Постанова

від 09.04.2024 по справі 920/1306/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/1306/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Случ О. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської міської ради

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс"

про скасування державної реєстрації права власності на майно та припинення права власності.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст вимог та судових рішень

1.1. У грудні 2021 року Сумська міська рада звернулася до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просила: скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" (далі - ТОВ "Сенс" та/або відповідач) на адмінбудівлю, гараж та криту автостоянку, розташовані за адресою: просп. Лушпи Михайла, 7а, м. Суми, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2334697259000, запис про право власності від 12.04.2021 № 41449642, внесений на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ковальчук Софії Віталіївни (далі - державний реєстратор) від 22.06.2020 № 57592068; припинити право власності ТОВ "Сенс" на адмінбудівлю, гараж та криту автостоянку, розташовані за адресою: просп. Лушпи Михайла, 7а, м. Суми, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2334697259000, запис про право власності від 12.04.2021 № 41449642.

1.2. На обґрунтування заявлених позовних вимог із посиланнями на положення статей 179, 181, 188, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 5, частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) позивач вказував, що право власності на збудовану автостоянку не підлягає державній реєстрації, оскільки автостоянка не є об`єктом нерухомого майна. Позивач також вказував на те, що спірна державна реєстрація проведена з порушенням положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), оскільки відсутні документи про присвоєння новоствореному майну поштової адреси.

Позивач наголошував на тому, що наявність державної реєстрації права власності за відповідачем на об`єкти нерухомого майна не відповідає нормам чинного законодавства та порушує майнові права Сумської міської ради як власника земельної ділянки, на якій таке майно розташоване, та який не приймав жодних рішень про відведення земельної ділянки під будівництво будь-яких об`єктів нерухомості, а надав земельну ділянку лише під розміщення критої автостоянки.

1.3. У відзиві від 17.12.2021 б/н (вх. № 10328/21) представник відповідача зазначив, що ТОВ "Сенс" у зв`язку із розглядом цієї справи в суді першої інстанції очікує понести 135 506,00 грн на оплату правової допомоги. У разі відмови судом у задоволенні позовних та набрання рішенням законної сили, відповідач очікує понести витрати із оплати остаточної суми гонорару в сумі 10 000,00 дол. США.

1.4. До закінчення судових дебатів представник відповідача усно зазначив, що ним буде подано до суду детальний розрахунок витрат ТОВ "Сенс" на правничу допомогу згідно із частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1.5. Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 у справі № 920/1306/21(суддя Джепа Ю. А.) у задоволенні позову відмовлено.

1.6. 14.09.2022 представник відповідача звернувся до суду із заявою від 09.09.2022 б/н (вх. № 2207 від 14.09.2022) про прийняття додаткового рішення у справі № 920/1306/21, відповідно до якої просив суд стягнути з Сумської міської ради на користь ТОВ "Сенс" судові витрати з оплати правничої допомоги в сумі 135 506,00 грн.

1.7. Ухвалою місцевого господарського суду від 15.09.2022 у справі № 920/1306/21 прийнято до розгляду зазначену заяву представника відповідача та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.10.2022.

1.8. Сумською міською радою подано до суду письмові заперечення проти розподілу витрат на правову допомогу від 11.10.2022 № 843/07.01-15.06 (вх. № 4791 від 11.10.2022), в яких представник позивача заперечував проти покладення на позивача судових витрат відповідача та зазначав, що сума витрат на правову допомогу є неспівмірною з огляду на предмет спору та складність цієї справи. Посилаючись на Методику обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну допомогу, затверджену постанову Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 465 (далі - Методика), представник позивача звертав увагу на те, що вартість послуг адвоката у цій справі повинна обраховуватись наступним чином: 37 х 142,05 = 4 589,85 грн, де 37 - кількість годин роботи адвоката, 124,05 грн - вартість однієї години роботи адвоката, обрахована з урахуванням пункту 2 Методики.

1.9. 12.10.2022 ухвалою місцевого господарського суду відкладено розгляд заяви на 10.11.2022. Водночас, 10.11.2022 при вирішенні заяви про прийняття додаткового рішення у цій справі, суд першої інстанції з`ясував, що 21.10.2022 Північний апеляційний господарський суд, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги від Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 по справі № 920/1306/21, постановив ухвалу про витребування у Господарського суду Сумської області матеріалів зазначеної справи. У зв`язку з необхідністю направлення матеріалів справи № 920/1306/21 до Північного апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд дійшов висновку про зупинення провадження з розгляду заяви ТОВ "Сенс" від 09.09.2022 б/н (вх. № 2207 від 14.09.2022) про прийняття додаткового рішення - до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, що підтверджується відповідною ухвалою суду.

1.10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 920/1306/21 ( Коробенко Г. П. - головуючий, судді Чорногуз М. Г., Разіна Т. І.) рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 у справі № 920/1306/21 залишено без змін; стягнуто з Сумської міської ради на користь ТОВ "Сенс" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції.

1.11. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023 (Волковицька Н. О. - головуючий, Судді: Случ О. В., Могил С. К.) касаційне провадження за касаційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 920/1306/21 закрито.

1.12. Додатковою постановою Верховного Суду від 29.08.2023 (Волковицька Н. О. - головуючий, Судді: Случ О. В., Могил С. К.) частково задоволено заяву ТОВ "Сенс" про розподіл судових витрат понесених у суді касаційної інстанції у справі № 920/1306/21; стягнуто з Сумської міської ради на користь ТОВ "Сенс" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді касаційної інстанції.

1.13. 20.09.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та додаткової постанови Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 920/1306/21 Господарським судом Сумської області видано відповідні накази.

1.14. Ухвалою місцевого господарського суду від 21.09.2023 поновлено провадження у справі № 920/1306/21 з розгляду заяви ТОВ "Сенс" 09.09.2022 б/н (вх. № 2207 від 14.09.2022) про ухвалення додаткового рішення; призначено розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 31.10.2023.

1.15. 31.10.2023 Господарським судом Сумської області (суддя Джепа Ю. А.) прийнято додаткове рішення, яким стягнуто з Сумської міської ради на користь ТОВ "Сенс" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000, 00 грн.

1.16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 (Алданова С. О. - головуючий, судді: Євсіков О. О., Корсак В. А.) додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 у справі № 920/1306/21 залишено без змін.

1.17. Так, оцінюючи фактичні витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, обсягу наданої професійної правової допомоги, з огляду на те, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

2.1. Сумська міська рада не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 920/1306/21, подала касаційну скаргу, в якій просить: скасувати додаткове рішення та постанову, прийняте нове рішення, яким задовольнити клопотання Сумської міської ради про зменшення витрати на правничу допомогу на користь ТОВ "Сенс" до суми 4 589,85 грн; справу розглядати без виклику представника Сумської міської ради.

2.2. Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права, а саме положення частини 4 статті 126 ГПК України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили положення частини 4 статті 126 ГПК України, оскільки не врахували рівень складності цієї справи та фактичних часових затрат, понесених адвокатом під час участі в ній, у зв`язку з чим стягнута сума витрат на правову допомогу (20 000, 00 грн) є значно неспівмірною. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що загальна сума витрат на правову допомогу за розгляд справи по суті у трьох інстанціях склала 45 000,00 грн (20 000,00 грн + 20 000,00 грн + 5 000,00 грн), з яких 25 000,00 грн вже перераховано відповідачу на виконання судових наказів.

Сумська міська рада наголошує на тому, що по-перше, предметом даного спору є лише дві вимоги немайнового характеру щодо скасування права власності на автостоянку. Разом з тим, щодо розгляду даної категорії справ вже склалась усталена судова практика зі сторони Верховного Суду і вирішення справи судом першої інстанції не було складним та не потребувало значних зусиль зі сторони адвоката для аналізу юридичної практики та підготовки відзиву на позовну заяву.

По-друге, представник ТОВ "Сенс" - адвокат Турченко С. М. є співзасновником цього товариства та вже багато років представляє його у спорах з Сумською міською радою та виконавчим комітетом Сумської міської ради щодо спірної земельної ділянки та автостоянки, яка на ній розміщена. Наведене підтверджує сам представник відповідача в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на судові справи № 480/379/20 та № 818/329/16, про що також зазначено у відзиві на позов. Таким чином, адвокату було відомо про всі обставини даного спору, у нього наявні всі документи, що їх обґрунтовують, а також наявні текстові шаблони правових позицій і аргументів щодо предмета позову.

З огляду на зазначене, скаржник вважає, що необґрунтовано завищеними є часові витрати, зазначені адвокатом в описі наданих послуг та витраченого часу на їх надання, загальна сума яких складає 37 годин.

Так, у пункті 2.1 договору та додатковій угоді № 1 сторони визначили, що оплата за представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанції у справі № 920/1306/21, яка включає в себе: підготовку процесуальних документів (касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу та інших, за потреби); участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції становить 135 506,00 грн, що є гонораром визначеним за взаємною згодою клієнтом та адвокатом.

При цьому в описі наданих послуг з правничої допомоги за результатами розгляду справи у суді першої інстанції зазначено, що: 1) вивчення та правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів - 5 годин; 2) вивчення та правовий аналіз наявних у клієнта документів, що стосується істотних обставин справи, консультування Клієнта за результатами проведеного аналізу документів - 3 години; 3) аналіз діючого в Україні законодавства та судової практики з вирішення спорів щодо заявленого предмету позову - 4 години; 4) підготовка та подання відзиву на позов, включаючи вивчення матеріалів судових справ за участю ТОВ "Сенс", що стосується предмета позову - 14 годин; 5) підготовка та подання клопотання про закриття провадження у справі - 2 години; 6) участь у судовому розгляді справи 21.07.2022 та 06.09.2022 - 3 години; 7) підготовка та подання заяви про прийняття додаткового рішення щодо судових витрат - 6 годин.

Отже, з урахуванням наведених вище обґрунтувань, на думку скаржника, завищення часових витрат адвоката відбулося в пунктах 1- 5 мінімум у два рази. У тому числі, у пункті 7 опису адвокат зазначає про витрату 6 годин на підготовку заяви для прийняття додаткового рішення щодо судових витрат, тобто процесуального документа, який має шаблонний характер і для підготовки якого достатньо 2 годин. Незрозуміло також кого саме консультував адвокат, який має пряме відношення до даного ТОВ "Сенс". Разом з тим, кількість матеріалів даної справи є незначною, а справа у суді першої інстанції була розглянута всього у 2 судові засідання.

Із посиланнями на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, скаржник зазначає, що у розумінні положень частини 4 статті 126 ГПК України, як заявлені представником ТОВ "Сенс", так і стягнуті судом першої інстанції суми витрати на правову допомогу під час розгляду цієї справи є абсолютно не співмірними та не пропорційними з огляду на незначну складність справи та предмет спору.

Скаржник звертає увагу на те, що керуючись положеннями частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України, у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу Сумська міська рада заявила контррозрахунок на зменшення відповідних витрат до 4 589,85 грн (клопотання від 11.10.2022 №843/07.01-15.06) з відповідним обґрунтуванням вартості однієї години роботи адвоката, та з доводами їх завищення відповідачем, які не було враховано судами першої та апеляційної інстанції.

2.3. ТОВ "Сенс" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, додаткове рішення та постанову - залишити без змін.

3. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

3.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

3.3. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 4 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина 3 статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у постанові від 17.01.2023 у справі № 922/4812/21.

3.4. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження судових витрат представником відповідача надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 23.04.2015; додаткової угоди від 10.12.2021 № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2015; ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії АІ № 1185837; детальний опис № 1 наданих послуг з правової допомоги у справі № 920/1306/21.

Відповідно до пункту 3 договору про надання правової допомоги від 23.04.2015, розмір гонорару за представництво Клієнта визначається додатковою угодою.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2015 передбачено, що розмір гонорару Адвоката за представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Сумської області складає 135 506,00 грн, що становить еквівалент 5 000, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2015 строк оплати суми гонорару, зокрема, визначеного в пункті 2.1 Додаткової угоди, складає 10 днів з дня завершення розгляду справи у відповідній судовій інстанції.

Таким чином, Верховний Суд звертає увагу на те, що зазначений гонорар визначений у формі фіксованого розміру, а тому при визначенні суми витрати на професійну правничу допомогу адвоката суди попередніх інстанцій мали виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, а саме критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій дослідивши надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції докази, прийнявши до уваги заперечення позивача щодо розміру витрат ТОВ "Сенс" на професійну правничу допомогу, та враховуючи предмет спору та результат вирішення цього спору (відмову у задоволенні позовних вимог), всі аспекти і складності цієї справи, обставини справи в їх сукупності, а також обсяг наданих адвокатом послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності, дійшли висновку, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.

При цьому, суди відмовили у задоволенні клопотання представника позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 4 589, 85 грн, з огляду на те, що, по-перше, посилання відповідача на вартість предмету спору є необґрунтованими, оскільки позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру, а сама по собі вартість майна визначена відповідачем, не свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений час, їх реальність, розумність та співмірність. По-друге, судами враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивач. По-третє, доводи позивача про те, що представником відповідача у даній справі є адвокат Турченко С. П., який є співзасновником даної юридичної особи, жодним чином не свідчать про намір надмірного збагачення за рахунок місцевого бюджету.

Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій здійснена оцінка доказів у справі у сукупності з процесуальними діями ТОВ "Сенс" під час розгляду цієї справи судом першої інстанції з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

3.5. У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, а саме щодо застосування частин 4 статті 126 та статті 129 ГПК України.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі не були враховані судами попередніх інстанцій, а застосування судами приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України.

Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Незгода Сумської міської ради із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується на користь ТОВ "Сенс" у суді першої інстанції, не свідчить про порушення судом статей 126, 129 ГПК України.

3.6. Доводи позивача про те, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає розумно необхідному розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката та є значно вищою, ніж встановлена державою на аналогічний вид послуг, а також посилання позивача на Методику, Верховним Судом відхиляються, оскільки статтею 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" визначено виключний перелік суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу та відповідно до статті 15 даного закону визначено суб`єктів надання вторинної правової допомоги.

При цьому відносини із здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів та здійснення представництва інтересів відповідача та адвоката базуються на договірних засадах.

Так, при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суди першої та апеляційної інстанції виходили із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доведеності того, що такі витрати були фактичними, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної у справі "East/West Alliance Limited" проти України". Отже, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень судам першої та апеляційної інстанцій щодо реалізації своїх дискреційних повноважень щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають тривалій та послідовній практиці Верховного Суду у застосуванні статей 126, 129 ГПК України та не спростовуються доводами наведеними позивачем у касаційній скарзі, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані додаткове рішення та постанову слід залишити без змін.

5. Розподіл судових витрат

5.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 31.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 920/1306/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