Постанова

від 08.01.2024 по справі 920/1306/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. Справа№ 920/1306/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС"

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023

у справі № 920/1306/21 (суддя: Джепа Ю.А.)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС"

про скасування державної реєстрації права власності на майно та припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада звернулась до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просила суд скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на адмінбудівлю, гараж та криту автостоянку за адресою: м. Суми, просп. Лушпи Михайла, 7а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2334697259000, запис про право власності 41449642 від 12.04.2021, внесений на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ковальчук Софії Віталіївни номер 57592068 від 22.06.2020 та припинити право власності відповідача на адмінбудівлю, гараж та криту автостоянку за адресою: м. Суми, просп. Лушпи Михайла, 7а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2334697259000, запис про право власності 41449642 від 12.04.2021.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 у справі № 920/1306/21 у задоволенні позову відмовлено.

31.10.2023 Господарським судом Сумської області прийнято додаткове рішення, яким стягнуто з Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Сумська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання Сумської міської ради про зменшення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ "СЕНС" до розміру 4589,85 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване додаткове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та є необґрунтованим. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не проаналізував складність даної справи, у зв`язку з чим стягнута сума витрат на правову допомогу є не співмірною з предметом спору. Зауважує, що адвокат Турченко С.П. є співзасновником відповідача, що, на переконання позивача, свідчить про намір надмірного збагачення за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 апеляційна скарга у справі № 920/1306/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21; розгляд апеляційної скарги Сумської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 призначено на 08.01.2024.

Також, не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ТОВ "СЕНС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Сумської міської ради на користь ТОВ "СЕНС" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката з надання правової допомоги в суді першої інстанції в сумі 135 506,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розмір заявлених судових витрат на оплату правничої допомоги було зменшено місцевим господарським судом необґрунтовано та безпідставно. Наголошує, що заявлена сума гонорару адвоката відповідає значенню справи для відповідача, оскільки предметом спору є належне відповідачу нерухоме майно, яке у свою чергу є єдиним джерелом доходу господарської діяльності ТОВ «СЕНС».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 28.11.2023 апеляційна скарга у справі № 920/1306/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21; об`єднано апеляційні скарги Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 призначено на раніше визначені дату та час: 08.01.2024; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

20.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «СЕНС», в якому Сумська міська рада просить залишити її без задоволення. Свої доводи обгруновує тим, що предметом спору є лише дві вимоги немайнового характеру, а щодо розгляду даної категорії справ вже склалась усталена судова практика Верховного Суду.

Представник позивача в судовому засіданні 08.01.2024 проти вимог апеляційної скарги ТОВ «СЕНС» заперечував, вимоги апеляційної скарги Сумської міської ради підтримав, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.01.2024 проти вимог апеляційної скарги Сумської міської ради заперечував, вимоги апеляційної скарги ТОВ «СЕНС» підтримав, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про повне задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відустність правових підстав для задоволення вимог апеляційних скарг, виходячи з наступного.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

На підтвердження витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 135506,00 грн. відповідач надав до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги від 23.04.2015;

- копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2015;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії АІ №1185837;

-детальний опис №1 наданих послуг з правової допомоги у справі №920/1306/21.

Відповідно до пункту 3 договору про надання правової допомоги від 23.04.2015, розмір гонорару за представництво Клієнта визначається додатковою угодою.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2015 передбачено, що розмір гонорару Адвоката за представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Сумської області складає 135 506,00 грн, що становить еквівалент 5 000, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2015 строк оплати суми гонорару, зокрема, визначеного в п. 2.1. Додаткової угоди, складає 10 днів з дня завершення розгляду справи у відповідній судовій інстанції.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Колегія суддів зауважує, що відсутність платіжних доручень, як підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу, не є підставою для відмови у стягненні судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані відповідачем документи на підтвердження розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

При цьому, посилання відповідача на вартість предмету спору колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки таку оцінку здійснено самим відповідачем, позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру, а також сама по собі вартість майна, яке за твердженням відповідача є предметом спору, не свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений час, їх реальність, розумність та співмірність.

Окрім того, судовою колегією враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Доводи позивача про те, що представником відповідача у даній справі є адвокат Турченко С.П., який є співзасновником даної юридичної особи, жодним чином не свідчать про намір надмірного збагачення за рахунок місцевого бюджету.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Колегія суддів зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем не доведено, що визначена судом першої інстанції сума 20000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката не відповідає встановленим вище критеріям.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінюючи фактичні витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, обсягу наданої професійної правової допомоги, з огляду на те, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 залишити без змін.

3. Справу № 920/1306/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.01.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак