Постанова

від 01.07.2024 по справі 391/662/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 391/662/21

провадження № 22-ц/4809/676/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Голованя А.М., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пономарьов Олег Валентинович;

відповідач - ОСОБА_2 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2024 року, у складі головуючого судді Ревякіної О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову вказував, що 20.01.2018 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підставі якого він передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 160 000,00 грн, що на день передачі грошей відповідала еквівалентові суми 5555,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, які відповідач зобов`язався повернути не пізніше ніж через один рік, тобто до 20.01.2019, про що надав відповідну власноручно написану розписку від 20.01.2018.

Зазначав, що станом на 20.01.2019, борг сплачений не був, не сплачено його і до цього часу.

Вказував, що оскільки закінчився строк, встановлений договором позики від 20.01.2018 він має право вимагати від відповідача повернення боргу.

Просив:

стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 160000,00 грн, відсотки за договором в сумі 57600,00 грн, інфляційні витрати за період з 20.01.2018 по 20.12.2021 в сумі 50077,56 грн, 3% річних за період з 20.01.2018 по 20.12.2021 в сумі 18800 грн, а всього загальну суму 286477,56 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , борг за договором позики від 20.01.2018 в сумі 262932,47 грн та судові витрати в сумі 3053,60 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 6992, 00 грн.

Відповідно до ч. ч. 7,8 158 ЦПК України, застосовані судом заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 15.12.2021, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що позивачем надано боргові документи, які не мають доказового значення і не можуть свідчити про факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем, оскільки вказані документи відповідачем не підписувалися та кошти не передавалися.

Підтвердити вказані обставини висновком експерта судової почеркознавчої експертизи відповідач не зміг у зв?язку із відсутністю у нього коштів на оплату експертизу.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача подав клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи у даній справі, на вирішення якої просить поставити питання, чи виконані підписи у договорі позики та розписці від 20.01.2018 укладених між сторонами ОСОБА_2 чи іншою особою.

Сторони, які були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам чинного законодавства.

Встановлено, що 20.01.2018 між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики.

Відповідно до зазначеного договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 160000 грн, що на день передачі грошей відповідала еквівалентові суми 5555,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, з терміном повернення грошових коштів не пізніше ніж через один рік, тобто до 20.01.2019.

Сторони за цим договором домовилися про те, що за кожен місяць користування коштами позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю 3% від вказаної суми.

Згідно пункту 7 договору позики визначено, що в разі прострочення виконання зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (том 1 а.с. 15-16).

На підтвердження отримання грошей позичальником 20.01.2018 власноручно написана розписка, відповідно до якої він отримав від ОСОБА_1 у борг 160000 грн, які зобов`язався повернути до 20.01.2019 (а.с.17).

Будь-яких доказів на спростування факту укладення між позивачем та відповідачем договору позики та доказів щодо повернення боргу матеріали справи не містить.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що договір позики визнаний недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст.1046 ЦК України).

Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що в порушення умов договору позики ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 160000 грн .

Доводи відповідача ,що він не підписував договір позики та розписку, а як наслідок і не отримував кошти у борг є безпідставними та недоведеними належними та допустимим доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно ухвали від 14.07.2023 було призначено за клопотанням відповідача судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи виконані підписи, розташовані внизу кожної сторінки та в графі «ПОЗИЧАЛЬНИК» у договорі позики від 20.01.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чи іншою особою; чи виконано підпис, розташований в розписці від 20.01.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чи іншою особою. Проведення експертизи доручено експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату за проведення експертизи було покладено на відповідача (том 1 а.с. 191-193).

Проте, вказана ухвала була повернута без виконання, оскільки відповідач не оплатив вартість експертизи.

Тобто, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач не спростував доводи позивача, та не довів, що він не підписував спірний договір позики та розписку.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача подав клопотання про призначення судово -почеркознавчої експертизи. В обґрунтування клопотання представник відповідача вказує, що відповідач ставить під сумнів підпис на спірному договорі позики та розписці від 20.01.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому для вирішення питання про належність підпису саме ОСОБА_2 необхідно призначити судово -почеркознавчу експертизу, проведення якої просить доручити спеціалістам Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2024 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано доказі неможливості проведення експертизи в суді першої інстанції, а посилання на відсутність коштів на оплату експертизи суд апеляційної інстанції вважає необгрунтовнаим.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про стягнення заборгованості та із проведеним судом розрахунком про стягнення із відповідача відсотків, інфляційних втрат за період користування позикою та 3 % річних, а всього загальну суму - 262932,47 грн .

Стаття 526 ЦК України містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України - якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, а саме - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що визначені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, подану у даній справі апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Л.Дуковський

Судді: А.М.Головань

О.А. Письменний