Постанова

від 16.01.2024 по справі 754/10056/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.

Єдиний унікальний номер справи № 754/10056/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4899/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Хімік-14» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У липні 2023 року позивач ОК «ЖБК «Хімік-14» звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОК «ЖБК «Хімік-14» створено у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з моменту будівництва і прийняття будинку в експлуатацію та діє у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Оскільки співвласниками багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 станом на день подання даної заяви не ухвалювалось рішення про обрання форми управління будинком, обслуговування будинку, надання житлових послуг продовжує здійснювати позивач.

Розпорядженням КМДА №846 від 30 травня 2011 року для будинку АДРЕСА_1 затверджено тариф на утримання будинку та прибудинкової території - 3,28 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири, та зазначений тариф і досі є незмінним.

Рішенням Правління кооперативу на підставі делегованих повноважень від 23 травня 2017 року передбачено стягнення внеску до ремонтного фонду в сумі 1,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири. Згідно з наявною технічною документацією на будинок загальна площа квартири, що належить відповідачці, складає 55,5 кв.м., а тому за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2017 року відповідачці нараховано оплату за спожиті житлові послуги у розмірі по 182,04 грн., а з червня 2017 року по даний час - у розмірі 237,54 грн.

Також до моменту укладання прямих договорів на послуги з водопостачання та водовідведення, опалення, позивачем виставлялись рахунки за вказані послуги з урахуванням їх обсягу, спожитого відповідачкою. Всі нарахування відображені у копіях рахунків, що направлялись відповідачці та у виписці з особового рахунку, що додаються до даної позовної заяви. Рахунки надані за період з січня 2015 по грудень 2021 року з урахуванням того, що у подальшому з січня 2022 року оплата за житлові послуги є незмінною.

Оскільки відповідачкою належним чином не виконуються обов`язки, як члена ЖБК, своєчасно та в повному обсязі не сплачуються внески на оплату комунальних послуг, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 28 441,89 грн., втрати від інфляції в сумі 9 856,82 грн., 3% річних - 3 764,27 грн., а всього у розмірі 42 062,98 грн. та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Хімік-14» заборгованість у розмірі 28 441, 89 грн., інфляційні втрати у сумі 9 856, 82 грн., 3 % річних у розмірі 3 764, 27 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі вказує, що між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Хімік-14» відсутні будь-які договірні відносини та договори, відсутні документи, що підтверджує боргове зобов`язання, відсутні умови отримання боргу із зобов`язанням її повернення.

До Київського апеляційного суду 27 грудня 2023 року надійшов відзив.

Представник позивача ОК «Житлово-будівельний кооператив «Хімік-14» - адвокат Ковальова О.О. зазначала, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. А позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідачки.

Вказує, що ОК «ЖБК «Хімік-14» створено у відповідності до вимог чинного законодавства, зареєстровано у передбачений законом спосіб, а діяльність здійснюється у відповідності до вимог власного Статуту, цивільного, житлового кодексів України, з урахуванням положень законів України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», «Про житлово-комунальні послуги», «Про кооперацію».

Звертає увагу, що співвласниками багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як станом на день подання позову, так і на даний час, не ухвалювалось рішення про обрання форми управління будинком, а тому обслуговування будинків, в тому числі і того, в якому розташована належна відповідачці квартира, продовжує здійснювати позивач.

Зазначає, що відсутність письмового оформленого договору між кооперативом, який забезпечує надання житлових послуг та споживачем таких послуг не звільняє споживача від обов`язку оплачувати надані йому послуги. Посилання відповідачки на те, що її не інформували про те, що будинок обслуговується позивачем, спростовано не лише долученими до матеріалів справи квитанціями на оплату послуг позивача, а й тим фактом, що відповідачка частково їх оплачувала.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 42 062,98 гривень.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 14 червня 2004 року.

Також судом встановлено, що 18 січня 1985 року проведено державну реєстрацію ОК «ЖБК «Хімік-14» у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Статут ОК «ЖБК «Хімік-14» затверджено 03 грудня 2016 року рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 2.

ОК «ЖБК «Хімік-14», який діє на основі Статуту, створений виключно для належного утримання та використання, обслуговування, ремонту і реконструкції житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та прибудинкової території за кошти членів кооперативу та членів їх сімей. Утримання будинку та прибудинкової території означає, що обслуговуючий кооператив відповідає за сплату його членами комунальних платежів, так як кооператив уклав договори з підприємствами-постачальниками житлово-комунальних послуг, що повністю відповідає нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 2.3.9 Статуту визначено, що кооператив організується з метою забезпечення отримання членами ЖБК, іншими мешканцями і користувачами квартир і нежилих приміщень, за рахунок їх внесків та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язних з діяльністю ЖБК, комунальних та житлово-комунальних послуг належної якості, за обґрунтованими цінами, наданих ЖБК постачальниками послуг.

Статуту визначено, що кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання при домової території за рахунок коштів Кооперативу на засадах самооплатності. Плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією і будинку Кооперативу провадиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду.

Пунктом 7.2.5 Статуту закріплено обов`язок члена кооперативу своєчасно здійснювати оплату за послуги отримані ЖБК, відшкодувати витрати по утриманню будинку, прибудинкової території згідно діючих тарифів.

Пунктом 8.2.6 Статуту визначено, що ЖБК зобов'язаний забезпечувати своєчасне надходження платежів від всіх власників квартир за комунальні та інші послуги ЖБК. Стягувати заборгованість, якщо така утворилась, з усіх власників квартир-боржників в судовому порядку на користь ЖБК з покладенням судових витрат на боржника.

Кооператив управляє будинком, утримує будинок та прибудинкову територію, здійснює поточні ремонти, уклав та виконує договори з виробниками та виконавцями житлово комунальних послуг на утримання внутрішньо будинкових мереж газо- водо теплопостачання, на постачання газу для побутових потреб, на теплопостачання та на постачання теплової енергії у гарячій воді, на послуги водопостачання та водовідведення, на постачання електричної енергії для загально будинкових потреб.

Відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 червня 2004 року, отримує ці послуги та зобов`язана вчасно щомісячно сплачувати за це кошти.

Розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території визначений розпорядженням КМДА №846 від 30 травня 2011 року для будинку АДРЕСА_1 , яким затверджено тариф - 3,28 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

Рішенням Правління кооперативу на підставі делегованих повноважень від 23 травня 2017 року передбачено стягнення внеску до ремонтного фонду в сумі 1,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири. Згідно з наявною технічною документацією на будинок загальна площа квартири, що належить відповідачці, складає 55,5 кв.м., а тому за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2017 року відповідачці нараховано оплату за спожиті житлові послуги у розмірі по 182,04 грн., а з червня 2017 року по даний час - у розмірі 237,54 грн.

Окрім того позивач просив суд першої інстанції стягнути на їх користь інфляційні втрати у сумі 9 856, 82 грн., 3 % річних у розмірі 3 764, 27 грн.

Відповідно до вимог ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і спору - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст.4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст.32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992р. обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від сплати послуг.

Відповідачка отримувала та споживала комунальні послуги з утримання будинку й прибудинкової території та опалення, водопостачання, водовідведення, а тому між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідно виникли права та обов`язки у сфері житлово-комунальних послуг в порядку ст.11 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства ОСОБА_1 , яка є власницею квартири в будинку, в якому створено ЖБК, та яка отримувала та споживала комунальні послуги з утримання будинку й прибудинкової території та опалення, водопостачання, водовідведення, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, які були затверджені рішеннями загальних зборів, а житлово-будівельний кооператив наділено правом у разі нездійснення нею таких дій звернутися до суду про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16.12.2015р. у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що відповідачка до суду першої інстанції доказів належного виконання зобов`язань, щодо виконання вимог законодавства з належної оплати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом не надала, а тому сума заборгованості, яку просить позивач стягнути за житлово-комунальними послугами, обов`язковими внесками і платежами на утримання будинку та прибудинкової території й за послуги з водопостачання та водовідведення, теплопостачання є законною та обґрунтованою, та підтвердженою відповідними доказами.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова