Ухвала

від 18.07.2024 по справі 920/1306/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.07.2024м. СумиСправа № 920/1306/21Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 03.06.2024 б/н (вх. №2646 від 03.06.2024) у справі №920/1306/21

за позовом: Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» (вул. Н. Сироватська, буд. 63, кв. 6, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 14012828),

про скасування державної реєстрації права власності на майно та припинення права,

за участі представників:

відповідача не з`явився,

позивача не з`явився,

державний виконавець - не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2022, яке залишено постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 без змін, відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області 31.10.2023 у справі №920/1306/21 ухвалено стягнути з Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» (вул. Н. Сироватська, буд. 63, кв. 6, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 14012828) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень).

15.05.2024 Господарським судом Сумської області про примусове виконання зазначеного додаткового рішення видано відповідний наказ від 15.05.2024 у справі №920/1306/21.

Представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» подано до суду скаргу на дії державного виконавця від 03.06.2024 б/н (вх. № 2646 від 03.06.2024), відповідно до якої просить суд визнати незаконною відмову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни у відкритті виконавчого провадження на підставі заяви ТОВ «СЕНС» щодо примусового виконання виданого 15.05.2024 наказу №920/1306/21 на виконання додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 15.05.2024 у справі №920/1306/21.

Вказана скарга обгрунтована тим, що 22.05.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжелою Сергіївною розглянута заява щодо примусового виконання виконавчого листа №920/1306/21, в результаті чого надано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Відмову мотивовано ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2, ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.п. 2, 3 абз. 1 п. 26 Порядку стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, пп. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Вказано, що державний виконавець позбавлений можливості проводити будь які списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржники фінансуються з державних чи місцевих бюджетів.

ТОВ «СЕНС» із відмовою у відкритті виконавчого провадження не погоджується, вважає її незаконною та такою, що порушує гарантії виконання судових рішень.

Ухвалою суду від 10.06.2024 у справі № 920/1306/21 постановлено прийняти до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 03.06.2024 б/н (вх. №2646 від 03.06.2024) у справі №920/1306/21; призначити розгляд скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» від 03.06.2024 б/н (вх. №2646 від 03.06.2024) у справі №920/1306/21 на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі № 920/1306/21 в судове засідання на 18.06.2024, 12:50.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжелою Сергіївною подано відзив на скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує та просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі у зв`язку з її необгрунтованістю.

Ухвалою суду від 18.06.2024 у справі № 920/1306/21 постановлено відкласти розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 03.06.2024 б/н (вх. №2646 від 03.06.2024) у справі № 920/1306/21 на 18.07.2024, 14:30.

В судове засідання 18.07.2024 сторони та державний виконавець не з`явились, повідомлені судом належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Суд, розглянувши скаргу, виснує що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

На виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов виданий 15.05.2024 Господарським судом Сумської області наказ 920/1306/21 про стягнення з Сумської міської ради на користь ТОВ «Сенс» коштів в розмірі 20 000,00 грн. судових витрат з відшкодування правової допомоги.

Державним виконавцем 22.05.2024 на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» було підготовлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вказана норма відповідає імперативним приписам ст. 124 Основного закону України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, Законом України «Про виконавче провадження», крім органів державної виконавчої служби, визначено й інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду (ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 Порядку визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідності до абз. 1 пункту 26 Порядку безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Згідно із ч. 2 ст. 5 Бюджетного Кодексу України місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 5 Бюджетного Кодексу України визначено, що бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного Кодексу України закріплено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої статті 22 Бюджетного Кодексу України.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Підпункт 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування, зокрема, включає міську раду та її виконавчі органи.

Статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Стаття 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

Боржником за виконавчим документом - наказом, виданим 15.05.2024 Господарським судом Сумської області є Сумська міська рада, тобто орган місцевого самоврядування. Сумська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, бюджетною установою; місцевими бюджетами є у т. ч. бюджети місцевого самоврядування.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що Сумська міська рада (боржник) є органом місцевого самоврядування, суд виснує, що органом виконання додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі №920/1306/21, яким ухвалено стягнути з Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000, 00 грн, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», пп. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку № 845, є виключно Казначейство, а не державна виконавча служба. А тому висновок скаржника стосовно того, що Сумська міська рада не є боржником у розумінні Порядку № 845 і процедура виконання рішень не розповсюджується на виконання спірного наказу є необґрунтованим, у зв`язку з чим відхиляється судом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 908/54/17 за подібних правовідносин та суб`єктним складом (боржник - міська рада).

Крім того, суд відхиляє посилання скаржника на відсутність у боржника відкритих рахунків в органах казначейства.

Суд бере до уваги, що відповідно до пп. 2 п. 4, пп. 2 і 7 п. 5 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Тобто навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов`язком держави.

Суд також виходить з того, що виконання додаткового рішення у даній справі державним виконавцем створює ситуацію правової невизначеності, що суперечить принципу верховенства права, а також призводить до порушення однієї з основних засад судочинства (обов`язковість судових рішень) та міжнародних зобов`язань України. А тому посилання скаржника на ймовірне невиконання органом Казначейства обов`язку з реалізації судового наказу не може бути підставою для його виконання органом виконавчої служби, до компетенції якого такий обов`язок не відноситься, що, в свою чергу, суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 у справі №910/13057/16.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни обґрунтованими, тому скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст. 331, 339-343, 234, 235, 255 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» від 03.06.2024 б/н (вх. №2646 від 03.06.2024) на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни у справі №920/1306/21.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

4. Надіслати копію ухвали учасникам справи та відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 75, код 43316700, ел. пошта info_prim@sm.dvs.gov.ua)

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст ухвали складений 23.07.2024.

СуддяЮ.А. Джепа