Постанова

від 16.01.2024 по справі 142/580/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/580/21

Провадження № 22-ц/801/35/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 рокуСправа № 142/580/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Голоти Л.О., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Південь" на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року, ухвалене суддею Піщанського районного суду Вінницької області Щерба Н.Л.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ "Зернятко-Південь", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н.І. про скасування запису про проведення державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0523283800:01:001:0359, площею 2,1083 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області. Згідно договору оренди землі від 18 березня 2014 року вона передала у користування вказану земельну ділянку ТОВ "Зернятко Південь" строком на 5 років. Договір оренди землі зареєстрований 18 липня 2014 року, індексний номер 24417090. Таким чином строк дії договору мав закінчитися 18 липня 2019 року.

Однак, після закінчення строку дії договору, маючи намір припинити право користування земельною ділянкою, їй стало відомо, що відповідачем був виготовлений, в період дії вищевказаного договору, новий договір оренди землі на спірну земельну ділянку від 27 січня 2017 року.

Позивач зазначає, що вказаний договір вона не укладала і відповідно його не підписувала, а тому вважала, що до 18 липня 2019 року діяв договір оренди, укладений 18 березня 2014 року. Більше того, договір оренди землі від 27 січня 2017 року був укладений в період дії договору оренди землі від 18 березня 2014 року.

Крім того, 30 липня 2018 року відповідачем була виготовлена додаткова угода до договору оренди землі від 27 січня 2017 року, якою термін дії договору оренди був продовжений до 31 грудня 2043 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н.І. прийнято рішення про державну реєстрацію права користування, індексний номер: 34066775 від 28 лютого 2017 року, а саме договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року.

ОСОБА_1 зазначає, що жодних дій щодо підписання чи укладення договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди від 30 липня 2018 року не здійснювала, державну реєстрацію в реєстрі прав не проводила. Станом на час виготовлення додаткової угоди вона знаходилась за кордоном, що підтверджується закордонним паспортом. Тобто, договір оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткова угода від 30 липня 2018 року є підробленими, оскільки нею не підписувались, відтак дії відповідача порушують її права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.

Оскільки договір оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткова угода від 30 липня 2018 року позивачем не укладалися та не підписувалися, позивач просить захистити її порушене право.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року позовзадоволено. Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніни Іванівни, номер запису про інше речове право 19233805 від 22 лютого 2017 року, індексний номер 34066775 від 28 лютого 2017 року, договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження неукладення з відповідачем спірних договорів оренди землі від 27.01.2017 та додаткової угоди до нього від 30.07.2018. Також суд виходив із того, що на час укладення договору оренди землі від 27.01.2017 був чинним договір оренди від 18.03.2014., факт чинності якого унеможливлює державну реєстрацію права оренди на підставі договору, який укладено раніше.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ "Зернятко-Південь" подало апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

В якості основних доводів скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач була обізнана про укладення оспорюваних договорів, оскільки остання отримувала орендну плату від відповідача, а також 08 листопада 2019 року звернулась до відповідача щодо сплати наперед орендної плати. Крім цього, на підтвердження обізнаності позивача зазначає, що примірники оспорюваних договорів саме позивачем були надані державному реєстратору для проведення реєстраційних дій. Водночас, факт реєстрації двох договорів оренди, які укладено між тими самими сторонами, не свідчить про недійсність оспорюваного договору, не свідчить про подвійність реєстрації права оренди, так як вони укладені не з іншою особою, яка є відмінною від попереднього орендаря. Зазначає, що інформаційна довідка не могла містити в собі інформацію про факт державної реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі від 18 березня 2014 року. Скаржник заперечує перебування позивача за кордоном, у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів, які можуть це підтвердити. Поряд з цим, вважає, що можливе перебування позивача за кордоном не спростовує факту укладення договору оренди землі 27 січня 2017 року.

В свою чергу від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила її залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Інший учасник правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Зернятко-Південь" задоволено частково. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовну.

Додатковою постановоюВінницького апеляційногосуду від25травня 2023року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зернятко-Південь» судовий збір в розмірі 1362,00 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зернятко-Південь» витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року і додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

03 жовтня 2023 року з Верховного Суду до Вінницького апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа та 09 жовтня 2023 року ухвалою Вінницького апеляційного суду справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 14.11.2023.

