Ухвала

від 24.01.2024 по справі 214/1607/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/32/24 Справа № 214/1607/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

УХВАЛА

24 січня 2024 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бондар Я.М.

Суддів Зубакової В.П, Тимченко О.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ямковий Владислав Іванович про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики (розпискою), за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ямковий Владислав Іванович на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Ямковий В.І. звернувся до апеляційного суду з заявою про забезпечення позову.

Просить накласти арешт та заборону відчуження, а також заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав (щодо реєстрації, перереєстрації тощо) на земельну ділянку кадастровий номер 4821480400:03:000:0018, площею 9,458 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, с/рада Ганівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 815455748214, належну на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 740, виданий 31.08.2018, видавник: Братська державна нотаріальна контора Миколаївської області.

Також у заяві на підтвердження фактів відчуження відповідачем іншого нерухомого майна, позивач просить витребувати з Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради (м.Кривий Ріг, вул. Героїв АТО,30, тел.. 92-03-22; e-mail: vpr@kr.gov.ua) Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта з архівними даними про належні відповідачу - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 об`єкти нерухомого майна за період з 2014 по 2023 р.р.

Посилався на те, що судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що загальна сума боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договорами позики від 23, 24 та 25 липня 2012 року становить 3 996 500 грн., яку він повинен був повернути готівкою повністю або частинами, але не повернув. Вказує, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині неправильного застосування строків позовної давності, який суд застосував невірно, вважає, що є обґрунтована загроза того, що усвідомлюючи неминучість відповідальності за своїми борговими зобов`язаннями, відповідач, який вже реалізував майже все належне йому нерухоме майно, позбавиться останнього зареєстрованого на ньому об`єкта нерухомості.

Вказує, що з моменту настання строку виконання боргових зобов`язань, а також протягом судового розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач в 2014-2021 р.р. здійснив відчуження усього зареєстрованого на його ім`я нерухомого майна, окрім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, щодо якої діяв мораторій на продаж, а саме: 20.06.2014 - реалізував належний йому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 11.10.2017 - 3/5 частини комплексу будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 04.05.2017 - присадибну земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; 05.08.2021 - нерухомість розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Обґрунтовуючи клопотання про витребування інформації з архівних розділів про раніше належні відповідачу об`єкти нерухомого майна, які були відчужені відповідачем протягом 2014-2023 р.р. позивач посилається на обмеження доступу до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта з архівними даними.

Колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 19 листопада 2020 року у справі №334/6521/19.

Наведені вище підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям норм цивільно-процесуального законодавства при формальному дотриманні їх вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У постанові від 24 травня 2021 року у справі №910/3158/20 Верховний Суд роз`яснив, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості за порушення виконання основного зобов`язання - 3 996 500 грн., процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами після спливу строку повернення позики - 90 660,33 грн., 3% річних - 15 110 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року позов залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв у суді першої інстанції клопотання щодо вжиття передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову та таке питання судом не вирішувалось.

Колегія суддів вважає, що вказана заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 4 103 270,33 гривень. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ОСОБА_3 необхідну суму грошових коштів, а, отже, застосування заходу забезпечення позову, обраного ОСОБА_2 , безпосередньо пов`язано з предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як заборона відчуження на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При розгляді заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову апеляційним судом було взято до уваги подані ним докази, а саме копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якої видно, що станом на 05.12.2023 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 740, виданий 31.08.2018, видавник: Братська державна нотаріальна контора Миколаївської області є власником земельної ділянки кадастровий номер 4821480400:03:000:0018, площею 9,458 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, с/рада Ганівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 815455748214.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову, а саме заборона відчуження належного відповідачу на праві власності нерухомого майна, є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, спрямований запобіганню виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, з урахуванням того, що відповідачем не вживалися дії щодо повернення заявлених до стягнення грошових коштів, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову та поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

При цьому суд враховує, що зазначене вище нерухоме майно на даний час належить відповідачу і у останнього відсутні перешкоди для відчуження у будь-який час вказаного майна.

За таких обставин є підстави для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ямковий В.І. про забезпечення позову.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом - частина 1 статті 84 ЦПК України.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Представником позивача Ямковим В.І. суду не надано доказів самостійно отримати відомості про відчужене відповідачем нерухоме майно у зазначений в заяві період часу, а є, лише посилання на обмеження доступу до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта з архівними даними, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Керуючись ст.149, 150, 84, 260, 381 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник - адвокат Ямковий Владисла Іванович про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4821480400:03:000:0018, площею 9,458 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, с/рада Ганнівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 815455748214, належної на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 740, виданий 31.08.2018, видавник: Братська державна нотаріальна контора Миколаївської області.

У витребуванні інформації з архівних розділів про раніше належні відповідачу об`єкти нерухомого майна, які були відчужені відповідачем протягом 2014-2023 р.р. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення ухвали.

Головуючий:

Судді: