Ухвала

від 12.02.2024 по справі 320/8777/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід судді

12 лютого 2024 року м. Київ № 320/8777/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув заяву судді Панової Г.В. про самовідвід за матеріалами адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати порушення прав позивача, а саме право на отримання належного розміру житлової субвенції відповідно до постанови № 280 та порушення терміну 2 роки на отримання грошової субвенції відповідачем ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок належної позивачу розміру субвенції за формулою як це зазначено у п. 17 Постанови Кабміну №280 новим розміром опосередкованої вартості 1 кв. метра житла по місту Києву та плюс 3% від вартості житла на оформлення та купівлю;

- запросити у міністерства регіонів інформацію про розмір опосередкованої вартості житла по місту Києву станом на січень 202Зр з метою вірного розрахунку субвенції;

- зобов`язати перерахувати негайно на особистий рахунок позивача у Ощадбанку, МФО 322669 ІНН НОМЕР_1 № карт рахунку НОМЕР_2 як інваліду війни у порядку п.18, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- відшкодувати моральну шкоду за рахунок відповідача у розмірі 100 000грн. та перерахувати на рахунок позивача у Приватбанку № НОМЕР_3 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 суд відмовив у відкритті провадження у справі № 320/8777/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року скасовано, справу № 320/8777/23 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.02.2024 адміністративну справу № 320/8777/23 передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

12.02.2024 головуюча суддя Панова Г.В. подала до суду заяву про самовідвід. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 було подано дисциплінарну скаргу на дії судді Київського окружного адміністративного суду Панової Г.В. під час здійснення правосуддя у справі № 320/8777/23. Ухвалою Вищої ради правосуддя від 18.12.2023 дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 стосовно судді Панової Г.В. залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Разом з тим, ОСОБА_1 у січні 2024 року було вдруге подано дисциплінарну скаргу, в якій на його думку суддею Київського окружного адміністративного суду Пановою Г.В. прийнято завідомо незаконну ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі виключно з корупційних складових.

Зважаючи на викладене, на переконання головуючого судді Панової Г.В. враховуючи, що позивачем - ОСОБА_1 у справі № 320/8777/23, вже двічі подано до Вищої ради правосуддя дисциплінарні скарги щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_3 в одній і тій самій справі, з огляду на те, що на думку даної особи наявна корупційна складова при прийнятті ухвали від 14.04.2023, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів сторін у незалежності судді Панової Г.В. при розгляді вказаної адміністративної справи, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід.

Приписами частини першої, третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частинами першою, другою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справіComte, Va№Leuve№i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі П`єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstei№v. Switzerla№d) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spai№), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі ж самі висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 800/63/16, від 27 червня 2018 року у справі № 800/427/17, від 14 червня 2021 року у справі № 9901/230/21.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Беручи до уваги зазначене, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Пановою Г.В., у позивача може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді при розгляді справи № 320/8777/23, зокрема, що суд у складі головуючого судді Панової Г.В. зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді. А тому, задля виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості і об`єктивності судді, дотримання судом принципів законності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає завдоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 39, 40, 41, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про самовідвід судді Панової Г.В., - задовольнити.

2. Передати адміністративну справу № 320/8777/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду, згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Панова Г. В.