Ухвала

від 12.02.2024 по справі 906/986/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 906/986/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Міщенко І. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024

за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

2) Чоповицької селищної ради Житомирської області

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське"

про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Чоповицької селищної ради Житомирської області до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Скуратівське", у якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача на 72 земельні ділянки із закриттям розділу;

- витребувати у відповідача до комунальної власності територіальної громади Чоповицької селищної ради Житомирської області земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана державна реєстрація та набуття відповідачем права власності на спірні земельні ділянки є незаконною, оскільки майно колективної власності безпідставно та на порушення встановленої законом процедури зареєстровано відповідачем на праві приватної власності; державний акт на право колективної власності на землю був виданий Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Котовського, яке було припинене внаслідок ліквідації та відповідач державний акт на право колективної власності не оформив, що виключало правові підстави для набуття ним права власності на ці ділянки та здійснення державної реєстрації.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 позов задоволено.

При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що прокурор правомірно звернувся з позовом до суду на захист прав та інтересів держави в особі позивачів, оскільки ними не вчинено дій щодо захисту порушених інтересів держави; земельні ділянки, які не підлягали паюванню були передані до земель запасу Скуратівської сільської ради, правонаступником якої є Чоповицька селищна рада, а інші земельні ділянки у колективній власності не залишалися, тобто земельні ділянки вибули з володіння власника не з його волі за відсутності будь-яких рішень про їх передачу відповідачу, тому оспорювана державна реєстрація права власності є незаконною, а спірні земельні ділянки підлягають поверненню до комунальної власності територіальної громади.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, тому до відповідача перейшло право власності на землю, яка була у колективній власності цього підприємства. Також апеляційний суд послався на те, що відповідач вчиняв низку дій з метою задоволення потреб учасників та власників земельних часток (паїв) діючи відповідно до законодавства та прийнятих рішень зборів учасників. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що відсутні докази, які б свідчили про передачу (чи перебування) спірних земельних ділянок у комунальній власності позивача-2, що виключає правові підстави для витребування цих ділянок на користь органу місцевого самоврядування.

Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 скасовано, а рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 залишено в силі. Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована допущенням порушень судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції.

У подальшому, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржниця) звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на підставі частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як особа, яка не брала участь у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси і просила скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 1823487200:04:000:0123 площею 3,3276 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області, котра отримана в порядку розпаювання земель Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Котовського, належних останньому на підставі Державного акту на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000107 від 28.05.1995; КСП ім. Котовського було реформовано у Приватне (Приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Скуратівське" на підставі рішення Малинської РДА №127 від 10.03.2000. Ухвалою Арбітражного суду Житомирської області від 16.01.2001 у справі №303б замінено боржника КСП ім. Котовського його правонаступником П(ПО)СП "Скуратівське". На підставі Акту передачі-приймання від 24.03.2001 все майно КСП ім. Котовського було передано П(ПО)СП "Скуратівське"; в силу Закону України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" у неї та інших власників земельних часток (паїв) КСП ім. Котовського (їх спадкоємців) є гарантоване право до 01.01.2025 отримати додаткові земельні ділянки з числа визначених державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000107 від 28.05.1995 через механізм допаювання залишку сільськогосподарських угідь - земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі та перебувають у власності П(ПО)СП "Скуратівське", правонаступника не ліквідованого КСП ім. Котовського. На думку скаржника, вказаним підтверджується, як порушення оскаржуваним судовим рішенням прав скаржника на землю внаслідок фактичного позбавлення її можливості отримати перерозподілені (допайовані) земельні ділянки, так і безпідставність позовних вимог, заявлених в цій справі, з огляду на відсутність у вказаних осіб будь-яких законних прав на спірні земельні ділянки. Підсумовує, що наведені обставини свідчать про пряму особисту матеріально-правову заінтересованість скаржника, у конкретному результаті розгляду спору судом, оскільки внаслідок ухвалення Господарським судом Житомирської області рішення від 01.12.2022 її позбавлено конкретних майнових прав на землю та можливості їх реалізувати у майбутньому. Також, зазначає, що незалучення ОСОБА_1 до участі у справі та ухвалення оскаржуваного рішення порушило не лише її матеріальні права, а й процесуальні права, що походять із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що за змістом рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 в цій справі вбачається, що суд дійшов висновків, що П(ПО)СП "Скуратівське" не є правонаступником КСП ім. Котовського, а лише було створено за рішенням власника ОСОБА_2 , котрий був членом КСП ім. Котовського, та на основі його земельного паю, вартістю 12 511,20 грн. При цьому, судом були враховані наявні в матеріалах справи докази, а також ухвалу Господарського суду Житомирської області у справі "303"Б" від 16.01.2001. Вказані висновки підтримані Верховним Судом в постанові від 26.07.2023 у справі №906/986/21. Таким чином, оскільки П(ПО)СП "Скуратівське" не є правонаступником прав та обов`язків КСП ім. Котовського, а лише просто створено на базі майна його колишнього члена та з урахування орендованих земельних ділянок, то твердження скаржника про можливість допаювання, в порядку передбаченому ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", за рахунок спірних земельних ділянок є помилковим. Поруч з вказаним, саме лише посилання заявника на те, що унаслідок витребування від відповідача спірних земельних ділянок, котрі раніше на праві колективної власності належали КСП ім. Котовського, без їх підтвердження належними доказами, не свідчить про те, що при ухваленні рішення від 01.12.2022 у справі №906/986/21, судом в цій справі було вирішено питання про права та обов`язки скаржника.

Крім того, проаналізувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що в його мотивувальній частині не містяться висновки суду про права та обов`язки скаржника, так само як і в резолютивній частині рішення суд не вказав про права та обов`язки ОСОБА_1 .

25.01.2024 (через систему ?Електронний суд?) ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним господарським судом з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Здійснивши перевірку доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

З наведеного слідує, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині судового рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині судового рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути правовою підставою щоб вважати, що судове рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Так, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 09.06.2018 у справі №910/18705/17, від 19.06.2018 у справі №904/1192/16, від 27.10.2021 у справі №910/2795/20, від 16.12.2021 у справі № 904/3669/20, від 15.12.2021 у справі №914/1334/20, від 07.12.2022 у справі № 910/7746/20, від 20.03.2023 справі №911/1201/16, від 20.02.2023 у справі №903/852/21 неодноразово зазначено, що судове рішення, оскаржуване не залученою собою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судового рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Разом з тим, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване судове рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що судовим рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Аналогічні висновки наведені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі №910/3438/17, від 01.12.2020 у справі №910/5511/19.

Таким чином ГПК України зобов`язує апеляційний господарський суд з`ясувати обставини наявності або відсутності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі та дослідити, чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням. Відтак, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

За приписами статей 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи, що місцевим господарським судом не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких є ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2023 у справі №906/986/21 не містить жодних суджень про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 та скаржницею не було доведено наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття оскаржуваного судового рішення, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у скаржника відсутні будь-які допустимі, обґрунтовані та законні докази підставності поданої апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Зважаючи на те, що скаржником не підтверджено наявності правового зв`язку між ним та оскаржуваним судовим рішенням, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у справі, - не є належним суб`єктом апеляційного оскарження в розумінні процесуального закону, у зв`язку з чим закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі скаржниця не навела жодного переконливого доводу щодо помилковості наведених висновків апеляційного господарського суду чи неправильного застосування ним статей 17, 254, 264 ГПК України, оскільки не підтвердив існування будь-якого правового зв`язку із оскаржуваним судовим рішенням у даній справі.

З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №906/986/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді С. К. Могил

І. С. Міщенко