Ухвала

від 14.08.2024 по справі 380/8337/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 380/8337/23

адміністративне провадження № К/990/11400/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Сидор Н.Т. від 26 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2024 року

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 9 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження; витребував справу з Львівського окружного адміністративного суду; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу.

Суддя-доповідач згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.

Головне управління ДПС у Львівській області у касаційній скарзі заявила клопотання про розгляд справи у касаційному порядку в судовому засіданні.

Вирішуючи це клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справи до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. До того ж суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу національних законодавчих обмежень публічних слухань із викликом сторін взагалі та у судах касаційної інстанції, зокрема, згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Зокрема, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у частині першій статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (рішення у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, пункт 25).

Проте у справі «Covalenco v. the Republic of Moldova» (заява № 72164/14, пункти 19- 22) ЄСПЛ вказав, що право учасника справи на «публічне слухання» передбачає право на обов`язковість «усного слухання»; тільки у разі наявності виняткових обставин, які виправдовують відмову від такого слухання.

Також у справах «Goc v. Turkey» (заява № 36590/97, пункт 48) та «Ramos Nunes de Carvalho E Sа v. Portugal» [GC] (заява № 55391/13, пункт 187) Суд наголосив, що право на «публічне слухання» у розумінні пункту 1 статті 6 передбачає право на «усне слухання», за винятком наявності виняткових обставин, що можуть виправдати відмову від слухань:

a) справи, у яких немає питань достовірності чи спірності фактів, які потребують слухання, і суди можуть справедливо та розумно вирішити справу на підставі матеріалів справи (рішення у справах: «Dцry v. Sweden», заява № 28394/95, пункт 37; «Saccoccia v. Austria», заява № 69917/01, пункт 73).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи (рішення у справі «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01, пункт 28);

(b) у справах, що порушують суто юридичні питання обмеженого обсягу, або пункти права, що не становлять особливої складності (рішення у справах: «Simsek v. Turkey», заява № 5488/05, пункти 29- 31; «Varela Assalino v. Portugal», заява № 64336/01; «Speil v. Austria», заява № 42057/98, пункт 2);

(c) коли справа стосується вузькоспеціалізованих питань, зокрема питань соціального забезпечення.

У справі «Schuler-Zgraggen v. Switzerland» (заява № 14518/89, пункт 58) Суд встановив відсутність порушення частини першої статті 6 Конвенції під час судового провадження національним судом у справі, зокрема тому, що вона мала приватний характер (предмет спору стосувався соціального страхування), а також не стосувалася питання суспільного значення.

Натомість Суд визнав необхідним проведення слухання у таких випадках:

(a) там, де потрібно оцінити, чи правильно встановлені факти владою (рішення у справі «Malhous v. the Czech Republic» [GC], № 33071/96, пункт 60);

(b) у разі неможливості сформувати правову позицію у спірних правовідносинах без пояснень сторін щодо обставин, що мають значення для справи (рішення у справах: «Goc v. Turkey», заява № 36590/97, пункт 51 та "Andersson v. Sweden", заява № 17202/04, пункт 57);

(c) коли суду необхідно отримати роз`яснення з певних питань, зокрема, шляхом проведення слухання (рішення у справах: «Fredin v. Sweden» (№ 2), заява № 18928/91, пункт 22 та «Lundevall v. Sweden», заява № 38629/97, пункт 39).

Про легітимність обмеження усного слухання у судах третьої (касаційної) інстанції зазначається, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Xhoxhaj v. Albania» (заява № 15227/19, пункт 339), де Суд вказав, що право на публічне слухання за частиною першою статті 6 Конвенції передбачає право на усне слухання принаймні в одній інстанції. Відсутність слухання у другій чи третій інстанції може бути виправдана особливостями відповідного розгляду лише за умови, що слухання було проведено в першій інстанції.

Встановлення факту того, що усний розгляд не проводився у жодній з судових інстанцій, є порушенням права на справедливий судовий розгляд (рішення у справі «Idzanovic v. Croatia» (заява № 67705/14, пункти 33, 37).

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 15 червня 2021 року у справі № 755/12623/19, від 13 липня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц.

За приписами пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд в ухвалі про відкриття провадження у цій справі надавав сторонам можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.

Суд наголошує, що бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені ними в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17 лютого 2020 року у справі № 815/209/18.

Із огляду на наведене, характер предмету спору, склад учасників справи, надану судами попередніх інстанцій можливість учасникам справи брати участь у відритому судовому розгляді справи по суті спору, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотань учасників справи про його участь у судовому засіданні і визнає за можливе призначити цю справу до розгляду на підставі статті 340 КАС України в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

Керуючись статтями 248, 256, 340, 345, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про розгляд справи у касаційному порядку в судовому засіданні.

Закінчити підготовчі дії та призначити розгляд адміністративної справи № 380/8337/23 у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 серпня 2024 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.О. Берназюк