Рішення

від 10.01.2024 по справі 917/1081/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 917/1081/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №917/1081/23

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» , пров. Тернівський 4, буд. 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500

про:

1) визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого від 02.11.2022 № 3,

2) скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» та поновлення на посаді директора даного товариства,

3) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи стягнення з дати незаконного звільнення 02.11.2022 по день ухвалення судом рішення за цим позовом,

4) стягнення 42 000,00 грн вихідної допомоги,

Секретар судового засідання: Ісенко М.В.

представники сторін:

від позивача: Кучменко С.М. (див. протокол судового засідання);

від відповідача: не з`явилися,

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Позивач просить суд про :

1) визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого протоколом від 02.11.2022 № 3,

2) скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» та поновлення на посаді директора даного товариства,

3) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи стягнення з дати незаконного звільнення 02.11.2022 по день ухвалення судом рішення за цим позовом,

4) стягнення 42 000,00 грн вихідної допомоги.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що :

- звільнення позивача з посади директора товариства відбулося з порушенням ч. 3 ст. 40 і ч. 3 ст. 41 КЗпП України через перебування його на момент звільнення на стаціонарному лікуванні,

- ненадання відповідачем позивачу наказу про звільнення,

- проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» 02.11.2022 з порушенням порядку скликання і проведення, невідповідністю чинному законодавству через відсутність причин для припинення повноважень позивача як директора товариства;

- нездійснення виплати вихідної допомоги відповідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі затримки видачі наказу про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, позивач вказує про його звернення до Зарічного районного суду міста Суми в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом, провадження за яким відкрито ухвалою від 07.02.2023 року у справі № 591/750/23 та закрито ухвалою від 13.04.2023 через порушення правил підсудності (спір є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).

Як докази обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні документи : копія паспорту, копія довідки про присвоєння ід. номеру, копія довідки про реєстрацію місця проживання, копія витягу з трудової книжки, копія рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26.09.2022 у цивільній справі № 591/9226/21, копія наказу про поновлення на роботі від 31.10.2022 № 17-к, копія адвокатського запиту та докази його направлення і отримання ТОВ СМГ «Лебідь'», копія протоколу Загальних зборів ТОВ СМГ «Лебідь'» від 02.11.2022 №3, копія наказу про звільнення від 02.11.2022 № 19-К, копія Статуту ТОВ СМГ «Лебідь'» в редакції станом на 01.10.2021, копії листів непрацездатності від 07.12.2022 серія АЛД № 810730 та від 24.04.2023 серія АЛД № 810796, копія довідки про доходи позивача в ТОВ СМГ «Лебідь'» від 28.02.2023 № 5, копія ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 07.02.2023 про відкриття провадження у цивільній справі № 591/750/23, якою було витребувано у ТОВ СМГ «Лебідь'» наказ про звільнення та довідку про заробітну плату, копія ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 13.04.2023 про закриття провадження у цивільній справі № 591/750/23, копія постанови Сумського апеляційного суду від 01.06.2023 у цивільній справі № 591/750/23, копія листа Сумського апеляційного суду від 06.06.2023 у цивільній справі № 591/750/23 та інші.

Також позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000, 00 грн.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву вх № 9565 від 03.08.2023 року (а.с. 85-99), стверджуючи наступне:

- відповідно приписів п. 3.3 Статуту товариства право на скликання загальних зборів має не тільки позивач як директор, а й учасники товариства, що відповідає ч. 9 ст. 10 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; статутом не передбачено переліку питань, які можуть розглядатися загальними зборами тільки у повному складі, в той час як Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не містить регулювання щодо кворуму та можливості визначення в статуті відсотків голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними;

- наданий позивачем листок непрацездатності від 07.12.2022 серії АЛД № 810730 не є належним доказом, оскільки сформований не за допомогою засобів Електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність, дата видачі листка непрацездатності майже через місяць після закінчення його дії ставить під сумнів законність його видачі;

- вимога про поновлення на роботі є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню не підлягає;

- відповідачем звільнено позивача в порядку, встановленому чинним законодавством, оскільки спочатку на загальних зборах прийнято рішення про припинення його повноважень, в подальшому прийнято наказ про його звільнення із зазначенням підстави п. 5 ч. 1 ст. 4 КЗпП, тому загальними зборами товариства реалізоване право на припинення повноважень одноособового виконавчого органу з дотриманням процедури, передбаченої ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ч. 3 ст. 99 Цивільного Кодексу України;

- інші позовні вимоги задоволенню не підлягають як похідні.

Доказів на підтвердження викладених обставин до відзиву не надано.

Позивач 22.08.2023 року за вх. № 10302 надав суду відповідь на відзив, за мотивами якої спростовує заперечення відповідача проти позову.

Відповідач 28.08.2023 року за вх. № 10536 надав суду заперечення на відповідь на відзив.

Крім того, позивачем надано суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу :

- вх. № 14245 від 07.11.2023 року, відповідно до якого визначає розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2022 року по 14.11.2022 року в сумі 87 906,60 грн;

- вх. № 16083 від 19.12.2023 року, відповідно до якого визначає розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2022 року по 19.12.2023 року в сумі 96 046,10 грн;

- вх. № 96 від 03.01.2024 року, відповідно до якого визначає розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2022 року по 10.01.2024 року в сумі 101 255,38 грн,

суму якого просить суд стягнути з відповідача на день винесення рішення суду.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

26.06.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» про : 1) визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого від 02.11.2022 № 3, 2) скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» та поновлення на посаді директора даного товариства, 3) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи стягнення з дати незаконного звільнення 02.11.2022 по день ухвалення судом рішення за цим позовом, 4) стягнення 42 000,00 грн вихідної допомоги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 року справу № 917/1081/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 03.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 вх. №1156/23 від 26.06.2023 залишив без руху, надав строк для усунення недоліків, та встановив спосіб їх усунення.

З огляду на усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк та спосіб суд ухвалою від 17.07.2023 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1081/23, справу ухвалив розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.08.2023 року на 10:00 год, встановив сторонам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 17.08.2023 не відбулося.

Враховуючи вихід з відпустки судді Ківшик О.В., суд ухвалою від 08.09.2023 призначив дату підготовчого засідання на 17.10.2023 на 09:30.

02.10.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №12423).

Суд ухвалою від 03.10.2023 року відмовив у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» про участь у судовому засіданні 17.10.2023 року о 09:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.10.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» надійшла заява вх. № 12574 про проведення підготовчого судового засідання 17.10.2023 року без його участі.

10.10.2023 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №12884).

Суд ухвалою від 11.10.2023 року відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 17.10.2023 року о 09:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позивач надав суду за вх. № 11693 від 19.09.2023 додаткові пояснення, відповідно до яких спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стверджує про дотримання ним строку подання відповіді на відзив через відсутність обов`язку позивача як фізичної особи реєструватися в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та використання засобів поштового зв`язку.

Крім того, останній просить суд поновити строк подачі відповіді на відзив, якщо суд дійде висновку про порушення позивачем строку подання такої.

Суд ухвалою від 17.10.2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відповіді на відзив задовольнив, поновив ОСОБА_1 строк на подання відповіді на відзив, у судовому засіданні 17.10.2023 року суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.11.2023 року на 13:00 за участю представника позивача - адвоката Кучменка Сергія Вікторовича та представника відповідача - адвоката Шматько Тетяни Миколаївни - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.11.2023 року представником позивача надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу: копію акту про надання правової допомоги від 08.11.2023, оригінал банківської квитанції від 08.11.2023 про оплату правової допомоги, докази направлення на адресу ТОВ «СМГ «Лебідь'» копії клопотання з додатками.

Судове засідання, призначене на 14.11.2023 року, не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

У зв`язку з виходом судді Ківшик О.В. з лікарняного суд ухвалою від 27.11.2023 року призначив дату розгляду справи по суті на 19.12.2023 на 13:30 з урахуванням задоволених судом клопотань представників учасників процесу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 19.12.2023 року відповідач представництво не забезпечив, представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи через перебування в іншому судовому засіданні, що призначено раніше.

Представник позивача проти даного клопотання заперечив.

Суд протокольною ухвалою від 19.12.2023 року клопотання відхилив як необґрунтоване, оскільки відповідачем не доведено як факт перебування адвоката Шматько Т.М. в іншому судовому засіданні 19.12.2023 року о 13:30, так і об`єктивну неможливість забезпечення представництва відповідача іншим представником.

У судовому засіданні 19.12.2023 року під час розгляду справи по суті представник позивача на позовних вимогах наполягав, а також просив суд стягнути судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу.

Суд 19.12.2023 року з метою надання можливості відповідачу взяти участь у розгляді справи по суті та судових дебатах суд оголосив перерву до 10.01.2024 року о 10:00.

21.12.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №16506).

Суд ухвалою від 25.12.2023 року задовольнив клопотання відповідача про участь в судовому засіданні по справі №917/1081/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, ухвалив забезпечити участь представника відповідача - адвоката Шматько Тетяни Миколаївни - в судовому засіданні у справі №917/1081/23, яке відбудеться 10.01.2024 року о 10:00, зал №6, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з електронною адресою, використаною для реєстрації в ВКЗ - ІНФОРМАЦІЯ_1

У судове засідання 10.01.2024 року відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість взяти участь представника відповідача адвокати Шматько Т.М. у даному судовому засіданні через термінове відрядження.

Представник позивача проти даного клопотання заперечив.

Суд протокольною ухвалою від 10.01.2024 року клопотання відхилив як необґрунтоване, оскільки відповідачем не доведено як факт відбуття чи перебування адвоката Шматько Т.М. у відрядженні 10.01.2024 року о 10:00, так і об`єктивну неможливість забезпечення представництва відповідача іншим представником.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи

В судовому засіданні 10.01.2024 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, коли буде підписано повний текст судового рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

З огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, предметом доказування у даній справі є питання встановлення дотримання відповідачем передбаченої законодавством та статутом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» процедури ухвалення рішення про припинення повноважень позивача як посадової особи товариства, наявність підстав для поновлення позивача на посаді керівника товариства-відповідача та стягнення вихідної допомоги відповідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого протоколом № 7 від 01.10.2021 року затверджено Статут товариства, в даній редакції він діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Статут).

Згідно п. 3.1. Статуту вищим органом товариства є Загальні збори Учасників.

З п. 3.11, 3.12. Статуту вбачається, що Виконавчим органом Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства, є Директор. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Повноваження Директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового Директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

У п. 3.3 Статуту передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Загальні збори учасників скликаються також на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Відповідно до п. 3.8 Статуту виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до заплановано дати проведення загальних зорів учасників. Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час і місце проведення, порядок денний.

Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим статутом щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таки питань (ост. абзац п.3.7 Статуту).

4 травня 2011 року на підставі наказу №1/1-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'».

Згідно протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» №7 від 1 жовтня 2021 року вирішено звільнити директора товариства ОСОБА_1 .

Наказом №8-К від 30 вересня 2021 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'».

Дані факти встановлені рішенням Зарічного райсуду м. Суми від 26.09.2022 року у справі № 591/9226/21 (провадження № 2/591/1100/22) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, яке набрало законної сили (том справи 1, а.с. 20-24) та приймаються судом як преюдиційні відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Вказаним рішенням позов задоволено частково, зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ від 30.09.2021 року №8 про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь» та поновлено ОСОБА_1 на посаді.

На виконання зазначеного рішення суду наказом № 17-К від 31.10.2022 року (том справи 1, а.с. 25), зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'».

02.11.2022 року у м. Лубни відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», на яких прийняті рішення, зокрема:

- про припинення повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» ОСОБА_1 як виконавчого органу;

- про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» у зв`язку з припиненням його повноважень;

- про призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» ОСОБА_2 ;

- про подання необхідних документів для проведення державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань,

що оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» від 02.11.2022 № 3 (том справи 1, а.с. 30-32).

Відповідно до протоколу на загальних зборах були присутні учасники, що володіють 89,58% статутного капіталу товариства-відповідача, усі рішення прийняті одноголосно.

При цьому щодо п. 2 порядку денного загальних зборів учасників товариства-відповідача у зазначеному протоколі підставою для припинення повноважень ОСОБА_1 як директора товариства зазначено невиконання останнім покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку вимог через самостійне вирішення ОСОБА_1 про дистанційну форму роботи, проігнорувавши визначення свого робочого місця, для уникнення негативних фінансових наслідків для товариства, без будь-якого пояснення та повідомлення учасників.

02.11.2022 року ОСОБА_3 як уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» видано наказ № 19-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП та проведення остаточного розрахунку з ним (том справи 1, а.с. 33).

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, стверджуючи, зокрема, про перебування його з 26.10.2022 року по 09.11.2022 року на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, що підтверджується листком непрацездатності, виданим 07.12.2022 року серія АЛД № 810730 (том справи 1, а.с. 43).

Враховуючи непроведення з позивачем розрахунку при звільненні, вважаючи звільнення з посади незаконним, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області 20.06.2023 року згідно відбитку штемпелю поштового відділення на конверті з даним позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39цьогоКодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Відповідно до частини третьої статті 80 Господарського кодексу України (далі - ГК України) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

За змістом статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Також у статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» закріплено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

У відповідності до частин першої, другої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Зі змісту наданих документів вбачається, що позивач перебував на посаді директора товариства та був членом виконавчого органу.

Підставою для прийняття рішення загальних зборів учасників товариства від 02 листопада 2022 року та припинення повноважень позивача за займаною посадою директора товариства вказана ч. 3 ст. 99 ЦК України. Підставою для звільнення позивача з посади директора товариства зазначено п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондується з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.

Зміни до статті 41 КЗпП України, а саме доповнення цієї статті пунктом 5, внесено Законом України від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набрав чинності з 01 червня 2014 року. Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачається, що така підстава розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх гарантує мінімальний розмір вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 лютого 2021 року (провадження № 14-163цс20), від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження№ 14-670цс19), від13 жовтня 2020 року у справі №683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) та від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17 (провадження № 14-115цс20).

З матеріалів справи вбачається, що наказ від 02.11.2022 № 19-К про звільнення позивач не отримував, ознайомився з ним у матеріалах справи Зарічного райсуду м. Суми №591/9226/21 (провадження № 2/591/1100/22), його звільнення відбулося на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого протоколом від 02.11.2022 року № 3.

З огляду на характер спірних правовідносин в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого протоколом від 02.11.2022 року № 3, слід застосувати норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю» (далі - Закон), який у даному випадку є спеціальним.

За приписами ст. 31 Закону загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства врегульовано у ст. 32 Закону: загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Як встановлено судом вище, п. 3.8 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське господарство "Лебідь'" містить аналогічний порядок повідомлення учасників про скликання загальних зборів учасників.

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження дотримання даного порядку повідомлення учасників товариства-відповідача про проведення загальних зборів учасників товариства, призначених на 02.11.2022 року.

Крім того, посилання відповідача на включення до порядку денного призначених на 02.11.2022 року зборів не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників питання щодо припинення повноважень директора товариства ОСОБА_1 (п. 2 порядку денного) та звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства у зв`язку з припиненням його повноважень (п. 3 порядку денного) суд оцінює критично, оскільки на той час ОСОБА_1 не був директором товариства-відповідача (звільнений з посади 30.09.202 року та поновлений на посаді 01.11.2022 року).

