Рішення

від 18.12.2023 по справі 379/758/22

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/758/22

Провадження № 2/379/28/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку загального позовного провадження, за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання недійсними рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом (а.с.2-5 т.1) та з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.186-199 т.2), прохав:

зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною позивачу земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3224487201:01:002:0035 та площею 0,2500 га, шляхом знесення паркану та новозбудованого сараю, позначений літерою «Б1», на Схематичному плані земельної ділянки Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовленого 17.12.2020 КП ТРР «Архпроект», який належить ОСОБА_2 та який займає площу S = 6,05 кв.м. земельної ділянки АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3224487201:01:002:0035 та площею 0,2500 га.

В обґрунтування позову зазначав, що позивач має на праві приватної власності земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 площею 0,25 га, кадастровий номер: 3224487201:01:002:0035, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.12.2015 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50887535 від 25.12.2015.

По сусідству з належною йому земельною ділянкою, у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проживає відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується листом старости Таращанської міської ради № 117/11-14 вих-22 від 02.08.2022. Власником житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , незаконно було добудовано господарську будівлю - сарай літ. «Б1», чим самовільно захоплено частину земельної ділянки позивача площею S= 6,05 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3224487201:01:002:0035 та площею 0,2500 га. Крім того відповідачкою також незаконно було встановлено паркан.

Незважаючи на вимоги щодо звільнення частини земельної ділянки від вказаних елементів благоустрою, - відповідач так і не здійснив їх демонтаж. Отже, побудований на земельній ділянці позивача паркан та господарська будівля відповідача створює останньому перешкоди для користування належною йому земельною ділянкою, які полягають в неможливості встановити власну огорожу згідно меж ділянки.

13.09.2022 представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Іллінським О.В. подано зустрічний позов (105-111 т.1) та з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.212-214 т.1), прохав:

- Визнати недійсним рішення Степківської сільської ради Таращанського району Київської області № 525 від 15.01.2009 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян в с. Степок», в частині, що стосується затвердження Технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 , передачі їй земельної ділянки у власність та видачі їй держаного акта на право власності на земельну ділянку;

- Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 432372, виданий Степківською сільською радою Таращанського району Київської області 11.06.2009 на ім`я ОСОБА_4 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224487201:01:002:0035, на підставі рішення Степківської сільської ради № 525 від 15.06.2009, зареєстрований 08.07.2010 реєстратором Управління земельних ресурсів у Таращанському районі Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.10.956.02513;

- Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Якименко Л.П. 25.12.2015 на ім`я ОСОБА_1 у спадковій справі № 27/2015, зареєстроване в реєстрі за № 652, скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27527440 від 25.12.2015.

- Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що позивачка ОСОБА_2 являється власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Записом у технічному паспорті на зазначений будинок садибного тину з господарськими будівлями та спорудами, виготовленому станом на 17 грудня 2020 року встановлено, що будинок збудований у 1982 році. Земельна ділянка, на якій розміщений житловий будинок позивачкою не приватизована, перебуває у її користуванні, згідно записів у по-господарських книгах.

У 2020 році позивачка виявила бажання приватизувати свою земельну ділянку. З цією метою вона звернулась до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області за консультацією, де їй повідомили, що без оформлення права власності на житловий будинок, неможливо приватизувати земельну ділянку, на якій він розміщений. 17.12.2020 був виготовлений технічний паспорт на будинок і господарськими споруди. 13.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про право власності позивачки на зазначений житловий будинок. 28.09.2021 Таращанською міською радою було прийняте рішення №2076-14-VІІІ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Після отримання зазначеного рішення позивачка замовила в ПП "Ал-Маз" проект землеустрою. Працівники підприємства здійснили обстеження меж земельної ділянки Позивачки, в ході якого виявили, що межа сусідньої земельної ділянки, яка належить відповідачеві (визначена шляхом винесення в натуру (на місцевість) координат її поворотних точок), проходить майже посередині об`єкта нерухомого майна позивачки сараю, позначеного літерою «Б1» на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, 1982 року спорудження.

Позивачці відомо, що попередня власниця житлового будинку АДРЕСА_1 , мати відповідача - ОСОБА_4 приватизувала земельну ділянку з кадастровим номером 3224487201:01:002:0035 у 2009 році. Станом на 2009 рік сарай позивачки, позначений літерою «Б1» був збудований.

Наведене доводить, що в ході складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка належала на той час ОСОБА_4 та була розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . координати поворотних точок межі земельної ділянки збоку домоволодіння позивачки були визначені таким чином, що при винесення їх в натуру (на місцевість) вони не співпадали з фактичною межею та були зміщені на відстань близько 3-х метрів в бік будинку позивачки, значно збільшуючи при цьому площу земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_4 , зменшуючи при цьому розмір земельної ділянки ОСОБА_2 . Незважаючи на вказану обставину, такий проект землеустрою був затверджений рішенням Таращанської міської ради, на підставі якого був складений та виданий державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 , а через деякий час земельну ділянку успадкував відповідач ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Отже, приватизація ОСОБА_4 частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належало позивачці, вчинена з грубим порушенням земельного законодавства України.

Разом з тим. будь-яких спорів з приводу межі з домоволодінням, яке на даний час належить відповідачеві, у позивачки ніколи не було. Спір виник лише після того, як ОСОБА_1 дізнався, що розмір його земельної ділянки згідно записів у технічній документації більший за розмір його ділянки, визначений фактичними межами, які існували на момент приватизації земельної ділянки його матір`ю ОСОБА_4 та є незмінними до цього часу. Цією обставиною він намагається скористатись для перенесення межі в бік домоволодіння позивачки з метою розширення своєї земельної ділянки, що порушує її права.

У поданому відзиві на зустрічний позов представник Таращанської міської ради (а.с.143-147 т.1) прохав відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі. Оскільки, при виготовленні землевпорядної документації в листопаді 2008 року на етапі погодження меж земельної ділянки, землекористувачами суміжних земельних ділянок погоджено ОСОБА_4 межі земельної ділянки, що підтверджується актом встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі та передачу на зберігання межових знаків. Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 ЗК України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

З метою дотримання норм земельного законодавства, «Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 67 громадянам України (у тому числі ОСОБА_4 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в с. Степок в межах Степківської сільської ради Таращанського району Київської області» м. Біла Церква 2009 рік, разом з відповідною заявою передана ПП «Обрій» на розгляд сесії Степківської сільської ради. За результатами розгляду вказаної технічної документації, керуючись п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ст. 12, 33, 40, 118, 121, 186 ЗК України, Степківська сільська рада прийняла рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки громадян в с. Степок» № 525 від 15.01.2009.

Житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_2 , за її словами побудований в 1982 році. Право власності на вказаний будинок вона зареєструвала лише 13.10.2021. Сарай, який знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_2 за її словами побудований станом на 2009 рік, але згідно технічного паспорту на будинок збудований в 1982 році. При цьому, земельна ділянка, на якій розташований будинок та сарай ОСОБА_2 не приватизована та перебуває в її користуванні. Відповідно паркан був побудований ОСОБА_2 на земельній ділянці, право власності на яку нею не зареєстроване.

У відзиві на зустрічний позов відповідач ОСОБА_1 (а.с.149-158т.1) зазначав, що з даним зустрічним позовом він як відповідач не згідний в повному обсязі. Оскільки, успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на приватизованій земельній ділянці, площею - 0,2500 гектарів, кадастровий номер: 3224487201:01:002:0035 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За адресою АДРЕСА_2 проживала сусідка ОСОБА_5 , яка була самотня і її доглядала ОСОБА_6 - мама ОСОБА_3 . За те що її доглядали, ОСОБА_5 заповіла свій житловий будинок, загальною площею 28.00 кв.м., 1942 року побудови ОСОБА_3 . За ОСОБА_5 рахувалася земельна ділянка загальною площею 0,1700 га, з яких 0,0100 га - під будівлями. 28.01.1981 року ОСОБА_3 із присадибної земельної ділянки ОСОБА_5 було виділено для будівництва 0,1200 га (з яких для будівництва 0,0100 га - не змінилось).

У 1981 році ОСОБА_3 на даній земельній ділянці розпочав будівництво житлового будинку. У 1984 році ОСОБА_3 будуючи свою невелику господарську споруду (сарай) - б2 розмістив її майже на межі із земельною ділянкою, яка була у користуванні ОСОБА_4 .

Будівництво житлового будинку, загальною площею 99 кв.м. ОСОБА_3 закінчив у 1985 році, господарську споруду (сарай) з ракушняка побудовано в 1984 році, (на плані б 2), що підтверджується виписками з по-господарської книги сільської ради по особовому рахунку за № НОМЕР_1 .

Згідно ж тієї по-господарської книги станом на 1984 рік за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_3 рахувалася земельна ділянка загальною площею 0,1700 га, з яких 0,0100 га - під будівлями.

Пізніше ОСОБА_3 незаконно добудувавши господарські будівлі та споруди та установивши паркан за своєю незаконно побудованою господарською спорудою (сараєм) на відстані від стіни сараю близько 1,5 м, таким чином змінивши конфігурацію ділянки ОСОБА_4 в бік зменшення ділянки ОСОБА_4 . Із-за цієї ситуації були конфлікти між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .

У зв`язку з чим відповідач вважає, що наданий позивачем за зустрічним позовом технічний паспорт, на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , який 17.12.2020 виготовлений КП ТРР «Архіпроект» за замовленням ОСОБА_2 містить невірну інформацію про роки побудови житлового будинку та господарських будівель. Також в даному технічному паспорті вказані господарські будівлі та споруди, що побудовані самовільно значно пізніше: житловий будинок (прибудова) -а2; сарай (Б1), вбиральня (б3), огорожа №1, №2, хвіртка, ворота, жомова яма, колодязь та каналізаційна яма.

У 2015 році після оформлення спадкових прав, не знав, що є якась проблема з межами земельної ділянки. Пізніше без їхнього відома і погодження з ними ОСОБА_3 почав добудовувати господарські будівлі (сарай - Б1) та встановив паркан, між їхніми ділянками, вище своєї господарської споруди, зробив там жомову яму і господарський двір і таким чином вони захопили близько двох соток із землі, яка належить відповідачу згідно спадщини.

У даному випадку позивач при поданні позовної до суду не просить поновити строк позовної давності для звернення до суду, як пропущений з поважної причини. Оскільки позивачу було відомо в 2008 році про погодження меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків. Крім того позивачу за зустрічним позовом також було відомо і про наявність рішення Степківської сільської ради Таращанського району Київської області «Про затвердження технічної документації щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність» за №525 від 15.01.2009, а тому відповідач вважає, що позивачем за зустрічним пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

У відповіді на відзив на зустрічний позов представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Іллінський О.В. (а.с.234-238т.1) зазначав, що чоловік позивачки - ОСОБА_3 підписав акт встановлення та погодження меж земельної ділянки у листопаді місяці 2008 року, погодивши тим самим фактичну межу між земельною ділянкою, яка була у його користуванні за адресою АДРЕСА_2 , та земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 , власницею якого на той час була ОСОБА_4 . При цьому, межовими знаками слугували стовпи паркану, який розміщувався на узгодженій на той час межі. Межа між вказаними земельними ділянками була і залишається на даний час на одному місці. Тобто, станом на день складання акту встановлення та погодження меж, права позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 порушені не були.

Таке порушення сталося через невірне визначення координат поротних точок межі земельної ділянки ОСОБА_4 , яке було допущене в процесі виготовлення технічної документації із землеустрою, про що позивачка ОСОБА_2 не знала до того, коли їй повідомили про це землевпорядники у 2021 році.

Вона могла припускати, що оскільки сусідня земельна ділянка приватизована, то мала бути виготовлена технічна документація із землеустрою, яка мала бути затвердженою відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі чого мав бути видний державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак, у зв`язку з відсутністю відомостей про те, що межа, між земельною ділянкою, яка перебуває у її користуванні, та земельною ділянкою ОСОБА_4 (а згодом ОСОБА_1 ), координати якої значаться в технічній документації, відрізняється від фактичної межі, а також відсутністю будь-яких спорів з цього приводу до 2021 року, позивачка не знала про порушення її прав.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Якименко О.В. у судовому засіданні первісний позов підтримав у повному обсязі, та прохав відмовити у задоволенні зустрічного позову. Паркан на спірній ділянці переміщений після 2009 року. ОСОБА_7 побудований з різного матеріалу, що свідчить про те, що він перебудований шляхом розширення. Факт перебудови підтверджується планом забудови. ОСОБА_2 встановлювала паркан. ОСОБА_3 підписав акт узгодження меж земельної ділянки. У ОСОБА_8 на момент приватизації зауважень не було. На той час сарай ОСОБА_10 вже був побудований, але потім він був перебудований та його ширина змінилась, а також площа збільшилася на 6 метрів квадратних. Конфігурація і площа сараю збільшилась. ОСОБА_10 не є користувачем земельної ділянки. Прохав застосувати строк позовної давності до зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні первісний позов підтримав повністю та прохав відмовити у задоволенні зустрічного позову. ОСОБА_7 незаконно будувався, в його сім`ї ( ОСОБА_9 ) був скандал та лайка. Батьки лаялися, оскільки сарай незаконно був збудований. Але батьки не зверталися за захистом їх порушених прав. Від самого початку сарай був побудований перпендикулярно будинку ОСОБА_10, але ж відповідно до плану забудови 1981 року цей сарай має бути паралельно будинку ОСОБА_10. Сарай побудований зовсім в іншому місці, що не відповідає плану забудови. В 1981-1982 роках вже була захоплена земельна ділянка цим сараєм. Сім`я ОСОБА_10 ще відступила 1,5 метра в сторону маминої земельної ділянки та ОСОБА_10 побудували там паркан, це було в період між 1982 та 1985 роками і паркан досі там - це старий паркан за повіткою. Після приватизації землі - з 2009 по 2015 роки сарай був добудований ОСОБА_10 в довжину, тобто ще більша площа сараю опинилась на приватизованій його матір`ю земельній ділянці. В 2015 році без маминого відому ОСОБА_10 поставили сітчастий паркан, захватили частину земельної ділянки. Його мати приватизувала 25 соток землі в 2009 році. ОСОБА_2 відмовилась приватизувати. Він успадкував землю після смерті матері в грудні 2015 року, та не знав, що є проблеми з межею. Потім він від брата дізнався, що є проблеми з межею. З травня по листопад 2021 року ФОП ОСОБА_11 - землевпорядник вказував на те, що сарай ОСОБА_10 та паркан знаходиться на його земельній ділянці, та пропонував коригування. Другий раз він викликав землевпорядника і представника ЦНАПу і 03.06.2023 виніс межі в натурі. У 1981 році у користуванні ОСОБА_10 була земельна ділянка площею 17 соток. Зараз у ОСОБА_2 у користуванні 18,5 соток, що вбачається з по-господарських книг. У сараї ОСОБА_10 на цей час на одні двері більше. Сарай збільшився на 30 відсотків. Акт узгодження меж земельної ділянки підписали у 2008 році, у ОСОБА_10 на той час претензій не було, і до 2021 року з ОСОБА_10 суперечок не було. ОСОБА_7 розташований вздовж межі. Ближча до паркану межа змістилася. За сараєм ОСОБА_10 стоїть старий металевий сітчастий паркан, а новий паркан ОСОБА_10 поставила від сараю в сторону городу. ОСОБА_7 був збудований не по плану забудови - вже був захват території. З 1986 по 1988 рік він був в армії, коли повернувся з армії паркан з металевими стовпчиками вже стояв. Сарай також вже був побудований, знаходився майже на межі їх старої земельної ділянки. Сарай стояв під гострим кутом до паркана. Відстань від ближнього кута сараю до паркану - близько метра. Сарай добудовувався в сторону паркану, добудували приблизно 3.5 метра. Не знає, чи переміщався паркан. Завжди був спір щодо розміщення паркану, який знаходився безпосередньо за сараєм між його матір`ю та ОСОБА_10. Під час будівництва сараю його батьки погодили з ОСОБА_10 , що сарай стоїть на самій межі. Сарай добудований після приватизації землі, яка відбулась у 2009 році.

Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Іллінський О.В. у судовому засіданні первісний позов не визнав, підтримав зустрічний позов в повному обсязі. Пояснив, що до квітня 2021 року ОСОБА_2 не знала про порушення своїх прав, жодних спорів не було. Сусідську земельну ділянку вона не могла винести в натуру. ОСОБА_2 мала намір приватизувати земельну ділянку, яка була у неї в користуванні. Техніки вийшли на об`єкт та виявили, що межа земельної ділянки ОСОБА_1 проходить по її об`єкту нерухомого майна. Козерівським пропущено строк позовної давності.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов не визнала повністю, а зустрічний підтримала в повному обсязі. Пояснила, що про те, що частина земельної ділянки відійшла до Козерівського і межа пройшла через її сарай, вона дізналась 21.04.2021. Ніхто раніше не заявляв прав на частину її земельної ділянки близько 2-х соток. У них не було конфліктів з приводу межі та сараю. З ОСОБА_12 були дружні стосунки. Добудову до сараю зробили вздовж межі - добудували 2 метра 90 сантиметрів. І сарай і добудову будував ОСОБА_13 , який помер у 2008 році. Тому в 2015 році сарай ніяк не міг бути перебудований. Коли сарай побудували в 1982 році у нього було три двері: у льох, у літню кухню, у господарське відділення. Десь восени 1982 або у 1983 році ОСОБА_13 добудував 2,90 метри сараю, тобто добавили відділення для свиней. На момент приватизації в 2009 році межею була дерев`яна огорожа від дороги до сараю, а за сараєм була сітчаста огорожа, яка була встановлена в 1986 році. Дерев`яну огорожу ставила бригада за вказівкою батька ОСОБА_1 . Сім`я ОСОБА_10 участі у встановленні дерев`яного паркану не брала, але дали ОСОБА_9 стовпчики для встановлення. Ніколи дерев`яна огорожа не знищувалась та не переносилась. Брат ОСОБА_1 попрохав її чоловіка, щоб той нарізав штахет з сосни та брат позивача ОСОБА_1 поміняв дерев`яну частину, стовпчики не переносились, це було десь 10 років тому назад. За сараєм та вище сітчастий паркан ставила сім`я ОСОБА_10 , і далі продовжили паркан стовпчиками. Тобто зараз стоїть дерев`яний паркан, продовжується він сітчастим старим парканом. В продовження старого сітчастого паркану сім`я ОСОБА_10 встановила сітчастий новий паркан в 2014 році. Відстань між кутами сараю ОСОБА_10 , які ближні до паркану, до старого сітчастого паркану складає 1,5 м та 1,8 метра відповідно. Сім`я ОСОБА_10 дотрималась будівельних норм. До 1992 року дозвільних документів не вимагалось. Роки побудови подаються зі слів. З 1981 року по 1991 рік у неї ( ОСОБА_2 ) було в користуванні 17 соток землі. Раніше городи були меншої площі. За городами йшла ґрунтова дорога. За дорогою також в її користуванні був город. Потім дорога вже стала не потрібна і городи об`єднали в один. Земельну ділянку не приватизувала через скрутне матеріальне становище. Меже земельної ділянки не може проходити через сарай. У 1981 році було відкрито по-господарський номер на ОСОБА_3 . До 1991 року у ОСОБА_10 було 17 соток землі. Весною 1992 року колгосп доділив землю. Будинок сім`ї ОСОБА_10 побудований у 1981 році, а сарай у 1982 році. Сарай від початку був з ракушняка, добудували з цегли. Сарай і прибудова на момент приватизації вже були побудовані. У 2014 році зробили ще огорожу, оскільки зробили випас для курей - щоб кури не розбіглися. Перед будівництвом замовляли план забудови. В ході будівництва змінили конфігурацію і розмір сараю. Довжина сараю складає близько 11 метрів. В 1992 році доділили 33 соток, огороди «злилися» в один. Зараз в неї в користуванні 73 сотки за адресою АДРЕСА_2 . В квітні 1992 року їй наділили ще город - вище дороги, зараз по суті використовують як одну ділянку. В 1993 році в іншому місці ще наділили ділянку. ОСОБА_14 написала, що дозволяє будуватися ОСОБА_3 . Вона померла в 1980 -х роках. В 1981 році був відкритий по-господарський номер на її чоловіка - ОСОБА_3 . Було внесено в план забудови 17 соток, а під забудову - 12 соток. У 1981 році виготовили план забудови. В 1981 році восени збудували будинок, а рахується 1975 рік. До 1991 року головою двору рахувався її чоловік. В квітні 1991 року номер перевели на неї - ОСОБА_2 . В 2021 році вона зареєструвала право власності на будинок. Паркан розташований паралельно сараю. Сарай добудували одразу після його побудови, оскільки не було місця для свиней, це десь 1982 рік. Парканів на той час ще не було. Паркан встановили в 1984-1985 році, ставила будівельна бригада за вказівкою ОСОБА_15 . Спору по паркану не було, після встановлення паркан не переносили. Сарай добудовував ОСОБА_13 , який помер у 2008 році. Від початку сарай був з ракушняка, а добудували з цегли. В ширину - в сторону ділянки Козерівського, сарай не змінювався, а трохи змінили ширину в сторону будинку ОСОБА_10 - там є виступ. Цеглу не штукатурили. А під штукатуркою - ракушняк. Про те, що межа проходе через її сарай дізналась наприкінці квітня 2021 року, коли землевпорядник зроби заміри та скинув схему.

Представник відповідача за зустрічним позовом Таращанської міської ради Кудрицька І.О. у судовому засіданні зустрічний позов не визнала повністю. ОСОБА_10 підтвердила, що в неї у користуванні 25 соток, що суперечить по-господарський книзі. ОСОБА_10 пропустила строк позовної давності. Строк треба рахувати з 2015 року, коли ОСОБА_10 дізналась про порушення права.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що він поживає в АДРЕСА_3 , з 1983 року. Тобто він проживає через чотири хати від сторін. ОСОБА_7 був побудований у 1983 році. Він бачив як будувалася повітка та хата, ще до того як він переїхав на АДРЕСА_10. Хата у ОСОБА_10 строїлася близько 2-х років. У ОСОБА_9 вже був будинок. Батьки ОСОБА_10 та ОСОБА_1 мирно жили, претензій один до одного не було. Паркан як стояв, так і стоїть. Сарай будував батько ОСОБА_18 . Він бачив, як будівельна бригада обновляла паркан, ставила дерев`яний - так само, тобто на старому місці. От дороги паркан іде по прямій лінії і біля сараю паркан по прямій лінії. Сарай не перебудовувався, його видно з дороги. ОСОБА_19 побудований з цегли. Паркан дерев`яний як стояв, так і стоїть, за сараєм - сітка. От поля також сітка, бо в дворі ходять кури. Довжина сараю ОСОБА_10 10-12 метрів. До сараю прибудови є.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_4 , її будинок через дорогу. Там де зараз двір ОСОБА_10 , колись жила баба. Колгосп дав згоду і батьки ОСОБА_2 побудували там хлів у 1973 або 1974 році. Потім в 1976 році там зробили паркан з дерев`яним штахетом. Зараз у сторін спір по межам. Спору за землю у батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_1 не було. Як побудували сарай, він не пересувався, не розширявся. Паркан іде від дороги на город за сарай, паркан не пересувався. Стара хата на земельній ділянці ОСОБА_10 упала, після чого строївся сарай, ще були криниця, більш нічого не було. За сараєм штахет поновляли в 1980 роках. Сарай збудували трохи вище на 2,5-3 метра від старої хати. Від старої хати до межі було 2,5 метра. Сарай критий шифером, збудований з цегли. ОСОБА_21 у сараї троє, як було так і є. На земельній ділянці ОСОБА_10 з господарських будівель тільки сарай. На землі Козерівського збудовані хата, сарай, гараж. Уточнила, що ОСОБА_10 спочатку побудували хату, а потім сарай. Будинок ОСОБА_10 був побудований в 1974 році, а через 4-5 років вони побудували сарай. Сарай не добавлявся, не зменшувався. За городами ОСОБА_1 та ОСОБА_10 колись була ґрунтова дорога.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснила, що проживає у АДРЕСА_5 ., тобто через дорогу напроти домоволодіння ОСОБА_10 . Її мати товаришувала з ОСОБА_4 . Тин білий дерев`яний між земельними ділянками сторін стояв весь час. Років 15 назад ОСОБА_4 давала їй (свідку ОСОБА_22 ) город у користування. Пам`ятає цей тин з 1980 року Далі, після закінчення тину стоїть сітчаста огорожа металева з бетонними стовпцями в тому ж самому напрямку. Межа була рівною, не так як ОСОБА_9 виніс межі в натурі. На момент будівлі спірного сараю нова хата ОСОБА_10 була вже побудована. Хата ОСОБА_10 побудована на їх, тобто ОСОБА_10, земельній ділянці у протилежній від ОСОБА_1 частині земельної ділянки, а сарай - ближче до ОСОБА_1. Білий тин побудований в 1980-х роках, він не переносився. Цей дерев`яний тин іде від дороги до початку хліва, далі іде сітчаста огорожа. Ця сітчаста огорожа була встановлена одночасно з білим тином. ОСОБА_1 півроку тому зайшов на город ОСОБА_10 та поставив межові знаки - це була якась колюча сітка. ОСОБА_7 побудований в 1980-х роках. Спочатку була побудована хата ОСОБА_10 , а потім паркан. Паркан не змінювався, так і стоїть. В подвір`ї ОСОБА_10 є такі споруди: хата, сарай, криниця, жомова яма, накриття для сіна. Від побудови хати ОСОБА_10 до побудови сараю пройшло 4 роки. У сараю троє дверей, потім добудували ще одні двері для курника. ОСОБА_7 добудували десь на 10 відсотків, це було в 1980-х роках. Стара хата знаходилась нижче - ближче до дороги, а сарай знаходиться вище. Сарай стоїть паралельно паркану. Відстань була від сараю до сітчастого паркану приблизно 2 метри.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим №3224487201:01:002:0035, дата державної реєстрації земельної ділянки: 08.07.2010. Запис про право власності: 12762576 внесено 25.12.2015 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Якименко Л.П. на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27527440 від 25.12.2015 (а.с.11т.1).

