Рішення

від 15.01.2024 по справі 642/1088/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"15" січня 2024 р.

Справа № 642/1088/23

Провадження 2/642/328/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А.М.,

за участю секретаря Корявець Ю.В., Борсук В. Б.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи ТОВ «ФЛАС» Захарова П. В.,

третьої особи - ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАС», ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «ІНБІКО», ТОВ «ФЛАС», ОСОБА_5 , у якому просить розірвати укладену між ним та відповідачем Угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 300 000,00 доларів США, штраф у розмірі 6 000,00 доларів США та пеню у розмірі 352 950,00 доларів США за невиконання зобов`язань за угодою, посилаючись на те, що відповідач є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) (тип бенефіаціарного володіння: прямий вирішальний вплив) ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», керівниками яких є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (директора) відповідно.

22.10.2019 між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «ФЛАС» зобов`язалося продати, а ТОВ «ІНБІКО» зобов`язалося купити майнові права (речові права) на об`єкти нерухомості - підвал (450 кв. м.) та перший поверх (272 кв. м.) будинку АДРЕСА_1 (далі - об`єкт будівництва), а також на всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_1 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва зазначеного житлового будинку. Загальна вартість придбання майнових прав складає 3 249 000,00 грн., які мали бути сплачені частинами (з розстроченням) не пізніше 19.07.2020 року згідно із Додатком № 2 від 22.10.2019 року наступним чином: щомісяця в період з 22.11.2019 року по 19.07.2020 року ТОВ «ІНБІКО» зобов`язаний був сплачувати на користь ТОВ «ФЛАС»кошти в сумі 361 000 грн. 00 коп. щомісячно. У разі належної оплати вартості купівлі майнових прав ТОВ «ФЛАС» зобов`язане було впродовж 5 календарних днів з моменту оплати передати ТОВ «ІНБІКО» майнові права за відповідним актом, до 31.07.2020 року завершити будівельні роботи на об`єкті будівництва та до 31.12.2020 року ввести об`єкт будівництва в експлуатацію, присвоїти йому поштову адресу і за відповідним актом передати у власність ТОВ «ІНБІКО» об`єкт нерухомості, майнові права на який куплено за цим договором.

24.10.2019 з метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеним між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була укладена угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» (далі - Угода), за умовами якої позивач та відповідач визначили загальні принципи їхньої участі у проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту. За умовами Угоди позивач зобов`язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проекту (об`єкт будівництва) у сумі, еквівалентній 300 000,00 доларам США, у строк до 31.01.2020 року згідно графіку, а відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов`язання «Продавця» за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, укладеному між ТОВ «ІНБІКО» та ТОВ «ФЛАС»; за вимогою позивача, оформити права власності «Покупця» на об`єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений у таблиці балансу (графік) взаємовідносин сторін; за невиконання сторонами своїх зобов`язань угодою передбачені штрафні санкції (штраф і пеня).

ОСОБА_1 сплатив на користь відповідача ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США, передавши їх наступним чином: 24.10.2019 - 50 000,00 доларів США; 12.11.2019 - 50 000,00 доларів США, 15.12.2019 - 100 000,00 доларів США, 15.01.2020 -50 000,00 доларів США, 10.02.2020 року - 50 000,00 доларів США через директора ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» ОСОБА_5 .

Однак відповідач порушив зобов`язання за укладеною угодою про співробітництво від 24.10.2019 року, не забезпечивши належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного в договорі об`єкту нерухомості, а саме: ТОВ «ФЛАС» до 31.07.2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва, а також до 31.12.2020 року не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси; не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «ІНБІКО» перед ТОВ «ФЛАС» за Договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, внаслідок чого ТОВ «ФЛАС» не направило на адресу ТОВ «ІНІБКО» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «ІНБІКО» майнові права на об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «ІНБІКО» право власності на об`єкт нерухомості; порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін, оскільки отримання останнього траншу коштів доручив ОСОБА_5 .

В результаті позивач та ТОВ «ІНБІКО», де він працює директором, позбавлені того, на що вони розраховувала при укладенні зазначених вище угоди та договору, а саме: отримання майнових прав на Об`єкт нерухомості, своєчасне завершення будівельних робіт, своєчасне введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання права власності на Об`єкт нерухомості не пізніше 31.12.2020 року, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.08.2021 Ленінського районного суду м. Харкова від 09.08.2021відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАС», ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення коштів, розяснено право на звернення за вирішенням спору в порядку господарського судочинства.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15.09.2022 ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 09.08.2021 скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2023 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 року витребувано у відповідача ОСОБА_3 інформацію та докази, якими вона підтверджується, щодо передачі третьою особою ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3 грошових коштів, сплачених позивачем ОСОБА_1 10 лютого 2020 року, в сумі 50 000,00 доларів США, здійснення ОСОБА_3 за рахунок отриманих від ОСОБА_1 коштів в сумі 300 000 доларів США в інтересах ТОВ «ІНБІКО» фінансування узгодженої частини вартості проекту згідно укладеного між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» договору купівлі-продажу майнових прав N° 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року, цілей та мети витрачення цих коштів; ухвала не виконана.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 року витребувано у третьої особи ТОВ «ФЛАС» інформацію та докази, якими вона підтверджується, щодо здійснення бенефіціаром ТОВ «ФЛАС» відповідачем ОСОБА_3 за рахунок отриманих від позивача коштів у сумі 300000 доларів США в інтересах TOB «ІНБІКО» фінансування узгодженої частини вартості проекту згідно укладеного між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року; ухвала не виконана.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 року витребувано у керівника ТОВ «ЮКБ» третьої особи ОСОБА_5 інформацію та докази, якими вона підтверджується, щодо передачі третьою особою ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3 грошових коштів, сплачених позивачем ОСОБА_1 10 лютого 2020 року, в сумі 50 000,00 доларів США, та за отримання яких розписалися у Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24 жовтня 2019 року в графі № 7; ухвала не виконана.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.04.2023 року вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на належне ОСОБА_3 нерухоме майно.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.06.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засідання з повідомленням (викликом) учасників.

Від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та його представиком не доведені обставини, на які вони посилається, а саме: факт укладення угоди сторонами; підконтрольність директорів ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» відповідачу; порушення відповідачем обов`язку особистого підписання балансу; факт передання 10.02.2020 року коштів в сумі 50 000,00 доларів США ОСОБА_5 ; факт порушення зобов`язань ТОВ «ФЛАС» за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року; відповідач заперечує проти того, що він за укладеною із позивачем угодою мав сплатити замість ТОВ «ІНБІКО» вартість купівлі майнових прав на Об`єкт нерухомості; вважав, що в результаті порушення угоди позивач не позбавився того, на що він розраховував під час її укладення, оскільки майнові права мало отримати ТОВ «ІНБІКО», а не особисто позивач; відповідач вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки вимагає стягнення сплачених за угодою коштів і як збитки, і як безпідставно утримані кошти, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Треті особи у справі без самостійних вимог своїм правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву не скористалися.

У судове засідання з`явилися позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мамай А. С., позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - авокат Ус М.В. проти позову заперечували за підстав, викладених у відзиві, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі; допитаний відповідач у якості свідка пояснив, що дійсно отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 250 000,00 доларів США у якості винагороди за свою роботу та ніяких грошей від ОСОБА_5 він не отримував.

Допитана у судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 пояснила, що підпис у таблиці балансу взаємовідносин сторін не впізнає як свій та не пам`ятає чи отримувала вона від ОСОБА_1 грошові коши у сумі 50 000, 00 доларів США з метою передачі ОСОБА_3 на виконання умов угоди про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року.

Представник третьої особи ТОВ «ФЛАС» Захаров П. В. у режимі відеоконференції проти задоволення позовних вимог заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, його представника, представників третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22.10.2019 року між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19, за умовами якого ТОВ «ФЛАС» продає, а ТОВ «ІНБІКО» купує майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України. При передачі майнових прав на Об`єкти нерухомості до Покупця також переходить пропорційна частка у праві спільної сумісної власності на місця загального користування (сходові клітки, коридори, коридори загального користування, ліфтова шахта тощо) в Об`єкті будівництва.

Відповідно до статті 1 вказаного договору, Об`єкт нерухомості - це складова та невід`ємна частина Об`єкта будівництва, яка виражена у вигляді житлового приміщення (квартири) в Об`єкті будівництва. Характеристика Об`єкту нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, міститься у погодженому і підписаному між сторонами Додатку № 1 до вказаного Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1 Додатку № 1 до Договору Об`єктом нерухомості виступає підвал (450 кв. м.) і перший поверх (272 кв. м.) будинку АДРЕСА_1 ; графічне зображення Об`єкту нерухомості додається у вигляді Додатку № 4 до Основного договору.

Об`єкт будівництва - житловий будинок з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_1 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування та торгівлі, та для експлуатації по АДРЕСА_1 .

Майнові права - всі речові права на Об`єкт нерухомості, які передаються у приватну власність Покупця за цим договором, а також всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації Об`єкту нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування Об`єкту нерухомості та Об`єкту будівництва.

Довідка про оплату 100 % майнових прав - це документ, яким Продавець підтверджує оплату Покупцем 100 % вартості Об`єкта нерухомості, розмір якої буде визначено пунктом 5.1 вказаного Договору. Порядок видачі Довідки про оплату 100 % майнових прав передбачений пунктом 5.3 Договору

Пунктом 2.3. Договору передбачено опис Об`єкта нерухомості та Об`єкта будівництва, в тому числі стан, в якому Об`єкт нерухомості буде відповідати на момент передачі його Покупцю, зокрема, перелік оздоблювальних робіт, які повинні бути виконані в Об`єкті нерухомості, стан, в якому перебуватиме Об`єкт будівництва на момент передачі Об`єкта нерухомості Покупцеві, міститися в Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.4 Договору Покупець набуває право власності на Майнові права шляхом отримання Об`єкту нерухомості за Актом прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості, Актом прийому-передачі Об`єкта нерухомості та Довідкою про оплату 100% майнових прав.

Як вбачається з п. п. 3.1.3, 3.1.5., 3.1.11., 3.1.12 Договору Продавець зобов`язаний забезпечувати будівництво Об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію в порядку, встановленому чинним законодавством України; здійснити передачу Майнових прав на Об`єкт нерухомості та безпосередньо Об`єкт нерухомості в порядку та на умовах визначених в статті 5 Договору, за умови належного і повного виконання Покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за Договором; після введення Об`єкту будівництва в експлуатацію забезпечити звернення уповноваженої на це особи до Виконавчого комітету Харківської міської ради та отримати рішення про присвоєння Об`єкту будівництва поштової адреси в порядку, передбаченому чинним законодавством України та актами органу місцевого самоврядування; після оплати Покупцем 100 % вартості Майнових прав на Об`єкт нерухомості, направити Покупцю повідомлення про необхідність з`явитися для отримання Довідки про оплату 100 % майнових прав, відповідно до пункту 5.3. цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору визначено, що загальна ціна майнових прав на Об`єкт нерухомості на дату укладення договору складає 3249000,00 грн. за весь Об`єкт нерухомості, визначений у п. 2.1. договору, додатку № 1 та додатку № 4 до цього договору.

Додатком № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року передбачено графік виконання Покупцем грошових зобов`язань за договором частинами (з розстроченням, траншами), сторони встановили обов`язок Покупця сплатити Продавцю загальну вартість придбання майнових прав не пізніше 19.07.2020 року у порядку та строки згідно із додатком № 2 від 22.10.2019 року, а саме: в період з 22.11.2019 року по 19.07.2020 року Покупець зобов`язаний був сплачувати на користь Продавця кошти в сумі по 361000,00 грн.

Згідно з п. 5.3. Договору після повної сплати Покупцем вартості майнових прав на Об`єкт нерухомості Продавець протягом 5 календарних днів видає Покупцеві довідку про оплату 100% вартості майнових прав.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що будівельні роботи на Об`єкті будівництва повинні були бути виконані не пізніше 31.07.2020 року.

Відповідно до п. 6.2. Договору передача покупцю права власності на майнові права на Об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості, який підписується сторонами впродовж 5 календарних днів з моменту сплати Покупцем 100% вартості Майнових прав.

В силу п. 7.1. Договору строк його дії визначено до 31.12.2020 року.

Відтак, до 31.07.2020 року ТОВ «ФЛАС» мали бути виконані і повністю завершені будівельні роботи на Об`єкті будівництва, до 31 грудня 2020 року - виконані зобов`язання продавця згідно додатку № 3 договору: Об`єкт будівництва повинен був бути введений в експлуатацію, йому повинно було бути присвоєно поштову адресу, а Об`єкт нерухомості мав бути переданий покупцю ТОВ «ІНБІКО» за відповідним двостороннім актом прийому-передачі Об`єкта нерухомості (за умови сплати вартості купівлі майнових прав на Об`єкт нерухомості)

24.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була укладена Угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», за умовами якої сторони визначили загальні принципи їхньої участі в проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту.

Відповідно до п. 2.1. Угоди ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проєкту в сумі, еквівалентній 300 000,00 доларам США в строк до 31.01.2020 року згідно узгодженого графіку, а саме: не пізніше 10.11.2019 року - 100 000 доларів США; не пізніше 15.12.2019 року - 100 000 доларів США; не пізніше 15.01.2020 року - 100 000 доларів США.

Відповідно до п. 2. 2. Угоди ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання: здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного в Договорі Об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов`язання, покладені на «Продавця» в основному Договорі купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, укладеному між ТОВ «ІНБІКО» та ТОВ «ФЛАС»; за вимогою позивача, оформити права власності «Покупця» на Об`єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_3 250 000,00 доларів США наступними траншами: 24.10.2019 року - 50000 доларів США; 12.11.2019 року - 50 000,00 доларів США; 15.12.2019 року - 100 000,00 доларів США; 15.01.2020 року -50 000,00 доларів США; що підтверджуються підписами ОСОБА_3 у відповідних графах в таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року та визнано відповідачем у ході допиту його у судовому засіданні в якості свідка.

Як вбачається з п. 7 Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року вписано дату 10.02.2020 року та суму 50 000,00 доларів США; у графі «підпис» стоїть особистий підпис, який за твердженням позивача не належить ОСОБА_3 , що не заперечується іншими учасниками справи. Позивач посилається на те, що він сплатив 50 000,00 доларів США третій особі ОСОБА_5 як представнику ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі ст. 549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений, зокрема, у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, - предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права та застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: (1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; (2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Разом із цим, за правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 01.12.2021 у справі № 641/8410/19, - предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: (а) набуття або збереження майна, (б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі статті 1212 ЦК України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Встановлені судом обставини та спірні правовідносини сторін свідчать про те, що укладений 22.10.2019 року між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 та укладена 24.10.2019 року між позивачем та відповідачем угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» є взаємопов`язаними і співвідносяться як основне і похідне (акцесорне) зобов`язання.

При цьому, оскільки, як прямо зазначено в угоді, вона укладена сторонами задля визначення загальних принципів їхньої участі в проекті «Полтавський шлях 144», порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проекту «Полтавський шлях 144», беручи до уваги, що позивач зобов`язався здійснювати, перш за все, саме фінансування узгодженої частини вартості проекту ««Полтавський шлях 144» (а не оплату будь-яких послуг відповідача за угодою), враховуючи, що проект «Полтавський шлях, 144» відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 для сторін обмежувався лише питанням набуття пов`язаним із позивачем ТОВ «ІНБІКО» у власність підвалу (450 кв. м.) і першого поверху (272 кв. м.) у будинку АДРЕСА_1 , зважаючи, що інших пов`язаних із Об`єктом будівництва договорів між учасниками справи укладено не було, суд приходить до висновку, що окрім обов`язків, прямо передбачених п. 2.2. угодою, відповідач з отриманих від позивача коштів зобов`язаний був, перш за все, здійснити фінансування (оплату) проекту (купівлі-продажу майнових прав в Об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 ) за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року.

В протилежному випадку зміст угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» втрачає будь-який сенс для сторін і ставить під невизначений сумнів цільове призначення сплачених позивачем на користь відповідача за цією угодою коштів в істотному розмірі.

Відтак, судом установлено, що відповідач, в порушення умов укладеної із позивачем угоди від 24.10.2019 року, не виконав покладені на нього зобов`язання: не забезпечив належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва, зазначеного в основному договорі купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року(ТОВ «ФЛАС» до 31.07.2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до 31.12.2020 року - не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси); не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на Об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «ІНБІКО» перед ТОВ «ФЛАС» за договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року (в результаті чого ТОВ «ФЛАС» не направило на адресу ТОВ «ІНБІКО» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «ІНБІКО» майнові права на Об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «ІНБІКО» право власності на Об`єкт нерухомості); порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Доказів передання ТОВ «ІНБІКО» майнових прав на Об`єкт нерухомості, завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, присвоєння йому поштової адреси, введення Об`єкта будівництва в експлуатацію чи передання ТОВ «ІНБІКО» права власності на Об`єкт нерухомості матеріали справи не містять.

У результаті істотного порушення відповідачем умов угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24.10.2019 позивач позбавився того, на що він розраховував при її укладення, оскільки він, будучи керівником ТОВ «ІНБІКО», не отримав від відповідача належне виконання Продавцем зобов`язань за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, очолюване ним підприємство не отримало майнові права на Об`єкт нерухомості, не отримало цей Об`єкт нерухомості у власність, хоча позивач укладав оспорювану угоду саме з цією метою.

Укладаючи із відповідачем спірну угоду, позивач правомірно розраховував, що відповідач, як учасник (засновник) і бенефіціар ТОВ «ФЛАС» (Продавця), належним чином виконає свої зобов`язання за укладеною угодою від 24.10.2019 року і забезпечить вчасне завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, введення його (Об`єкта будівництва) в експлуатацію (до 31.12.2020 року) та передання ТОВ «ІНІБКО» не пізніше 31.12.2020 року права власності на Об`єкт нерухомості.

Однак, в результаті бездіяльності відповідача позивач позбавляється того, на що він розраховував під час укладення спірної угоди.

За таких обставин вбачаються достатні підстави для розірвання укладеної позивачем із відповідачем угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Після розірвання договору в судовому порядку сторони такого договору мають право вимагати повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі статті 1212 ЦК України. Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18.

Оскільки укладена між сторона угода підлягає розірванню в судовому порядку (тобто відпала підстава, на якій майно раніше було набуте відповідачем), враховуючи відсутність інших достатніх підстав для збереження коштів позивача, вбачається, що на даний час відповідач безпідставно, за відсутності будь-якої правової підстави, зберігає у себе майно, а саме грошові кошти, що є власністю позивача, що підлягають безумовному поверненню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц (провадження № 14-182цс18) зазначила, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).

Водночас, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06 травня 2020 року по справі № 539/3306/17 зробив правовий висновок про те, що розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання.

На підставі викладеного, суд підсумовує про можливість задоволення позовної вимоги про розірвання Угоди про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від 24.10.2019 року.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 16.01.2019 року по справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

У частині четвертій статті 5 Декрету № 15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом № 15-93 не передбачено обов`язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, відповідно суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність факту сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 250 000,00 доларів США за угодою про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 22.10.2019 року, оскільки допитаний у судовому засіданні у якості свідка відповідач ОСОБА_3 особисто підтвердив факт отримання ним від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 250 000,00 доларів США, пояснивши, що отримав їх як винагороду за свою роботу; у судовому засіданні представником відповідача фактично не заперечувався факт укладення угоди та належності підпису в ній відповідачу, відповідач ОСОБА_3 не заявляв клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи свого підпису в угоді, самостійно будь-яких висновків експерта з цього питання суду не надавав.

Суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем ОСОБА_3 від позивача 10.02.2020 року шляхом передачі третій особі ОСОБА_5 , яка є керівником пов`язаного із відповідачем ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», де відповідач є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером); тип бенефіаціарного володіння: прямий вирішальний вплив) грошових коштів у сумі 50 000,00 доларів США, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, факт передачі зазначеної суми саме ОСОБА_3 спростовано позивачем, позовних вимог до третьої особи ОСОБА_5 про стягнення 50 000,00 доларів США не заявлено, у зв`язку з чим у зазначеній частині позов задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що згідно п. 3.1 Угоди про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року за невиконання сторонами своїх зобов`язань винна сторона сплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 2% від суми отриманої/недоотриманої згідно графіку, а також у випадку невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за Угодою, за умови повного виконання своїх зобов`язань ОСОБА_7 , зазначених у п. 2.1 Угоди, сума, отримана ОСОБА_3 підлягає поверненню ОСОБА_1 у повному обсязі, також ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_1 пеню за використання коштами у розмірі 0,1 % від отриманої суми за кожний день, починаючи з дня отримання коштів.

Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт сплати лише частини грошових коштів у сумі 250 000,00 доларів США, тобто зобов`язання за угодою не були виконані у повному обсязі, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків цивільно-правової відповідальності, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання умов зазначеної угоди.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні(частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

При цьому, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Розмір судового збору та порядок його повернення встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 13 420,00 грн., а також за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн.

Таким чином, розподіляючи судові витрати у справі відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 13956,80 грн. (13 420,00 +536,80 =13956,80).

Керуючись ст. ст.259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАС», ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення коштів, задовольнити частково.

Розірвати угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від 24.10.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , грошові кошти в сумі 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 13956 (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2024 року.

Суддя- А. М. Гримайло