Постанова

від 24.01.2024 по справі 185/346/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/576/24 Справа № 185/346/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М.., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма ЗЕТ» про зобов`язання виконати умови договору позички

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Павлограського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма ЗЕТ» про зобов`язання виконати умови договору позички.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма ЗЕТ» про зобов`язання виконати умови договору позички (том 3 а.с.48-50).

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" судові витрати в сумі 103 843,20 грн, з яких 83250 грн витрати на професійну правничу допомогу, 20593,20 грн - витрати на проведення експертизи (том 3 а.с.74-81).

Не погодившись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, що вони не погоджуються із розміром суми витрат, вважають, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок позивача є завищеним та неспівмірним зі складністю даної справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, просила, додаткове рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким відмовити в задоволені заяви про стягнення судових витрат, або зменшити їх до 3000 грн. (том 3 а.с. 99-104).

В порядку ст. 360 ЦПК України від представника ПП Фірма ЗЕТ адвоката Потапова К.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого додаткового рішення просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін.

В частині стягнення витрат на проведення експертизи додаткове рішення сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не ревізується.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Задовольняючи заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу та витрат на проведення експертизи суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості.

Проте погодитися з висновком суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів не може.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п.7, 48 постанови від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно із вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ПП Фірма ЗЕТ у даній справі захищає адвокат Потапов К.О. на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги.

До заяви про ухвалення додаткового рішення було додано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 03 лютого 2020 року, Додаткової угоди до останнього, Акта здачі-прийняття професійної правничої допомоги до вказаних Договору та Додаткової угоди до останнього від 03 лютого 2020 року вбачається, що відповідач має сплатити за надані послуги загальну суму в розмірі 83250,00 грн.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Однак, матеріали справи не містять жодної квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касових чеків, які підтверджують факт оплати правової допомоги, наданої під час розгляду даної справи.

Необхідно зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, заявником не доведено належними та допустимими доказами понесені ним витрати на правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.

Такий підхід суперечить положенням ЦПК України, основним принципам цивільного судочинства щодо остаточності судового рішення та його правової визначеності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки викладені в додатковому рішенні суду першої інстанції є помилковим, так як відсутні підстави для ухвалення такого рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

За приписами ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року скасувати вчастині стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 83250 грн., та відмовити у задоволенні заяви в цій частині.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: