Постанова

від 18.01.2024 по справі 320/8777/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8777/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Аліменка В.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Долинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати порушення прав позивача, а саме: право на отримання належного розміру житлової субвенції відповідно до постанови №280 та порушення терміну 2 роки на отримання грошової субвенції відповідачем - ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок належної позивачу розміру субвенції за формулою як це зазначено у пункті 17 Постанови Кабміну №280 новим розміром опосередкованої вартості 1 кв. метра житла по місту Києву та плюс 3% від вартості житла на оформлення та купівлю;

- запросити у міністерства регіонів інформацію про розмір опосередкованої вартості житла по місту Києву станом на січень 2023 року з метою вірного розрахунку субвенції;

- зобов`язати перерахувати негайно на особистий рахунок позивача у Ощадбанку, МФО 322669 ІНН НОМЕР_1 номер карткового рахунку НОМЕР_2 як інваліду війни у порядку п.18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- відшкодувати моральну шкоду за рахунок відповідача у розмірі 100 000 грн. та перерахувати на рахунок позивача у Приватбанку № НОМЕР_3 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення, та направити справу на повторний розгляд справи у термін передбачений нормою КАС України.

Крім того, позивач просить прийняти окрему ухвалу, у відповідності до п.п.2, 3 ст.249 КАС України щодо завідомо незаконної ухвали суду першої інстанції Панової Г.В. та направити відповідну ухвалу до Вищої антикорупційної прокуратури України з метою порушення кримінальної справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково посилається на те, що нібито відповідач по справі, яким є керівник Управління соціального захисту населення Солом`янського району Києва Шахрай Т. А. не є суб`єктом владних повноважень, а відповідачем є тільки фізична особа.

Враховуючи, що структурний підрозділ управління соціального захисту Солом`янського району здійснює управлінських функцій як суб`єктом владних повноважень, тому оскаржувана ухвала є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом позову є вимоги позивача щодо визнання порушення прав позивача, а саме право на отримання належного розміру житлової субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №280 та порушення терміну на отримання грошової субвенції відповідачем - ОСОБА_2 , та стягнення моральної шкоди, відтак за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції у повній мірі з огляду на таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У той же час, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Наведене нормативне регулювання визначає, за якими критеріями певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у даній справі стосуються отримання належного розміру житлової субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», яким затверджено Порядок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Цей Порядок та умови визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція), включені у списки осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими цим пунктом (далі - квартирний облік), і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

У відповідності до пункту 3 вказаного Поряду розпорядниками субвенції є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення).

Згідно пункту 18 статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

З аналізу вказаних норм вбачається, що чіткий механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб.

При цьому, пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У той же час, звертаючись до суду з даним позовом позивач в якості відповідача у позовній заяві зазначив фізичну особу - ОСОБА_2 .

Разом з тим, з тексту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що у даному випадку ОСОБА_2 є відповідачем як керівник Управління соціального захисту населення Солом`янського району міста Києва.

Крім того, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що дана особа є керівником Управління соціального захисту населення Солом`янського району міста Києва, тому відповідачем у даній справі виступає саме суб`єкт владних повноважень, а не фізична особа.

Так, колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам, визначити правильний склад учасників справи, з`ясувати їх.

Пунктом 4 частини другої статті 180 КАС України визначено, що у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

При цьому, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, або за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі має право залучити до участі співвідповідача (частина третя статті 48 КАС України).

Відтак, суд першої інстанції не був позбавлений можливості під час підготовчого провадження з`ясувати правильний склад учасників справи, зокрема хто має виступати відповідачем у даній справі.

Аналізуючи наведені обставини, колегія cуддів не піддає сумніву те, що певні недоліки позовної заяви існували.

Проте, приймаючи до уваги формальні вимоги до позовної заяви, передбачені КАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, колегія суддів вважає, що відмова у відкритті провадження з формальних підстав унеможливила доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

У свою чергу, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане свідчить про передчасність винесення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі.

Крім того, апелянт просить винести окрему ухвалу щодо порушення суддею Київського окружного адміністративного суду Пановою Г.В. норм закону.

Так, статтею 249 КАС України регулюється питання постановлення окремих ухвал.

Згідно з частинами першою та п`ятою ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Тобто, окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті.

Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі №09/1653/15 та від 13.02.2019 у справі №355/1116/17.

При цьому, постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з обставин справи, суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.

За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У той же час, норми статті 312 КАС України не передбачають передачу справи на повторний розгляд.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року - скасувати, справу № 320/8777/23 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.О. Аліменко

В.П. Мельничук