Постанова

від 23.01.2024 по справі 127/20586/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/20586/23

Провадження № 22-ц/801/219/2024

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 рокуСправа № 127/20586/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоКовальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

за участю секретаря Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд», поданою його представником адвокатом Арустамян Анаїт Едвардівною, та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником адвокатом Олійником Олександром Леонідовичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену у цій справі 27 листопада 2023 року у м. Вінниці суддею цього суду Ан О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Улипні 2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просила визнати за нею право власності на:

1/2 частку земельної ділянки площею 0,48 га, яка розташована в Вінницькому районі Вінницької області, кадастровий номер 052068200:05:002:0131;

17/100 частку нежитлових будівель загальною площею 933,9 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 ;

1/2частку земельноїділянки площею0,3115га,що розташованаза адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0523081201:03:001:0042, та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована за цією ж адресою, кадастровий номер 0523081201:03:001:0041;

1/2 частку земельної ділянки площею 0,1902 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 0520655300:02:009:0046;

1/2 частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_4 , загальною площею 45,8 кв. м;

1/2 частку житлового будинку з будівлями та спорудами загальною площею 220 кв.м, що розташований в АДРЕСА_5 ;

1/2 частку земельної ділянки площею 0,075 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 0510100000:02:104:0198;

1/2 частку автомобіля Volkswagen Caddy 2015 року випуску, 1/2 частку автомобіля ЗАЗ 110557 2004 року випуску, 1/2 частку автомобіля Infiniti OX60 2014 року випуску, які зареєстровані на ім`я ОСОБА_3 .

Крім того позивач просила стягнути з відповідача на її користь ринкову вартість 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

У жовтні 2023 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила також стягнути з ОСОБА_2 на свою користь ринкову вартість 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», до майнового комплексу якого входить нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер нерухомого майна 2499736732120. Мотивувала це тим, що з отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про ще одне майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 .

Також у цій заяві вона змінила предмет позову щодо пред`явлення вимог про визнання за нею права власності на вказані вище транспортні засоби, обґрунтовуючи це тим, що транспортний засіб Infiniti OX60 2014 року випуску ОСОБА_2 продав, а іншими транспортними засобами позивач не планує користуватися, тому належним способом захисту вона обрала не визнання 1/2 частки права власності на вказані вище автомобілі, а стягнення на її користь ринкової вартості 1/2 частки зазначених транспортних засобів.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстроване за ОСОБА_2 майно, а саме на 1/10000 частку нежитлових будівель загальною площею 2012,6 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , що складаються із складу літ. № 18, загальною площею 128,2 кв. м, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1363634805206, а також на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно, а саме на нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2499736732120.

27 листопада 2023 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької областізаяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито вказаних заходів забезпечення позову.

Не погодившись із такою ухвалою, представник ТОВ «Максіекобуд» - адвокат Арустамян А.Е. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу в частині накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно, а саме на нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, що розташоване за вказаною вище адресою, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову таким шляхом відмовити. Доводи цієї апеляційної скарги зводяться до того, що арешт може бути накладений виключно на майно, яке належить відповідачеві, а не іншій особі, натомість у даній справі власник цього майна - ТОВ «Максіекобуд» взагалі не є учасником судового процесу.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою в частині накладення арешту на зареєстроване за ОСОБА_2 майно, а саме на 1/10000 частку нежитлових будівель загальною площею 2012,6 кв. м, розташованих за згаданою вище адресою, представник ОСОБА_2 адвокат Олійник О.Л. також подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить у цій частині оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно. Скаржник вказує на те, що дане майно є особистою приватною власністю відповідача, воно не є предметом спору, а тому суд незаконно обмежив власника майна у правах користування та розпорядження ним.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ТОВ «Максіекобуд», у якій він просить відмовити у задоволенні цієї апеляційної скарги, посилаючись на те, що відповідач у справі є керівником цієї юридичної особи, учасником товариства, якому належить 100% голосів при прийнятті рішень зборами товариства, він має право розпоряджатись будь-яким його майном, тому накладення арешту ухвалою суду на майно цього товариства жодним чином не обмежує інтересів інших осіб.

Також від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу представника відповідача, у якому він просить цю апеляційну скаргу залишити без задоволення, в обґрунтування чого вказує на те, що відчуження відповідачем значної кількості спірного майна унеможливить в подальшому виконання рішення у разі задоволенні позову, зокрема в частині стягнення із відповідача на користь позивача ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд». Відповідач наразі переоформив частину майна ТОВ «Максіекобуд» на своїх родичів.

Від представника ТОВ «Максіекобуд» надійшла відповідь на відзив представника позивача на апеляційну скаргу представника ТОВ «Максіекобуд», де вона зазначає, що у ТОВ «Максіекобуд» відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем, до цієї юридичної особи позивачем жодних позовних вимог не пред`явлено, відтак застосування заходів забезпечення позову до особи, яка не має ніякого процесуального статусу у цій справі, суперечить ст. 150 ЦПК України.

Заперечуючи цю відповідь на відзив представник позивача указав, що оскільки майно або статутний капітал товариства (який складається із майна) може бути у спільній власності подружжя, то ТОВ «Максіекобуд» є тією юридичною особою, у якої це майно знаходиться, а тому ніякого порушення вимог ст. 150 ЦПК України суд не допустив. За ТОВ «Максіекобуд» стоїть його єдиний бенефіціар ОСОБА_2 . Юридична особа не має власних інтересів, а завжди керується інтересами своїх бенефіцірів.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам відповідає не в повному обсязі, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Максіекобуд» слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначеніст. 150 ЦПК України, зокрема, позов забезпечується:накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;забороною вчиняти певні дії;встановленням обов`язку вчинити певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №756/14940/20зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В цьому ж пункті Постанови роз`яснено, що при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якійзазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання (ч. ч. 6, 7ст. 153 ЦПК України).

Ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно, а саме на нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2499736732120, суд першої інстанції виходив з того, що розмір статутного капіталу цього товариства та розмір частки ОСОБА_2 статутному капіталі збігаються, інших співвласників судом не встановлено, а тому таким заходом забезпечення позову не буде порушено законних прав та свобод інших співвласників товариства, адже їх немає.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд взяв до уваги лише інтереси позивача, натомість не звернув уваги на те, що таким заходом забезпечення позову можуть бути порушені права іншої особи, яка не є учасником справи, а саме ТОВ «Максіекобуд». Про що наголошено також у згаданій вище Постанові Пленуму. Разом з тим, у цій ж Постанові Пленуму акцентовано також на тому, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, аарешт у даному випадку накладено на майно, яке належить іншій особі. Натомість забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, колисаме відповідачдіє недобросовісно.

В постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 вказано, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

Відтак доводи апеляційної скарги ТОВ «Максіекобуд» заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ТОВ «Максіекобуд» в цій частині ухвала в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно, а саме на нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2499736732120.

Оцінивши обґрунтованість та законність ухвали суду першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстроване за ОСОБА_2 майно, а саме на 1/10000 частку нежитлових будівель загальною площею 2012,6 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , що складаються із складу літ. № 18, загальною площею 128,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1363634805206, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про забезпечення позову таким шляхом з огляду на наступне.

Хоча 1/10000 частка нежитлових будівель загальною площею 2012,6 кв. м, що розташовані за вказаною вище адресою, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 85-86), однак, враховуючи, що за рахунок цього майна можебути в майбутньому задоволена вимога позивача (якщо рішення буде ухвалено на користь позивача) про стягнення на її користь з відповідача ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», висновок суду про накладення арешту на це майно є вірним.

Заперечення представникапозивача протиапеляційної скаргивідповідача проте,що відсутність такого заходу забезпечення позову, про який просить заявник щодо належного відповідачу на праві приватної власності майна, може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду у зв`язку з існуванням можливості реалізації відповідачем нерухомого майна апеляційний суд вважає обґрунтованими, враховуючи наступні, доведені ним, обставини.

28 липня 2023 року цим же судом першої інстанції вже була постановлена ухвала про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше ніж в ухвалі від суду від 27 листопада 2023 року майно, яке зареєстроване за відповідачем та ТОВ «Максіекобуд».

Однак після постановлення ухвали від 28 липня 2023 року ОСОБА_2 04 серпня 2023 року відчужив арештоване цією ухвалою майно, яке зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд», на користь ОСОБА_4 , а саме земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, та нежитлову будівлю загальною площею 354 кв. м шляхом укладення договорів купівлі-продажу, що встановлено із інформаційної довідки №347722823 із Державного реєстру речових прав (а. с. 38).

Крім того, 09 вересня 2023 року відповідач відчужив арештоване ухвалою суду від 28 липня 2023 року майно, яке зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд», на користь ТОВ «СФГ МАКСІМА», а саме нежитлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку загальною площею 101, 5 кв. м та вбудоване офісне приміщення, що складається з приміщення №148: № 1-№ 6, яке знаходиться на першому поверсі в багатоквартирному житловому, літ. «А», що розташовані за адресою: АДРЕСА_10 , що видно із інформаційної довідки №347576781 із Державного реєстру речових прав (а. с. 38). Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СФГ МАКСІМА» є ОСОБА_5 (а. с. 52).

Та обставина, що ОСОБА_4 є сестрою відповідача, а ОСОБА_5 його племінником, стороною відповідача не заперечується.

Тобто, відчуживши після винесення цієї ухвали значну кількість майна, яке було зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» та на яке було накладено арешт ухвалою суду від 28 липня 2023 року, на користь своїх родичів, відповідач діяв недобросовісно, з метою уникнення вчасного внесення державним реєстратором відповідних записів у Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і як наслідок з метою унеможливлення реального виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача в частині вимоги про стягнення з відповідача на її користь ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд». Натомість метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, як зазначалось вище, забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коливідповідачдіє недобросовісно.

Вказаним в повній мірі спростовуються доводи апеляційної скарги представника відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги представника відповідача висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення у цій частині, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України цю апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу в названій частині - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,376,382,384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд», подану його представником адвокатом Арустамян Анаїт Едвардівною, задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року в частині накладення арешту на зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» майно, а саме на нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2499736732120, скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у цій частині у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Олійником Олександром Леонідовичем, залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року в частині накладення арешту на зареєстроване за ОСОБА_2 майно, а саме на 1/10000 частку нежитлових будівель загальною площею 2012,6 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , що складаються із складу літ. № 18, загальною площею 128,2 кв. м, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1363634805206, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

Т. М. Шемета