Ухвала

від 25.01.2024 по справі 1-156/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2023 року, якою постановлено видати дублікат виконавчого листа по справі №1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції

з Казанківського районного суду Миколаївської області)

засуджений ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції

з Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг)

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_6 про поновлення строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату виконавчого листа у справі 1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року.

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою суду, поновлено прокурору Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_6 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі 1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року.

Задоволено частково заяву прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_6 про видачу дубліката виконавчого листа по справі № 1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року. Постановлено видати дублікат виконавчого листа по справі №1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року, про конфіскацію майна ОСОБА_5 на користь держави.

Постановлено скерувати дублікат виконавчого листа у справі №1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року, про конфіскацію майна ОСОБА_5 на користь держави до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), для виконання. В решті клопотання прокурора відмовлено.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі засуджений зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлене з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що судом в порушенням вимог закону розглянуто справу без його участі, чим позбавлено його права на доступ до правосуддя. Зазначає, що 25.01.2023 року закінчився строк давності виконання вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року відносно нього. Разом з тим, судом в порушенням вимог ст. 80 КК України, було прийнято рішення про поновлення прокурору строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа та про видачу дубліката виконавчого листа.

Звертає увагу, що судом було необґрунтовано та грубо проігноровано фактичні обставини справи, щодо здійснення виконавчих дій за виконавчим листом № 1-156/2011, наявності та завершення виконавчого провадження №36759943, що виключає можливість повторного скерування того самого виконавчого документу до органів ДВС для повторного виконання.

Зауважує, що при винесені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було враховано, що прокурор не є особою, яка наділена правом звертатись до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Також зазначає, що прокурор у своєму клопотанні № 52/2-518-звих.-23 від 28.09.2023 року взагалі не порушував питання та не просив суд поновити йому строк звернення виконавчого листа № 1-156/2011 до виконання, що свідчить про те, що суд вийшов за межі клопотання та своїх повноважень.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про видачудубліката виконавчоголиста по справі № 1-156/11. В обґрунтування зазначив, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 ОСОБА_5 засуджено за ч.3 ст. 368, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 368, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 369, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки з конфіскацією майна та зі сплатою штрафу в сумі 4250 гривень. Для виконання покарання у виді конфіскації майна, розпорядження суду з копією вироку та відповідними матеріалами судом скеровано до територіального підрозділу державної виконавчої служби (на теперішній час Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Разом з тим, відповідно до постанови державного виконавця від 17.06.2020, доданої ОСОБА_5 до клопотання, виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, щодо якого можливо звернути стягнення. При цьому, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що виконавчий лист до Казанківського районного суду не повертався. Таким чином, виконавчий лист є втраченим, а тому є підстави для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки судове рішення в частині конфіскації виробів з дорогоцінних металів та коштовностей залишається невиконаним.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд зазначив, що враховуючи те, що оригінал виконавчого листа був втрачений і це перешкоджає виконанню вироку суду, вважав за необхідне поновити прокурору строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видати дублікат виконавчого листа у справі 1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року, про конфіскацію майна ОСОБА_5 на користь держави .

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді,пояснення засудженого на підтримку вимог апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Разом з тим, рішення судом першої інстанції постановлено з істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року у справі № 1-156/2011 (кримінальна справа № 49-3282) ОСОБА_5 засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст. 368, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 368, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4.ст. 27, ч.4 ст. 369, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 190, 70 ч.1 КК України, до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки, з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна та зі сплатою штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.01.2013 року вищевказаний вирок був залишений без змін і набрав чинності 25.01.2013 року.

13.12.2016 року ОСОБА_5 був звільнений умовно-достроково на 01 рік 08 місяців 21 день від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 81 КК України відповідно до ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2016 року у справі № 545/3700/16-к, що підтверджується довідкою про звільнення Крюковської ВК (№ 29) від 13.12.2016 року, ( а.с.51).

Відповідно до ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється територіальним органом державної виконавчої служби за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.1 ст. 49 КВК України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Відповідно до ч.2 ст. 52 КК України додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

На виконання вище вказаного вироку суду в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, Казанківським районним судом Миколаївської області 13.02.2013 року було видано виконавчий лист № 1-156/2011, який був скерований для виконання до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, яким 25.02.2013 року було відкрите виконавче провадження № 36759943.

Вказане виконавче провадження № 36759943 наразі завершено на підставі постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу від 17.06.2020 року, відповідно до якої виконавчий лист №1-156/2011 від 13.02.2013 року повернений до Казанківського районного суду Миколаївської області в зв`язку з не виявленням майна, щодо якого можливо стягнення.

Відповідно до ст. 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Згідно з ч.1, 3 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п' ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Частиною 2 ст. 80 КК України встановлено, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням призначеним за вироком суду.

На підставі ч.4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Вказані положення свідчать, про те, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в Кримінальному кодексі України цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Загальними умовами, за яких особа, крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ст. ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 КК України, або за інші злочини до довічного позбавлення волі, звільняється від відбування покарання відповідно до ст. 80 КК України, є: закінчення зазначених у ч. 1 ч.3 ст. 80 строків; не вчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; не ухилення засудженого від відбування покарання.

Отже, тривалість строків давності, передбачених, зокрема, п.1-5 ч. 1 ст. 80 КК України, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у тому числі остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків та початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством.

Правила звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, встановлені правилами ст. 80 КК У країни, стосуються як основного, так і додаткового покарання.

Як вбачається в матеріалів провадження, ОСОБА_5 було засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст. 368, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 368, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4.ст. 27, ч.4 ст. 369, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 190, 70 ч.1 КК України, до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 належного йому майна. Тобто, за тяжкий злочин, в розумінні ст. 12 КК України, в зв`язку з чим 25.01.2023 року закінчився строк давності виконання вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року відносно ОСОБА_5 , в тому числі в частині додаткового покарання у виді конфіскації 1/2 належного йому майна.

Разом з тим, ОСОБА_5 не ухилявся від відбування покарання, ним не було вчинено нового злочину до закінчення строку давності, що свідчить про те, що перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, що також підтверджується матеріалами справи та не спростовано прокурором.

Таким чином, наведені обставини свідчать про закінчення строків давності виконання обвинувального вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року в частині додаткового покарання у виді конфіскації 1/2 належного ОСОБА_5 майна відповідно до приписів п.4 ч.1, ч.2 ст. 80 КК України, що виключає можливість видачі виконавчого листа на виконання зазначеного вироку в частині конфіскації 1/2 належного йому майна та свідчить про протиправність оскаржуваної ухвали.

Наведений висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування ст. 80 КК України. Так, правовим висновком Верховного Суду України, наведеному у постанові від 24.12.2015 року у справі № 5-324кс15, передбачено, що стаття 80 КК передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Аналогічно у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.11.2022 року у справі №754/17643/21 викладена наступна правова позиція, так статтею 80 КК передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано зокрема у строк 2 роки в разі засудження до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та З цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Вказана стаття кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Таким чином, Верховним Судом акцентується увага на безумовності звільнення засудженого від відбування покарання у випадку спливу строків, встановлених ст. 80 КК України, що було проігноровано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали. Судом безпідставно, в порушення вимог закону, поза межами граничного строку виконання вироку, прийнято рішення про видачу дублікату виконавчого листа та звернення його до виконання в частині додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, прокурор у своєму клопотанні № 52/2-518-звих.-23 від 28.09.2023 року не порушував перед судом питання про поновлення строку звернення виконавчого листа № 1-156/2011 до виконання, однак суд, за своєю ініціативою, поновив такий процесуальний строк, що свідчить про те, що суд вийшов за межі клопотання прокурора та своїх повноважень.

З огляду на вищенаведене, ухвала суду першої інстанції є незаконною, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням новою ухвали, якою слід відмовити в задоволенні клопотання прокурора про видачу дублікату виконавчого листа у справі 1-156/11, за такого, апеляційна скарга засудженого підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 418, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Казанківськогорайонного судуМиколаївської областівід 23листопада 2023року,якою постановленопоновити прокуроруКазанківськоговідділуБаштанської окружноїпрокуратури ОСОБА_6 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі 1-156/11 за вироком Казанківськогорайонного судуМиколаївської областівід 15.10.2012року, видати дублікат виконавчого листа по справі №1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року, щодо ОСОБА_5 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_6 про видачу дублікату виконавчого листа у справі 1-156/11 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року щодо ОСОБА_5 ..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді