Рішення

від 08.10.2010 по справі 2-494/2010

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-494/

2010 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2010 року Совєтський р айонний суд Автономної Респу бліки Крим

в складі: головуючого - судді Тощевої О.О.

при секретарі - Ібра гімової А.С.

розглянувши у відкритом у судовому засіданні в залі с уду в смт. Совєтський Совєтсь кого району Автономної Респу бліки Крим цивільну справу з а позовом ОСОБА_1 до Коопе ративного гуртово-роздрібно го торгівельного підприємст ва Кримської республіканськ ої спілки споживчих товарист в про зміну формулювання при чини звільнення, стягнення с уми розрахунку при звільненн і та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до с уду із зазначеним позовом до відповідача 24 лютого 2009 року. П озовні вимоги мотивувала тим , що з 15 квітня 2008 року вона переб увала у трудових відносинах із відповідачем, працюючи на посаді бухгалтера магазина «Маркет» в смт. Совєтський. На казом відповідача № 23-Л від 04 лю того 2009 року вона була звільне на з займаної посади у зв' яз ку із втратою довір' я до неї з причин незабезпечення схо ронності товарно-матеріальн их цінностей за п. 2 ст. 41 КЗпП Ук раїни, при цьому при звільнен ні її примусили написати зая ву про відмову від належного ОСОБА_1 при звільненні ро зрахунку. Позивачка зазначає , що не є матеріально-відповід альною особою, тому наказ про її звільнення є незаконним, у зв' язку із чим, оскільки 02 лю того 2009 року вона подавала від повідачу заяву про звільненн я за власним бажанням, просил а задовольнити заявлені вимо ги, в тому числі, стягнути з ві дповідача належні їй при зві льнення суми, а також середні й заробіток за час затримки р озрахунку при звільненні, що в загальному розмірі розрах увала у сумі 19993 гривні 25 копійо к.

В судовому засіданні пози вачка та її представник - ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги та посилаючи сь на викладені у позові обст авини наполягали на їх задов оленні, в тому числі зазначил и, що обов' язок відшкодуван ня суми недостачі, покладени й відповідачем на ОСОБА_1, був визнаний незаконним ріш енням суду від 20 серпня 2009 року , яке набрало законної сили 01 г рудня 2009 року.

У судовому засіданні предс тавник відповідача - Поно марьов С.С. позовні вимоги н е визнав та посилаючись на об ставини, які викладені у пись мових запереченнях проти поз ову, що надавалися суду під ча с розгляду справи, просив від мовити ОСОБА_1 в задоволен ні позову.

Заслухавши пояснення пози вачки, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясу вавши всі її фактичні обстав ини, на яких ґрунтуються позо вні вимоги та заперечення, об 'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до в исновку, що позов ОСОБА_1 п ідлягає частковому задоволе нню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 квіт ня 2008 року ОСОБА_1 була прий нята на роботу до Кооператив ного гуртово-роздрібного тор гівельного підприємства Кри мської республіканської спі лки споживчих товариств на п осаду оператора комп' ютерн ого набору магазина «Маркет» в смт. Совєтський, та 07 жовтня 2 008 року переведена на посаду б ухгалтера зазначеного магаз ину, що підтверджується нака зами відповідача № 80-Л від 15 кві тня 2008 року і № 202-Л від 07 жовтня 2008 року, а також узгоджується із записами у трудовій книжці п озивачки (а.с. 6, 7, 10).

У ході розгляду справи судо м також встановлено, що 14 січн я 2009 року між КГРТП КРССТ, в осо бі директора ОСОБА_4 з одн ого боку, та членами колектив у магазина «Маркет», в тому чи слі із позивачкою, в особі дир ектора магазина ОСОБА_5 з іншого боку, був укладений до говір про колективну матеріа льну відповідальність (а.с.3,4).

Відповідно до наказу відпо відача № 19 від 30 січня 2009 року у м агазині «Маркет» була призна чена інвентаризація товарно -матеріальних цінностей на 02 л ютого 2009 року, за результатами якої у магазині було виявлен о недостачу на суму 62882 гривні 4 1 копійка, що підтверджується відповідними доказами, наяв ними в матеріалах справи (а.с. 29, 31).

На підставі наведеного, нак азом № 23-Л від 04 лютого 2009 року ОСОБА_1 була звільнена з зай маної посади за п. 2 ст. 41 КЗпП Ук раїни у зв' язку із втратою д овір' я до неї з причин незаб езпечення схоронності товар но-матеріальних цінностей та до трудової книжки позивачк и внесені відповідні записи (а.с. 8, 10).

При цьому, відповідно до под аної ОСОБА_1 заяви від 04 лют ого 2009 року та на підставі нака зу генерального директора КГ РТП КРССТ № 26 від 04 лютого 2009 рок у, із заробітної плати позива чки за січень 2009 року і суми ком пенсації за невикористану ві дпустку, були утримані суми в рахунок виявленої в магазин і недостачі, що підтверджено документально (а.с. 81, 82) та не ос порювалося у судовому засіда нні учасниками процесу.

Як вбачається із п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗ пП України трудовий договір може бути розірваний з ініці ативи власника або уповноваж еного ним органу у випадку ви нних дій працівника, який без посередньо обслуговує грошо ві, товарні або культурні цін ності, якщо ці дії дають підст ави для втрати довір' я до нь ого з боку власника або уповн оваженого ним органу.

Проте, не зважаючи на положе ння вказаної вище норми зако ну, звільняючи ОСОБА_1 з по сади з власної ініціативи, ві дповідач помилково дійшов ви сновку про наявність винних дій позивачки у незабезпечен ні схоронності товарно-матер іальних цінностей в магазині «Маркет», оскільки договір п ро матеріальну відповідальн ість з позивачкою, яка займал а посаду бухгалтера, укладат ися не міг і на неї не могла бу ти покладена матеріальна від повідальність.

Ці обставини встановлені р ішенням Совєтського районно го суду Автономної Республік и Крим від 20 серпня 2009 року, зали шеним без змін ухвалою колег ії суддів судової палати у ци вільних справах Апеляційног о суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2009 року, які в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не під лягають доказуванню в цій ци вільній справі.

Відтак, формулювання причи н звільнення позивачки з пос ади бухгалтера магазина «Мар кет» за п. 2 ст. 41 КЗпП України у з в' язку із втратою довір' я з причин незабезпечення схор онності товарно-матеріальни х цінностей є неправильним, у зв' язку із чим, виходячи з ви мог ч. 3 ст. 235 КЗпП України, форму лювання причини звільнення ОСОБА_1 підлягає зміні на з вільнення за власним бажання м за ст. 38 КЗпП України.

При цьому, судом встановлен о, що позивачка подавала відп овідачу заяву про звільнення за власним бажанням 02 лютого 2009 року, що у судовому засіданн і не спростовувалося предста вником відповідача.

Розглядаючи позовні вимог и ОСОБА_1 у частині стягне ння суми розрахунку при звіл ьненні суд виходить з наступ ного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗп П України при звільненні пра цівника виплата всіх сум, що н алежать йому від підприємств а, установи, організації, пров адиться в день звільнення.

Приймаючи до уваги, що ОСО БА_1 не була матеріально від повідальною особою в магазин і «Маркет» і не повинна була н ести відповідальність за вия влену у магазині недостачу, т ому утримання із її заробітн ої плати 1276 гривень 82 копійки в рахунок погашення недостачі в магазині (а.с. 144) проведено ві дповідачем незаконно, у зв' язку із чим, з відповідача на к ористь позивачки підлягає ст ягненню сума розрахунку при звільненні у розмірі 1276 гриве нь 82 копійки (без утримання по датку та інших обов' язкових платежів).

Що стосується позовних вим ог ОСОБА_1 у частині стягн ення з відповідача на її кори сть середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд відзначає на ступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 К ЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповнова женого ним органу належних з вільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цьо го Кодексу, при відсутності с пору про їх розмір підприємс тво, установа, організація по винні виплатити працівников і його середній заробіток за весь час затримки по день фак тичного розрахунку.

Як вже було встановлено суд ом, при звільненні позивачки з займаної посади їй були нар аховані підлягаючі до виплат и суми у загальному розмірі 127 6 гривень 82 копійки (без утрима ння податку та інших обов' я зкових платежів), але ця сума б ула утримана відповідачем в рахунок погашення недостачі в магазині «Маркет», ці обста вини не оспорювалися у судов ому засіданні сторонами та п ідтверджуються довідкою-роз рахунком (а.с. 144).

Таким чином, суд не вбачає в ини відповідача по не виплат і належної позивачці суми пр и звільненні 04 лютого 2009 року, в иходячи з того, що ці суми на м омент звільнення були утрима ні на підставі заяви ОСОБА_ 1 від 04 лютого 2009 року та відпо відного наказу (а.с. 81, 82).

Крім того, на момент утриман ня цих сум, в тому числі і на мо мент звернення позивачки із цим позовом до суду, відповід ач вважав прийнятий наказ пр о звільнення позивачки закон ним, а рішення, яким встановле на відсутність у ОСОБА_1 м атеріальної відповідальнос ті перед підприємством, було постановлено 20 серпня 2009 року і набрало законної сили 01 груд ня 2009 року.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни від 06 листопада 1992 N 9 «Про п рактику розгляду судами труд ових спорів» встановлені ста ттями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосову ються незалежно від заяви ст орін.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудово го спору безпосередньо до ра йонного суду в тримісячний с трок з дня, коли він дізнався а бо повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спр авах про звільнення - в міся чний строк з дня вручення коп ії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки .

Позивачка звернулася до су ду із позовом, згідно із відби тком штампу суду, 24 лютого 2009 ро ку (а.с. 1), тобто у межах строків передбачених ст. 233 КЗпП Украї ни.

У відповідності до положе нь ст. 88 ЦПК України з відповід ача на користь держави підля гають стягненню судовий збір та витрати на інформаційно-т ехнічне забезпечення розгля ду справи.

На підставі ст.ст. 41 ч. 1 п. 2, 47, 48, 1 84, 232-235, 237-1, 241-1 КЗпП України, положен ь Постанови Пленуму Верховно го Суду України «Про практик у розгляду судами трудових с порів» від 06 листопада 1992 року № 9, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212 -215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовол ьнити частково.

Визнати неправильним форм улювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалте ра магазина «Маркет» в смт. Со вєтський у зв' язку із втрат ою довір' я до неї з причин не забезпечення схоронності то варно-матеріальних цінносте й за п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Змінити формулювання прич ини звільнення ОСОБА_1 з п осади бухгалтера магазина «М аркет» в смт. Совєтський, на зв ільнення за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, із внес енням відповідного запису до її трудової книжки.

Стягнути з Кооперативног о гуртово-роздрібного торгів ельного підприємства Кримсь кої республіканської спілки споживчих товариств (ЄДРПОУ № 01757107) на користь ОСОБА_1 сум и розрахунку при звільненні у розмірі 1276 (одна тисяча двіст і сімдесят шість) гривень 82 ко пійки.

В задоволенні решти позовн их вимог ОСОБА_1, - відмовит и.

Стягнути з Кооперативного гуртово-роздрібного торгіве льного підприємства Кримськ ої республіканської спілки с поживчих товариств на корист ь держави судовий збір в розм ірі 51 (п' ятдесят одна) гривня 00 копійок та витрати на інфор маційно-технічне забезпечен ня розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копі йок.

Рішення суду може бути оска ржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автоно мної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апел яційної скарги через Совєтсь кий районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає закон ної сили після закінчення де сятиденного строку, передбач еного для подання апеляційно ї скарги, якщо апеляційну ска ргу не було подано.

Головуючий суддя: