Ухвала

від 16.01.2024 по справі 154/482/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2024 року

м. Київ

справа №154/482/22

провадження № 61-17459ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульчак Богдан Іванович, на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області, у складі судді Каліщука А. А., від 21 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., від 06 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочинів.

Крім того, ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову в якій просила накласти арешт на нежитлове приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею 2 363,6 м. кв, за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративне приміщення /А-2/ загальною площею 165,7 м. кв, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення торгового центру

/З-1/ загальною площею 184,0 м. кв, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,5647 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710200000:01:004:2783, цільове призначення - для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 21 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, заяву ОСОБА_2 задоволено, в порядку забезпечення позову накладено арешт на:

- нежитлове приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею 2 363,6 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- адміністративне приміщення /А-2/ загальною площею 165, 7 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення торгового центру /З-1/ загальною площею 184,0 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,5647 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710200000:01:004:2783, цільове призначення - для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу), котрі належать ОСОБА_1 , в межах ціни позову 4 757 560 грн.

05 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ульчак Б. І. подав касаційну скаргу у справі № 154/482/22.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строку на усунення недоліків. Вимоги ухвали

від 18 грудня 2023 року виконані.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 не надано доказів вартості майна та співмірності заявленої вимоги щодо арешту майна ОСОБА_1 , суди не з`ясували та не перевірили вказані обставини, поклавши тягар доведення на відповідача. Заявник вважає, що ОСОБА_2 не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Також вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Ухвала суду про забезпечення позову не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/23090/21.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочинів.

Позов обґрунтовано тим, що 25 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено чотири договори купівлі-продажу, предметом яких було: нежитлове приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею

2363, 6 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративне приміщення /А-2/ загальною площею 165,7 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення торгового центру /З-1/ загальною площею 184,0 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка загальною площею 0,5647 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710200000:01:004:2783, цільове призначення - для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу).

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 154/3223/15 (провадження № 61-36759св18) вказані договори купівлі-продажу визнано недійсними.

Посилаючись на те, що на виконання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 25 вересня 2014 року вона передала відповідачу 166 000 доларів США і ці договори були визнані Верховним Судом недійсними, однак відповідач не повертає отримані кошти, ОСОБА_2 просила суд стягнути із відповідача на її користь 166 000 доларів США.

На підтвердження належності ОСОБА_1 майна, на яке вона просить накласти арешт, заявник надала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №508277, свідоцтва про право власності

від 03 жовтня 2013 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Суди встановили, що між сторонами виник спір про стягнення коштів, які, за твердженням ОСОБА_2 , були сплачені за договорами купівлі-продажу, що в подальшому судовим рішенням були визнані недійсними.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 посилалась на те, що існує ризик відчуження спірного майна відповідачем третім особам, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення її позову.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що між сторонами виник спір, який за своїм характером є майновим, з урахуванням обставин конкретної справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що не застосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Верховний Суд у постанові від 03 березня 2023 року в справі № 905/448/22 звертав увагу, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

За встановлених у розглядуваній справі обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оцінка законності, обґрунтованості та доведеності позовних вимог при вирішенні питання про забезпечення позову не здійснюється.

Посилаючись на відсутність підстав для забезпечення позову, ОСОБА_1 не зазначає, за рахунок якого майна буде виконуватись рішення суду у разі задоволення позову про стягнення з нього коштів в сумі 166 000 доларів США.

Застосовані судом заходи забезпечення позову не перешкоджають користуванню нерухомим майном, носять тимчасовий характер та спрямовані, зокрема, на унеможливлення зміни власника майна, до вирішення спору судом.

При цьому ОСОБА_1 не позбавлений права, за наявності передбачених законом підстав (глава 10 розділу І ЦПК України), ініціювати перед судом питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, скасування заходів забезпечення позову, відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, є необґрунтованими, оскільки суд надав оцінку доводам, зазначеним у клопотанні, та дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явились.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про забезпечення позову є очевидним, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульчак Богдан Іванович, на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 21 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 06 листопада 2023 року у справі № 154/482/22.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников