Окрема думка

від 01.12.2023 по справі 590/493/20

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА ДУМКА

"01" грудня 2023 р.

у кримінальному провадженні №1201200290000235 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

Розгляд даного кримінального провадження здійснюється колегією суддів Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2023 року задоволено повністю клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, визначено розмір застави у межах 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268 400 грн.

З вказаною ухвалою не погоджуюсь та вважаю за необхідне висловити окрему думку, яка не збігається з рішенням більшості суддів.

Відповідно до статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вищезазначені дії.

Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст.5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинувачений раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких (ч. 5 ст. 191 КК України) є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленні волі строком до 12 років.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов висновку про існування доказів, що характеризують обвинуваченого з негативної сторони, вказують на його стійку схильність до протиправної поведінки.

Слід зауважити, що вказані висновки зроблені судом на підставі судових рішень, які не надавались прокурором, саме на якого закон і покладає тягар доведення, зокрема, тих обставин, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, суд, посилаючись на неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого, який неодноразово не з`являвся в судові засідання, не надав належної оцінки тій обставині, що обвинувачений є волонтером, що підтверджується наданими доказами: посвідченням, показами свідків, подяками та грамотами.

Зокрема, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які керівниками волонтерських організацій, підтвердили, що ОСОБА_1 активно займається волонтерською діяльністю, постійно виїздить до зони активних бойових дій з метою надання необхідної волонтерської допомоги військовим, за місцем свого проживання буває не часто.

Крім того, вказані свідки зазначили, що беруть на себе зобов`язання забезпечувати явку обвинуваченого до суду (привозити його з м. Суми у м. Шостку) у разі застосування до нього домашнього арешту.

Слід зауважити, що показам цих свідків в ухвалі суду оцінка не надана, а подані ними в судовому засіданні документи, що посвідчують їх особу та рід діяльності, до матеріалів справи не долучені.

На підтвердження волонтерської діяльності обвинуваченого свідчить також наявна в матеріалах справи подяка командира військової частини НОМЕР_1 , оголошена ОСОБА_1 за вагомий внесок в обороноздатність Збройних Сил України.

Враховуючи викладене, вважаю застосування виняткового запобіжного заходу недоцільним. За встановлених обставин вважаю, що доведеним ризикам дієво може запобігти більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло.

Долучаю окрему думку до ухвали колегії суддів від 01 грудня 2024 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_4