Постанова

від 17.01.2024 по справі 756/1000/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/1000/22 Головуючий у суді І інстанції Шролик І.С.

Провадження № 22-ц/824/1287/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування комунальних витрат, послуг з утримання будинку та споруд, прибудинкової території,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 199 600,00 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених власником за житлово-комунальні послуги, та 53 233,36 грн інфляційного збільшення суми боргу, а всього у розмірі 252 833,36 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він є власником гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечує його експлуатацію на підставі укладених договорів з підприємствами виробниками/виконавцями комунальних послуг. Відповідачка проживає у цьому гуртожитку в кімнаті № 512 площею 34,5 кв. м, однак не виконує розпорядження голови Правління № 226-р від 01 червня 2018 року, яким встановлені тарифи на проживання в гуртожитку, не сплачує кошти за проживання в гуртожитку у визначеному розмірі 5 600,00 грн на місяць, у зв`язку з чим за період з квітня 2018 року по липень 2021 року виникла заборгованість, на яку нараховані інфляційні втрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника за довіреністю - адвоката Мальованої Т.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що районний суд дійшов невірного висновку щодо ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження понесених витрат на утримання гуртожитку в період з квітня 2018 року по серпень 2021 року. У судових засіданнях та відзиві на позовну заяву відповідачка визнала, що проживає у гуртожитку, отримує житлово-комунальні послуги. Доказів, які б підтвердили неотримання нею цих послуг, до суду не надала. Позивач є власником будинку гуртожитку, тому вправі не лише встановлювати правила проживання, а й орендну плату з урахуванням витрат на житлово-комунальні послуги. ПАТ «Промінвестбанк» надало ряд договорів, укладених з постачальниками житлово-комунальних послуг, з метою обслуговування будівлі гуртожитку, а тому саме позивач встановлює плату за проживання в гуртожитку, так як є його власником.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки - адвокат Костянецький М.В. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав належну оцінку наданим позивачем доказам та обставинам справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «Промінвестбанк»- адвокат Гриб Ю.М. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній аргументи.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Костянецький М.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Промінвестбанк» є власником об`єкту житлової нерухомості - гуртожитку загальною площею 3 002,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 1996 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267896933 від 28 липня 2021 року (а.с. 11-13, т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу № 18 від 29 травня 1996 року Фонд державного майна України відчужив на користь Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку житловий будинок, загальною площею 3 002,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 67-69, т. 4).

З матеріалів справи встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , надавались житлово-комунальні послуги по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів, з електропостачання, з водопостачання та водовідведення, постачання газу, надання клінінгових послуг, постачання теплової енергії, гарячої води на підставі договорів, укладених позивачем з ПАТ АК «Київводоканал», КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», ТОВ «Київські енергетичні послуги», ДП «Київгазенерджи», ПАТ «Київгаз», АЕК «Київенерго», ТОВ «Асканія Сервіс Клінінг», ПАТ «Київспецтранс», ПАТ «Укртелеком», ПрАТ «ОТІС», що також підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та рахунками/рахунками-фактурами на оплату (а.с. 51-250, т 1, а.с. 1-119, том 2).

Відповідач ОСОБА_1 не працювала у ПАТ «Промінвестбанк», вселилась у житлове приміщення у 1997 році, як донька працівника банку. (а.с. 34, т. 4).

Згідно із довідкою ПАТ «Промінвестбанк» від 07 лютого 2017 року обґрунтування тарифів на проживання у гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі видатків на його утримання у 2016 році, визначено витрати на 1 кв. м житлової площі на місяць в сумі 158,07 грн, виходячи з вартості видатків на місяць 270 962,83 грн та загальної житлової площі гуртожитку - 1 714,2 кв. м (а.с. 38, т. 1).

На підставі вказаної вище довідки головою Правління ПАТ «Промінвестбанк»видано розпорядження «Щодо встановлення тарифів на проживання в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» від 21 лютого 2017 року № 70-р, яким встановлено з 01 березня 2017 року тарифи на проживання в гуртожитку в залежності від категорії мешканців та займаної ними площі, зокрема, при площі кімнати 18,0 кв. м інші мешканці сплачують 2 500,00 грн. (а.с. 39-41, т. 1).

Розпорядженням голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 13 квітня 2018 року № 169/1-р зокрема зобов`язано директора департаменту фінансів надати обґрунтування тарифів на проживання в будинку гуртожитку з урахуванням витрат, понесених на його утримання за 2017 рік.

Згідно обґрунтування тарифів на проживання у гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі видатків на його утримання у 2017 році, визначено витрати на 1 кв. м житлової площі на місяць в сумі 165,97 грн, виходячи з вартості видатків на місяць 284 505,42 грн та загальної житлової площі гуртожитку - 1 714,2 кв. м (а.с. 42-43, т. 1).

Розпорядженням голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 01 червня 2018 року № 226-р «Щодо затвердження тарифів на проживання в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» встановлено з 01 червня 2018 року нові тарифи на проживання в гуртожитку в залежності від категорії мешканців та займаної ними площі, зокрема, при площі кімнати 32,6 кв. м інші категорії мешканців сплачують 5 600,00 грн (а.с. 45-46, т. 1).

Розпорядженням від 03 березня 2017 року № 80-р затверджено Правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк».

Пунктом 4.2 цих Правил визначено обов`язок мешканця гуртожитку проводити оплату за проживання у гуртожитку щомісячно до 20-го числа на рахунок банку. При цьому банк має право в односторонньому порядку змінювати вартість проживання, комунальних послуг в залежності від цінової політики в державі, вартості енергоносіїв тощо (а.с. 47-63, т. 1).

Відповідно до технічного паспорту на будинок квартирного типу (гуртожиток), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 19 квітня 2021 року та експлікації приміщень до нього, встановлено, що загальна площа приміщень становить - 4 438,7 кв. м, житлових приміщень: загальна площа - 3 000,7 кв. м, житлових - 1 603,8 кв. м, допоміжних (підсобних) - 1 396,9 кв. м (а.с. 120-138, т. 2).

Кімната № 512, яку займає відповідачка ОСОБА_1 , згідно експлікації має загальну площу 34,5 кв. м, загальну житлову - 33,6 кв. м, яка складається з житлової - 13,3 кв. м, допоміжних (підсобних) - 20,3 кв. м (а.с. 133 зв., т. 2).

Згідно із довідкою про показники об`єкта нерухомого майна КП КМР «КМ БТІ» від 23 червня 2021 року відповідно до проведеної інвентаризації від 19 квітня 2021 року загальна площа будівлі гуртожитку становить 4 438,7 кв. м, в тому числі загальна площа квартир (житлових блоків) становить 3 000,7 кв. м (а.с. 139, т. 2).

Згідно довідки ПАТ «Промінвестбанк» про розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка проживає в гуртожитку у кімнаті № 512, площею 34,5 кв. м, за період з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 199 600,00 грн. (а.с. 36, т. 1).

За розрахунком ПАТ «Промінвестбанк» сума боргу за несплату заборгованості з відшкодування комунальних витрат, понесених на утримання будинку гуртожитку, з урахуванням індексу інфляції, за період з 02 квітня 2018 року по 10 січня 2022 року становить 252 833,36 грн, з яких інфляційне збільшення боргу - 53 233,36 грн (а.с. 145, т. 2).

Встановлено, що мешканці гуртожитку неодноразово зверталися із колективними та персональними заявами до голови Правління банку, контролюючих органів Департаменту економіки систем життєзабезпечення, Держпродспоживслужби щодо встановлення ПАТ «Промінвестбанк» тарифів та оплати за користування гуртожитком, отримали письмові відповіді (а.с. 72-91, т. 4).

Спір між сторонами виник з приводу несплати відповідачем, як споживачем, в повному обсязі плати за комунальні витрати, послуги з утримання будинку та споруд, прибудинкової території за тарифами встановленими позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої позивачем довідки про розмір заборгованості відповідачки за проживання у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» станом на 01 липня 2021 року встановлено, що за квітень та травень 2018 року щомісячний платіж за проживання становив по 2 500,00 грн на місяць, з червня 2018 року по червень 2021 року включно - по 5 600,00 грн на місяць без визначення будь-яких складових. Тариф за категорією «усі інші категорії» (а.с. 36, т. 1).

Судом досліджено довідки обґрунтування тарифів на проживання в гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі фактичних витрат за 2016 та 2017 роки, згідно якого для розрахунку витрат на 1 кв. м в розрахунку прийнята житлова площа гуртожитку 1 714,2 кв. м.

Дослідивши наявні в матеріалах договір купівлі-продажу, інформаційну довідку з реєстру права власності та технічний паспорт на будинок квартирного типу (гуртожиток), виготовлений 19 квітня 2021 року та експлікацію приміщень до нього, судом встановлено, що загальна площа житлових приміщень становить 3 000,7 кв. м (а.с. 131, 136,139, т. 2).

Суд вважав слушними доводи представника відповідачки, що в розрахунку вартості фактичних витрат на 1 кв. м невірно зазначена житлова площа гуртожитку, що призвело до збільшення вартості витрат.

Використання в розрахунку обґрунтування тарифів загальної житлової площі 1 714,2 кв. м, замість вірного показника 3 000,7 кв. м, штучно сприяло збільшенню розміру витрат на 1 кв. м на обслуговування гуртожитку.

При цьому, отримавши вартість витрат з обслуговування гуртожитку за фактичними витратами за 2017 рік на 1 кв. м у розмірі 165,97 грн, позивачем визначено сплату за проживання в гуртожитку, зокрема серед іншого в кімнаті площею 32,6 кв. м. у розмірі 5 600,00 грн. Аналогічний тариф залишився й на 2018 рік (а.с. 43, т. 1).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при визначені тарифу витрат на обслуговування гуртожитку в розрахунку застосований невірний показник загальної житлової площі, оскільки треба застосовувати з часу проведення інвентаризації, тобто з 19 квітня 2021 року - 3 000,7 кв м, до цієї дати показник загальної житлової площі становив 3 002,4 кв. м (а.с. 12, т. 1, а.с. 67, т. 4).

За фактичними витратами по утриманню гуртожитку вартість 1 кв. м за 2017 рік має становити 94,76 грн, з урахуванням житлової площі гуртожитку 3 002,4 кв. м, виходячи з розрахунку 284 505,42 / 3 002,4 = 94,76 грн. В свою чергу щомісячний платіж за кімнату, житловою площею 32,6 кв. м. мав би становити 3 089,17 грн (32,6 х 94,76), що значно менше аніж визначений позивачем розмір щомісячної оплати 5 600,00 грн.

Будь-яких довідок економічного обґрунтування тарифів та (або) розміру вартості комунальних послуг, витрат банку на утримання гуртожитку, для обрахування вартості проживання ОСОБА_1 у приміщенні гуртожитку за 2019, 2020, 2021 роки матеріали справи не містять. З якого розміру фактичних витрат, обсягу наданих послуг, їх вартості виходив позивач, визначаючи щомісячну оплату за проживання відповідачці за цей період у розмірі 5 600,00 грн, матеріали справи не містять, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості перевірити заперечення представника відповідачки щодо необґрунтованості та завищеного розміру цих нарахувань. Представник позивача жодних доказів на їх спростування не надав, лише повідомив, що тариф залишився незмінним.

Суд вказав, що не може за наявних у справі доказів самостійно визначити розмір заборгованості, який має бути стягнутий з відповідачки на користь позивача, оскільки в довідці про розмір заборгованості ОСОБА_1 за проживання в гуртожитку у кімнаті № 512 площею 34,5 кв. м за період з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2021 року в щомісячному розмірі 5 600,00 грн не зазначено усіх складових, тобто з чого складається щомісячний розмір оплати.

Оскільки плата за проживання у гуртожитку включає в себе не лише витрати на оплату житлово-комунальних послуг, а й інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання, суд зазначив, що не може самостійно визначити ці складові, додаткових послуг, тому навести свій власний розрахунок немає можливості.

За наведених вище мотивів суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведений розмір заборгованості в обсязі наданого розрахунку, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Також суд звернув увагу на невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат (а.с. 145, т. 2). Як видно з розрахунку заборгованості, станом на квітень борг становив 2 500,00 грн, а на травень - 5 000,00 грн, тому що на початок періоду 02 квітня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 не становила 199 600,00 грн, отже розрахунок інфляційних втрат є невірним. Оскільки стягнення інфляційних втрат є похідними вимогами до розміру заборгованості, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, предметом даного спору є відшкодування витрат, які він поніс на підставі укладених з виробниками та виконавцями житлово-комунальних послуг договорів, за надані та спожиті в тому числі і відповідачкою як мешканцем гуртожитку житлово-комунальні послуги.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із положеннями частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Отже, власник житлового будинку несе обов`язок з витрат на утримання зазначеного майна, що належить йому на праві приватної власності.

Питання оплати за користування житловими приміщеннями в гуртожитках та оплати за житлово-комунальні послуги на момент виникнення спірних правовідносин було врегульоване Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Положенням про гуртожитки, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84 (далі - Положення про гуртожитки).

Пунктом 5 розділу І Положення про гуртожитки (який був чинний станом на день виникнення спірних правовідносин та до 02 січня 2019 року) визначено, що гуртожитки за своїм призначенням поділяються на два види: для проживання окремих осіб (жилі приміщення перебувають у користуванні кількох осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні однієї сім`ї).

Згідно із пунктом 4 розділу ІІІ цього Положення особи, які проживають в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Положення про гуртожитки особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженим власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, яка проживає в гуртожитку.

Примірним Положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 20 червня 2018 року, яке набрало чинності 26 червня 2018 року визначено, що жила площа в гуртожитках надається: у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї; у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах.

Згідно з пунктами 11, 15 цього Положення наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.

Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Оскільки плата за проживання у гуртожитку, який не відноситься до державної або комунальної власності, на відміну від плати за житлово-комунальні послуги, відноситься до вільних цін, згідно з положеннями Закону України «Про ціни та ціноутворення», таким чином суб`єкт господарювання є самостійним у визначенні розміру та розрахунку (порядку розрахунку) плати за проживання у такому гуртожитку.

Відповідно до статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка разом із членами своєї сім`ї проживає у гуртожитку, користується комунальними послугами.

Позивач, як приватний власник гуртожитку, розпорядженням від 01 червня 2018 року № 226-р встановив тарифи на оплату проживання в приміщеннях гуртожитку.

При цьому тарифи було затверджено на підставі їх економічного обґрунтування відповідно до розпорядження ПАТ «Промінвестбанк» від 13 квітня 2018 року № 169/1-р щодо обґрунтування тарифів на проживання в будинку гуртожитку з урахуванням витрат, понесених на його утримання за попередній рік.

З метою їх підтвердження позивачем надавалося до суду документальне підтвердження фактичного понесення таких витрат в зазначений період, до тарифу ним включені понесені витрати на оплату комунальних послуг за попередні періоди і вирахувані середні показники, які використовуються протягом трьох років без змін, незалежно від зміни в бік збільшення тарифів на комунальні послуги і, відповідно, збільшення витрат позивача на їх оплату.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції в тій частині, що оскільки відповідачка не погоджувала ці тарифи, то вона і не має виконувати розпорядження власника про встановлення тарифів на оплату проживання.

Відповідачка проживає у гуртожитку, користується електричною енергією, водо- і теплопостачанням. Гуртожиток утримується в належному стані, надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вивезення сміття. Однак, вона не вносить плату за проживання в гуртожитку, не погоджуючись із визначеними власником тарифами, хоча ці тарифи нею в судовому порядку не оскаржувались.

Таким чином, оскільки позивач, як власник гуртожитку, визначив плату за проживання в належному йому на праві власності гуртожитку, довів розмір цієї плати до відповідачки, нею цей розмір не оспорений і не доведено, що він суперечить умовам договору між сторонами чи вимогам закону, у відповідачки виник обов`язок щомісячно вносити оплату за проживання в гуртожитку.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» 199 600,00 грн заборгованості по сплаті за проживання у гуртожитку за період з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2021 року.

Колегія суддів бере до уваги, що представником відповідачки у відзиві на позовну заяву заявлялось клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами сплила, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц, у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц та у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 372/266/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 у січні 2019 року, у якому просив стягнути заборгованість за період із 01 квітня 2018 року по 01 липня 2021 року у розмірі 199 600,00 грн.

З врахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за період із квітня 2018 року по грудень 2018 року включно виходять за межі трирічного строку позовної давності.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

У даній справі ПАТ «Промінвестбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за проживання в гуртожитку за період із 01 квітня 2018 року по 01 липня 2021 року, тобто останнім днем для звернення до суду у межах трирічного строку позовної давності було 01 квітня 2021 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що банк пропустив строк давності для звернення до суду із цим позовом до відповідачки про стягнення заборгованості.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат, оскільки позивач не надав належного розрахунку цих сум.

При цьому оплата житлових послуг проводиться щомісячними платежами, тому інфляційні втрати повинні обраховуватися виходячи із суми заборгованості за кожний місяць окремо за заявлений період із 01 квітня 2018 року по 01 липня 2021 року.

Проте, з наявного у справі розрахунку (довідки) щодо суми боргу за несплату заборгованості з відшкодування комунальних витрат, понесених на утримання будинку гуртожитку, з урахуванням індексу інфляціївбачається, що інфляційній втрати обраховані позивачем за весь спірний період саме із загальної суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, що значно впливає на кінцеву суму заборгованості.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розрахувати інфляційне збільшення боргу, оскільки немає даних, в які місяці відповідачкою вносились відповідні оплати за проживання в гуртожитку.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованості за надані послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції не ґрунтуються на вимогах закону та наявних у матеріалах справи доказах.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_1 про відшкодування комунальних витрат.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

На підставі викладеного пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачки стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені позивачем, а саме: 2 994,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 491,00 грн - в апеляційному суді, а всього стягується 7 485,00 грн сплаченого судового збору.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 199 600,00 грн заборгованості по сплаті за проживання у гуртожитку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 7 485,00 грн сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній