Рішення

від 22.01.2024 по справі 391/662/21

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/662/21

Провадження № 2/391/11/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2024р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Ревякіної О.В., за участю секретаря Качинської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 20.01.2018 року на загальну суму 286477,56 грн.

Вимоги обґрунтував тим, що 20.01.2018 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підставі якого він передав у власність останньому грошові кошти в сумі 160000 грн., що на день передачі грошей відповідала еквівалентові суми 5555,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, які останній зобов`язувався повернути не пізніше ніж через один рік, тобто до 20.01.2019, про що надав відповідну власноручно написану розписку від 20.01.2018. Станом на 20.01.2019, борг сплачений не був, не сплачено його і до цього часу.

Таким чином, по закінченню строку, встановленого договором позики від 20.01.2018 позивач має право вимагати від відповідача повернення боргу.

Позивач просив суд стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 160000 грн, відсотки за договором в сумі 57600 грн, інфляційні витрати за період з 20.01.2018 по 20.12.2021 в сумі 50077,56 грн, 3% річних за період з 20.01.2018 по 20.12.2021 в сумі 18800 грн, а всього загальну суму 286477,56 грн. та судові витрати по справі.

09.03.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 договір позики та розписку не підписував, кошти не отримував, що буде підтверджено висновком експерта.

Ухвалою суду від 15.12.2021 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.

Ухвалою суду від 16.12.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.02.2023 цивільну справу прийнято до провадження судді Ревякіної О.В. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.06.2023 відповідача зобов`язано надати докази звернення до компетентного органу з приводу виготовлення та отримання паспорта громадянина України замість втраченого.

Ухвалою суду від 14.07.2023 задоволено клопотання представника відповідача та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.11.2023 провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 29.12.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав, просив відмовити так як кошти згідно розписки не отримував. Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, направив заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, позовні вимоги заперечив в повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 не підписував жодних угод з ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

20.01.2018 між позивачем ОСОБА_1 як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_2 як позичальником укладено договір позики, відповідно до якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 160000 грн, що на день передачі грошей відповідала еквівалентові суми 5555,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, з терміном повернення грошових коштів не пізніше ніж через один рік, тобто до 20.01.2019 року. Сторони за цим договором домовилися про те, що за кожен місяць користування коштами позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю 3% від вказаної суми. Пунктом 7 Договору позики визначено, що в разі прострочення виконання зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (а.с. 15-16).

На підтвердження отримання грошей позичальником 20.01.2018 власноручно написана розписка, відповідно до якої він отримав від ОСОБА_1 у борг 160000 грн, які зобов`язався повернути до 20.01.2019 (а.с.17).

Будь-яких доказів на спростування факту укладення між позивачем та відповідачем договору позики, доказів щодо повернення боргу - суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено; позову про визнання недійсним вище вказаного договору позики не пред`явлено.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст.1046 ЦК України).

Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що в порушення умов договору позики ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 160000 грн, а тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Щодо вимоги про стягнення відсотків від суми позики - 57600 грн., інфляційних витрат в сумі 50077,56 грн та 3% річних в сумі 18800 грн судом встановлено наступне.

Стаття526 ЦК України містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України - якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, а саме - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 1 договору позики від 20.01.2018 року визначено строк виконання договору один рік. Тобто, строк виконання договору закінчився 20.01.2019 року, а тому після спливу такого строку відсотки не нараховуються.

Отже, з врахуванням суми заборгованості 160000 грн та строку нарахування відсотків за період з 20.01.2018 року по 20.01.2019 року, такі складають суму 57600 грн. (160000х3%х12 місяців).

Позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційній втрати за період з 20.01.2018 року по 20.12.2021 року на суму заборгованості 160000 грн. у розмірі 50077,56 грн. Суд перевірив ці розрахунки і встановив, що період прострочення відповідно до умов договору розпочався з 20.01.2019 року, тому враховуючи індекс інфляції за період прострочення в межах заявлених позовних вимог з 20.01.2019 по 20.12.2021 р.р. [Сукупний індекс інфляції] = 104,1% х 105% х 109,4% = 1,1957967 х 160000 - 160000 = 31327,47 грн.

Тобто за вказаний період інфляційне збільшення боргу становить 31327,47 грн.

Також суд не погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення 3% річних за період з 20.01.2018 року по 20.12.2021 року в розмірі 18800 грн., оскільки період прострочення відповідно до умов договору розпочався з 20.01.2019 року, тому 3% річних за період з 20.01.2019 по 20.12.2021 складає 14005 грн. (160000*3*1065/365/100)

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 262932,47 грн. (160000+57600+31327,47+14005)

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (92%) в сумі: 2635,60 грн. за подачу позову; 418 грн. за подачу заяви про забезпечення позову; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6992 грн., які підтверджено витягом з договору про надання правничої допомоги від 12.12.2021 року, квитанціями до прибуткового касового ордера № 204 від 12.12.2021, № 204/5/123 від 30.09.2023, детальним описом робіт та актами приймання-передачі робіт, виконаних адвокатом.

Керуючись статтями 19, 76-78, 81, 82, 141, 198, 200, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Червоновершка, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики від 20.01.2018 року в сумі 262932 (двісті шістдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн. 47 коп, судові витрати в сумі 3053 (три тисячі п`ятдесят три) грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6992 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України, застосовані судом заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 15.12.2021 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В.РЕВЯКІНА