Постанова

від 25.10.2023 по справі 927/273/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 927/273/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Матвійчук А.С. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Чуйко В.В. (посвідчення адвоката № 0000013 від 11.04.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 (повний текст рішення складено 04.05.2023)

у справі № 927/273/23 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016"

про стягнення 750 040,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" про стягнення 750 040,08 грн збитків за втрачений товар.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" збитки у розмірі 311 525,58 грн та 4672,89 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" 10 523,79 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 у справі № 927/273/23 повністю, ухвалили нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову;

- витребувати у позивача оригінал замовлення № 000004711 від 23.02.2022 про надання транспортних - експедиційних послуг.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено: належними доказами наявність понесених ним збитків; вину відповідача у настанні збитків; прямого причинного зв`язку між діями відповідача та настання збитків.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що у факсимільній копії замовлення № 000004711 не вказано, що відповідач вступає у правовідносини як перевізник. Відповідач у вказаному замовленні зазначений як виконавець.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що замовлення № 000004711 від 23.02.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг є невід`ємною частиною договору транспортно-експедиційного обслуговування № 0209/20 від 02.09.2020, відповідно до якого відповідач взяв на себе обов`язок саме з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, позивач стверджує, що незважаючи на те, що відповідач вказаний у замовленні № 000004711 та договорі № 0209/20, як виконавець, проте по суті є перевізником, оскільки саме зобов`язання з перевезення були ним взяті на себе відповідно до договору.

При цьому, позивач наголошує на тому, що факсимільна копія замовлення № 000004711 має юридичну силу оригіналу та являється невід`ємною частиною договору № 0209/20, а можливість використання факсимільних копій під час взаємної господарської діяльності між позивачем та відповідачем передбачена п. 7.6 договору.

Короткий зміст письмової відповіді на відзиву та узагальнення його доводів

У письмовій відповіді на відзив, відповідач підтримуючи доводи апеляційної скарги, зазначає про те, що позивачем на надано жодних доказів, які б підтверджували його право звернення до господарського суду з даним позовом саме до відповідача про відшкодуванням збитків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі № 927/273/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023, справу № 927/273/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 у справі № 927/273/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Шаптали Є.Ю., Тарасенко К.В.; призначено справу № 927/273/23 до розгляду на 25.10.2023 в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

В судове засідання, яке відбулося 25.10.2023, з`явився до приміщення суду апеляційної інстанції представник відповідача. Представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання, яке викладене у апеляційні скарзі щодо витребування доказу, а також підтримав заяву про поворот виконання рішення від 31.07.2023.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вищевказаних клопотань та заяви відповідача.

Розглянувши клопотання про витребування доказу та заяву про поворот виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки:

- клопотання про витребування у позивача оригіналу замовлення № 000004711 від 23.02.2022 про надання транспортних - експедиційних послуг в суді першої інстанції не заявлялося відповідачем та не оспорювалось сторонами;

- заява про поворот виконання рішення в порядку ст. 333 Господарського процесуального кодексу України розглядається судом після прийняття по даній справі судового рішення.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, організація та безпосередньо спірне перевезення товару здійснювалось по ланцюгу задіяних контрагентів на підставі існуючих між ними правочинів, а саме: Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" (замовник і вантажовідправник спірного товару) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" (як експедитор) - Товариство зобмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" (як експедитор, позивач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" (як перевізник, відповідач).

15.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" (виконавцем) та Приватним акціонерним товариством "Абінбев Ефес Україна" (замовником) було укладено договір перевезення і надання експедиційних послуг №31480 (надалі - договір № 31480), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати своїми силами або із залученням третіх сторін послуги з перевезення та транспортування вантажу замовника типом напівпричепа/типом транспортного засобу, зазначеним у відповідному додатку № 3 до цього договору, і експедирувати ввірений йому вантаж замовника з пункту відправлення до пункту призначення, зазначені замовником, на умовах, викладених в цьому договорі та додатках до нього, які є невід`ємною частиною даного договору.

У якості продукції, товару або вантажу може виступати готова продукція, вироблена замовником, а також тара, упаковка, піддони/палети, пластикові проложки, некондинційний товар, бій, сировину, посуд, рекламна та інформаційна продукція, будь-яке інше майно, передане замовником виконавцю для транспортування/експедирування, відповідно до додатку 3 цього договору (п. 1.2 договору № 31480).

Згідно з п. 1.4 договору № 31480 конкретні терміни надання послуг, вимоги до організації перевезення тим чи іншим видом транспорту і витікаючі права і обов`язки сторін встановлюються у відповідних додатках, додаткових угодах і/чи в заявках до цього договору.

У випадках, встановлених в додатках до цього договору, виконавець зобов`язаний відшкодовувати замовнику збитки, в тому числі викликані втратою вантажу з вини виконавця (п. 3.1.5 договору № 31480).

За умовами п. 3.1.9 договору № 31480 виконавець має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (транспортно-експедиційні організації, автотранспортні організації. Покладення виконання зобов`язань на третю особу не звільняє виконавця від відповідальності перед замовником за виконання договору.

Виконавець несе матеріальну відповідальність перед вантажовідправником - замовником - за втрату вантажу - в розмірі фактичної шкоди (в разі якщо постачання між замовником та вантажоодержувачем здійснюється на базисі DDP), включаючи розмір нарахованих податків і зборів Розмір фактичної шкоди відповідає вартості вантажу без врахування знижок вартості вантажу, вказаних в рахунку-фактурі, що додається до товарно-транспортної накладної, за якою здійснювалось перевезення такого вантажу, включаючи розмір нарахованих податків і зборів (п. 5.2 договору № 31480).

Відповідно до п. 1.16, 1.17 додатку № 3 від 15.05.2021 до договору № 31480 (далі - додаток № 3) щоденна стандартна заявка - запит на надання автотранспорту на відвантаження, заплановані до здійснення на наступну або на другу календарну добу, наступну за днем відправки заявки, шляхом відправки на електронну адресу виконавця exel-файлу. Запит на надання автотранспорту містить дату і час прибуття на завантаження/розвантаження, місце навантаження/розвантаження, необхідний тип н/п (напівпричепа), а також зазначення напрямків та кількості рейсів по ним.

Щоденна термінова заявка - запит на надання автотранспорту на відвантаження, заплановані до здійснення на день відправки заявки, шляхом відправки на електронну адресу виконавця exel-файлу. Запит на надання автотранспорту містить дату і час прибуття на завантаження/розвантаження, місце навантаження/розвантаження, необхідний тип н/п (напівпричепа), а також зазначення напрямків та кількості рейсів по ним.

14.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" (виконавцем, позивачем) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №1411/19 (далі - договір №1411/19), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника та за його рахунок організувати та надати своїми силами або з залученням третіх сторін транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу відповідно до умов цього договору), а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця на умовах, що визначені даним договором.

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору № 1411/19 замовник пред`являє, а виконавець приймає до перевезення автомобільним транспортом вантажі.

Термін подачі під завантаження автотранспортних засобів, строки доставки, адреси, а також обсяги і найменування вантажів, що підлягають перевезенню, встановлюються шляхом усного погодження.

У п. 2.4.12 договору № 1411/19 передбачено, що виконавець зобов`язується відшкодувати збитки замовнику, що викликані втратою вантажу з вини виконавця. Покладення зобов`язань на третю особу не звільняє виконавця від відповідальності перед замовником за виконання умов договору.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору № 1411/19 цей договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2019. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, жодна із сторін не виявила бажання припинити його дію, дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік і на таких самих умовах.

Відповідних заяв сторін про припинення договору № 1411/19 матеріали справи не містять, а відтак цей договір був продовжений на кожний наступний рік і діяв у спірний період.

02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" (замовником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" (виконавцем, відповідачем) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування № 0209/20 (далі - договір №0209/20), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за дорученням замовником та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги пов`язані, з організацією та забезпеченням перевезень вантажу відповідно до цього договору).

Згідно з п. 1.3 договору № 0209/20 підтвердження факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (ТТН) з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу, а також акт наданих послуг, який підписується двома сторонами договору. ТТН передається замовнику разом з актом наданих послуг.

Пунктом 2.4 договору № 0209/20 передбачені обов`язки виконавця.

Так, зокрема, виконавець зобов`язаний: відповідати за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в товаро-транспортній накладній, ТТН (п. 2.4.6); негайно протягом однієї години інформувати Замовника про виникнення будь-яких інцидентів, що перешкоджають доставці та видачі вантажу. Якщо таке інформування неможливо зробити негайно, повідомлення має бути подано Замовнику в розумний максимально обмежений термін. Інформування може здійснюватися електронною поштою або будь-яким чином, який дозволяє підтвердити дати та факт надсилання та отримання відповідного повідомлення (п. 2.4.8); своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення (п. 2.4.11).

Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору № 0209/20 Виконавець несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки. Виконавець не може посилатися для складання з себе відповідальності ні на дефекти автомобіля, яким він користується для виконання перевезення, ні на провину особи, у якої був найнятий автомобіль, або агентів останнього.

У випадку втрати, пошкодження вантажу при перевезенні виконавець відшкодовує замовнику вартість втраченого або пошкодженого вантажу (в тому числі, втрату товарного вигляду). Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, а також інші витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, повністю у разі втрати усього вантажу і в пропорції, що відповідає розміру збитку при частковій втраті тощо.

Згідно з п. 5 договору № 0209/20 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у тому випадку, якщо це є наслідком непереборної сили (стихійне лихо, страйк, блокада), рішення органів влади та інших, незалежних від сторін обставин. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відповідний документ, виданий уповноваженим органом.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.7 договору № 0209/20 цей договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У разі непопередження другої сторони про припинення дії договору не менш ніж за 30 днів до дня припинення дії договору, він вважається чинним та пролонгованим.

Відповідних заяв сторін про припинення дії договору № 0209/20 матеріали справи не містять, а відтак цей договір був продовжений на кожний наступний рік і діяв у спірний період.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" заявку Рогань на надання автомобіля, згідно з якою водій ОСОБА_1 має подати на завантаження 23.02.2022 о 10 год 20 хв спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач E-DAF, державний номер НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором, державний номер НОМЕР_2 (номери поставок 1023623120, 1023623121, 1303412303).

23.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" (замовником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернотрас 2016" (виконавцем, відповідачем) було підписано замовлення № 000004711 про надання транспортно-експедиційних послуг до договору транспортно-експедиційного обслуговування № 0209/20 від 02.09.2020 (далі - замовлення № 000004711).

Відповідно до замовлення маршрут перевезення: Харків-Копилів-Чернігів, вантаж - пиво, дата завантаження - 23.02.2022, дата розвантаження - 24.02.2022, марка та номер авто/причепа - DAF, державний номер авто НОМЕР_1 , державний номер причепа НОМЕР_2 ; водій - ОСОБА_1 .

До заявки замовлення були додані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та водійське посвідчення водія ОСОБА_2 , який, як зазначає позивач, перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №1023623120 від 23.02.2022 у п. навантаження за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161, перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" було здано до перевезення вантаж - пиво 2л Stella Artois світле набір 4*0,5 л ж/б - 378 шт., пиво 2л Bud світле набір 4*0,5 л ж/б - 1890 шт., пиво 0,5л Bud світле ж/б - 3024 пл загальною вартістю 236 688,48 грн.

У вказаній ТТН зазначено пункт розвантаження - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, 6, та міститься підпис водія-експедитора Лескова про прийняття цього товару до перевезення.

Згідно з товарно-транспортною накладною №1023623121 від 23.02.2022 у пункті навантаження за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161, перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" було здано до перевезення вантаж - піддони євро - 8 шт загальною вартістю 640,00 грн.

У вказаній ТТН зазначено пункт розвантаження - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, 6, підпис водія-експедитора Лескова про прийняття цього товару до перевезення відсутній.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №1303412303 від 23.02.2022 у пункті навантаження за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161, перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" було здано до перевезення вантаж - пиво СТЕЛ АРТ БА - 384 шт, пиво БАД БАН - 3402 шт. загальною вартістю 426 468,00 грн без ПДВ, що з ПДВ становить 511 761,60 грн, піддони євро - 19 шт загальною вартістю 950,00 грн.

У вказаній ТТН зазначено вантажоодержувачем - Приватного акціонерного товариства "Абінбев Ефес Україна"; пункт розвантаження - м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20, підпис водія-експедитора Лескова про прийняття цього товару до перевезення відсутній.

Всього вартість вантажу згідно з вказаними видатковими накладними становить 750 040,08 грн.

У листах Приватного акціонерного товариства "Абінбев Ефес Україна" № 2621 від 17.01.2023, № 2640 від 27.01.2023 зазначено, що вказані ТТН безперервно зв`язані одна з одною та підтверджують завантаження одного і того самого автомобіля за транспортуванням № 17345812. Водієм була підписана тільки "верхня" ТТН з пакету документів, при цьому номер транспортування, який вказаний в правому верхньому куті ТТН, підтверджує зв`язок між документами та віднесення їх до одного і того самого транспортування.

Позивач у позові зазначає, що відповідач не доставив вантаж до місць призначення, внаслідок чого було завдано збитків через втрату вантажу на загальну суму 750 040,08 грн.

Зважаючи на втрату вантажу, замовник спірних перевезень - Приватне акуонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд"претензію №2242-ТР від 16.06.2022, у якій вимагало відшкодувати збитки на загальну суму 750 040,08 грн внаслідок втрати вантажу.

Відповідно до заяви Приватного акціонерного товариства "Абінбев Ефес Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2242-ТР-3 від 16.06.2022 зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальність "Сівер Авто Трейд" перед Приватним акціонерним товариством "Абінбев Ефес Україна" про сплату 750 040,08 грн збитків припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" з претензією №27/06-1ЮР від 27.06.2022 щодо завдання збитків на суму 750 040,08 грн, відповідно до якої у зв`язку з недоставленням товару за місцем призначення вимагало у позивача протягом 20 календарних днів з моменту отримання цієї претензії відшкодувати завдані збитки на загальну суму 750 040,08 грн.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.07.2022, у якій зазначив, що зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати збитків на суму 750 040,08 грн згідно з претензією №0407-01-ЛЄП від 04.07.2022 за порушення зобов`язань транспортно-експедиційних послуг за накладними № 1023623120, № 1023623121, № 1303412303 внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог припиняються частково на суму 438 514,50 грн, тобто за зобов`язаннями позивача перед відповідачем зі сплати за надані послуги згідно з актами № 372 від 06.08.2021 на суму 26 935,50 грн; № 657 від 29.12.2021 на суму 42 513,00 грн; № 11 від 21.01.2022 на суму 5 920,00 грн; № 13 від 26.01.2022 на суму 63 290,00 грн; № 14 від 27.01.2022 на суму 48 960,00 грн; № 15 від 31.01.2022 на суму 72 792,00 грн; № 19 від 02.02.2022 на суму 25 900,00 грн; № 20 від 03.02.2022 на суму 54 563,00 грн; № 21 від 15.02.2022 на суму 8 970,00 грн; № 22 від 18.02.2022 на суму 50 678,00 грн; № 23 від 21.02.2022 на суму 37 993,00 грн. Вказана заява була отримана відповідачем.

13.02.2023 позивачем було перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" 750 040,08 грн оплати за втрату продукції згідно претензії №27/06-1ЮР, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №17 від 13.02.2023.

Отже, за твердженнями позивача, саме відповідач має відшкодувати йому понесені збитки у розмірі 750 040,08 грн, оскільки він як фактичний перевізник несе відповідальність за збереження та доставку товару до місць розвантаження, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" збитки у розмірі 311 525,58 грн та 4672,89 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" 10 523,79 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини з перевезення (транспортного експедирування) вантажу автомобільним транспортом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу дії ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Предметом позову у цій справі є стягнення з перевізника збитків, завданих втратою вантажу Приватного акціонерного товариства "Абінбев Ефес Україна" під час перевезення автомобільним транспортом.

Як встановив суд першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" доручило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" здійснити перевезення товару на підставі заявки на надання автомобілів на 23.02.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд", в свою чергу, передоручило здійснення (організацію) цього перевезення позивача, а останній доручив його виконання відповідачу, який і було безпосереднім виконавцем спірного перевезення.

Маршрут спірного перевезення - Харків-Копилів-Чернігів, дата розвантаження - 24.02.2022.

23.02.2022 відповідач завантажив в автомобіль спірний товар на загальну суму 750 040,08 грн (вартість товару - пива та тари - піддонів), проте до пунктів розвантаження у с. Копилів та у м. Чернігові вантаж ані 24.02.2022, ані в інший день не був доставлений.

У зв`язку з втратою вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" відшкодувало замовнику - Приватному акціонерному товариству "Абінбев Ефес Україна" завдані збитки у розмірі 750 040,08 грн шляхом здійснення останнім зарахування зустрічних однорідних вимог, а позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" вказану суму збитків, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 17 від 13.02.2023.

З огляду на викладене, на думку позивача, що саме відповідач як безпосередній перевізник допустив втрату вантажу, а тому повинен відшкодувати йому завдані внаслідок цього збитки.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 17.05.2018 у справі № 907/603/17 зазначав, що ст. 924 Цивільного кодексу України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Тобто відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах від 26.07.2022 у справі № 924/887/20, від 26.03.2018 у справі № 910/5040/17).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання потрібно тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (такої ж правової позиції дотримується Касаційним господарський суд у складі Верховного суду, зокрема, у постановах від 27.10.2020 у справі № 903/846/19, від 21.02.2020 у справі № 907/746/17).

В постанові від 11.06.2019 у справі № 907/603/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

З аналізу глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Укладений між сторонами договір транспортно-експедиційного обслуговування № 0209/20 від 02.09.2020 у п.п. 4.2, 4.3 також передбачає, що відповідач несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки. У випадку втрати, пошкодження вантажу при перевезенні відповідач відшкодовує позивачу вартість втраченого або пошкодженого вантажу (в тому числі, втрату товарного вигляду). Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, а також інші витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, повністю у разі втрати усього вантажу і в пропорції, що відповідає розміру збитку при частковій втраті тощо.

Разом з цим, п.п. 2.4.6, 2.4.11 договору № 0209/20 передбачають обов`язок відповідача відповідати за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в товаро-транспортній накладній, ТТН; своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення.

При цьому у разі виникнення будь-яких інцидентів, що перешкоджають доставці та видачі вантажу, відповідач зобов`язаний негайно (протягом однієї години) повідомити про це позивача, а у разі неможливості здійснення негайного інформування - в розумний максимально обмежений термін. Інформування може здійснюватися електронною поштою або будь-яким чином, який дозволяє підтвердити дати та факт надсилання та отримання відповідного повідомлення (п. 2.4.8 договору №0209/20).

Згідно зі ст. 309 Господарського кодексу України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов`язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

Частинами 2, 4 ст. 310 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 73 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 №401, який є чинним на теперішній час, при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зобов`язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами.

При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику. Вантажі, що швидко псуються, в цих випадках можуть бути здані для реалізації іншій організації.

Колегія суддів встановила, що відповідач підтверджує втрату спірного вантажу, проте стверджує про відсутність його вини у втраті вантажу з таких підстав: 1) саме на підставі вказівки представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд" через початок військового вторгнення рф 24.02.2022 водій відповідача не доставив вантаж до місць розвантаження у с. Копилів та у м. Чернігові та залишив його в автомобілі на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016"; 2) внаслідок призупинення діяльності товариства у період з 24.02.2022 по 26.04.2022, а також ведення постійних обстрілів в районі його знаходження, територія товариства фактично не охоронялась, а автомобіль, у якому знаходився спірний вантаж, був розкрадений, про що подано відповідну заяву до правоохоронних органів; 3) наявність форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зобов`язань зі збереження вантажу.

Жодних інших доказів, які підтверджують відмову вантажоодержувачів від отримання спірного товару, зміни маршруту перевезень, у тому числі щодо зазначених вказівок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Авто Трейд", відповідач до матеріалів справи не надав та належним чином не обґрунтував навіть правові підстави і обов`язки його виконати такі вказівки юридичної особи, з якою не перебував в господарсько-управлінських правовідносинах.

Крім того, не надав відповідач і доказів повідомлення позивача про неможливість доставки вантажу 24.02.2022 до місць їх розвантаження у порядку, передбаченому п.п. 2.4.8 договору №0209/20.

Загальновідомою обставиною є ускладнення 24.02.2022 руху автомобільними дорогами в західному напрямку від м. Харкова та інших напрямків вторгнення ворога, що унеможливлювало доставку товару в с. Копилів. Разом з тим, такою ж загальновідомою обставиною є реальна можливість пересування та доставки вантажів 24.02.2022 по м. Чернігову при в`їзді з Харківського напрямку, що фактично підтверджує і відповідач, прибувши в с. Новий Білоус, яке є околицею м. Чернігова.

Отже, відповідач мав реальну можливість доставити вантаж за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20.

Враховуючи, що замовником спірних перевезень є Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна", а одним із пунктів доставки товару є м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20, де вантажоотримувачем є ця ж особа, що зобов`язана була отримати хоча б належну їй частину вантажу, обачливим, розумним і логічним було б спроба доставки усього вантажу (повернення) у розумінні ст. 309 Господарського кодексу України, п. 73 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, натомість відповідач навіть і не намагався це зробити.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними доказами неможливості виконання 24.02.2022 свого зобов`язання з доставки товару.

Враховуючи те, що відповідач залишив спірний товар в автомобілі на території Товариства з обмеженою відповідальністю, саме він повинен був забезпечити схоронність цього вантажу, зокрема, до моменту його передачі вантажоодержувачам.

Видана СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області довідка громадянину ОСОБА_3 - директору відповідача (крадіжка майна в період з 24.02.2022 по 27.04.2022) про те, що останній залучений як потерпілий у кримінальному провадженні №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 438 КК України, свідчить лише про факт звернення відповідача до правоохоронних органів та не може бути підтвердженням факту відсутності вини відповідача у втраті вантажу.

Крім того, зі змісту вказаної довідки не можливо встановити, що вона взагалі стосується вчинення злочину щодо викрадення спірного майна, про що відповідачем було подано до правоохоронних органів відповідну заяву, оскільки кримінальне провадження відкрито за ознаками злочину, передбаченого ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини судова колегія зазначає наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст.ст. 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Отже, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

У сертифікаті Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-23-1180 від 10.03.2023 взагалі підтверджено неможливість відповідача виконати свої зобов`язання за договором №0209/20 тільки у період з 24.02.2022 по 26.04.2022.

Крім того, цей сертифікат не має заздалегідь встановленої сили доказу для суду і оцінюється нарівні з іншими наданими доказами, а з огляду на різну оцінку судом та Івано-Франківською ТПП одних і тих же доказів - не може бути належним доказом, що підтверджує неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №0209/20.

Оцінивши наданий відповідачем сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-23-1180 від 10.03.2023 судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені відповідачем і зазначені в сертифікаті форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з періодом дії з 24.02.2022 по 26.04.2022, пов`язані з військовими діями на території України, за встановлених судом обставин на підставі наданих сторонами доказів щодо можливості відповідачем 24.02.2022 здійснення доставки та розвантаження спірного товару не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором № 0209/20 у вигляді відшкодування збитків за втрату вантажу.

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення та підстав для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків за втрату вантажу.

Незгода відповідача із завданими ним позивачу збитками у розмірі 750 040,08 грн, зобов`язання з відшкодування яких частково припинились внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, та наявність судового спору з цього приводу не свідчать про спірність цієї заборгованості, з огляду на встановлений договором №0209/20 та законом обов`язок відповідача відшкодувати позивачу збитки, завдані внаслідок втрати вантажу, та висновки суду щодо наявності підстав для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Підсумовуючи вищевикладене судова колегія, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з позивача підлягають витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 523,79 грн.

З огляду на вказані вище обставини, які обґрунтовані матеріалами справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 у даній справі прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення судового збору відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 у справі № 927/273/23 - без змін.

Матеріали справи № 927/273/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2024 після виходу судді Тарасенко К.В. з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко