Рішення

від 15.01.2024 по справі 389/1632/23

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.01.2024

ЄУН 389/1632/23

Провадження №2/389/277/23

Заочне рішення

іменем України

15 січня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залусуду вмісті Знам`янкаКіровоградської областів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Українськийцентр трансмісій»,третяособа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору Головнеуправління Пенсійногофонду Українив Кіровоградськійобласті, про встановлення факту перебування у трудових відносинах,

з участю: представника позивача адвоката Урсаленка О.М.,

встановив:

ОСОБА_1 24.05.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ «Український центр трансмісій» в період з 15.05.1995 до 28.12.1999.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з питанням щодо призначення пенсії, на що йому повідомлено про необхідність встановлення в судовому порядку факту перебування у трудових відносинах з ТОВ «Дискавері» в період з 15.05.1995 до 28.12.1999, оскільки в його трудовій книжці під записом №6 про звільнення є печатка підприємства, однак відсутній підпис керівника ТОВ «Дискавері» ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 26.10.2022 встановлено, що встановлення факту наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України під час вирішення питання про призначення пенсії, однак ПФУ України не бажає цим займатися. При зверненні до правонаступника ТОВ «Дискавері» - ТОВ «Український центр трансмісій» відповіді про підтвердження факту його працевлаштування у цьому підприємстві йому не надаються.

Представник третьої особи подала суду пояснення на позов, в яких просила закрити провадження у справі, оскільки судом 26.10.2022 вже ухвалене рішення у справі №389/92/22 з тих же обставин і фактів, що і дана справа. Крім того зазначила, що з урахуванням існування спору по зарахуванню періоду стажу роботи з 15.05.1995 до 28.12.1999 та відсутності сплати страхових внесків відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підстав для встановлення факту немає. Починаючи з 01.07.2000 сплата страхових внесків є обов`язковою умовою для врахування стажу за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням положень вказаного Закону, записів в трудовій книжці недостатньо для зарахування страхового стажу, за період з 01.07.2000 стаж зараховується не за матеріалами трудової книжки, а за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також звертає увагу, що інформація про правонаступництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Дискавері» Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр трансмісій» відсутня, ТОВ «Український центр трансмісій» зареєстроване як юридична особа лише з 07.04.2004, до цієї дати дане підприємство не існувало.

В судовомузасіданні представникпозивача адвокат УрсаленкоО.М.позовні вимогипідтримав уповному обсязіта просивзадовольнити зпідстав,викладених упозові,проти заочногорозгляду справине заперечував.Також пояснив,що насьогоднішній деньвін неодноразовоспілкувався якз секретаремТОВ «Українськийцентр трансмісій»,так ібезпосередньо зйого директоромАрхипенком С.Н.,який втелефонному режиміпідтвердив,що ОСОБА_1 у нихпрацював,однак зневідомих причинофіційного документувін ненадає,в судовізасідання нез`являється.Вважає,що основнимі єдинимдоказом,на підставіякого підлягаєвстановленню фактперебування позивачау трудовихвідносинах зТОВ «Українськийцентр трансмісій»,є трудовакнижка позивача,де зазначено,що вінпрацював іє печаткапідприємства.Встановлення даногофакту необхіднепозивачу зметою зарахування періоду з 15.05.1995 до 28.12.1999 до страхового стажу з метою призначення пенсії по інвалідності. Зазначив, що відмову ПФУ у призначенні пенсії позивачу вони не оскаржували.

На запитання суду щодо наявності у сторони позивача доказів на підтвердження того, що відповідач ТОВ «Український центр трансмісій» дійсно є правонаступником ТОВ «Дискавері», представник позивача відповів, що це видно з того, що він особисто з ними спілкувався, з того, що вони підтверджують факт працевлаштування ОСОБА_1 , а також те, що вони не з`являються до суду, жодних заяв не подають.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вирішення питання щодо позовних вимог залишила на розсуд суду з урахуванням позиції, викладеної в поясненнях на позов.

Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 6, 12, 13 ЦПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №757/15585/20.

Згідно зі ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вимоги ст.89 ЦПК України, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Водночас, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а судове рішення прийматись на основі цих припущень, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними, належними та допустимими доказами.

З наявних у справі доказів судом встановлено, що відповідно до записів №№ 5, 6 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 13.12.1991 ОСОБА_1 з 15.05.1995 був прийнятий автомеханіком в ООО «Дискавери» на підставі наказу №5-О від 15.05.1995. Із займаної посади ОСОБА_1 28.12.1999 звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №16-О від 28.12.1999.

Після запису про звільнення №6 в наявності печатка підприємства, однак підпис особи, яка зробила цей запис, відсутній.

На звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, останніми 23.11.2022 надано відповідь, якою роз`яснено порядок призначення пенсії по інвалідності, зокрема у разі, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Також у зазначній відповіді позивачу нагадано, що подана ним заява від 06.05.2021 та інші документи, необхідні для призначення пенсії по інвалідності, були розглянуті за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, рішенням якого від 11.05.2021 №112650001638 йому відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності з підстав відсутності необхідного страхового стажу (12 років). Зазначене рішення прийняте на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.12.1991, за результатами розгляду якої до страхового стажу, зокрема, не зараховано період роботи з 15.05.1995 до 28.12.1999 у ТОВ «Дискавері», оскільки запис внесений до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутній підпис відповідальної особи, якою внесено запис про звільнення. Тому позивачу роз`яснено, що період його роботи у ТОВ «Дискавері» може бути зарахованим до страхового стажу за умови його підтвердження документами, передбаченими п.3 Порядку №637, які містять відомості про цей період роботи, або ж на підставі показань свідків, які знають його по спільній роботі у ТОВ «Дискавері» та мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують його роботу.

В матеріалах справи наявні два звернення позивача, від імені якого діяв адвокат Урсаленко О.М., від 11.01.2022 та від 11.08.2022 до ТОВ «Український центр трансмісій» з проханням надання довідки про працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Дискавері» в період з 15.05.1995 до 28.12.1999, а також копій наказів про прийняття, звільнення з роботи та відомостей про сплату ЄСВ ТОВ «Дискавері» стосовно ОСОБА_1 за вказаний період працевлаштування.

Разом з тим, належні докази направлення вказаних запитів до ТОВ «Український центр трансмісій», як і докази отримання їх вказаним підприємством, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивач, звернувшись до ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності, отримав рішення про відмову у її призначенні у зв`язку з тим, що його страховий стаж є недостатнім відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За нормами ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В даному випадку, звертаючись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства та обравши на власний розсуд спосіб захисту свого права, позивач звернувся з позовом до відповідача ТОВ «Український центр трансмісій» та заявив вимогу про встановлення факту перебування у трудових відносинах з ТОВ «Дискавері», правонаступником якого є ТОВ «Український центр трансмісій», в період з 15.05.1995 до 28.12.1999.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Разом з тим, відповідно до норм ст.318 ЦПК України до заяви про встановлення факту додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Як встановлено судом, факт перебування позивача в період з 15.05.1995 до 28.12.1999 в трудових відносинах підтверджено записами в трудовій книжці, однак у ній відсутній підпис відповідальної особи, якою внесено запис про звільнення.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18 Порядку №637).

В судовому ж порядку, відповідно до п.26 зазначеного Порядку №637, встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Тобто, в судовому порядку не може бути встановлений факт, пов`язаний зі встановленням наявності трудового стажу (а також інші факти, що тісно пов`язані з ним або випливають з нього), оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку.

Таким чином, чинним законодавством встановлено певний позасудовий порядок вирішення такого питання, який позивач не використав.

У випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для встановлення факту наявності трудового стажу, позивачу після відмови у призначенні пенсії з цих підстав необхідно звернутися до відповідного органу Пенсійного фонду України з документами, передбаченими п.3 Порядку №637, які містять відомості про період роботи, або ж залучити свідків, які знають його по спільній роботі та можуть підтверджувати факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ «Дискавері».

У разі відмови Пенсійного фонду України в установленні такого факту, ця відмова може бути оскаржена позивачем до адміністративного суду.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.09.2019 у справі №198/623/18, та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 10.03.2020 у справі №556/132/18; від 10.06.2020 у справі № 347/576/18; від 25.05.2022 у справі №363/1099/21).

З урахуванням наведеного, питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватися у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.

Відповідач в даній справі ТОВ «Український центр трансмісій» право позивача на отримання пенсії на пільгових умовах не порушував та не міг порушити, оскільки не наділений відповідними повноваженнями.

Крім того суд враховує, що докази того, що відповідач у справі ТОВ «Український центр трансмісій» є правонаступником ТОВ «Дискавері», факт перебування у трудових відносинах з яким позивач просив встановити, стороною позивача не надані і таких в судовому засіданні не здобуто.

А відтак, підстави суду вважати, що відповідач у даній справі є належним, відсутні.

Суд відхиляє як неспроможні доводи представника позивача, що правонаступництво відповідача випливає з особистого з ними спілкування та усного підтвердження ними факту працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки вони жодними належними та допустими доказами не підтверджені.

Судом такожвраховується,що підчас розглядусправи позивачемне булонадано судутрудового договору,наказів проприйняття чизвільнення йогоз роботи,доказів ознайомленняз правиламивнутрішнього трудовогорозпорядку звизначенням робочогомісця,дотримання позивачемправил охоронипраці,отримання нимщомісячної заробітноїплати,тобто доказів,які моглиб підтвердитифакт йогоперебування зТОВ «Дискавері»у трудовихвідносинах. Також позивачем не було залучено жодних свідків, які б його знали по спільній з ним роботі на одному підприємстві.

Суд звертає особливу увагу позивача на те, що ухвалою суду від 26.10.2022 провадження у справі №389/92/22 (№2-о/389/2/22) за заявою позивача, поданою в порядку окремого провадження, про встановлення факту його працевлаштування у ООО «Дискавери» в період з 15.05.1995 до 28.12.1999, було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Даним судовим рішенням позивачу (заявнику) вже було роз`яснено, що в судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу (а також інші факти, що тісно пов`язані з ним або випливають з нього), оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України у позасудовому порядку. Також позивачу (заявнику) було ро`яснено, що відмова ПФУ в установленні такого факту може бути оскаржена ним до адміністративного суду, однак, як встановлено під час розгляду цієї справи, позивач таким правом не скористався і рішення ПФУ від 11.05.2021 №112650001638 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності не оскаржив.

В ході розгляду даної справи представником третьої особи заявлене клопотання про закриття провадження у справі, оскільки судом 26.10.2022 вже ухвалене згадане вище рішення у справі №389/92/22 з тих же обставин і фактів, що і дана справа.

Проте, суд вважає за необхідне у задоволенні цього клопотання відмовити, виходячи з наступного.

Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею ст.255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Як встановлено судом з ЄДРСР та автоматизованої системи документообігу суду, ОСОБА_1 11.01.2022 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт його працевлаштування у ООО «Дискавери» в період з 15.05.1995 до 28.12.1999 (справа №389/92/22, провадження №2-о/389/2/22).

Глава 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» міститься у розділі IV «Окреме провадження» ЦПК України.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Особливістю справ окремого провадження є те, що заявлені вимоги в порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право; суд може вирішувати тільки спір про факт, про стан). Справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову). Тобто, немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню.

Оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суди розглядають за правилами окремого провадження, вимоги у якому є безспірними, тому правові підстави, передбачені п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, для закриття провадження у даній справі відсутні.

З огляду на зазначене, клопотання представника заінтересованої особи про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Встановивши дані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Український центр трансмісій» про встановлення факту перебування у трудових відносинах є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у позові, понесені позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

Керуючись ст.4, 6, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 293, 318 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенніпозову відмовити.

Понесені позивачем судові витрати віднести на його рахунок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач маєправо оскаржитизаочне рішенняшляхом поданняапеляційної скаргидо Кропивницькогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр трансмісій», місце знаходження: вул.Дегтярівська,25-А, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32920569.

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, місце знаходження: вул.Соборна,7А, м.Кропивницький, 25009, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20632802.

Повний текст рішення суду складено 19.01.2024.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва