Постанова

від 15.01.2024 по справі 524/1243/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1243/20 Номер провадження 22-ц/814/440/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар:Кириченко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 30 травня 2023 року по справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Яхтклуб «Посейдон» про стягнення безпідставно збережених коштів

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулась із позовом до ОСОБА_1 ,третя особа ТОВ «Яхтклуб «Посейдон» у якому просила стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 495 060,86 грн.

Позов мотивовано тим , що у власності ОСОБА_2 з 18.08.2017 перебуває яхт-клуб за адресою АДРЕСА_1 , в період з 19.08.2017 по 17.02.2020 відповідач використовував земельну ділянку, проте орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 495060,86 грн.

ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 30 травня 2023 року позов Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області кошти в розмірі 174 722,23 грн та судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2620,31 грн. В іншій частині вимогвідмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області подала апеляційну скаргу. Мотивуючи скаргу апелянт вказував, що рішення районного суду є необґрунтованим у його висновках щодо ненадання позивачем доказів з приводу користування відповідачем земельною ділянкою у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено , що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою , на якій воно розташоване . Ніхто інший , окрім власника об`єкта нерухомості , не може претендувати на земельну ділянку , оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

У період з 19.08.2017 по 17.02.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував , хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі , що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю , належної їй.

Апелянт погоджується із застосуванням судом першої інстанції під час розрахунку суми що належить стягненню з ОСОБА_1 пониженого коефіцієнту відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 02.02.2016 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29.05.2012 «Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 № 94-908 вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області», який становить 0,6.

Проте , скаржник не згоден із висновком суду першої інстанції щодо стягнення суми орендної плати з розрахунку використовуваної відповідачем території відповідно до висновку експерта № 2/2-23 від 28.02.2023 , згідно якого фактична площа земельної ділянки під об`єктом нерухомості, у тому числі з урахуванням площі земельної ділянки, що є необхідною для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, становить 17000 кв.м.

З урахуванням викладеного , скаржник просить скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 30 травня 2023 року , та ухвалити нове , яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 297036,52 грн.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому останній вказує, що у даному випадку , у разі придбання об`єкту нерухомого майна , який знаходиться на земельній ділянці , яка не перебувала ні у власності , ні в оренді у ТОВ «Яхтклуб «Посейдон» , до нового власника відповідача переходить право користування земельною ділянкою тільки під об`єктом нерухомого майна. Відтак рішення районного суду слід залишити без змін , а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що згідно договору оренди землі від 07 лютого 2012 року Кременчуцька міська рада передала , а ТОВ «Яхтклуб «Посейдон» прийняло в оренду земельну ділянку кадастровий номер № 5310436100:08:001:0145 для розташування яхт-клубу по АДРЕСА_1 .( т.1 а.с.8-10)

Актом приймання-передачі об`єкта оренди земельної ділянки від 29 лютого 2012 року засвідчено , що Кременчуцька міська рада передала , а ТОВ «Яхтклуб «Посейдон» прийняло в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:08:001:0145 строком на 2 роки .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.08.2017 р.№824 , ОСОБА_1 набув у власність об`єкт нерухомого майнаяхт-клуб, загальною площею 2017,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці 5310436100:08:001:0202 загальною площею 28905 кв.м., право власності на яку зареєстровано за Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною четвертоюстатті 124 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першоюстатті 626 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства -ЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі»визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першійстатті 777 ЦК Українизакріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначеністаттею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично передбачає два способи пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятоїстатті 33 цього Законупо закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частинами восьмою та одинадцятоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі»передбачено,що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Згідно частини шостоїстатті 33 Закону України «Про оренду землі»у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до положеньстатті 80 ЗК Українисуб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей122,123,124 ЗК Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першоїстатті 21 Закону України «Про оренду землі»визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною другоюстатті 152 ЗК Українипередбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеномустаттею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першоюстатті 93 ЗК Українивстановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Судовим розглядом встановлено , що починаючи 18.08.2017 року до 17.02.2020 року ОСОБА_1 був власником об`єкту нерухомого майна, яхт-клуб по АДРЕСА_1 . За вказаний період часу , відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів , для експлуатації нежитлової будівлі, проте орендну плату не сплачував.

Згідно частини четвертоїстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20) Верховний Суд зазначив, що «звертаючись до суду із вказаним позовом, Харківська міська рада вказувала, що з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувала, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного їй нерухомого майна. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку, площею 0,0549 га, по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», право власності на яку зареєстровано за нею. Разом із цим, договір оренди укладено не було, ОСОБА_1 користувалася земельною ділянкою без оформлення права користування. Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

ОСОБА_1 надано суду висновок експерта №2/2-23 від 28.02.2023 року згідно якого площа земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна , у тому числі з урахуванням площі земельної ділянки , що є необхідною для експлуатації та обслуговування будівель і споруд , становить 17000 кв.м.

