Ухвала

від 16.01.2024 по справі 935/4177/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/4177/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного Житомирської області від 28.12.2023,

в с т а н о в и в:

Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчої СВ ВП №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за фактичним місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши залишати вищевказане житло цілодобово. Строк дії ухвали визначено до 27 лютого 2024 року. Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суду на визначений час; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб. При цьому, зазначає, що обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, підтверджуються доказами зібраними у ході досудового розслідування. Вважає, що слідчий суддя при прийняті рішення помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також: запобігання у подальшому переховуватись від органів досудового розслідування і суду; незаконно впливати на свідків. Зазначає, що ОСОБА_8 місце вчинення кримінального правопорушення залишив, не надав медичну допомогу потерпілому та не викликав швидку медичну допомогу. Звертає увагу, що за фактом залишення в небезпеці потерпілого ОСОБА_11 відділом поліції №2 Житомирського РУП ГУНП розслідується окреме кримінальне провадження за №12023060420000618 від 27.12.2023 за ч.1 ст.135 КК України. Крім цього, ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк від трьох до п`яти років. Зазначає, що підозрюваний ОСОБА_8 офіційно ніде не працює, не одружений та не має утриманців, як і усвідомлює те, що за вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, йому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі. Наголошує, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вони є його знайомими та проживають в одному населеному пункті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Санкцією ч.1 ст.286-1 КК України передбачено покарання позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Згідно положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних обов`язків, дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.

Як убачається з матеріалів провадження №935/4177/23, в провадженні СВ ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12023060420000617 від 26.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

Згідно змісту клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 26 грудня 2023 року, близько 17 год.20 хв. водій ОСОБА_8 , в порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем марки «PEUGEOT», моделі «301», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить TOB «ЛАМБЕР Україна», та рухався ним по проїзній частині в с. Квітневе, Коростишівської ТГ, Житомирського району, Житомирської області по вул. Партизанська в напрямку с. Браженець, Житомирського району, Житомирської області. Рухаючись у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом по правій смузі руху проїзної частини вищевказаної вулиці, в темну пору доби, у населеному пункті, по прямій ділянці дороги, поблизу будинку №81 водій ОСОБА_12 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог пунктів 1.5,2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку в момент виникнення небезпеки для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху та в подальшому передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який рухався по узбіччю вищезазначеної вулиці в зустрічному з автомобілем напрямку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта, закритий перелом середньої третини лівого передпліччя, закритий перелом верховної третини лівої гомілки, з якими був доставлений до КНП «Коростишівська ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна». Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», п. 2.9 «а», 10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Відомості продане кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286-1 КК України внесені 26.12.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060420000617.

27 грудня 2023 року о 00 год. 10 хв. ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України та 27.12.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

28.12.2023 слідча СВ ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 звернулася до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.

При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об`ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що при застосуванні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею враховано фактичні обставини його вчинення. Не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, що він не одружений, утриманців не має, має постійне місце проживання, раніше не судимий, офіційно не працює, проживає разом із батьками у АДРЕСА_1 , та згідно характеристики старости - скарг на нього не надходило, поводить себе стримано.

Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків можливого переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду, як і впливу на свідків, разом з цим, прокурором не доведено застосування до підозрюваного ОСОБА_8 саме виняткового запобіжного заходу та, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_8 відповідно до ст.12 КК України є нетяжким та санкцією ч.1 ст.286-1 КК України передбачено покарання позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Як встановлено слідчим суддею, так і апеляційним судом, що підозрюваний співпрацює зі слідством, після настання ДТП, що мала місце 26.12.2023 року о 17 год. 20 хв. продовжив рух та повідомив працівників поліції про обставини ДТП пізніше. Однак, вказане не є безумовним свідченням того, що ОСОБА_12 переховувався від органу досудового розслідування. Підозрюваний повідомив працівників поліції щодо обставин ДТП, через короткий проміжок часу після його вчинення, а потерпілий ОСОБА_14 був доставлений до КНП «Коростишівська ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна» 26.12.2023 року о 19 год. 00 хв., що підтверджується довідкою від 26.12.2023 №9180.

Встановивши вказані обставини, слідчий суддя прийшов до правильних висновків, що слідчим та прокурором не наведено достатніх підстав вважити, що перебуваючи на волі, ОСОБА_12 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню, або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Саме посилання лише на тяжкість злочину та наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України не є свідченням неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу у тому числі домашнього арешту.

Посилання прокурора на те, що за фактом залишення в небезпеці потерпілого ОСОБА_11 відділом поліції №2 Житомирського РУП ГУНП розслідується окреме кримінальне провадження за №12023060420000618 від 27.12.2023 за ч.1 ст.135 КК України відносно ОСОБА_8 , не підтверджено повідомленням останньому підозри за вказане кримінальне правопорушення та стосується фактично тієї ж самої події пов`язаної з обставинами ДТП.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі факт наявності підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ймовірність призначення суворого покарання, за відсутності доказів, що застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 є недостатніми для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

З огляду на об`єктивно існуючі обставини справи (провадження), характеру протиправних дій, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , даних, які характеризують особу останнього, на даний час, домашній арешт буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначають слідчий, прокурор та забезпечить виконання підозрюваною покладених процесуальних обов`язків.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків визначених ст.194 КПК України, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують достатність такого виду забезпечення кримінального провадження, який на цьому етапі кримінального провадження є найбільш дієвим для підозрюваного.

На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та достатні гарантії його явки в суд (орган досудового слідства), забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу суд має врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, відомості про особу підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, обставини досудового розслідування.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, дав належну оцінку усім доводам викладених в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та правильно прийшов до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростишівського районного Житомирської області від 28.12.2023, якою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту за фактичним місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши залишати вищевказане житло цілодобово, з покладанням відповідних процесуальних обов`язків, зі строком дії ухвали до 27.02.2024, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: