Окрема думка

від 20.08.2024 по справі 380/8337/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Чиркіна С.М.

20 серпня 2024 року

м. Київ

справа №380/8337/23

адміністративне провадження №К/990/11400/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М. та судді Шарапи В.М., розглянув у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Кард» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Сидор Н.Т. від 26 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Судової - Хомюк Н.М., Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. від 5 грудня 2024 року

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2024 року у справі № 380/8337/23 залишено без змін.

Проте із позицією, викладеною у цій постанові, не погоджуюся, і користуючись правом судді на окрему думку (стаття 34 Кодексу адміністративного судочинства України, далі -КАС України), зазначаю таке.

І. Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Кард» (далі - ТОВ «Регіон Кард»; позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області; відповідач), в якій просило:

визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 16 лютого 2023 року № 140-РЛ про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 13060314201900357 терміном дії з 20 серпня 2019 року по 20 серпня 2024 року;

зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області видалити інформацію з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі (далі - Реєстр) про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 13060314201900357 та поновити інформацію в Реєстрі про ліцензію ТОВ «Регіон Кард».

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Регіон Кард» зазначало, що відповідач не обґрунтував своє рішення про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; не конкретизував, у яких із поданих для отримання ліцензії документів було виявлено недостовірні дані.

В оскаржуваному рішенні відповідач не обґрунтував, як отриманий на адвокатський запит лист Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України) від 10 лютого 2023 року № 970/04/13-23 щодо невиявлення у Реєстрі будівельної діяльності документів стосовно прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на вулиці Старознесенська, 157 у місті Львові, впливає на підстави скасування ліцензії в розрізі поданих раніше ТОВ «Регіон Кард» документів для отримання ліцензії.

Позивач у своїй господарській діяльності використовує тимчасову споруду, яка не вводиться в експлуатацію; вважав ефективним для поновлення його прав видалення з Реєстру інформації про анулювання ліцензії.

ГУ ДПС у Львівській області не визнало позов, у відзиві зазначало, що анулювало ТОВ «Регіон Кард» ліцензію на роздрібну торгівлю пальним із підстави, передбаченої в абзаці 8 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), оскільки для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним позивач не надав акт введення в експлуатацію або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, чи інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію.

Також покликалося на передчасність вимоги щодо видалення з Реєстру інформації про анулювання ліцензії, оскільки немає підстав вважати, що відповідач не вчинить відповідні дії.

ТОВ «Регіон Кард» у відповіді на відзив вважало позицію відповідача необґрунтованою; зазначало, що недостовірність даних при зверненні для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним не було підставою для анулювання ліцензії.

ІІ. Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним на вулиці Старознесенська, 157 у місті Львові не подавав та не повинен був подавати до ГУ ДПС у Львівській області документи, видані органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, тому надходження від ДІАМ України листа від 10 лютого 2023 року № 970/04/13-23 про відсутність підтвердження прийняття зазначеного об`єкта в експлуатацію не могло бути підставою для анулювання ліцензії ТОВ «Регіон Кард» на роздрібну торгівлю пальним згідно з абзацом 9 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Також суди виходили з того, що для належного захисту та повного відновлення прав ТОВ «Регіон Кард» з Реєстру слід видалити інформацію про ануляцію ліцензії.

ІІІ. Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій

Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ТОВ «Регіон Кард» у 2019 році для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним подало до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відповідну заяву, до якої долучило, зокрема, довідку Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 13 серпня 2019 року про розміщення тимчасової споруди та дозволи Головного управління Держпраці у Київській області від 14 серпня 2019 року № 2449.19.32 та № 2450.19.32 на використання, зберігання, транспортування, вибухопожежних речовин, горючих рідин та експлуатацію відповідного устаткування.

20 серпня 2019 року ГУ ДПС у Львівській області видало ТОВ «Регіон Кард» ліцензію на роздрібну торгівлю пальним № 13060314201900357 терміном дії з 20 серпня 2019 року по 20 серпня 2024 року на вулиці Старознесенська, 157 у місті Львові.

16 лютого 2023 року ГУ ДПС у Львівській області прийняло розпорядження № 140-РЛ про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним № 13060314201900357 у зв`язку з отриманням від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.

Позивач оскаржив у цій справі анулювання зазначеної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

ІV. Доводи касаційної скарги

ГУ ДПС у Львівській області у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину п`яту, абзац 9 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону № 481/95-ВР, пункти 4- 7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 (далі - Порядок № 545), та не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16, від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 та від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19.

ТОВ «Регіон Кард» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях враховано висновки щодо застосування статті 15 Закону № 481/95-ВР, викладені у постановах Верховного Суду від 4 травня 2023 року у справі № 380/12161/21, від 21 листопада 2023 року у справі № 580/7822/21, від 7 лютого 2024 року у справі № 420/15857/22 та від 27 березня 2024 року у справі № 140/950/22.

V. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини тридцять сьомої статті 15 Закону № 481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Таким чином, акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію, включений до переліку документів, що подаються разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Подібну правову позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постановах від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21 та від 23 лютого 2023 року у справі № 140/1784/22 та від 29 січня 2024 року у справі № 560/5937/22.

При цьому питання достатності документів для отримання права на реалізацію пального має досліджувати орган ліцензування на стадії розгляду заяви суб`єкта господарювання про надання ліцензії.

Отримання ж контролюючим органом після видачі ліцензії від уповноважених органів інформації, що такі документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами, або встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії відповідно до абзаців 8 та 9 частини п`ятдесят першої статті 15 Закону № 481/95-ВР є підставою для ануляції ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Така інформація уповноваженого органу про невидачу/непогодження документів або подання заявником недостовірних даних може стосуватися лише конкретно визначених документів, які подавалися особою для отримання ліцензії, та, відповідно, не може стосуватися документів, які заявник не подавав.

Отже, до суб`єкта господарювання може застосовуватися відповідальність у виді анулювання ліцензії, зокрема у разі, коли контролюючий орган достовірно встановить, що конкретний документ серед документів, які подавались разом із заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, тобто, є підробленим (сфальшованим) або містить недостовірну інформацію.

Подібні висновки Верховний Суд сформулював у пунктах 45- 46 постанови від 21 листопада 2023 року у справі № 580/7822/21 та у пункті 32 постанови від 5 червня 2024 року у справі № 420/19390/22.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС у Львівській області анулювало ліцензію ТОВ «Регіон Кард» на роздрібну торгівлю пальним після отримання від ДІАМ України інформації у виді листа від 10 лютого 2023 року № 970/04/13-23 про невидачу ТОВ «Регіон Кард» дозвільних документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на вулиці Старознесенська, 157 у місті Львові.

ТОВ «Регіон Кард» для отримання ліцензії не надавало органу контролю документів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

У 2019 році ГУ ДПС у Львівській області визнало достатніми надані ТОВ «Регіон Кард» документи для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.

На момент прийняття розпорядження від 16 лютого 2023 року № 140-РЛ про анулювання ліцензії № 13060314201900357 відповідач не мав інформації від уповноваженого(их) органу(ів), що документи, копії яких подані ТОВ «Регіон Кард» разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися таким(и) органом(ами), чи фактів подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

За позицією Верховного Суду в межах цієї справи, установивши такі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач не мав підстави, передбаченої в абзаці 8 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону № 481/95-ВР, для анулювання ТОВ «Регіон Кард» ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.

Також Верховний Суд зазначив, що визнання у судовому порядку протиправним та скасування розпорядження відповідача про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не вимагає від останнього прийняття нового розпорядження про включення інформації до Реєстру.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалюючи у цій справі рішення зобов`язального характеру, суди попередніх інстанції не здійснили протиправного втручання у дискрецію ГУ ДПС у Львівській області.

VІ. Із такою позицією не погоджуюсь з огляду на наступне

Щодо предмету спору наголошую, що порядок видачі та анулювання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним врегульовано в першу чергу нормами Закону № 481/95-ВР.

Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Роздрібна торгівля пальним - це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки.

За змістом частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною 30 статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Згідно із частинами 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії у тому числі (…)

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Своєю чергою, підстави для анулювання ліцензії визначені частиною 52 статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час анулювання ліцензії), згідно із якою ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження, у тому числі (…) на підставі:

отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС у Львівській області анулювало ліцензію ТОВ «Регіон Кард» на роздрібну торгівлю пальним після отримання від ДІАМ України інформації у виді листа від 10 лютого 2023 року № 970/04/13-23 про невидачу ТОВ «Регіон Кард» дозвільних документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на вулиці Старознесенська, 157 у місті Львові.

Ключовим висновком судів трьох інстанцій є висновок про те, що відсутні, визначені Законом підстави для анулювання ліцензії, оскільки позивач не надавав до заяви про видачу ліцензії документів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно на момент прийняття спірного розпорядження відповідач не мав інформації від уповноваженого(их) органу(ів), що документи, копії яких подані ТОВ «Регіон Кард» разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися таким(и) органом(ами), чи фактів подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

В цьому контексті, щодо пріоритетності застосування норм права у справі № 380/8337/23 зазначаю таке.

Частиною 40 статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» органом ліцензування торгівлі пальним є територіальні органи ДПС.

На сайті відповідача розміщений зразок заяви на отримання ліцензії, згідно із яким позивач заповнив заяву та звернувся до відповідача за відповідною ліцензією.

Водночас в контексті вимог частини 40 статті 15 Закону № 481/95-ВР позивач в заяві на видачу ліцензії зазначає, що подає пакет документів, визначений Законом № 481/95-ВР.

Отже, за приписами частин 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР, до заяви мав бути наданий акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта.

Питання необхідності надання цього акта не є спірним, оскільки обов`язковість його наявності визначена Законом.

