Ухвала

від 15.01.2024 по справі 520/548/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

15 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/548/18

провадження № 61-18603ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальний Бізнес Рішення» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Торгової компанії «Алмі» (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, та за позовом третьої особи ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні власністю та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» (далі - ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Торгової компанії «Алмі» (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; далі - Торгової компанії «Алмі») та з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати за ним право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, вбудоване у багатоквартирний житловий будинок загальною площею 2 612 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення, укладений 03 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 вказане нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» набуло у власність вказане приміщення.

У жовтні 2017 року ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно випадково дізналося про зміну власника належного їм нежитлового приміщення, а саме, що 03 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, а на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2017 року ОСОБА_3 відчужив це нежитлове приміщення Торговій компанії «Алмі».

Товариство зазначало, що ОСОБА_2 здійснила відчуження спірного нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 03 березня 2017 року на підставі заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року в справі № 520/15970/16-ц, яке оскаржується в Апеляційному суді Одеської області. ОСОБА_2 не мала права відчужувати спірне нежитлове приміщення, і, відповідно, Торгова компанія «Алмі» права власності на нього не набула.

Оскільки нежитлове приміщення вибуло з володіння ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» внаслідок недійсного правочину та було придбано Торговою компанією «Алмі», а в подальшому - ОСОБА_4 в особи, яка не мала права його відчужувати, тобто вибуло з володіння законного власника не з його волі іншим шляхом, це майно відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає витребуванню на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення».

У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06 серпня 2018 рокувідбулися електронні торги, на яких він придбав об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за цією ж адресою. Вказаний об`єкт нерухомого майна було придбано за ціною 34 633 787, 39 грн, розрахунок здійснено в повному обсязі згідно з протоколом № 350042.

14 серпня 2018 року на підставі протоколу № 350042 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби видав акт № 565 «Про реалізацію предмета іпотеки». 17 серпня 2018 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Т. В. видала свідоцтво про придбання ним об`єкта нерухомого майна з торгів та внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначав, що ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» не допускає його до об`єкта нерухомого майна, посилаючись на те, що вказане приміщення належить товариству. 06 вересня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що запис про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення площею 2 612 кв. м за ним, внесений 17 серпня 2018 року за № 27541542, вилучено, відновлено відповідний запис про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» від 26 вересня 2013 року № 2657223.

З цих підстав просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення площею 2 612 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0, 1400 га, що знаходиться за цією адресою; усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями площею 2 612 кв. м, та земельною ділянкою площею 0, 1400 га шляхом їх вилучення та передачі йому; заборонити ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» та будь-яким іншим особам чинити перешкоди в користуванні йому цими нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року в задоволенні позову ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» відмовлено, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення площею 2 612 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на земельну ділянку, площею 0, 1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалено усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні вищевказаними нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою шляхом їх вилучення у ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» й передачі ОСОБА_4 та заборонено ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні цими нежитловими приміщеннями й земельною ділянкою.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 17 січня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції переглядав справу неодноразово.

Останньою постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» про витребування майна з чужого незаконного володіння та вимог третьої особи ОСОБА_4 про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності скасовано.

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року касаційні скарги Торгової компанії «Алмі»,ОСОБА_4 , Акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» та Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» залишено без задоволення.Постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

27 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року з підстав вирішення судом апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Зазначала, що вона є співвласником спірного нежитлового приміщення на підставі укладеного між нею та ОСОБА_4 договору про поділ майна подружжя від 26 лютого 2020 року, проте її не залучено до участі у справі; за наслідками апеляційного розгляду справи витребувано майно, що частково належить їй та розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у її власності.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право касаційного оскарження передбачене статтею 389 ЦПК України.

Процесуальний закон визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки лише після розгляду судом апеляційної інстанції її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Як виняток, допускається оскарження постанови апеляційного суду у касаційному порядку.При цьому необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження постанови апеляційного суду є вирішення безпосередньо судом апеляційної інстанції питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи.

Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/20504/17-ц (провадження № 61-1420св20), від 22 вересня 2021 року у справі № 362/6576/17 (провадження № 61-10841св20), постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) та від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 (провадження № 61-2990св20).

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року витребувано у ОСОБА_4 на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи встановив, що 26 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_1 укладений договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О., за реєстром № 99, на підставі якого зареєстровано два нових об`єкти нерухомості: нежитлове приміщення 2057,6 кв. м, що належить ОСОБА_4 , та нежитлове приміщення 535,6 кв. м, що належить ОСОБА_1 .

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

На підставі договору про поділ майна подружжя, укладеного в межах повторного апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 набула прав титульного власника спірної частини майна.

На момент вирішення спору судом першої інстанції договору про поділ майна подружжя не існувало, проте презумпція спільності майна ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як подружжя у встановленому законом порядку спростована не була, тому заявлений ТОВ «Група Компаній «Глобальний Бізнес Рішення», у тому числі до ОСОБА_4 , позов про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння стосувався майна, права й обов`язки стосовно якого належали обом з подружжя.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року в задоволенні позову ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» відмовлено, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення площею 2 612 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на земельну ділянку, площею 0, 1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалено усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні вищевказаними нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою шляхом їх вилучення у ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» й передачі ОСОБА_4 та заборонено ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні цими нежитловими приміщеннями й земельною ділянкою.

Зміст резолютивної частини рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року свідчить про те, що вказаним судовим актом вирішено питання про права та обов`язки стосовно майна, співвласником якого (за неспростованої презумпції спільності майна подружжя) є ОСОБА_1 .

Оскаржуваною постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року розглянуто апеляційну скаргу ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року не було предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року ухвалено за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення», тому відсутні передбачені законом правові підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

ОСОБА_1 не була учасником справи, порушує питання про оскарження у касаційному порядку судового рішення, що не є результатом перегляду рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про права та обов`язки заявниці, за її апеляційною скаргою, тому, у контексті частини четвертої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальний Бізнес Рішення» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Торгової компанії «Алмі» (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, та за позовом третьої особи ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні власністю.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. І. Грушицький

В. В. Пророк