Постанова

від 17.04.2024 по справі 127/20586/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 127/20586/23

провадження № 61-2680св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - товариство з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухар Олексій Іванович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року

у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що із 03 червня 2003 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

3. У зв`язку з необхідністю лікування їх спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона виїхала разом з ним за кордон та тимчасово проживає у США.

4. 3 огляду на довірливі відносини між сторонами, перед від`їздом за кордон вона видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність на вчинення від її імені будь-яких правочинів.

5. Однак у квітні 2023 року їй стало відомо, що відповідач має стосунки

з іншою жінкою, тому вирішила поділити спільно нажите майно.

6. Зауважила, що на ім`я відповідача зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке набуте ними за час перебування у шлюбі та за спільні кошти. Крім того, у період перебування у шлюбі ОСОБА_2 було створене ТОВ «Максіекобуд», до статутного капіталу якого він, як єдиний його засновник, вніс спільно набуті подружжям кошти у розмірі 1 600 000,00 грн.

7. Враховуючи наведене ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,48 га, яка розташована

у Вінницькому районі Вінницької області, кадастровий номер 052068200:05:002:0131; 17/100 частки нежитлових будівель загальною площею 933,9 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельної ділянки площею 0,3115 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0523081201:03:001:0042, та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована за цією ж адресою, кадастровий номер 0523081201:03:001:0041; 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1902 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_3 , кадастровий номер 0520655300:02:009:0046; 1/2 частки житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_4 , загальною площею 45,8 кв. м; 1/2 частки житлового будинку з будівлями та спорудами загальною площею 220 кв. м, що розташований на

АДРЕСА_5 ; 1/2 частки земельної ділянки площею 0,075 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 0510100000:02:104:0198; 1/2 частки автомобіля Volkswagen Caddy

2015 року випуску, 1/2 частки автомобіля ЗАЗ 110557 2004 року випуску,

1/2 частки автомобіля Infiniti QX60 2014 року випуску, які зареєстровані на ім`я ОСОБА_4 . Крім того позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь ринкову вартість 1/2 частки в статутному капіталі

ТОВ «Максіекобуд», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_10

8. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила також стягнути з ОСОБА_2 на свою користь ринкову вартість 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», до майнового комплексу якого входить нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер нерухомого майна 2499736732120.

9. Також у цій заяві позивачка змінила вимоги про визнання за нею права власності на транспортні засоби, обґрунтовуючи це тим, що автомобіль Infiniti QX60 2014 року випуску ОСОБА_2 продав, а іншими транспортними засобами позивачка користуватися не планує, тому належним способом захисту вона обрала не визнання 1/2 частки у праві власності на вказані автомобілі, а стягнення на її користь 1/2 частки їх ринкової вартості.

Зміст заяви про забезпечення позову та її обґрунтування

10. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 : 1/10000 частку нежитлових будівель, загальною площею 2012,6 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_7 , яка складається зі складу літ. № 18 загальною площею 128,2 кв. м, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1363634805206, а також на майно, зареєстроване за

ТОВ «Максіекобуд», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 3,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер нерухомого майна 2499736732120.

11. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначала, що

28 липня 2023 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області вже було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше майно, яке зареєстроване за відповідачем та ТОВ «Максіекобуд».

12. Однак після постановлення ухвали від 28 липня 2023 року ОСОБА_2 , який є єдиним учасником і керівником ТОВ «Максіекобуд», 04 серпня

2023 року відчужив арештоване вказаною ухвалою майно, яке зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд», на користь своєї сестри ОСОБА_5 ,

а саме земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_9 , кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, та нежитлову будівлю загальною площею 354 кв. м шляхом укладення договорів купівлі-продажу.

13. Крім того, 09 вересня 2023 року відповідач відчужив арештоване ухвалою суду від 28 липня 2023 року майно, яке зареєстроване

за ТОВ «Максіекобуд», на користь ТОВ «СФГ МАКСІМА», єдиним засновником

і керівником є його племінник ОСОБА_6 , а саме нежитлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку загальною

площею 101,5 кв. м та вбудоване офісне приміщення, що складається

з приміщення № 148: № 1-№ 6, яке знаходиться на першому поверсі

в багатоквартирному житловому, літ. «А», що розташовані за адресою:

АДРЕСА_10 .