Право власності ОСОБА_1 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 25.12.2015 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Якименко Л.П. та зареєстровано в реєстрі за № 652, у спадковій справі №27/2015 після смерті матері ОСОБА_4 (а.с.10т.1). Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з:

Земельної ділянки, площею - 0,2500 гектарів у межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3224487201:01:002:0035.

Зазначена земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №432372, виданого Степківською сільською радою Таращанського району Київської області 11.06.2009, на підставі рішення сесії Степківської сільської ради від 15.01.2009 №525, зареєстрованого 08.07.2010 реєстратором Управління земельних ресурсів у Таращанському районі Київської області в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.10.956.02513.

Рішенням Степківської сільської ради Таращанського району Київської області від 15.01.2009 №525 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян в с. Степок» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 67 громадянам та надано у власність громадянам земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства загальною площею 28,2749 га, у відповідності з додатком (а.с.86т.1).

Згідно п.25 Списку громадян, яким надаються у власність земельні ділянки в с. Степок Таращанського району ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 надано земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.87-88т.1).

У технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 67 громадянам України для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в с. Степок в межах Степківської сільської ради Тарщанського району Київської області, розробленій у 2009 році ПП «ОБРІЙ» (а.с.64-90т.1), міститься акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі та передачу на зберігання межових знаків від 2008 року землекористувач ОСОБА_4 у присутності суміжних землекористувачів, склали цей акт в тому, що ними проведено встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно даного акта, який підписаний землекористувачем ОСОБА_4 та суміжними землекористувачами, у тому числі і ОСОБА_3 , «суміжними землекористувачами ніяких претензій при встановленні зовнішніх меж землекористування не виявлено. Межі погоджені й не викликають спірних запитань. Межові знаки, якими закріплена ділянка, вказані на місцевості та передані на зберігання землевласнику» (а.с.80т.1).

13.10.2021 державним реєстратором Таращанської міської ради Київської області Номінатом С.Ю., на підставі виписки із по господарської книги №2 за 2021-2025 роки, виданої 09.04.2021 виконавчим комітетом Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, здійснено державну реєстрацію та внесено запис про право власності ОСОБА_2 щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , під реєстраційним номером:2481505732244, а саме:

Житловий будинок - загальною площею 136,5 кв.м., житловою площею 91 кв.м., 1982 року побудови, А1 - житловий будинок, а2 - житловий будинок (прибудова), Б1 - сарай, б2 - сарай (прибудова), б3- вбиральня (прибудова), В1 - жомова яма, №1 - огорожа, №2 - огорожа, №3 - хвіртка, №4 - ворота, №5 - колодязь, №6 - каналізаційний колодязь (а.с. 112т.1).

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого за станом на 17.12.2020 КП ТРР «АРХПРОЕКТ» (а.с.113-118т.1), характеристика будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами наступна:

А1 - житловий будинок, 1982 року спорудження;

а2 - житловий будинок (прибудова), 1982 року спорудження;

Б1 - сарай, 1982 року спорудження;

б2 - сарай (прибудова), 1982 року спорудження;

б3 - вбиральня (прибудова), 1982 року спорудження;

В1 - жомова яма - 1982 року спорудження;

№1 - огорожа (дерев`яний штахет), 1985 року спорудження;

№2 - огорожа (металева сітка), 1986 року спорудження;

№3 - хвіртка, 2002 року спорудження;

№4 - ворота, 2002 року спорудження;

№5 - колодязь, 1982 року спорудження;

№6 - каналізаційний колодязь, 1988 року спорудження (а.с.118т.1).

Згідно оригіналу плану забудови садиби в с. Степок Степківської сільради Таращанського району забудовника ОСОБА_3 , затвердженого районним архітектором виконавчого комітету Таращанської районної ради депутатів трудящих Київської області від 16.03.1981, на земельні ділянці зображено розташування: 1/КЖ - житлового будинку та прибудови до нього, 2/КН - сараю, 8 - будівля. Перелік будівель для експлуатації має нечитабельне зображення.

В оригіналах по-господарських книг Степківської сільської ради за 1980-192 року, 1983-1985 роки №2, 1986-1990 роки № 2, 1991-1995 роки №4-5 містяться записи про будівлі, що знаходяться в особистій власності господарства, а саме:

з 1980 р. по 1982 р - житловий будинок 1960 року, 2 хліва 1972 року, колодязь, погріб (особовий рахунок № НОМЕР_3 );

з 1983 р. по 1984 р. - житловий будинок 1960 року, сарай 1972 року, колодязь (особовий рахунок № НОМЕР_4 );

з 1986 р. по 1989 р. - житловий будинок 1985 року, сарай 1984 року (особовий рахунок № НОМЕР_1 );

з 1991 р. по 1993 р. - житловий будинок загальною площею 99 кв.м., в т.ч. жила 89 кв.м., граф для зазначення господарських будівель не передбачено (особовий рахунок № НОМЕР_5 ).

У висновку експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №379/758/22 від 22.08.2023 №30149/22-41/30150/22-43 (а.с.140-158 т.2) зазначено, що:

«Після порівняння місце розташування та параметрів сараю 2/КН, що наведені у Плані забудови садиби (М1:500) від 28.01.1981 з місце розташуванням та аналогічними будівельними параметрами сараю літ. «Б1», які визначені за даними візуально-інструментального обстеження (фактичні параметри) слідує:

- фактичне місце розташування сараю літ. «Б1» (перпендикулярно розташований відносно житлового будинку літ. «А1» зблокованого з прибудовою літ. «а2») у створі житлового будинку не відповідає розташуванню сараю 2КН накресленого у Плані забудови садиби. Масштаб 1:500 від 28.01.1981 (паралельно розташований на відстані 7м від житлового будинку АДРЕСА_6 ;

- будівельні параметри сараю літ.«В1» (площа, ширина, довжина), на час проведення обстеження, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , не відповідають будівельним параметрам сараю 2/КН, що наведені у Плані забудови садиби. Масштаб 1:500 від 28.01.1981, а саме:ширина сараю зменшена на 1,18 м, довжина сараю збільшена на 3,42 м, загальна площа збільшена на 3,5 кв.м. (а.в.екс.36).

1. Об`єкт нерухомого майна - сарай, позначений літерою «Б1», на Схематичному плані земельної ділянки Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовленого 17.12.2020 КП ТРР «Архпроект», який належить на праві власності ОСОБА_2 частково розміщується на земельній ділянці АДРЕСА_1 з кадастровим №3224487201:01:002:0035 та площею 0,2500 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , межі якої визначення згідно Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 67 громадянам, затвердженої рішенням Степківської сільської ради Таращанського району Київської області №525 від 15.06.2009 (а.в.екс.34,35).

3. Об`єкт нерухомого майна - сарай, позначений літерою «Б1», на схематичному плані земельної ділянки Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовленому 17.12.2020 КП ТРР «Архпроект», який належить на праві власності ОСОБА_2 займає площу S = 6,05 кв.м. земельної ділянки АДРЕСА_1 з кадастровим №3224487201:01:002:0035 та площею 0,2500 га, яка належить ОСОБА_1 . (а.в.екс.36)».

Рішенням Таращанської міської ради Київської області від 28.09.2021 №2076-14-VІІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах села Степок» надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 (а.с.119т.1).

Із копій по-господарської книги за 1996-1999 роки та облікової картки об`єкта господарського обліку на 2016-2020 роки (а.с.241-243т.1) вбачається, що за головою господарства ОСОБА_2 значиться житловий будинок в приватній власності 1982 року побудови та з 1999 року (і на момент розроблення технічної документації на суміжну земельну ділянку ОСОБА_4 ) в особистому користуванні земельна ділянка для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель - площею 0,25 га.

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Щодо позовних вимог за первісним позовом

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

25.12.2015 ОСОБА_1 успадкував після смерті матері ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим № 3224487201:01:002:0035, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку виданого 11.06.2009 Степківською сільською радою на підставі рішення сільради від 15.01.2009 №525 (а.с.10 т.1).

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі статтею 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 107 ЗК України, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , розроблялася ПП`ОБРІЙ» та затверджена Степківською сільською радою у 2009 році.

Згідно з статтею 55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції 2003 року) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до статті 198 ЗК України (в редакції 2009 року) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх межовими знаками встановленого зразка чи і без встановлення, якщо їх межі збігаються із штучними лінійними спорудами (парканами, огорожами, фасадами будівель), за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання всіх підготовчих робіт з виготовлення документації на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі та передачу на зберігання межових знаків від листопада 2008 року межові знаки, якими закріплена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_7 , вказані на місцевості та передані на зберігання землевласнику ОСОБА_4 та погоджені із суміжними землекористувачами, у тому числі і з ОСОБА_3 (а.с.80т.1).

У судовому засіданні відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 зазначала, що на момент приватизації матір`ю позивача ОСОБА_4 у 2009 році межею між її земельної ділянкою та суміжною земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 , була дерев`яна огорожа від дороги до сараю, а за сараєм була сітчаста огорожа, яка була встановлена в 1986 році. Крім того зазначала, що спорів щодо межі їх земельних ділянок із батьками позивача не було.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що з 1986 по 1988 рік він був в армії, коли повернувся з армії паркан з металевими стовпчиками вже стояв. Сарай також вже був побудований.

Свідки у судовому засідання також підтвердили, що спірна межа між земельними ділянками завжди проходила по паркану, який був встановлений у 1980-х роках, так і стоїть на даний час.

Також свідки зазначали, що батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мирно жили, претензій один до одного не було.

Позивачем для підтвердження наявності спору щодо межі між земельним ділянками на момент приватизації земельної ділянки його матір`ю та і про існування його взагалі у батьків, позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 79 ЗК України (в редакції 2009 року) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною другою, пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин другої, третьої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі 689/1754/16-ц.

Отже, суд не вбачає порушення прав позивача за первісним позовом ОСОБА_1 щодо користування належною йому земельною ділянкою, оскільки відсутні докази на підтвердження зміщення межі земельних ділянок відповідачкою ОСОБА_2 , яка була встановлена ще у 1980 роках.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом

Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК Української РСР право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та по-господарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Статтею 63 ЗК Української РСР було визначено, що кожний колгоспний двір має право на присадибну земельну ділянку, яка надається в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу.

Присадибна земельна ділянка надається для будівництва житлового будинку, господарських будівель, під город, сад та на інші потреби. До присадибної ділянки входить вся площа, в тому числі і зайнята будівлями.

Присадибна ділянка не може передаватися в користування іншим особам або оброблятися з застосуванням найманої праці.

Право колгоспного двору на присадибну ділянку засвідчується записом в земельній шнуровій книзі колгоспу.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по-господарські книги місцевих Рад.

По-господарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В по-господарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Згідно запису особового рахунку № НОМЕР_1 в оригіналі по-господарської книги Степківської сільської ради №2 за 1986-1990 року побудовами, які являються особистою власністю господарства ОСОБА_3 були: житловий будинок 1985 року побудови та сарай ракушняк під шифером 1984 року побудови.

З 1991 року головою господарства значиться ОСОБА_2 , згідно по-господарської книги с. Степок №4-5 за 1991-1995 роки.

У п. 47-48 постанови Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі 539/5295/21 зазначено, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.

Отже, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями ОСОБА_3 набув ще у 1986 році, яке 1991 році перейшло ОСОБА_2 ..

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 , а також сарай, позначений літерою «Б1» на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленому 17.12.2020 КП ТРР «Архпроект», які належать відповідачці за первісним позовом та позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_2 , побудовані в 1980 роках. Натомість земельна ділянка позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 з кадастровим №3224487201:01:002:0035 сформована та на неї оформлено право власності набагато пізніше, а саме: у 2009 році.

Як встановлено в п.1 резолютивної частини висновку експертів об`єкт нерухомого майна - сарай, позначений літерою «Б1», на Схематичному плані земельної ділянки Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовленого 17.12.2020 КП ТРР «Архпроект», який належить на праві власності ОСОБА_2 частково розміщується на земельній ділянці АДРЕСА_1 з кадастровим №3224487201:01:002:0035 та площею 0,2500 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , межі якої визначення згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 67 громадянам, затвердженої рішенням Степківської сільської ради Таращанського району Київської області №525 від 15.06.2009.

Доказів побудови сараю «Б1» після 2009 року, у тому числі перебудови в сторону суміжної земельної ділянки та переміщення паркану, внаслідок чого могло відбутися накладення сараю «Б1» та земельної ділянки під сараєм «Б1» на земельну ділянку ОСОБА_1 суду не надано.

Факт побудови сараю «Б1» та встановлення паркану у 1980 роках, відсутність змін щодо їх місця розташування узгоджується з показами свідків.

Таким чином, судом встановлено накладення земельної ділянки ОСОБА_1 , яка сформована пізніше, на об`єкт нерухомості сарай «Б1» та земельну ділянку під ним, який збудований набагато раніше в 1982 році, чим порушується право позивачки за зустрічним позовом на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном.

Верховним Судом висловлено позицію в постанові від 21.12.2021 року у справі №375/898/17 при аналогічних фактичних обставинах.

Суд оцінює критично доводи представника відповідача про те, що вказаний у технічному паспорті 2020 року сарай «Б1», не відповідає місцю розташування та будівельним параметрам сараю зображеному на Плані забудови 1981 року, що також встановлено судовою експертизою.

Сторонами не оспорюється, що на даний час в домоволодіння позивачки за зустрічним позовом наявний сарай «Б1», який розташований паралельно відносно земельної ділянки відповідача за зустрічним позовом. Крім того, свідки зазначали, що сарай «Б1» відносно земельної ділянки ОСОБА_1 зразу так і будувався.

Згідно технічного паспорту від 17.12.2020 та по-господарської книги №2 за 1986-1990 роки сарай «Б1» 1980 років побудови.

Із схематичного плану розташування будівель та споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_2 (вис.екс.а.27т.2) вбачається, що прибудови «б2» та «б3» до сараю «Б1» добудовані не в сторону сусідньої земельної ділянки, тобто збільшення розміру сараю «Б1» здійснювалося за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 та відстань від сараю «Б1» до межі сусідньої земельної ділянки не змінювалася.

Як вбачається з позовної заяви та відзиву на позов, можливість урегулювати спірні правовідносини мирним шляхом, - відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Зміст добросусідства закріплено у статті 103 ЗК України. Відповідно до цієї норми власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Відповідно до частини 2 статті 95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування ( пункт г) статті 152 ЗК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин 2,5 статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом згідно з статтею 126 ЗК України був державний акт на право власності на землю, встановленої форми.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (правова позиція Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №375/898/17).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18): «Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку

Також, згідно з постанови Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6/319цс15 визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Оскільки, винесення оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування, видача Державного акту та відповідно неналежне користування відповідачем за зустрічним позовом земельною ділянкою, та накладення земельної ділянки на нерухоме майно ОСОБА_2 , який відповідно до документів та експертизи, побудований раніше (1980 роки), чим були встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_1 (2009 рік), що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні належними та допустимими доказами, порушує конституційне право позивачки, а відповідач відмовляється усунути вищевикладені порушення законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Щодо застосування строків позовної давності

до зустрічного позову

В обґрунтування застосування строків позовної давності, яка є підставою для відмови у зустрічному позові відповідач ОСОБА_1 зазначав, що позивачці ОСОБА_2 ще в листопаді 2008 року було відомо, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погоджувалися межі земельної ділянки (а.с.80т.1).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивачка повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна правова позиція Київського апеляційного суду викладена у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі №375/2138/18.

Заперечуючи проти заяви відповідача щодо застосування позовної давності, позивачка посилається на те, що чоловік позивачки - ОСОБА_3 підписав акт встановлення та погодження меж земельної ділянки у листопаді 2008 року, погодивши тим самим фактичну межу між земельною ділянкою, яка перебувала у його користуванні та земельною ділянкою ОСОБА_4 . При цьому, межовими знаками слугували стовпи паркану, який розміщувався на узгодженій на той час межі. (а.с.236-237т.1). Про порушення свого права, а саме: про те, що межа земельної ділянки ОСОБА_1 (за технічною документацією) проходить по сараю «Б1», що належить їй на праві власності, остання дізналася тільки в ході розробки технічної документації на землю при отриманні дозволу 28.09.2021. (а.с.119т.1), а із зустрічним позовом звернулася до суду з 13.09.2022 (а.с. 105т.1).

Як зазначав відповідач у відзиві (а.с.152т.1), що у кінці квітня 2021 року ОСОБА_2 зателефонувала брату ОСОБА_1 та повідомила, що в останнього не правильно оформлена земля. ОСОБА_1 визвав землевпорядну організацію для винесення меж в натурі і з`ясувалося, що господарська споруда, та паркан позивачки розташовані на його земельні ділянці (а.с.152т.1).

Свідки у судовому засіданні зазначали, що межа між спірними земельними ділянками завжди проходила по паркану та не змінювалася, спорів між суміжними землекористувачами не було до 2021 року.

Позивачка звернулася до суду із зустрічним позовом 13.09.2022, що вказує на те, що нею не був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами. Виходячи з викладеного вище, суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Узагальнені висновки суду

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року в справі 504/2490/19 зазначав, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Житловий будинок та сарай «Б1» за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , збудовано у 1980 роках. Земельна ділянка ОСОБА_1 , право власності на яку оформлено лише у 2009 році, накладається на земельну ділянку, розташовану під вказаним сараєм «Б1» - 6,05 кв.м.. Доказів перебудови цього сараю, внаслідок якої відбулося накладення земельної ділянки, розташованої під сараєм «Б1» на сусідню земельну ділянку, не надано. Водночас з висновку експертів від 22.08.2023 та додатку 1 до цього висновку видно, що має місце накладення земельних ділянок позивача та відповідачки за первісним позовом. Встановивши, що за технічною документацією, складеною матір`ю позивача в 2009 році, її земельна ділянка накладається на земельну ділянку відповідачки, та на сарай «Б1», який будувався у 1980 роках, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом порушення його права користування земельною ділянкою, точне місце розташування якої неможливо встановити до приведення технічної документації на землю позивачем у відповідність із фактичними межами та правовстановлюючими документами. Крім того, за кадастровою картою має місце накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку відповідачки, а тому до приведення технічної документації в належний стан неможливо з достовірністю встановити, що паркан встановлений у 1980 роках, який просить знести позивач, розташований на його земельній ділянці.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позивач не довів факту, що спорудженим сараєм «Б1» порушені його права як власника земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що для приведення правовстановлюючої документації щодо земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 , до вимог чинного законодавства, перешкоджає накладення межі земельної ділянки відповідача за зустрічним позовом на сарай літ. «Б1», позивачки за зустрічним позовом, 1980-х років побудови, яке встановлене комплексною судовою земельно-технічною та будівельно-технічною експертизою, суд вбачає порушення прав позивачки.

Таким чином, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що зустрічний позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 11000 грн представником позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Іллінським О.В. подано:

копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1273927 від 09.09.2022 (а.с.126 т.1);

копію свідоцтва про право надання адвокатською діяльністю серія КС №903/10 від 19.12.2016 (а.с.127т.1);

копію договору про надання правової допомоги від 31.08.2022 (а.с.13т.3),

копію акту узгодження вартості окремих видів правової допомоги, із детальним описом робіт (а.с.14т.3),

копія акту про надання послуг від 29.09.2023 адвокатом надано клієнту правову допомогу у цивільній справі №379/758/22 вартістю - 11000 грн (а.с.15т.3),

копія розрахунку суми гонорару адвоката за надання правової допомоги ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 31.08.2022 вартістю - 11000 грн (а.с.16т.3);

копії квитанцій до прибуткового касового ордера №8 від 31.08.2022 на суму 5000 грн та до прибуткового касового ордера № 12 від 29.09.2023 на суму 6000 грн, загальна сума оплати ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги становить - 11000 грн (а.с.17т.3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Такі витрати позивачки за зустрічним позовом на правову допомогу є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов`язаний, зокрема провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Частиною шостою статті 139 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою суду від 28.10.2022 задоволено клопотання представника позивачки за зустрічним позовом та відповідачки за первісним позовом - адвоката Іллінського О.В. та клопотання представника відповідача за зустрічним позовом та позивача за первісним позовом - адвоката Якименка О.В. та у справі призначено комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу. Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Оплату за проведення комплексної експертизи покладено на ОСОБА_1 у розмірі три четвертих частки вартості проведення судової експертизи, а одну четверту частку - на ОСОБА_2 (а.с.57-58 т.2).

Згідно рахунку від 28.11.2022 №2641 за проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №30149/22-41/30150/22-43 (а.с.69т.2) ОСОБА_2 сплачено 7550,80 грн, квитанція від 23.12.2022 № 9291-3332-0576-5608 (а.с.12т.3).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року*, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних (992,40 грн.).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2481,00 грн і від цієї суми буде розраховуватися розмір судового збору, то у 2022 ця сума складала 992,40 грн.

Так, згідно квитанцій від 09.09.2022 (а.с.102-104т.1) позивачкою за зустрічним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2977,20 грн. (992,40 грн.*3).

Положенням частин першої та другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із задоволенням зустрічного позову (трьох позивних вимог) стягненню підлягаю понесені позивачкою судові витрати (2977,20 грн. судового збору, 11000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 7550,80 грн. витрат на проведення експертизи) із відповідачів котрих стосуються позовні вимоги, пропорційно до задоволених позовних вимог стосовно кожного із двох, а саме:

1)Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області - по 50 відсотків 2 позивних вимог - 992,40 грн. (496,20+496,20) судового збору та 2516,67 грн. витрат на проведення експертизи, а також витрати на правничу допомогу - 3666,67 грн.;

2) ОСОБА_1 - по 50 відсотків 2 позивних вимог та 1 позовна вимога -1984,80 грн. (496,20+496,20+992,40) судового збору та 5033,34 грн. витрат на проведення експертизи, а також витрати на правничу допомогу - 7333,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, статтями 79, 79-1, 91, 95, 103, 106,107, 125, 126, 152, 155, 158, 198 Земельного кодексу України, статтями 4, 5, 12, -16, 252-257, 261 319, 321, 391, 1216, 1218 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 32, 76, 77, 81, 82, 84, 89, 133,137, 139, 141, 158, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтею 55 Закону України «Про землеустрій», ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Законом України «Про судовий збір» суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання недійсними рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним рішення Степківської сільської ради Таращанського району Київської області від 15.01.2009 №525 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян в с. Степок», в частині, що стосується затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 , передачі їй земельної ділянки у власність та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ №432372, виданий 11.06.2009 Степківською сільською радою Таращанського району Київської області ОСОБА_4 , площею 0,2500 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3224487201:01:002:0035.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія НАС №476681 , видане 25.12.2015 ОСОБА_1 у спадковій справі №27/2015 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Якименко Л.П. та зареєстровано в реєстрі за №652 на земельну ділянку площею 0,2500 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3224487201:01:002:0035 та скасувати рішення державного реєстратора: приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Київської області Якименко Лесі Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 27527440 від 25.12.2015 15:30:02.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок), витрати на проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи в розмірі 5033,34 грн. (п`ять тисяч тридцять три гривні тридцять чотири копійки) та витрати на правничу допомогу в розмірі 7333, 34 грн. (сім тисяч триста тридцять три гривні тридцять чотири копійки).

Стягнути із Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок), витрати на проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи в розмірі 2516,67 грн (дві тисячі п`ятсот шістнадцять гривень шістдесят сім копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3666,67 грн. (три тисячі шістсот шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок).

Повний текст рішення виготовлений 28.12.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ;

відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ;

відповідач за зустрічним позовом: Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ 040549955, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 7, м. Тараща Білоцерківського району Київської області, 09501;

відповідач за зустрічним позовом: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: вул. Серпова, буд. 3/14, м. Київ, 03115.

Головуючий:В. І. Зінкін