Постанова

від 24.01.2024 по справі 613/1657/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» січня 2024 року

м. Харків

справа № 613/1657/23

провадження № 22ц/818/422/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «ПРОМІНЬ-2012»

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2023 року в складі судді Сеник О.С.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «ПРОМІНЬ-2012» про зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, у якому просила зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0691 га, яка знаходиться на території Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320887000:01:002:0163 шляхом припинення її використання та повернути у її фактичне володіння та користування як власника; визнати незаконним та негайно скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6761919 від 14 жовтня 2023 року щодо реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки, що належить їй, закріпленого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «ПРОМІНЬ-2012», прийняте та проведене державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Зайцем М. М. 30 вересня 2013 року на підставі договору оренди земельної ділянки № 156 від 12 грудня 2012 року, що не був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до 01 січня 2013 року в установленому законодавством порядку, вирішити питання щодо судових витрат.

06 листопада 2023 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22).

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою від 01 червня 2022 року по справі № 513/879/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передано до Великої Палати Верховного Суду справу № 513/879/19 у зв`язку з необхідністю відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 січня 2020 року по справі № 322/1178/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц про те, що проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору, а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Оскільки позивачка при обґрунтуванні своїх вимог посилалась на вищевказані правові висновки, вважаючи договір оренди між сторонами неукладеним з підстав відсутності його державної реєстрації, та Верховний Суд не має усталеної та узгодженої позиції з приводу спірних правовідносин, необхідно зупинити провадження у справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2023 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19 (провадження №14-49цс22).

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом не наведено обґрунтування подібності правовідносин у цій справі відносинам у справі № 513/879/19, не проаналізовано предмети і підстави позовів, не вказано, яким чином висновки, що будуть викладені Великою Палатою, вплинуть на розгляд цієї справи. Зупинення провадження по справі є вигідним для відповідача та ініційовано з метою подальшого протиправного використання земельної ділянки і затягування розгляду справи. Зупинення провадження порушує її право на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

14 грудня 2023 року ОСОБА_1 через представника подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19, у якому просила скасувати оскаржувану ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції. Вказала, що Великою Палатою Верховного Суду завершено розгляд справи, до закінчення якого зупинено провадження у справі за її позовом.

15 грудня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «ПРОМІНЬ-2012» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вказав, що висновок суду про зупинення провадження у справі є правильним, оскільки у позові ОСОБА_3 посилалась на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від яких вважав за необхідне відступити Верховний Суд, передаючи справу № 513/879/19 на розгляд Великої Палати. Для встановлення подібності правовідносин у справі № 513/879/19 та цій справі суб`єктний склад спору, предмети і підстави позовів, правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому необхідно зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «ПРОМІНЬ-2012» про зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 6320887000:01:002:0163, яку 12 грудня 2012 року передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «ПРОМІНЬ-2012». Вважала, що наявні підстави для повернення орендарем їй земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди з тих підстав, що договір оренди між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012» є неукладеним, оскільки його державна реєстрація не була проведена в установленому законом порядку. Договір не було зареєстровано до 01 січня 2013 року, а з 01 січня 2013 року реєстрація такого договору стала неможливою в силу змін у законодавстві. Отже, право оренди земельної ділянки у відповідача не виникло, оскільки воно могло виникнути лише після проведення належної державної реєстрації договору, а державна реєстрація права оренди на земельну ділянку не підміняє державної реєстрації самого договору.

В обґрунтування позовних вимог посилалась, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 15 січня 2020 року по справі № 322/1178/17, згідно з якою договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації, та від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, згідно з якою проведення після 01 січня 2013 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Ухвалою від 01 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 513/879/19.

Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважав необхідним відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), про те, що проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Отже, оскільки сільськогосподарське підприємство не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Крім того, Верховний Суд вказав, що підлягає вирішенню виключна правова проблема, яка полягає у такому:

1) чи допускає цивільне законодавство у зобов`язальних правовідносинах поведінку учасників цивільних правовідносин, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці і проявляється у тому, що така поведінка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них?

2) яким чином суд має кваліфікувати поведінку сторони зобов`язального правовідношення, у разі коли одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність свідчить про зловживання цивільним правом?

3) підписання додаткових угод про внесення змін до окремих умов договору, ділове листування щодо договору можуть свідчити про наявність у сторони волі на виконання договору надалі, що дозволяє контрагенту покладатися на дійсність угоди. Чи має суд, оцінюючи дії учасника стосовно добросовісності, враховувати не лише сам факт виконання, а й волю сторін на виконання договору і досягнення відповідних їй правових наслідків?».

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 серпня 2022 року справу № 513/879/19 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників на 14 вересня 2022 року.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до пункту 10 частини першоїстатті 252 ЦПК Українисуд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об`єднанню палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 14 частини першоїстатті 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першоїстатті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Визначаючи наявність передбаченихстаттею 252 ЦПК Українипідстав, за яких провадження у справі підлягає зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 10 частини 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли у інших справах, які переглядаються у касаційному порядку вирішуються питання у подібних правовідносинах та від результату їх розгляду залежить можливість розгляду справи, що розглядається.

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 265/2189/20 вказано, що: «підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина другастатті 416 ЦПК України)».

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом Українивід 17липня 1997року №475/97-ВР«Про ратифікаціюКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року,Першого протоколута протоколів№ 2,4,7та 11до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції правильно виходив з того, що дану справу недоцільно розглядати до закінчення перегляду справи № 513/879/19 Великою Палатою Верховного Суду, оскільки на розгляд Великої Палати передано, зокрема, питання щодо чинності договору оренди землі за відсутності його державної реєстрації та здійснення реєстрації лише права оренди, що є спірним питанням у цій справі.

Також на розгляд Великої Палати передано питання щодо необхідності відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) про те, що проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року, та саме на вищевказані правові висновки посилалась позивачка при обґрунтуванні своїх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що судом не наведено обґрунтування подібності правовідносин у цій справі відносинам у справі № 513/879/19, не проаналізовано предмети і підстави позовів, не вказано, яким чином висновки, що будуть викладені Великою Палатою, вплинуть на розгляд цієї справи судова колегія відхиляє, оскільки для висновку про подібність правовідносин позови не обов`язково мають збігатися за предметами, підставами і суб`єктами спору, адже справи мають бути саме подібними, а не тотожними.

Надаючи тлумачення терміну «подібні правовідносини» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20 вказала, що цей термін може означати як ті відносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, тобто суб`єкту, об`єкту та юридичного змісту, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкта, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальнийзаконне вимагає встановлювати тотожність. У визначених випадках, зокрема, пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК УКраїни, необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова «подібний» не завжди означає тотожність.

Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини єспірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуальногозаконуне будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правовідносини у цій справі та справі № 513/879/19 є подібними за змістом, адже стосуються питання чинності договору оренди землі, укладеного та не зареєстрованого до 01 січня 2013 року. Розходження у деталях цих справ не може впливати на висновок про подібність правовідносин.

Посилання ОСОБА_1 на те, що зупинення провадження по справі є вигідним для відповідача та ініційовано з метою подальшого протиправного використання земельної ділянки і затягування розгляду справи, порушує її право на справедливий суд та розумні строки розгляду справи, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зупинення провадження викликано об`єктивною необхідністю в забезпеченні розвитку права та формуванні єдиної правозастосовної практики, а також для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень у сфері правовідносин з оренди земельної ділянки.

Зупинення провадження у справі відповідає положенням цивільно-процесуального законодавства та положенням частини 4статті 263 ЦПК України,відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання ОСОБА_1 на те, що 29 листопада 2023 року Великою Палатою Верховного Суду справу № 513/879/19 розглянуто та ухвалено постанову, є підставою для відновлення провадження у справі судом першої інстанції, а не для скасування ухвали суду про зупинення провадження.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування немає.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правиламиЦПК України.

Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року.