В цьому контексті наголошую, що в заяві позивача на отримання ліцензії, на виконання вимог частини 40 статті 15 Закону № 481/95-ВР, міститься відмітка, що заявник підтверджує достовірність інформації, зазначеної в заяві, відповідно підтверджує надання документів необхідних згідно із вимогами Закону № 481/95-ВР (т.1 а.с. 158).

Проте судами трьох інстанцій не надана оцінка цій заяві на предмет достовірності інформації, зазначеній в заяві, наданій для отримання ліцензії, та отримання відповідного акта в установленому порядку.

Відповідно судами не оцінена інформація, яка надійшла від уповноважених органів щодо недостовірності долучених до заяви документів.

Водночас в силу вимог процесуального Закону, в окремій думці суддя Верховного Суду позбавлений права оцінювати докази, наявність належних та допустимих доказів та відповідно правомірність застосування саме означеної відповідачем причини анулювання ліцензії.

Також судами не враховані вимоги Державних будівельних норм (далі - ДБН) та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в контексті спірних правовідносин.

В цьому контексті вважаю, що визначальними є висновки, сформовані судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 серпня 2019 року справа № 823/1850/16, яка надавала оцінку Державним будівельним нормам (далі - ДБН) та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які регламентують у тому числі і вимоги до АЗС. В цій Постанові Верховний сформував правові висновки, які, на моє переконання, застосовні і до спірних правовідносин.

Так, в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16 зазначено таке.

«Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №816/1533/17, в частині щодо можливості облаштування заправника газом як цілісного заводського виробу на підставі Концепції без відповідного дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон N3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» будівництво (реконструкція) об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб`єктами господарювання відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За правилами частин 1 та 2 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Визначення поняття будівельних робіт наведене у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок №466), якою затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №466 будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Крім того, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства на виконання вимог статті 31 Закону № 3038-VI затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (наказ №45 від 16.05.2011р.)

Відповідно до пункту 1 цього Порядку реконструкція об`єктів будівництва також охоплюється поняттям будівництва.

Таким чином, в разі здійснення реконструкції раніше введеної в експлуатацію АЗС необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» під реконструкцією розуміється перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Встановлення стаціонарного заправника газом (СЗГ), який призначений для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом призводить до зміни функціонального призначення АЗС - перехід з статусу умовно «спеціалізованої», яка використовується для приймання, зберігання лише рідкого моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту), до багатофункціональної (багатопаливної) автозаправної станції, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту моторним паливом двох видів, рідким (бензин та/або дизельне паливо) та газоподібним (скрапленим газом).

Складові основних даних та техніко-економічних складових об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури міститься в ДБН А.2.2-3:2014 (Додаток Л)

Згідно цього Додатку, техніко-економічні показники - це інформація щодо характеристики об`єкта будівництва та/або реконструкції (назва об`єкта, вид будівництва, потужність, площа, будівельний об`єм, поверховість, кількість працюючих та інші).

Отже, розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів на діючій АЗС призведе до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автозаправок), обсягу послуг, загальної кількості працюючих тощо».

За наслідками розгляду даної справи Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю».

Ці висновки, разом із загальними вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на моє переконання, цілком застосовні до спірних правовідносин одночасно із їх розширенням, оскільки будь-яке будівництво, у тому числі модульної АЗС, потребує обов`язкового вводу в експлуатацію та без цього документа об`єкт АЗС не може використовуватись за призначенням.

Проте судами трьох інстанцій вищенаведені обставини не оцінені в повному обсязі та не враховані правові висновки, сформовані у справі № 823/1850/16.

Переконаний, що питання видачі або анулювання ліцензії із застосуванням модульного, заводського виробу має вирішуватись, в першу чергу, із застосуванням прямих норм частин 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР; до заяви мав бути наданий акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта та оцінки наявності або відсутності цього акту надається із застосуванням спеціальних норм законодавства, які регулюють ці правовідносини.

Так, одночасно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» необхідно було застосувати вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» (далі Правила № 1442).

За приписами пункту 1 Правила № 1442 визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування.

Згідно із пунктом 3 Правил № 1442 торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.

Отже, на моє переконання, вимоги частин 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР до спірних правовідносин необхідно було застосовувати у сукупності із сформованими у справі № 823/1850/16 висновками, нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил № 1442 та в першу чергу встановити до якого типу станцій чи пунктів, визначених Правилами № 1442, відноситься об`єкт, на який отримувалась та анульовувалась ліцензія.

Також вважаю, що в контексті вимог статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, мав винести окрему ухвалу щодо посадових осіб відповідача, які приймали рішення про видачу ліцензії за відсутності акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації.

За такого правового регулювання спірних правовідносин, враховуючи вимоги статті 249 КАС України та встановлені судами обставини щодо відсутності акта вводу в експлуатацію при видачі ліцензії, з урахуванням не лише основного предмету спору, Верховний Суд мав виконати вимоги статті 341 КАС України, надати правову оцінку діям і бездіяльності відповідача та достовірності інформації, наданій позивачем при отриманні ліцензії.

Суддя С.М. Чиркін