Матеріалами справи спростовується дотримання приписів останнього абзацу п. 3.7 Статуту щодо можливості прийняття загальними зборами учасників товариства рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим статутом щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань, оскільки на зборах 02.11.2022 року відповідно до протоколу № 3 були присутні учасники, що володіють 89,58% статутного капіталу товариства-відповідача.

Крім того, звільнення позивача з посади з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності суперечить приписам ч. 3 ст. 40 КЗпП та ч. 3 ст. 41 КЗпП.

Враховуючи специфіку взаємовідносин між сторонами, беручи до уваги наявність у матеріалах справи листку непрацездатності від 07.12.2022 серії АЛД № 810730 та листа Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» № 894/01-13/1а від 15.08.2023 року, та виходячи з неможливості ґрунтування судового рішення на припущеннях, суд оцінює надані позивачем докази на підтвердження знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні 02.11.2022 року більш вірогідними з урахуванням стандарту доказування, передбаченого ст. 79 ГПК України.

Отже, суд дійшов висновку про недотримання органом управління (загальними зборами) товариства-відповідача передбаченої законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, зазначене порушує право позивача на виконання ним обов`язків директора товариства та є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого протоколом від 02.11.2022 року № 3.

Щодо вимоги позивача про скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про його звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» та поновлення на посаді директора даного товариства суд зазначає наступне.

Наказ про звільнення керівника з посади має видаватися на підставі рішення загальних зборів товариства, але при його ухваленні мають бути дотриманими права особи, яка звільняється, а також гарантії, що визначені трудовим законодавством України. Трудове законодавство має застосовуватися при оформленні наказу про звільнення керівника з посади за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, зокрема у відповідному наказі про звільнення.

Суд виходить з того, що наказ про звільнення директора з посади є похідним від рішення загальних зборів про зняття з посади діючого директора.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, вирішивши питання про правомірність рішення загальних зборів відповідача, суд має вирішити питання законності звільнення з посади такої посадової особи відповідно до закону.

За таких обставин позовні вимоги про скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, який було видано на підставі скасованого рішення загальних зборів учасників товариства-відповідача, суд також визнає обґрунтованими та задовольняє їх.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Водночас враховуючи те, що даний спір є корпоративним, а трудові відносини позивача безпосередньо випливають з його корпоративних прав, за висновком суду, закон не наділяє орган, який вирішує серед іншого і трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту порушених трудових прав, ніж зазначений в ч. 1 ст. 235 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення позивача відбулось з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити позивача на попередній роботі (посаді).

Приймаючи до уваги той факт, що суд встановив незаконність прийняття рішення загальними зборами про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та винесення відповідного наказу про його звільнення, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» підлягають задоволенню.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 дійшла висновку, що: "Середній заробіток за ч. 2 ст. 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах".

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100).

Підпунктом "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, визначено, що:

- середньомісячна заробітна плата, у випадку вимушеного прогулу, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (пункт 2 розділу IІ);

- нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, при цьому, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період; у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (пункт 8 розділу IV).

У матеріалах справи наявна довідка вих № 5 від 28.02.2023 року, що видана ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» (том справи 1, а.с. 45), відповідно до якої позивач працював на посаді директора товариства та його дохід за липень 2021 року складав 7 000,00 грн, фактична кількість відпрацьованих днів 22, дохід за серпень 2021 року складав 7 000,00 грн, фактична кількість відпрацьованих днів 21, середньоденна заробітна плата в розрахунку за один робочий день становить 352,58 грн.

Час вимушеного прогулу позивача у період з 02.11.2022 по 10.01.2024 становить 311 днів.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що стягнення на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 81 940 грн 95 коп. за період з 20.07.2022 до 20.07.2023 (261 робочий день х 325,58 грн.).

В частині позовних вимог щодо стягнення 42 000,00 грн вихідної допомоги суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

За наведеним вище мотивуванням суд дійшов висновку про неправомірність звільнення позивача із займаної посади, наявність підстав для його поновлення на посаді директора товариства - відповідача та стягнення на його користь з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19), суд не вбачає законодавчих підстав для застосування приписів ст. 44 КЗпП, оскільки останні не регулюють спірні правовідносини.

Отже, в цій частині позовні вимоги є неправомірними та задоволенню не підлягають.

При оцінці посилання позивача на дотримання ним строку звернення з даним позовом суд зазначає наступне.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року КЗпП України доповнено главою XIX, згідно з якою під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02.04.2020, строк позовної давності, у тому числі який передбачений ст. 233 КЗпП було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

01 липня 2023 року в Україні завершилася дія карантину у зв`язку з пандемією коронавірусу. Таке рішення ухвалив Кабінет Міністрів України. Карантин в Україні тривав понад три роки від березня 2020.

Отже, дізнавшись про порушення своїх прав та звернувшись до суду з позовом 20.06.2023 року - під час дії карантину, який з 12 березня 2020 року був встановлений на усій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), позивач не міг пропустити вказаний строк, оскільки він був продовжений на строк дії карантин, а спірні правовідносини виникли під час дії карантину.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі №212/5018/20 (провадження № 61-2744св23).

В частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства-відповідача строк позовної давності, встановлений п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України в один рік, не пропущений за аналогічного обґрунтування з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви з викладених вище підстав, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням вищевикладеного, Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, а також беручи до уваги факт незаконного звільнення 02.11.2022 ОСОБА_1 із посади Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» в тому числі й через недотримання органом управління (загальними зборами) товариства-відповідача передбаченої законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення повноважень позивача як посадової особи товариства, та відповідно порушення його корпоративних прав і права на працю, на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантій від незаконного звільнення, встановлених статтею 43 Конституції України, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого протоколом від 02.11.2022 року № 3, скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» та поновлення на посаді директора даного товариства, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.11.2022 до дня поновлення на роботі, але не більше ніж за рік, в розмірі 85 301,96 грн.

В частині стягнення 42 000,00 грн вихідної допомоги позовні є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача проти позову частково ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наведеним вище.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до договору від 08.06.2023 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем (клієнтом) та адвокатом Кучменко Сергієм Вікторовичем (том справи 1, а.с. 57-58), сторони домовилися про наступне:

Клієнт доручає і зобов`язується оплатити, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу у справі про визнання недійсним рішення Загальних зборів ТОВ «СМГ «Лебідь'», які оформлені протоколом від 02.11.2022 № 3, скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про звільнення з посади директора ТОВ «СМГ «Лебідь'», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та інших пов`язаних із цим виплат, а саме: аналіз чинного законодавства України та дослідження практики застосування відповідних норм права, консультації та роз?яснення з приводу застосування відповідних норм права, можливе досудове врегулювання спору, підготовка матеріалів для звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в суді, вчинення процесуальних дій у судовому процесі відповідно до наданих повноважень, підготовка необхідних документів правового характеру (позовної заяви з відповідними додатками, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, претензій, вимог, скарг, листів, розрахунків, договорів, додаткових угод тощо) та інші юридичні послуги з вищевказаного питання. Представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Полтавської області по справі за позовом Клієнта про визнання недійсним рішення Загальних зборів ТОВ «СМГ «Лебідь'», які оформлені протоколом від 02.11.2022 № 3, скасування наказу від 02.11.2022 № 19-К про звільнення з посади директора ТОВ «СМГ «Лебідь'», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, вихідної допомоги та інших пов`язаних із цим виплат (розділ 1 Договору);

- вартість послуг Адвоката (гонорар) складає 20 000,00 грн та сплачується на протязі десяти днів з дня підписання цього Договору (п. 3.1. Договору).

У справі наявне свідоцтво про право зайняття Кучменко Сергієм Вікторовичем адвокатською діяльністю від 06.07.2007 року № 262 (том справи 1, а.с. 61) та ордер від 17.06.2023 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , адвокатом Кузьменко Сергію Вікторовичу на підставі зазначеного вище Договору на представництво інтересів у Господарському суді Полтавської області (том справи 1, а.с. 62).

В акті від 19.06.2023 року про надання правової допомоги по Договору від 08.06.2023 року від 18.08.2023 (том справи 1, а.с. 59) сторони підтвердили, що адвокат надав позивачу правову допомогу по договору, а саме: аналіз чинного законодавства України та дослідження судової практики застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах - 8 годин; складання позовної заяви - 10 годин; юридичні консультації та роз`яснення з приводу застосування відповідних норм права, консультації щодо можливих шляхів захисту прав Клієнта, перспектив та порядку судового захисту - 1 година.

Всього витрачено адвокатом часу на надання правової допомоги на день підписання акту - 19 год.

В акті підтверджена загальна вартість послуги з надання правничої допомоги в сумі 20 000,00 грн.

В підтвердження оплати професійної правничої допомоги позивач надав квитанцію №1FIK3838М від 20.06.2023 року, за якою позивач сплатив адвокату Кучменко С.В. 10 000,00 грн з призначенням платежу : «оплата правової допомоги до Договору від 08.06.2023 та акту від 19.06.2023» (том справи 1, а.с. 60).

В подальшому в акті від 08.11.2023 року про надання правової допомоги по Договору від 08.06.2023 року від 18.08.2023 (том справи 1, а.с. 198) сторони підтвердили, що адвокат надав позивачу правову допомогу по договору, а саме: аналіз відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами та підготовка відповіді на цей відзив - 10 годин; правовий аналіз заперечень з доданими до них документами та підготовка додаткових пояснень по справі - 6 годин; підготовка розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 2 години; участь в судових засіданнях по справі; аналіз чинного законодавства України та дослідження судової практики застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах - 1 година; юридичні консультації та роз`яснення з приводу застосування відповідних норм права, консультації щодо можливих шляхів захисту прав Клієнта, перспектив та порядку судового захисту - 1 година.

Всього витрачено адвокатом часу на надання правової допомоги на день підписання акту - 20 год.

В акті підтверджена загальна вартість послуги з надання правничої допомоги за даним актом в сумі 10 000,00 грн.

В підтвердження оплати професійної правничої допомоги позивач надав квитанцію №1FIK5513М від 08.11.2023 року, за якою позивач сплатив адвокату Кучменко С.В. 10 000,00 грн з призначенням платежу : «оплата правової допомоги до Договору від 08.06.2023 та акту від 08.11.2023» (том справи 1, а.с. 60).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 20 000,00 грн.

Суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, характеру спірних правовідносин та значення справи для сторін, жодних заперечень від відповідача щодо витрат на правничу допомогу чи клопотань про зменшення їх розміру матеріали справи не містять, підстав для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин суд не вбачає.

Суд встановив, що при зверненні до суду із цим позовом позивач сплатив 8 052,00 грн судового збору за квитанцією №118421794.1:WEB від 04.07.2023 (том справи 1, а.с. 71). Факт надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 05.07.2023 (том справи 1, а.с. 73).

Відповідно до ч. ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем судові витрати суд покладає на відповідача повністю незалежно від результатів вирішення спору: в сумі 8 052,00 грн витрат по сплаті судового збору та в сумі 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'», оформленого від 02.11.2022 № 3.

3. Скасувати наказ від 02.11.2022 № 19-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'».

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» (пров. Тернівський 4, буд. 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500, ідентифікаційний код 37105514).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь'» (пров. Тернівський 4, буд. 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500, ідентифікаційний код 37105514) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2022 до дня поновлення на роботі, але не більше ніж за рік, із розрахунку 325,58 грн за кожний робочий день - у розмірі 85 301,96 грн, 8 052,00 грн витрат по сплаті судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

5. У позові в частині стягнення 42 000,00 грн вихідної допомоги та 15 953,42 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

6.Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Дата підписання повного тексту рішення 16.01.2024 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик