Окрема думка

від 16.01.2024 по справі 922/1203/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Уркевича В. Ю., Банаська О. О., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Ткача І. В.

щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі № 922/1203/23 (провадження № 12-71гс23)

Обставини справи

1. Приватне підприємство «Транс-Сервіс» (далі - ПП «Транс-Сервіс», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовами до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації (далі - Департамент) та Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (далі - Управління), в яких просило:

- визнати поновленими договори від 15 березня 2018 року № 82 та від 30 травня 2017 року № 48 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 512 (далі - постанова № 512);

- визнати укладеними договори від 01 серпня 2014 року № 1391 та від 09 листопада 2020 року № 153 до 13 серпня 2024 року та до 19 листопада 2025 року відповідно, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 13 серпня 2024 року та після 19 листопада 2025 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512;

- визнати поновленим договір від 27 листопада 2017 року № 62 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512;

- визнати укладеним договір від 20 березня 2018 року № 97 до 04 квітня 2023 року, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 04 квітня 2023 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512;

- визнати поновленим договір від 30 травня 2017 року № 55 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів постанови № 512.

2. Господарський суд Харківської області рішенням від 18 травня 2023 року позов задовольнив.

3. Розглянувши клопотання Управління про закриття провадження у справі, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні з огляду на те, що цей спір підлягає розгляду в господарському суді, адже стосується саме договірних відносин, які існують між замовником та перевізником, зокрема тих, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

4. Східний апеляційний господарський суд постановою від 18 липня 2023 року рішення Господарського суду Харківської області від 18 травня 2023 року у справі № 922/1203/23 скасував. Провадження у справі закрив.

5. Закриваючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, пославшись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18).

6. ПП «Транс-Сервіс» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 18 травня 2023 року у цій справі.

7. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Транс-Сервіс», а ухвалою від 01 листопада 2023 року передав справу № 922/1203/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважав за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18).

8. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2024 року справу № 922/1203/23 за позовом ПП «Транс-Сервіс» до Департаменту та Управління про визнання поновленими договорів за касаційною скаргою ПП «Транс-Сервіс» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року у цій справі повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

9. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку (частина третя статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст окремої думки

10. Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2024 року мотивована відсутністю підстав для передачі справи № 922/1203/23 на її розгляд.

11. Проте з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна з огляду на таке.

12. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду просить відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18).

13. Так, у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18) Велика Палата Верховного Суду, розглянувши спір про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування та визнання недійсним договору про організацію перевезень пасажирів, вказала, що договір про організацію перевезення пасажирів є публічно-правовим договором, який передбачає обов`язки перевізника забезпечити певний парк автомобілів, їх технічний стан, умови щодо тарифів тощо. Таким чином, договір визначає умови, за яких перевізнику дозволяється здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів.

14. При цьому відносини замовника перевезень та перевізника у різних випадках оформлюються різними документами: в одних випадках - договором, а в інших - дозволом. Водночас значення як дозволу, так і договору одне й те саме - встановлення вимог до перевізника щодо здійснення ним господарської діяльності. Тому і правова природа як дозволу, так і договору щодо організації перевезень - однакова. Отже, якщо відповідно до законодавства оформлюється не дозвіл, а договір, то такий договір має природу адміністративного.

15. Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/605/17 зазначила, що орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

16. З викладеного вбачається, що, за висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/605/17, як спір про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів, так і спір щодо оскарження договору про організацію перевезень пасажирів повинні розглядатися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

17. Слід зазначити, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, покладено на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації (частина перша статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

18. Указані повноваження адміністрації кореспондуються з повноваженнями, зазначеними у пункті 2 частини першої статті 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який передбачає, що місцева державна адміністрація забезпечує, зокрема, організацію обслуговування населення підприємствами транспорту незалежно від форм власності.

19. Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (стаття 43 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

20. Водночас вважаємо, що органи виконавчої влади у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу діють як суб`єкти владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього конкурсу відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

21. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця конкурсу.

22. Можна погодитися з колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування включає як умови організаційного, так і майнового характеру. При цьому обов`язки майнового характеру покладаються за цим договором на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

23. Суб`єкт владних повноважень як сторона договору на організацію перевезення під час укладення та виконання цього договору не здійснює безпосередньо управління поведінкою іншої сторони - суб`єкта господарювання, не впливає на нього, і сторони у таких правовідносинах є юридично рівними.

24. Під час укладення договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування сторони не позбавлені права керуватися частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України. Зокрема, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договірне правовідношення мають права наполягати на зміні його змісту.

25. Крім того, у справі, що розглядається, позивач просив визнати поновленими договори від 15 березня 2018 року № 82, від 30 травня 2017 року № 48, від 27 листопада 2017 року № 62, від 30 травня 2017 року № 55 та визнати укладеними договори від 01 серпня 2014 року № 1391, від 09 листопада 2020 року № 153, від 20 березня 2018 року № 97.

26. За умовами пункту 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (у редакції постанови № 512) (далі - Порядок проведення конкурсу), строк дії договору (дозволу) продовжується один раз на п`ять років за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника ? переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно з додатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, наявності вмотивованих підстав вважати зазначеного автомобільного перевізника таким, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду без порушення умов укладеного попереднього договору (дозволу).

27. Відповідно до пункту 14-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (у редакції постанови № 512) (далі - Правила надання послуг), договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

28. Згідно з пунктом 4-1 Порядку проведення конкурсу (в редакції постанови № 512) договір або дозвіл, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

29. Звідси предметом розгляду в цій справі є наявність або відсутність підстав вважати такі договори укладеними та поновленими без проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті, тобто вирішення спору у договірних відносинах, які існують між замовником та перевізником та виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, оскільки зачіпають майнові інтереси перевізника як контрагента договорів.

30. Велика Палата Верховного Суду, повертаючи цю справу для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, послалась на неподібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі № 903/605/17.

31. На нашу думку, такі висновки є помилковими.

32. Як уже зазначалося, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

33. У цій справі та у справі № 903/605/17 товариство звернулося до департаменту обласної державної адміністрації з позовами, предметами вимог у яких було оскарження вже укладених за результатами конкурсів договорів про організацію перевезень пасажирів відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку проведення конкурсу, Правил надання послуг.

34. Таким чином, спір у справах № 922/1203/23 та № 903/605/17 виник з подібних правовідносин, а саме щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладених між організаторами конкурсів та їх переможцями.

35. З огляду на викладене вважаємо, що існували передбачені процесуальним законом підстави для передачі справи № 922/1203/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка повинна була прийняти цю справу до розгляду.

Судді В. Ю. Уркевич

О. О. Банасько

Л. Ю. Кишакевич

В. В. Король

М. В. Мазур

К. М. Пільков

І. В. Ткач