Районним судом при ухваленні рішення помилково розраховано суму що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного висновку експерта , у зв`язку із чим апеляційний суд вважає , що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Адже , відповідно до частини 2статті 120 ЗК Україниякщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положеннястатті 377 ЦК України.

Згідно зіст. 7 Закону України «Про оренду землі»до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Відповідно до договору оренди землі від 07 лютого 2012 року Кременчуцька міська рада передала , а ТОВ «Яхтклуб «Посейдон» прийняло в оренду земельну ділянку кадастровий номер № 5310436100:08:001:0145 для розташування яхт-клубу по АДРЕСА_1 ; рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.12.2015 «Про погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в м.Кременчуці» було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки кадастровий номер № 5310436100:08:001:0145 для розташування яхт-клубу по АДРЕСА_1 .

Відтак , об`єкт оренди є чітко визначений межами , земельна ділянка кадастровий номер №5310436100:08:001:0202 надана для розташування яхт-клубу , право оренди на яку перейшло до ОСОБА_1 разом із правом власності на ТОВ «Яхтклуб «Посейдон», перебувала в оренді з визначеною площею 28905 кв.м. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для розрахунку суми що підлягає стягненню з ОСОБА_1 враховуючи площу що фактично використовувалась , визначену висновком експерта № 2/2-23 від 28.02.2023 17 000 кв.м., та не приймає до уваги вказаний висновок.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді даної справи обставини щодо перебування у власності відповідача нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, права на яку власник нерухомості не оформив, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що кошти, які відповідач мав сплатити в якості плати за землю, ним було безпідставно збережено у себе, що є підставою для їх стягнення на користь органу місцевого самоврядування, як законного власника землі, на підставі положеньст. 1212 ЦК України, як безпідставно збереженого майна , проте , висновок місцевого суду про те, що відповідач повинен сплатити кошти тільки за площу земельної ділянки, яку фактично використовує є неправильним, так як до нього перейшло право користування земельною ділянкою у тому розмірі та на тих умовах, що була в користування попереднього власника нерухомого майна , а отже хибними є також розрахунки Автозаводського районного суду міста Кременчука стосовно розміру коштів за користування земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача.

Частина перша статті 1166ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз вказаних положень ЦК України та ЗК України свідчить про те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

При вирішенні справи, судом першої інстанції вірно було застосовано при розрахунку понижений коефіцієнт відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 02.02.2016 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29.05.2012 «Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 № 94-908 вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області», який становить 0,6. Із вказаним коефіцієнтом погоджується і апелянт.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 18.11.2019 за № 4632/0/212-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 28905 кв.м складає 6598144,35 грн.

За 2017 рік

За період з 19.08.2017 (включно) по 31.12.2017 плата за земельну ділянку становить: 6598144,35*3%=197944,33 (орендна плата на 2017 рік); 197944,33*0,6= 118766,60 (річна сума орендної плати на 2017 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту) ; 118766,60*135:365= 43927,37 ( річна сума орендної плати за період з 19.08.2017 по 31.12.2017).

За 2018 рік

За період з 01.01.2018 (включно) по 31.12.2018 плата за земельну ділянку становить: 6598144,35*3%=197944,33 (орендна плата на 2018 рік); 197944,33*0,6= 118766,60 (річна сума орендної плати на 2018 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту).

За 2019 рік

За період з 01.01.2019 (включно) по 31.12.2019 плата за земельну ділянку становить: 6598144,35*3%=197944,33 (орендна плата на 2019 рік); 197944,33*0,6= 118766,60 (річна сума орендної плати на 2019 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту).

За 2020 рік

За період з 01.01.2020 (включно) по 17.02.2020 плата за земельну ділянку становить: 6598144,35*3%=197944,33 (орендна плата на 2020 рік); 197944,33*0,6= 118766,60 (річна сума орендної плати на 2020 рік з урахуванням понижуючого коефіцієнту); 118766,60*48:366 = 15575,95 (річна сума орендної плати за період з 01.01.2020 по 17.02.2020).

Отже, сума безпідставно збережених коштів становить 297036, 52 грн.

Відповідно доп.2,ч.1ст.374ЦПК України суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доч.1,2ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити , а рішення суду -скасувати.

Враховуючи те , що суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення у даній справі , відповідно змінює розподіл судових витрат.( ч.13 с.141 ЦПК України)

Керуючись ст.ст. 367, 374 , 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Кременчуцької міськоїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 30 травня 2023 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення .

Позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 24388300, Полтавська обл., місто Кременчук, площа Перемоги, будинок 2 кошти в розмірі 297036,52 грн. та

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, судові витрати, які складають з судового збору за подачу позову в сумі 3022, 65 грн. , та подачу апеляційної скарги в сумі 6683,32 грн.

В іншій частині вимогвідмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді : А.І.Дорош

О.А. Лобов