Ухвала

від 24.01.2024 по справі 705/4886/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 88-ц/821/3/24 Справа № 705/4886/21Головуючий по 1 інстанції Троян Т.Є.Категорія: 311010000 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Новицька Н.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовомузасіданні заяву Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Паланська сільська рада про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Паланська сільська рада про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору. У задоволенні позову відмовлено.

За результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвокатаМенчинської ВіталіїВікторівнина вказане рішення суду першої інстанції, постановою Черкаського апеляційногосуду від29серпня 2023рокуапеляційнускаргу задоволено частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2023 року в частині скасування та визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 24 вересня 2021 року № 73-К «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області № 74-К від 27 вересня 2021 року «Про звільнення директора Городецької гімназії» ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Городецької гімназії Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області з 29 вересня 2021 року.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 370948 гривень 05 коп.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5916 гривень 66 коп.

В решті рішення суду залишено без змін.

У грудні 2023 року відповідачем подано заяву про перегляд вказаної постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, якою просить скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з Відділу освіти,культури,молоді таспорту Паланськоїсільської радиУманського районуЧеркаської областіна користьпозивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 370948 гривень 05 коп. та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 229249 грн. 23 коп., а також стягнути з позивача на користь відповідача зайво виплачені кошти в сумі 141698 грн. 82 коп.

Заява мотивована тим, що після поновлення позивача на посаді стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що при поновленні позивачем були подані трудова книжка та Довідка форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу), після ознайомлення з якими відповідачу стало відомо, що під час розгляду справи за її позовом ОСОБА_1 у періоди з 06.10.2021 по 08.11.2022 перебувала на обліку в Уманській філії Черкаського обласного центру зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю на загальну суму 104198 грн 82 коп., та з 05.04.2023 по 31.08. 2023 працювала на посаді бухгалтера у ФГ «Агрофірма «Базис» та отримала за вказаний період 37500 грн. заробітної плати. Вказує, що зазначені суми виплат не були враховані апеляційним судом при визначенні, яка сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає сплаті.

З цих підстав заявник просить переглянути постанову апеляційного суду у даній справі за нововиявленими обставинами.

У відзиві на заяву представник ОСОБА_1 адвокат Менчинська В.В. просить заяву залишити без задоволення. Вказує, що ОСОБА_1 не погоджується з твердженням заявника, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції йому не було відомо, що позивач перебувала на обліку у центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. Також зазначає, що не можна вважати нововиявленою обставиною той факт, що позивач працюла на посаді бухгалтера, оскільки в силу тривалого розгляду справи судом першої інстанції позивачу потрібно було мати засоби для існування.

Також, у відзиві заявлено про розподіл витрат на професійну правову допомогу, які понесла ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами.

Перевіривши доводи заяви відповідача про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до частини четвертої статті 10ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Крім того, із пунктів 27, 28 рішення Європейського Суду з прав людинивід 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia) та пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня 2005 року у справі № 19960/04 «Попов проти Молдови» (Popov v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи.

За змістом статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 367, частиною першою статті 368ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 423ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другої статті 423ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 423ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

У заявіпро переглядсудового рішенняза нововиявленимиобставинами відповідачемпідставою длятакого переглядувказано проте,що намомент розглядусправи позивачперебувала на обліку у центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю, а також була працевлаштувати за отримувала заробітну плату.

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів, розглянувши доводи заяви враховує наступне.

Відповідно дочастини 2статті 235КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегією суддів у постанові 29 серпня 2023 року було здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2021 року по 29 серпня 2023 року.

Матеріали справи не містили доказів перебування позивача у трудових відносинах з третьою особою, а також перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю. Дані обставини не були повідомлені позивачем суду.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 зроблено правовий висновок про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже,виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16).

Вищенаведене узгоджується з висновками, зробленими в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 308/5864/18, від 29 липня 2020 року у справі № 334/10717/14-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 607/5609/17, від 04 липня 2023 року у справі № 754/13157/19. Тобто практика Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 235КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі є сталою.

В постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17 зазначено, що системний аналіз та тлумачення положень статті 235 КЗпП Українидає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Таким чином, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, незважаючи на ту обставину, що працівник був працевлаштований у період після незаконного звільнення та під час розгляду спору у суді.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення такого розміру за певних обставин.

Зазначене також узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду викладеними у постановах від 03 червня 2020 року у справі №6/131 (провадження №К/9901/34122/19) та від 04 жовтня 2023 року у справі №404/1186/22 (провадження №61-11387св22).

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 429ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 423ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення в порядку визначеному ст. 429 ЦПК України в частині викладених в заяві вимог, а тому у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити та залишити відповідне судове рішення в силі в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.133,137,141,367, 368, 423-429 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року в силі.

Ухвала апеляційногосуду набираєчинності здня їїприйняття таможе бутиоскаржена досуду касаційноїінстанції протягом30днів здня складенняповного судовогорішення впорядку таза умов,визначених цивільнимпроцесуальним законодавством.

Судді