Постанова

від 14.05.2024 по справі 1-156/11

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-156/11

пров. № 1-в/478/70/2024

Ухвала

14 травня 2024 року. Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту нерухомого майна, накладеного постановою Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області в порядку виконання вироку суду в частині конфіскації майна,

Встановив:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з клопотанням, в якому просив скасувати арешт на все нерухоме майно, яке йому належить, накладений постановою Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту від 25.02.2013 року, ВП НОМЕР_1.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року у справі № 1-156/2011, залишеним ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.01.2013 року без змін, його було засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді та посади повязані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки, з конфіскацією частини належного йому майна та зі сплатою штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вирок набрав законної сили 25.01.2013 року.

На виконання вказаного вироку, 13.02.2013 року Казанківським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист, на виконання якого Жовтневим ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить заявнику.

В подальшому, постановою державного виконавця від 17.06.2013 року виконавчий лист було повернуто в зв`язку з не виявленням майна щодо якого можливе стягнення, а ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 13.02.2024 року (з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 23.02.2024 року) заявника звільнено від відбування додаткового покарання у виді компенсації частини належного йому майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Таким чином, заявник зазначає, що оскільки його звільнено від відбування додаткового покарання у виді компенсації частини належного йому майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, то виключається обґрунтованість, необхідність та доцільність існування арешту його нерухомого майна.

Розглянувши подані заявником клопотання та матеріали встановлено наступне.

Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року у справі № 1-156/2011, залишеним ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.01.2013 року без змін, ОСОБА_2 було засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді та посади повязані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки, з конфіскацією частини належного йому майна та зі сплатою штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На виконання вказаного вироку, 13.02.2013 року Казанківським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист, на підставі якого Жовтневим ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить заявнику. 17.06. 2013 року виконавчий лист було повернуто в зв`язку з не виявленням майна щодо якого можливо стягнення.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 13.02.2024 року (з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 23.02.2024 року) заявника було звільнено від відбування додаткового покарання у виді компенсації частини належного йому майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

З листа Покровського відділу ДВС у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.04.2024 року № 2810-34/123468 заявникові відмовлено у скасуванні арешту накладеного на все його нерухоме майно через відсутність підстав.

Вказані обставини обумовили звернення заявника до Казанківського районного суду Миколаївської області із даним клопотанням про скасування арешту в порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України.

Встановивши наведене, вбачається неможливість розгляду поданого клопотання заявником в порядку КПК України.

Згідно до положень ч. 3 ст.26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Частиною першою статті 537 КК України визначено перелік питань, які суд має право вирішувати, зокрема: 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

З матеріалів поданого заявником клопотання вбачається проведення державним виконавцем дій, пов`язаних з примусовим виконанням обвинувального вироку відносно заявника, в тому числі, але не виключно: відкриття виконавчого провадження, накладення арешту, встановлення відсутності майна, на яке може бути проведено стягнення, повернення виконавчого листа, не зняття арешту на майно та відмову в скасуванні арешту на майно за зверненням заявника.

Отже, обставини, що виникли в даному випадку пов`язані із діями державного виконавця у виконавчому провадженні, в тому числі з приводу правомірності відмови у скасуванні накладеного арешту на майно заявника у закінченому виконавчому провадженні.

З огляду на наведене, дії державного виконавця в частині не скасування арешту на майно боржника жодним чином не пов`язана з вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року у справі № 1-156/2011 та знаходяться в площині норм Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі, з приводу дотримання державним виконавцем норм вказаного Закону, відповідність його дій вимогам такого Закону тощо.

Тобто, розв`язання питання, заявленого ОСОБА_2 потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури органом ДВС передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що передбачається іншою процедурою судового розгляду справи по суті.

Наведені висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а, які зводяться до того, щоспір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки КПК України не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

Аналогічні правові висновки вбачаються у пунктах 31 - 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №804/4188/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 823/564/17.

Таким чином, розгляд питання щодо скасування арешту на майно, накладеного як додаткове покарання у виді конфіскації майна в порядку виконання вироку, не передбачений за правилами КПК України, оскільки такі вимоги можуть бути заявлені в порядку адміністративного судочинства.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2017 року за результатами розгляду питання щодо дій суду у випадку отримання клопотань, які є не підсудними суду, зрблено висновок про наявність права у суду, з урахуванням положень ст. 539 КПК України прийняти рішення про повернення відповідного клопотання, для забезпечення права суб`єкта звернення на доступ до правосуддя до належного суду.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, з огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, ст. ст. 537, 539 КПК України та враховуючи лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2017 року, приходжу висновку, що оскільки подана заява ОСОБА_2 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства шляхом звернення до адміністративного суду з позовом, то така заява підлягає поверненню заявнику, що не позбавляє його можливості звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.537, 539 КПК України, суддя

Постановив:

Заяву ОСОБА_2 про скасування арешту нерухомого майна, накладеного постановою Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області в порядку виконання вироку суду в частині конфіскації майна повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя