Ухвала

від 17.01.2024 по справі 380/8337/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 380/8337/23

адміністративне провадження № К/990/778/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №380/8337/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Кард» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Кард» звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про:

-визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача №140-РЛ від 16.02.2023 про анулювання позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13060314201900357 терміном дії з 20.08.2019 до 20.08.2024;

-зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місяць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (відомості) про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13060314201900357 терміном дії з 20.08.2019 до 20.08.2024, яка видана позивачу та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про ліцензію на право роздрібної пальними №13060314201900357 терміном дії з 20.08.2019 до 20.08.2024, яка видана позивачу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області 05.01.2024, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, частину другу і третю статті 353 КАС України та зазначає про відсутність висновку щодо застосування норм Податкового кодексу України у подібних правовідносинах. Крім того, податковий орган посилається на недослідження судами доказів.

Суд звертає увагу, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом та у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що фактично скарга відповідача містить лише посилання на фактичні обставини у справі без зазначення в чому полягає порушення при застосуванні вказаної норми права судами першої та апеляційної інстанції у взаємозв`язку з тими висновками, що стали підставою для задоволення позову.

До того ж відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу: якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).

При цьому, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе за умови обґрунтованості підстав передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Отже, оскільки відповідач належним чином не обґрунтовує підстави оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскарження з підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як окремої підстави, не вбачається за можливе.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що скаржником при поданні касаційної скарги не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Варто зазначити, що звертаючись з касаційною скаргою втретє відповідач не усуває недоліків, визначених судом при зверненні з касаційними скаргами в попередні рази.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №380/8337/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Кард» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.В. Хохуляк