господарського суду Полтавської області Кльопов І.Г. за участю секретаря судового засідання Назаренко Я.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, ел.адреса: kremenchuk@kremen.gov.ua

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САММ", проспект Дмитра Яворницького, 101, м.Дніпро, 49000

про стягнення грошових коштів

встановив:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САММ" про стягнення 186294,31грн. - розмір орендної плати за період з 25.10.2023 по 31.10.2023 (включно) за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 даний позов був переданий на розгляд судді Кльопову І.Г.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 349399932 від 06.10.2023ТОВ «САММ» на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу № 3415, посвідченого 25.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О., належить господарський будинок (адміністративна будівля банку, будівля гаража з дизельною та господарськими спорудами; складові частини об`єкта нерухомого майна: адміністративна будівля банку - А-3, а-1, будівля гаража з дизельною - Б, Б1), що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, бульвар Українського Відродження (попередня назва -Пушкіна), 4. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1900971453104.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці, що розташована по бульвару Українського Відродження, 4, площею 2673 кв.м, кадастровий номер 5310436100:08:005:0345, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі банку і будівлі гаража з дизельною та господарськими спорудами.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, ТОВ «САММ» відповідно до чинного законодавства, зареєстровано як юридична особа з 29.05.2012, встановлено наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); інші роботи із завершення будівництва; купівля та продаж власного нерухомого майна; агентства нерухомості; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Отже, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:005:0345, що розташована у місті Кременчуці по бульвару Українського Відродження, 4, є територіальна громада м. Кременчука.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002315772023 від 31.10.2023 земельна ділянка по бульвару Українського Відродження, 4 у м. Кременчуці, кадастровий номер 5310436100:08:005:0345 - зареєстрована 22.08.2012 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Позивач зазначає, що Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 25.10.2022.

При цьому не має доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без належної правової підстави, що призвело до недоотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання мала б отримати у разі оформлення відповідно до вимог Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивачем нараховано відповідачу 186294,31грн. - розмір орендної плати з 25.10.2022 по 31.10.2023 включно. Розрахунку доход відповідача взято як розміру плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, що нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Вказаний розрахунок узгоджується з приписами Закону України «Про оцінку земель», а також відповідає рішенню Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року «Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року № 94-908 их12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області».

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 349399932 від 06.10.2023 встановлено, що належне відповідачу нерухоме майно, а саме господарський будинок (адміністративна будівля банку, будівля гаража з дизельною та господарськими спорудами), знаходиться на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 5310436100:08:005:0345 площею 0,2673 гектара по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 25.10.2022.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з 01.01.2022 по 30.06.2023 (включно) не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому Законом розмірі.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-5300755302023 від 27.09.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5310436100:08:005:0345 складає 10402968,51 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, та встановлено, що останній проведено вірно.

Зважаючи на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати верховного Суду від 13.04.2021 по справі №922/1352/20, від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц)

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 130274,31грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САММ" (проспект Дмитра Яворницького, 101, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38199708) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) заборгованість у розмірі 186294,31грн. розмір орендної плати за період з 25.10.2023 по 31.10.2023 (включно) та 2794,41 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 08.01.2024

Суддя Кльопов І.Г.