14. Відчуження ОСОБА_2 значної кількості спірного майна унеможливить виконання рішення про стягнення 1/2 частки вартості статутного капіталу ТОВ «Максіекобуд», оскільки відповідач вивів вказане майно із власності товариства з метою уникнення стягнення на нього під час виконання рішення суду.

15. Додатково зауважувала, що інших учасників у ТОВ «Максіекобуд» немає та є ризик відчуження відповідачем майна і зменшення частки у статутному капіталі товариства, на половину вартості якої вона претендує.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

16. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 27 листопада 2023 року у складі судді Ан О. В., заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 : 1/10000 частку нежитлових будівель, загальною площею 2 012,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7 , яка складається зі складу літ. № 18 загальною площею 128,2 кв. м, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1363634805206. Накладено арешт на майно, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» (далі - ТОВ «Максіекобуд»), яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_8 а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 3,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер нерухомого майна 2499736732120.

17. Накладаючи арешт на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 : 1/10000 частку нежитлових будівель, загальною площею 2 012,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_7 , яка складається зі складу літ. № 18 загальною площею 128,2 кв. м, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1363634805206, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 03 червня 2003 року,

а майно, на яке просить накласти арешт заявниця, придбано за час шлюбу.

18. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 3,5 кв. м, розташоване за адресою:

АДРЕСА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що розмір статутного капіталу цього товариства та розмір частки ОСОБА_2 у статутному капіталі збігаються, інших співвласників судом не встановлено, тому цим заходом забезпечення позову не буде порушено законних прав та свобод інших осіб.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

19. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_2 , а також в частині накладення арешту на майно, яке зареєстровано на праві власності за товариством, особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, - ТОВ «Максіекобуд».

20. Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 рокуапеляційну скаргу ТОВ «Максіекобуд» задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року в частині накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 3,5 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_6 , реєстраційний номер нерухомого майна 2499736732120 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у забезпеченні позову. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року

в іншій частині залишено без змін.

21. Відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно,апеляційний суд виходив з того, що районний суд взяв до уваги лише інтереси позивачки, натомість не звернув уваги на те, що таким заходом забезпечення позову можуть бути порушені права іншої особи, яка не є учасником справи,

а саме ТОВ «Максіекобуд». Акцентував увагу на тому, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

22. Оцінивши обґрунтованість та законність ухвали суду першої інстанції

в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстроване за ОСОБА_2 майно, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Кухар О. І., просить оскаржуване судове рішення в частині скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року про накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно скасувати, залишивши в цій частині в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Кухар О. І., подала касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року.

25. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції копії матеріалів цивільної справи № 127/20586/23 в електронній формі, які у березні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

26. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову.

28. Вказує, що Верховний Суд, у постанові від 17 січня 2023 року (провадження № 61-16458св23), розглядаючи касаційну скаргу подану

ТОВ «Максіекобуд» у цій же справі на ухвалу Вінницького міського суду

від 28 липня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 01 листопада 2023 року, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на належне ТОВ «Максіекобуд» майно, єдиним засновником та керівником якого є ОСОБА_2 , тому що невжиття таких заходів може в майбутньому істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі відчуження майна, зокрема, шляхом зменшення активів товариства.

29. Натомість апеляційний суд під час перегляду ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року про накладення арешту на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» майно не врахував зазначених висновків Верховного Суду та помилково скасував арешт на приміщення, на яке Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою

від 27 листопада 2023 року наклав арешт після збільшення позивачкою позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

30. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 03 червня 2003 року.

31. 20 лютого 2007 року ОСОБА_2 , як єдиним засновником, створене ТОВ «Максіекобуд» із місцезнаходженням у м. Вінниці та розміром статутного капіталу 1 600 000 грн.

32. Нежитлове приміщення, загальною площею 3,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2499736732120, 03 листопада 2021 року зареєстроване на праві власності за ТОВ «Максіекобуд», на підставі договору купівлі-продажу майнових прав

від 03 лютого 2020 року, договору про відступлення права вимоги (цесії)

від 31 травня 2021 року, додаткової угоди від 03 лютого 2020 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

37. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

38. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

39. Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

40. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

41. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

42. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року

у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які

є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

45. Колегія суддів зауважує, що з огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та положення частини першої статті 400 ЦПК України, судове рішення щодо забезпечення позову переглядається у касаційному порядку лише в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд».

46. Предметом спору по суті є поділ спільного майна подружжя.

ОСОБА_1 заявлено у тому числі вимоги про стягнення ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», засновником

і єдиним учасником якого є ОСОБА_2 .

47. Приписи пункту 3 частини першої статті 57 СК України, частини першої статті 69 СК України, частини першої статті 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними

в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того

з подружжя, який її спростовує. Подібна правова позиція викладена

у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі

№ 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року

у справі № 916/2813/18 зазначено, що з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя (пункт 8.40 зазначеної постанови)

49. Водночас, Велика Палата Верховного Суду, частково відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові

від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, фактично виходила з того, що частка учасника господарського товариства, набута у шлюбі за спільні кошти подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (пункт 8.59).

50. У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства (пункт 6.9).

51. Тобто розрахунок вартості частки учасника товариства і визначення суми, яка належить до стягнення, здійснюється виходячи саме з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

52. Водночас у випадку необхідності звернення стягнення на частку ОСОБА_2 у ТОВ «Максіекобуд» з метою виконання ймовірного судового рішення вартість частки має визначатися на день, що передував накладенню арешту на частку (частина четверта статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

53. Отже, метою оспорюваного забезпечення позову є збереження активів ТОВ «Максіекобуд», єдиним засновником та учасником якого є ОСОБА_2 ,

і об`єктивного визначення при вирішенні спору ринкової вартості частки ОСОБА_2 у статутному капіталі (майна) товариства, а також можливості задоволення вимог позивачки шляхом звернення стягнення на частку учасника товариства.

54. Встановивши, що предметом спору є, зокрема, стягнення з відповідача ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», створеного відповідачем як єдиним засновником у період перебування

у зареєстрованому шлюбі, оцінивши ризик зменшення активів товариства до ухвалення рішення у цій справі, що в свою чергу може вплинути на ринкову вартість частки відповідача у статутному капіталі товариства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на належне

ТОВ «Максіекобуд» майно, зокрема, нежитлове приміщення, загальною площею 3,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер нерухомого майна 2499736732120.

55. Суд апеляційної інстанції, скасувавши в цій частині рішення суду першої інстанції, виходив з того, що таким заходом забезпечення позову можуть бути порушені права особи, яка не є учасником справи, а саме ТОВ «Максіекобуд», що може призвести до перешкоджання господарській діяльності юридичної особи, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном і може призвести в майбутньому до незворотних наслідків.

56. Проте такі висновки є помилковими, оскільки ОСОБА_2 є єдиним засновником, учасником та керівником ТОВ «Максіекобуд», допустив відчуження майна, яке було зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд», та на яке було накладено арешт ухвалою суду від 28 липня 2023 року, на користь своїх родичів, отже, діяв недобросовісно, що з великою долею ймовірності може зробити і щодо іншого майна, з метою унеможливлення реального виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивачки в частині вимоги про стягнення з відповідача на її користь ринкової вартості 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд».

57. Тому висновок суду першої інстанції про накладення арешту в порядку забезпечення позову на належне ТОВ «Максіекобуд» майно, зокрема, нежитлове приміщення, загальною площею 3,5 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_6 , є ефективним захистом можливих порушених прав позивачки від недобросовісних дій із боку відповідача, який є єдиним засновником та керівником вказаного товариства, без порушення чи безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів самого товариства, задля забезпечення позивачці реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на її користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

58. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17 січня 2024 року у цій же справі, під час перегляду ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року про забезпечення позову.

59. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 доведено реальну можливість відчуження відповідачем спірного майна, що утруднить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

60. Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

61. Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідні заходи забезпечення позову лише тимчасово обмежують право особи на розпорядження належним йому майном, однак не впливають на реалізацію права здійснення господарської діяльності юридичної особи.

62. При цьому необхідно зазначити, що статтею 159 ЦПК України передбачено право особи, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

63. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

64. Оскільки постанова апеляційного суду не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, вона підлягає скасуванню

із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухар Олексій Іванович, задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року скасувати, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області

від 27 листопада 2023 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович