Рішення

від 23.07.2010 по справі 2-10369/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

                                                                         

                                                                                                                            Справа № 2-10369/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М ‘Я М   У К Р АЇ Н И

                                                                       (заочне)

    23 липня 2010 року

Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді   -    Турецького О.С.

при секретарі  -   Курченко В.М.

    розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа - Одеська міська рада  про визнання права власності на нежитлове  підвальне приміщення,

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа - Одеська міська рада  про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення , а саме підвал загальною площею 22,60 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_1, посилаючись на наступні  обставини:

         Позивач  ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 7 листопада 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюком В.К. та зареєстрований в КП „ОМБТІ” та „РОН” 16 листопада 2007 року.

          Згідно технічного паспорту квартира розташована  на першому поверсі  трьох поверхового будинку , який обладнаний горищем та підвалом та складається з однієї кімнати – 22,60 кв.м.; кухні – 4,20 кв.м.; туалету – 0,80 кв.м.;  загальна площа квартира складає 27,6 кв.м.

           З моменту придбання квартири  вона, як і попередній власник,  почала користуватися вільним приміщенням,  яке розташоване під її квартирою, а саме підвалом загальною площею 22,60 кв.м.

           За власний рахунок  позивачка привела даний підвал в належний технічний стан , за свій рахунок  зробила ремонт,  провела необхідні комунікації, освітлення, а також ремонтні роботи та підтримує нежитлове приміщення  в належному санітарному стані. В результаті раніше захаращене  приміщення багатоквартирного будинку, перетворилось з її допомогою в повноцінне підвальне приміщення.

              Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та ,як зазначає позивачка,  безпідставно перешкоджає їй у користуванні підвальним приміщенням, однак він не претендував на дане нежитлове приміщення до того часу поки позивачка не привела його в належний стан за свій рахунок.

               Скарг відносно зайняття приміщення позивачкою від інших мешканців будинку не має.  

Також позивачка звернулась з заявою про виконання технічного висновку про можливість приєднання вищевказаного нежитлового приміщення до її квартири до СПД  ОСОБА_3, який має відповідну будівельну ліцензію.

Згідно висновку по об’єкту конструкції квартири АДРЕСА_2 придатна  для подальшої експлуатації. Технічний стан конструкцій у вищевказаній квартирі задовільний і відповідає вимогам, які пред’являються  до житлових будівель з нежитловими приміщеннями.

Склад приміщень їх  розташування  і розміри відповідають вимогам ДБН.        

ОСОБА_1 зазначає , що вона здійснила переобладнання нежитлового  приміщення за свій рахунок з дотриманням встановлених будівельних норм і правил, тримаю його у належному санітарному стані, що потверджується технічним  висновком складеним СПД ОСОБА_3 від 28.05.2010 року, а також враховуючи, що інші мешканці не заперечують відносно користування позивачем визнаним приміщенням, позивач вважає за необхідне з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів звернутись до суду з позовом про визнання права власності.

             У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивачки підтримав у повному обсязі. Відповідач та третя особа у судове засідання не з’явились, про місце та час судового розгляду були сповіщені належним чином, що дозволило суду у порядку ст. ст. 169 та 224 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України, розглянути справу в заочному порядку.  

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного:

            Так, в суді віднайшов підтвердження факт того, що позивачка  ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 7 листопада 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюком В.К. та зареєстрований в КП „ОМБТІ” та „РОН” 16 листопада 2007 року.

          Згідно технічного паспорту квартира розташована  на першому поверсі  трьох поверхового будинку , який обладнаний горищем та підвалом та складається з однієї кімнати – 22,60 кв.м.; кухні – 4,20 кв.м.; туалету – 0,80 кв.м.;  загальна площа квартира складає 27,6 кв.м.

           З моменту придбання квартири  вона, як і попередній власник,  почала користуватися вільним приміщенням,  яке розташоване під моєю квартирою, а саме підвалом загальною площею 22,60 кв.м.

           За власний рахунок  позивачка привела даний підвал в належний технічний стан за свій рахунок, зробила ремонт,  провела необхідні комунікації, освітлення, а також ремонтні роботи та підтримує нежитлове приміщення  в належному санітарному стані. В результаті раніше захаращене  приміщення багатоквартирного будинку, перетворилось з її допомогою в повноцінне підвальне приміщення.

               Скарг відносно зайняття нежитлового приміщення позивачкою від мешканців будинку не має.  

    Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України від 10.06.1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинків. Допоміжні приміщення (комори, сараї, ін.) передаються  у власність квартиронаймачів безкоштовно й окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 «У справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень  ст.ст.1,10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків ) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та інші) передаються безплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах багатоквартирних будинків)

    Згідно із п.1.2 вказаного рішення власник неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

    Відповідно зазначеному, власникам квартир у два або багатоквартирному  житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорної конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, які розташовані у житловому будинку.

      Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004 року момент виникнення права власності на квартиру є й моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення.

Згідно ст. 392 ЦК  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно висновку по об’єкту конструкції квартири АДРЕСА_2 придатна  для подальшої експлуатації. Технічний стан конструкцій у вищевказаній квартирі задовільний і відповідає вимогам, які пред’являються  до житлових будівель з нежитловими приміщеннями.

Склад приміщень , їх  розташування  і розміри відповідають вимогам ДБН.        

ОСОБА_1 здійснила переобладнання нежитлового  приміщення за свій рахунок з дотриманням встановлених будівельних норм і правил, тримає його у належному санітарному стані, що потверджується технічним  висновком складеним СПД ОСОБА_3 від 28.05.2010 року, а також враховуючи, що інші мешканці не заперечують відносно користування позивачем підвальним приміщенням, суд вважає за можливим задовольнити вимоги позивачки та визнати право власності вищезазначене підвальне приміщення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.  

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

    А згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

   Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

   Так, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

 Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

              Таким чином , враховуючи вищезазначене, суд зазначає що підстав для відмови у задоволенні позову судом не встановлено, тому суд вважає  за можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 22,60 кв.м. ,розташоване під  квартирою АДРЕСА_2

Керуючись ст.ст. 41, 55, 64   Конституції України, ст.ст. 11, 16, 317, 321, ч.2 ст. 328, 355, 368 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

           Визнати за громадянкою ОСОБА_1  право власності  на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 22,60 кв.м. ,розташоване під  квартирою АДРЕСА_2

           Дане рішення є підставою для реєстрації КП «ОМБТІ та РОН» права власності за позивачкою ОСОБА_1  на вказане в рішенні нежитлове підвальне приміщення загальною площею 22,60 кв.м. ,розташоване під  квартирою АДРЕСА_2, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», №27/5, від 07.02.2002 року.

  Заява про перегляд даного заочного рішення , може бути подана відповідачем, протягом 10-ти днів після отримання копії рішення через Приморський райсуд м. Одеси.

Рішення суду може бути оскаржено на підставі ст.ст. 292-296 ЦПК України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                О.С. Турецький