Постанова

від 25.10.2023 по справі 927/273/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 927/273/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Матвійчук А.С. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Чуйко В.В. (посвідчення адвоката № 0000013 від 11.04.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016"

на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2023

у справі № 927/273/23 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016"

про стягнення 750 040,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" 14 537,08 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з критерію реальності понесення позивачем адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи.

Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2023 по справі № 927/273/23 повністю і ухвалити нове рішення.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні додаткового рішення дійшов помилкових висновків проте, що у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару при наданні професійної правничої допомоги деталізація опису виконання робіт (наданих) послуг не потрібна.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих юридичних послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не є перешокодою для встановлення таких витрат судом, оскільки в договорі сторонами встановлено фіксований розмір обчислення гонорару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі № 927/273/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023, справу № 927/273/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 у справі № 927/273/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Шаптали Є.Ю., Тарасенко К.В.; призначено справу № 927/273/23 до розгляду на 25.10.2023.

В судове засідання, яке відбулося 25.10.2023, з`явився до приміщення суду апеляційної інстанції представник відповідача. Представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав підтримав заяву про поворот виконання рішення від 31.07.2023.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви відповідача.

Розглянувши заяву про поворот виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки заява про поворот виконання рішення в порядку ст. 333 Господарського процесуального кодексу України розглядається судом після прийняття по даній справі судового рішення.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2023 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" збитки у розмірі 311 525,58 грн та 4672,89 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" 10 523,79 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

27.04.2023 через систему "Електронний суд" до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн, до якої доданий акт надання послуг № 72 від 25.04.2023.

01.05.2023 від відповідача до місцевого господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами до 20 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2023 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистикєвроплюс"14 537,08 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 загалом нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У пункті 39 тієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України (аналогічні положення містять ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі від 17.09.2019 у справі № 910/4515/18.

Місцевим господарським судом встановлено, що у п. 1.1 договору від 14.02.2023 містить перелік послуг, які адвокатське об`єднання зобов`язалось надати позивачу, а в акті надання послуг № 72 від 25.04.2023 вказано про надання послуг правової (професійної правничої) допомоги за договором від 14.02.2023.

При цьому, судом першої інстанції вказано, що незазначення у вказаному акті детального опису кожної з наданих послуг є виключною прерогативою представника позивача, а розмір його гонорару не залежить від кількості таких послуг та витраченого на них часу.

Перелік, вказаних у п. 1.1 договору від 14.02.2023 послуг, фактично відповідає наданим адвокатським об`єднанням послугам, що підтверджується матеріалами справи.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зазначені у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" форми гонорару (фіксований розмір та погодинна оплата) відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Враховуючи, що до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Обґрунтування відповідачем у апеляційній скарзі щодо недоведеності позивачем складу та розміру витрат на правову допомогу відсутністю в акті наданих послуг зазначення повного опису виконаної адвокатом кожної дії окремо та фактичного витраченого часу на здійснення кожної з цих дій, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, норма ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Водночас судова колегія приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем такої послуг, як надання правової (професійної правничої) допомоги у розмірі 14 537,08 грн.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, суд першої дійшов вірного висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката в сумі 14 537,08 грн є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів позивача у даній справі.

З огляду на вищенавене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи положення ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення заяви про відшкодування понесених витрат у розмірі 14 537,08 грн.

Інші твердження викладені відповідачем у апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування додаткового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс 2016" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2023 у справі № 927/273/23 - без змін.

Матеріали справи № 927/273/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2024 після виходу судді Тарасенко К.В. з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко