Ухвала

від 11.01.2024 по справі 906/986/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"11" січня 2024 р. Справа № 906/986/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022

(ухвалене о 13:58 год. у м. Житомирі, повний текст складено 06.02.2023)

у справі № 906/986/21 (суддя Вельмакіна Т.М. )

за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

2) Чоповицької селищної ради

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське"

про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Опанасюк С.П.

від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився;

від Чоповицької селищної ради - не з`явився;

від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" - Войтенко С.В., Балацька Л.В.;

прокурор - Безпалов А.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Чоповицької селищної ради Житомирської області до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське", у якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача на земельні ділянки, із закриттям розділу;

- витребувати у відповідача до комунальної власності територіальної громади Чоповицької селищної ради Житомирської області земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана державна реєстрація та набуття відповідачем права власності на спірні земельні ділянки є незаконною, оскільки майно колективної власності безпідставно та на порушення встановленої законом процедури зареєстровано відповідачем на праві приватної власності. Державний акт на право колективної власності на землю був виданий Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Котовського, яке було припинене внаслідок ліквідації та відповідач державний акт на право колективної власності не оформив, що виключало правові підстави для набуття ним права власності на ці ділянки та здійснення державної реєстрації.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 01.12.2022, позов задовольнив. Скасував державну реєстрацію права приватної власності за Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством "Скуратівське" на 72 земельні ділянки із закриттям розділу. Витребував з Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" до комунальної власності територіальної громади Чоповицької селищної ради 72 земельні ділянки. Стягнув з Приватного (приватно-орендного Сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" на користь Житомирської обласної прокуратури 171 592 грн 96 коп. судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що прокурор правомірно звернувся з позовом до суду на захист прав та інтересів держави в особі позивачів, оскільки ними не вчинено дій щодо захисту порушених інтересів держави. При цьому суд вказав на те, що земельні ділянки, які не підлягали паюванню були передані до земель запасу Скуратівської сільської ради, правонаступником якої є позивач-2, а інші земельні ділянки у колективній власності не залишалися, тобто земельні ділянки вибули з володіння власника не з його волі за відсутності будь-яких рішень про їх передачу відповідачу, тому оспорювана державна реєстрація права власності є незаконною, а спірні земельні ділянки підлягають поверненню до комунальної власності територіальної громади.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 24.05.2023, вище вказане рішення суду скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, тому до відповідача перейшло право власності на землю, яка була у колективній власності цього підприємства. Також апеляційний суд послався на те, що відповідач вчиняв низку дій з метою задоволення потреб учасників та власників земельних часток (паїв) діючи відповідно до законодавства та прийнятих рішень зборів учасників. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що відсутні докази, які б свідчили про передачу (чи перебування) спірних земельних ділянок у комунальній власності позивача-2, що виключає правові підстави для витребування цих ділянок на користь органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд постановою від 26.07.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 906/986/21 скасував, а рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 залишив в силі.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована допущенням порушень судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції.

В подальшому, на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , відповідно до якої просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21, скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

На думку скаржника судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповноті з`ясування істотних обставин, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

В посилання порушення судом першої інстанції її прав, зазначає, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 1823487200:04:000:0123 площею 3,3276 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області, котра отримана в порядку розпаювання земель Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, належних останньому на підставі Державного акту на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000107 від 28.05.1995.

Зазначає, що КСП ім. Котовського було реформовано у Приватне (Приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Скуратівське" на підставі рішення Малинської РДА №127 від 10.03.2000. Ухвалою Арбітражного суду Житомирської області від 16.01.2001 у справі №303б замінено боржника КСП ім. Котовського його правонаступником П(ПО)СП "Скуратівське".

На підставі Акту передачі-приймання від 24.03.2001 все майно КСП ім. Котовського було передано П(ПО)СП "Скуратівське".

Вказує, що в силу Закону України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" у неї та інших власників земельних часток (паїв) КСП ім. Котовського (їх спадкоємців) є гарантоване право до 01.01.2025 отримати додаткові земельні ділянки з числа визначених державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000107 від 28.05.1995 через механізм допаювання залишку сільськогосподарських угідь - земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі та перебувають у власності П(ПО)СП "Скуратівське", правонаступника не ліквідованого КСП ім. Котовського.

На думку скаржника, вказаним підтверджується, як порушення оскаржуваним судовим рішенням прав скаржника на землю внаслідок фактичного позбавлення її можливості отримати перерозподілені (допайовані) земельні ділянки, так і безпідставність позовних вимог, заявлених в цій справі, з огляду на відсутність у вказаних осіб будь-яких законних прав на спірні земельні ділянки.

Підсумовує, що наведені обставини свідчать про пряму особисту матеріально-правову заінтересованість скаржника, у конкретному результаті розгляду спору судом, оскільки внаслідок ухвалення Господарським судом Житомирської області рішення від 01.12.2022 її позбавлено конкретних майнових прав на землю та можливості їх реалізувати у майбутньому.

Також, зазначає, що незалучення ОСОБА_1 до участі у справі та ухвалення оскаржуваного рішення порушило не лише її матеріальні права, а й процесуальні права, що походять із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.05.2023 поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі № 906/986/21. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21. Зупинив дію рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі № 906/986/21. Призначив розгляд апеляційної скарги на 18.12.2023 о 15:15 год.

28.11.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду від Чоповицької селищної ради надійшов відзив, в якому позивач вказує, що твердження скаржника про порушення оскаржуваним рішенням Господарського суду Житомирської області її права на допаювання землі як власнику земельної частки (паю) є необґрунтованими, безпідставними.

Просить рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

29.11.2023 до апеляційного господарського суду надійшов відзив прокурора, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21.

Відзив прокурора обґрунтований тим, що рішення Господарського суду Житомирської області є законним та обґрунтованим, оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, висновкам щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду, при ухваленні судового рішення не порушено норми матеріального та процесуального права, а рішення не зачіпає права та інтереси ОСОБА_1 .

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Крім того, 08.12.2023 від Чоповицької селищної ради надійшла заява, в якій позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить судове засідання проводити без участі свого представника.

18.12.2023 до суду апеляційній інстанції, через систему "Електронний суд", від представника скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких представник також просить поновити строк на доповнення апеляційної скарги, з тих підстав, що доводи апеляційної скарги засновані на тексті рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21, котре наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Продовжує, що він лише 08.12.2023 ознайомився із матеріалами справи, а тому просить поновити відповідний строк.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.12.2023 відмовив у задоволені клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги. Доповнення представника ОСОБА_1 до апеляційної скарги залишив без розгляду.

Також, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.12.2023 відклав розгляд справи на 11.01.2024 о 11:30 год. та встановив представнику ОСОБА_1 строк до 22.12.2023 включно, для подання клопотання про поновлення строку на доповнення апеляційної скарги та направлення його іншим учасникам справи.

21.12.2023 від представника скаржника до суду апеляційній інстанції, через систему "Електронний суд", надійшло клопотання в якому представник просив поновити строк на доповнення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області 01.12.2022 у справі №906/986/21 та розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 з врахуванням доповнень, викладених у клопотанні від 17.12.2023.

08.01.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання, відповідно до якого представник просить приєднати до матеріалів справи копії письмових доказів: рішення виконавчого комітету Чоповицької селищної ради №96 від 28.09.2021; свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського колективного підприємства (майновий сертифікат) серія ЖИ-6 №274925 від 22.06.2022, виданого Чоповицькою селищною радою на ім`я П(ПО)СП "Скуратівське"; рішення Чоповицької селищної ради (дванадцятої сесії восьмого скликання) №257 від 18.10.2021; списку пайовиків П(ПО)СП "Скуратівське".

На думку заявника вказані докази підтверджують те, що позивач визнав відповідача, як правонаступника КСП ім. Котовського, а подальша позиція позивача суперечить попередній поведінці.

Вказує, що з огляду на особливості процесуального статусу скаржника, як особи, яка не брала участі у справі та була позбавлена можливості подавати докази у суді першої інстанції, істотне значення змісту письмових доказів і фактичний момент їх отримання скаржником, є обґрунтована необхідність поновити строк на їх подання та приєднати до матеріалів справи.

10.01.2024 від Чоповицької селищної ради надійшла заява, в якій позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить судове засідання проводити без участі свого представника.

Крім того, 10.01.2024 від Коростеньскої окружної прокуратури надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, з тих мотивів, що у ОСОБА_1 відсутнє будь-яке право на допаювання за рахунок спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим оскаржуване рішення не є таким, що прийнято про її права і обов`язки.

Вважає, що оскільки оскарженим судовим рішенням місцевого господарського суду не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження у вказаній справ підлягає закриттю, а тому простить закрити апеляційне провадження у справі №906/986/21.

Північно-західний апеляційний господарський суд 10.01.2024 постановив ухвалу, якою поновив ОСОБА_1 строк на доповнення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області 01.12.2022 у справі №906/986/21 від 17.12.2023. Прийняв клопотання представника ОСОБА_1 про доповнення апеляційної скарги від 17.12.2023 та постановив здійснювати апеляційне провадження з їх урахуванням.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 11.01.2024 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, з урахуванням доповнень, про те, що рішенням Господарського суду Житомирської області 01.12.2022 у справі №906/986/21 порушені права ОСОБА_1 .

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти доводів представника скаржника та доводів апеляційної скарги щодо порушення рішенням суду першої інстанції прав ОСОБА_1 , з підстав викладених в клопотанні про закриття провадження.

Представники Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" в судовому засіданні підтримали позицію скаржника щодо порушення рішенням суду першої інстанції прав ОСОБА_1 .

Крім того, представником Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" Войтенко С.В. було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, котре мотивоване необхідністю надання додаткових письмових пояснень, в зв`язку із прийняття судом апеляційної інстанції доповнень до апеляційної скарги.

Суд надаючи оцінку такому клопотанню, враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

В судовому засіданні 18.12.2023 у представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" Войтенка С.В. було з`ясовано позицію щодо подання письмових пояснень/відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , за якою останній не вбачав потреби в поданні суду будь-яких письмових пояснень.

Крім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права на подання пояснень із зазначенням своєї позиції, як щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , так і доповнень до неї після судового засідання 18.12.2023, незалежно від того чи будуть прийняті вказані доповнення чи ні, оскільки в силу ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Поруч з наведеним, суд звертає увагу представника на те, що подання безпідставних, неналежно мотивованих клопотань, може мати наслідком визнання їх зловживання процесуальними правами.

Таким чином суд дійшов висновку про відмову в усувному клопотанні представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" Войтенка С.В. про відкладення розгляду справи.

Крім того, в судове засідання не з`явилися представники Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Чоповицької селищної ради.

При цьому, суд бере до уваги те, що Чоповицька селищна рада просила здійснювати розгляд скарги без її участі, а ГУ Держгеокадастру у Житомирській області було належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т. 7, а. с. 128), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася та те, що на цій стадії вирішується питання про порушення рішенням суду першої інстанції права, інтересів та (або) обов`язків скаржника, а не перегляд рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши оцінку доводам скаржника в підтвердження обставин порушення рішенням його прав та інтересів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі № 906/986/21 не може бути розглянута апеляційним господарським судом та апеляційне провадження слід закрити, виходячи з такого.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

У відповідності до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 ГПК України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 272 ГПК України визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Стаття 272 ГПК України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 15.01.2019 у справі № 7/74, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 25.10.201. у справі №910/16430/14, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №910/13119/17.

Як зазначалося колегією суддів вище, в обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що вона є власником земельної ділянки, яка отримана нею в порядку розпаювання земель КСП ім. Котовського, правонаступником якого є П(ПО)СП "Скуратівське". На підставі Акту передачі-приймання від 24.03.2001 все майно КСП ім. Котовського було передано П(ПО)СП "Скуратівське".

Скаржник вважає, що вона, як і інші власники земельних часток (паїв) КСП ім. Котовського (їх спадкоємців) має гарантоване право до 01.01.2025 отримати додаткові земельні ділянки з числа визначених Державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000107 від 28.05.1995 через механізм допаювання залишку сільськогосподарських угідь - земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі та перебувають у власності П(ПО)СП "Скуратівське", правонаступника не ліквідованого КСП ім. Котовського.

В доповненнях до апеляційної скарги, скаржник розширює вказані твердження, з посиланням на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Скаржник вважає, що особа, яка не брала участі у справі має право оскаржити рішення суду і у тому випадку, коли ні в описовій, ні в мотивувальній чи резолютивній його частинах про таку особу безпосередньо не йдеться, однак спірні відносини щодо яких ухвалене оскаржуване рішення за фактичними підставами та правовим регулюванням не обмежуються суб`єктним складом учасників конкретної справи, сформованим за їх ініціативою чи суду за правилами п.1 ч.1 ст. 177 ГПК України.

Зауважує, що окремої уваги заслуговує питання правового статусу КСП ім. Котовського як юридичної особи в процесі його реформування та чи є ПОСП "Скуратівське" його універсальним правонаступником у зв`язку з збереженням того самого ідентифікаційного коду - 03745812.

Вважає помилковими доводи прокурора та висновки суду першої інстанції щодо ліквідації КСП ім. Котовського та такими, що зроблені без належного застосування відповідного законодавства, що регулювало процес реформування колективних сільськогосподарських підприємств у 2000 роках.

Суд апеляційної інстанції щодо вказаних доводів скаржника, враховує таке.

01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

Також, Законом України № 2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01.01.2025.

У разі якщо до 01.01.2025 протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Апеляційний господарський суд зауважує, що за змістом вказаних норм вбачається така доля земельних ділянок колективних сільськогосподарських підприємств:

- у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства земельні ділянки вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018;

- у випадку не прийняття до 01.01.2019 рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, котре не було припинено, як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01.01.2025 має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений.

Таким чином, головною відмінністю, яка ставить в залежність можливість набуття територіальною громадою земель колективного сільськогосподарського підприємства з 01.01.2019 або проведення процедури розподілу таких земель в строк до 01.01.2025, є припинення чи не припинення колективного сільськогосподарського підприємства станом на 01.01.2019.

За змістом рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 в цій справі вбачається, що суд дійшов висновків, що П(ПО)СП "Скуратівське" не є правонаступником КСП ім. Котовського, а лише було створено за рішенням власника ОСОБА_2 , котрий був членом КСП ім. Котовського, та на основі його земельного паю, вартістю 12 511 грн 20 коп.

При цьому, судом були враховані наявні в матеріалах справи докази, а також ухвалу Господарського суду Житомирської області у справі "303"Б" від 16.01.2001.

Вказані висновки підтримані Верховним Судом в постанові від 26.07.2023 у справі №906/986/21.

Таким чином, оскільки П(ПО)СП "Скуратівське" не є правонаступником прав та обов`язків КСП ім. Котовського, а лише просто створено на базі майна його колишнього члена та з урахування орендованих земельних ділянок, то твердження скаржника про можливість допаювання, в порядку передбаченому ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", за рахунок спірних земельних ділянок є помилковим.

Поруч з вказаним, саме лише посилання заявника на те, що унаслідок витребування від відповідача спірних земельних ділянок, котрі раніше на праві колективної власності належали КСП ім. Котовського, без їх підтвердження належними доказами, не свідчить про те, що при ухваленні рішення від 01.12.2022 у справі №906/986/21, судом в цій справі було вирішено питання про права та обов`язки скаржника.

Крім того, суд проаналізувавши рішення суду першої інстанції, вказує, що в його мотивувальній частині не містяться висновки суду про права та обов`язки скаржника, так само як і в резолютивній частині рішення суд не вказав про права та обов`язки ОСОБА_1 .

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів констатує про відсутність правових підстав для оскарження в апеляційному порядку ОСОБА_1 рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі № 906/986/21, оскільки вказаним рішенням суд не вирішив питання про права та обов`язки чи інтереси ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Також, в цьому випадку, скаржник покладає на прокурора та позивача обов`язок з доведення тієї обставини, що оскарженим рішенням не порушенні права ОСОБА_1 (шляхом доказування, що спірні земельні ділянки не є тими за рахунок котрих скаржник теоретично могла здійснити допаювання), на противагу своєму обов`язку про доведення такої обставини.

В той же час, як убачається із заяв скаржника по суті, позиції представника скаржника, викладеної у судовому засіданні 11.01.2024, остання ґрунтується на можливому порушенні прав ОСОБА_1 , у випадку, коли б остання вчиняла б дії щодо допаювання земельних ділянок, котре гіпотетично мало бути здійснене за рахунок спірних земельних ділянок.

Крім того, суд вважає слушними зауваження прокурора, що скаржник - ОСОБА_1 протягом тривалого часу, в тому числі і після подання апеляційної скарги, не вчиняє жодних дій на допаювання земельних ділянок.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).

Враховуючи те, що ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить вирішення питання про права і обов`язки скаржника, а останнім не доведено обставин вирішення питання про права і обов`язки, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Оскільки судом закривається апеляційне провадження, то суд також залишає без розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на подання доказів та не надає оцінку відповідним доказам.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 264, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі № 906/986/21 закрити.

2. Матеріали справи № 906/986/21 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений "15" січня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.