В судове засідання 14.11.2023 ОСОБА_1 не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14.11.2023, враховуючи висновки Верховного Суду в його постанові від 20.09.2023, за письмовим клопотанням позивача ОСОБА_1 призначено почеркознавчуекспертизу тавитребувано з Піщанського районного суду Вінницької області цивільну справу № 142/398/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Зернятко-Південь" про визнання недійсним договору оренди землі. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

08 грудня 2023 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням судово-почеркознавчої експертизи. В клопотанні експерт просив надати вільних зразків підпису ОСОБА_1 , справи та експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 , виконаних на пролінованих в «лінійку» аркушах паперу (кожного по 3 арк. від 15 до 30 підписів на 1 арк. з дотриманням значної відстані між підписами).

13 грудня 2023 року на виконання вимог експерта ухвалою Вінницького апеляційного суду поновлено провадження у справі та зобов`язано ОСОБА_1 надати в судове засідання, яке було призначено на 16.01.2024,вільні зразки її підпису, виконані в період часу, що наближений до часу виконання досліджуваного документу (не менше 15-20), які є достовірними та такими, що виконані особою самостійно, власноручно, до виникнення даної справи і не у зв`язку зі справою. Водночас судом визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду з метою відібрання експериментальних зразків її підпису.

Дану хвалу та судову повістку про виклик до суду позивачем було отримано 16.12.2023.

В судове засідання 16.01.2024 позивач повторно не з`явилась.

Натомість 10 січня 2024 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшло письмове клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки позивач 16.01.2024 буде перебувати за кордоном, що унеможливлює прибути до Вінницького апеляційного суду 16.01.2024.

При цьому належних доказів на підтвердження зазначених обстави до суду не надала, як при зверненні з таким клопотанням, так і станом на час призначеного судового засідання.

Разом зтим,Вінницький апеляційнийсуд наголошує,що напозивача покладенообов`язок з`явитися в судове засідання апеляційного суду з метою виконання вимог, зазначених в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 13.12.2023.

Подаючи до суду клопотання про відкладення судового засідання, позивач також вказувала на те, що в матеріалах іншої цивільної справи №142/398/20 знаходяться зразки її підписів.

Вінницький апеляційний суд, ознайомившись з матеріалами цивільної справи №142/398/20, встановив, що в ній знаходяться 6 документів з вільними зразками ОСОБА_1 , які вона надавала в цій справі.

Дана обставина позивачу достеменно відома.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13.12.2023 було зобов`язано позивача надати в розпорядження експерта зразки її вільного підпису виконані в період часу, що наближений до часу виконання досліджуваного документу (не менше 15-20), які є достовірними та такими, що виконані особою самостійно, власноручно, до виникнення даної справи і не у зв`язку зі справою.

Позивач вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду не виконала.

З часу отримання нею ухвали суду, а саме з 16.12.2023 і на час звернення з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було направлено позивачем 08.01.2024, вказані зразки суду не надані.

Ч.2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, на учасників судового процесу та їх представників покладено обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Проте, в супереч ст. 43 ЦПК України позивач ухиляється від покладених на неї судом обов`язків та недобросовісно користується своїми процессуальними правами.

Ст.109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи ухилення позивача ОСОБА_1 від подання експертам необхідних матеріалів, без яких неможливо провести експертизу, Вінницький апеляційний суд приходить до висновку про відмову у визнанні факту, для з`ясування якого у даній справі була призначена експертиза.

Приймаючи до уваги, що позивач повторно не з`явилась в судове засідання, а доказів поважності її неможливості прийняти участь в розгляді апеляційної скарги матеріали справи не містять, суд, з врахуванням думки представника відповідача вирішив розглянути справу у її відсутність.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруприватний нотаріусТульчинського районногонотаріального округуВінницької областіДорошенко Н.І. в судове засідання не з`явилась, була повідомлена, про причини неявки суд не сповістила.

Суд вирішив розглянути справу у її відсутність, неявка якої є неповажною і необов`язковою.

Вінницький апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістомст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно ч. 1ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом було установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області (а.с.8).

18 березня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ" (орендарем) було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359. Договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. При укладенні цього договору сторони погодили його умови, у тому числі щодо зміни умов договору і припинення його дії. Так, згідно із пунктом 12.3 дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін (а.с. 9-11).

Право оренди за вказаним договором було зареєстровано 16 липня 2014 року, номер запису про інше речове право: 6377322 (а.с. 13).

Відповідно до копії угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2017 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ", в особі генерального директора Товариства Блуділіна Євгена В`ячеславовича, що діє на підставі статуту, визначено, що сторони прийшли до згоди розірвати договір Б/Н від 18 березня 2014 року, який укладений на 5 років. З моменту набуття чинності даної угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями. Зобов`язання, припиненні даною угодою, виконання яких уже почалося, потребують переоформлення в договірному порядку. Дану угоду складено у двох оригінальних примірниках, один примірник зберігається в Орендодавця, інші у Орендаря. Дана угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами. Орендодавець підтверджує, що на дату укладання цієї угоди йому повернута Орендарем земельна ділянка, яка була об`єктом оренди відповідно до договору оренди Б/Н від 18 березня 2014 року. Зазначена копія угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки місить підпис ОСОБА_1 (а.с.122).

Вінницький апеляційний суд звертає увагу, що угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.01.2017 є чинною і стороною не оспорювалась.

Відтак висновки суду, що договір від 27.01.2017 року був укладений сторонами під час дії попереднього договору від 18.03.2014 року є помилковим та таким, що суперечить наявним матеріалам справи.

Як вбачається з договору оренди землі від 27 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ", орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359. Договір укладено на десять років. По закінченню строку на який було укладено договір оренди землі орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами (орендарями) на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (а.с. 123-127).

З Додаткової угоди до Договору оренди землі від 30 липня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ" слідує, що сторони вирішили внести зміни до договору оренди земельної ділянки б/н від 27 січня 2017 року та викласти пункт 9 та пункт 10 в новій редакції, а також зазначили, до Договір діє до 31 грудня 2043 року (а.с. 129).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270043336 від 11 серпня 2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н.І. було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ" по укладеному між ним та ОСОБА_1 договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року, строк дії: 31 грудня 2043 року, з правом пролонгації (а.с. 16-17).

Відповідно до копії закордонного паспорту № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що з 02 липня 2018 року по 01 серпня 2018 року остання перебувала за межами України (а.с. 18).

Водночас судом зазначено, щооскільки з 16 січня 2020 року законодавцем виключено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі від 27 січня 2017 року та додатковій угоді до договору оренди землі від 30 липня 2018 року, порушує права та законні інтереси позивачки на користування та розпорядження земельними ділянками, отже ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, що забезпечить реальне відновлення порушених прав позивача.

Вінницький апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з ч. 1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК України).

Наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, має підтверджувати наміри, волевиявлення учасників правочину і, водночас, забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

У ч. 1ст. 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»).

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилалася на те, що підписання чи укладення договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року та додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року вона не здійснювала, а також, що під час укладення додаткової угоди, вона перебувала за кордоном.

Проте, належних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано, при цьому позивач не довела факту неналежності її підпису на договорі оренди землі від 27 січня 2017 року та додатковій угоді від 30 липня 2018 рок, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.

Тобто, позивач не довела відсутність свого волевиявлення на передачу в оренду її земельної ділянки відповідачу.

З урахуваннямнаведено,колегія суддівприйшла довисновку,що вирішуючиспір судомбез достатньоїправової підставита відсутностіналежних доказів,зокрема висновкупочеркознавчої експертизи,встановлено фактне підписанняпозивачем оспорюванихдоговорів, а тому суд дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог.

В свою чергу, Верховний Суд в постанові від 20 вересня 2023 року скасовуючи постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року і додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року наголосив, що апеляційний суд фактично позбавив позивача можливості довести заявлені вимоги, зокрема шляхом проведення у цій справі судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дані вказівки Вінницьким апеляційним судом були виконані та надано позивачу право на призначення судової почеркознавчої експертизи, яка не була проведена, зв`язку з ухиленням позивача від подання експертам необхідних матеріалів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2ст.16 ЦК Україниабо іншим способом, що встановлений договором або законом.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 732/1479/16-ц.

При розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Ч.1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже в силу ст.ст.4,81 ЦПК України позивач має довести факт порушення її прав з боку відповідача.

Вінницький апеляційнийсуд прийшовдо висновку,що позивачемне булодоведено обставин,якими вонаобґрунтовувала позовнівимоги.А висновки суду першої інстанції про порушене право позивача не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наявним матеріалам справи і не підтверджені зібраними у справі доказами.

Апеляційний суд вважає, що на вказані обставини справи суд першої інстанції належної уваги не звернув, не дав їм належної правової оцінки, а тому дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи впливають на правильність прийнятого судом рішення та спростовують висновки суду, а тому приймаються до уваги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають її обставинам, порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового про відмову у позові в повному обсязі.

Стаття 141 ЦПК Українипередбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь ТОВ "Зернятко Південь" підлягають стягненню витрати, понесені ним по оплаті судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою в розмірі 1362,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141,367,374,376,382-384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Південь" задовольнити.

Рішення Піщанського районногосуду Вінницькоїобласті від10лютого 2023 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"Зернятко-Південь" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року.

ГоловуючийМ. М. Якименко

Судді: Л.О. Голота

Т.Б. Сало