Постанова

від 16.01.2024 по справі 911/3312/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа№ 911/3312/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Мкртічян А.А., Щиглов Є.О.;

від відповідачів: не з`явились;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2023 року (повний текст складено 20.11.2023) про відшкодування судових витрат

у справі №911/3312/21 ( суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Денмарк інвест",

2) Регіонального відділення фонду держмайна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

3) Фізичної особи-підприємця Кравченко Олексія Володимировича

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про визнання результатів аукціону недійсним та застосування наслідків нікчемності правочину,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (далі - ТОВ «Армукрземпроект», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денмарк Інвест» (далі - ТОВ «Денмарк Інвест», відповідач 1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - відповідач 2) та Фізичної особи-підприємця Кравченка Олексія Володимировича (далі - відповідач 3) про визнання результатів аукціону недійсними та застосування наслідків нікчемності правочину.

Ухвалою суду від 12.11.2021 справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 08.12.2021, а ухвалою від 08.12.2021 відкладено підготовче засідання на 12.01.2022.

08.12.2021 відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву із запереченнями щодо задоволення позовних вимог, в якій останній також просив здійснити розподіл витрат за надання правничої допомоги на суму 31 200,00 грн з наданням доказів укладення відповідного договору з адвокатським об`єднанням та інших документів на обґрунтування таких витрат.

12.01.2022 до Господарського суду Київської області надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду, яка задоволена ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2022 року на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

20.01.2022 відповідач 1 звернувся до Господарського суду Київської області із заявою, в якій просив стягнути з позивача фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу на суму 26 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 заяву відповідача 1 про відшкодування судових витрат задоволено повністю і присуджено до стягнення з ТОВ "Армукрземпроект" на користь ТОВ "Денмарк Інвест" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2022 скасовано, заяву ТОВ "Денмарк інвест" про відшкодування судових витрат передано для подальшого розгляд до Господарського суду Київської області.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 05.07.2023 у справі 911/3312/21 касаційну скаргу ТОВ "Армукрземпроект" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 р. залишено без змін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2023 заяву про відшкодування судових витрат задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денмарк інвест" судові витрати 26 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування прийнятої ухвали суд першої інстанції зазначив, що понесені відповідачем -1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 26 000,00 грн відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та відповідно до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2023 року у справі №911/3312/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат та професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає наступне:

- заява відповідача 1 про стягнення витрат на правову допомогу подана 20.01.2022, тобто через 8 днів після ухвалення судового рішення про залишення позову без розгляду, а не протягом 5 днів, як цього вимагає закон;

- судом першої інстанції не враховано, що відповідачем 1 не надіслало позивачу заяви про відшкодування витрат на правову допомогу з додатками;

- подані представником відповідача 1 розрахунки вартості наданих послуг є неспівмірними зі складністю справи, оскільки правовідносини, які склались між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів та існує певна судова практика;

- судове засідання 18.12.2021 у даній справі було відкладено у зв`язку із неявкою позивача, а у судовому засіданні 12.01.2022 судом фактично було розглянуто заяву позивача про залишення позову без розгляду, розгляд справи не здійснювався.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/3312/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 04.12.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2023 року у справі №911/3312/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 16.01.2024.

Явка представників сторін

В судове засідання 16.01.2024 представники відповідачів та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

22.12.2023 через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 16.01.2024 за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 130 ГПК України).

Частиною шостою даної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку, зокрема, залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у даній справі.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у відзиві від 08.12.2021 на позовну заяву відповідачем 1 було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а саме відповідачем-1 було зазначено про 26 000, 00 грн судових витрат на роботи з вивчення матеріалів справи, визначення стратегії ведення справи й підготовки відзиву на позовну заяву та 5 200, 00 грн на оплату участі у судових засіданнях.

При цьому, відповідачем-1 на підтвердження реальності та дійсності понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 26 000,00 грн було подано до суду разом із відзивом від 08.12.2021 на позовну заяву договір про надання правової допомоги від 03.12.2021, укладений між TOB "Денмарк інвест" та Адвокатським об`єднанням «В. Тетерський і Партнери», додаток «Доручення» до договору про надання правової допомоги від 03.12.2021, Додаток «Гонорар» до договору про надання правової допомоги від 03.12.2021, акт від 08.12.2021 надання послуг (правої допомоги) до договору про надання правової допомоги від 03.12.2021 на загальну суму 26 000, 00 грн, заяву на договірне списання на суму 26 000, 00 грн, розрахунок годин у справі № 911/3312/21 від 07.12.2021, ордер серії КС № 074383 від 03.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2862/10 від 23.06.2005.

Тобто, відповідні докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу були подані із дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів та до постановлення судом першої інстанції ухвали від 12.01.2022 про залишення позову без розгляду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем-1 нових доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у більшому розмірі після постановлення ухвали Господарського суду Київської області від 12.01.2022 до заяви від 19.01.2022 додано не було. У поданій заяві від 19.01.2022 відповідач лише зазначив, що всі докази щодо компенсації здійснених відповідачем витрат долучені до відзиву на позовну заяву.

Крім того, колегія суддів враховує, що заява відповідача 1 про розподіл судових витрат подана в межах 15 днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, як це встановлено приписами ч. 6 ст. 130 ГПК України.

Доводи позивача про невиконання відповідачем-1 вимог ст. 170 Господарського процесуального кодексу України щодо надання суду доказів надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) заяви від 19.01.2022 про відшкодування судових витрат, судом першої інстанції правомірно відхилені з огляду на наступне.

Приписи частини 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на 19.01.2022) передбачають, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Водночас, подання відповідачем 1 заяви про відшкодування судових витрат відбулось не на стадії виконання судового рішення у розумінні розділу V ГПК України, а на стадії вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а тому до такої заяви не застосовуються приписи ч. 2 ст. 170 ГПК України.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відзив на позовну заяву, до якого були долучені докази, якими відповідач 1 обґрунтовує свої витрати на професійну правничу допомогу, був надісланий на адресу позивача, що підтверджується відповідним фіскальним чеком № 00959830081672 від 08.12.2021.

Більше того, у даному випадку колегією суддів враховано, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2022 було скасовано, а заяву ТОВ "Денмарк інвест" про відшкодування судових витрат у даній справі передано для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області для надання можливості позивачу скористатись своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні при вирішенні питання розподілу судових витрат, в тому числі можливості позивача реалізувати своє право на подання, в силу змагальності процесу, процесуальної позиції (аргументів, заперечень) щодо заяви ТОВ «Денмарк Інвест».

А тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.

Як вже було зазначено вище, відповідачем 1 було надано договір про надання правової допомоги від 03.12.2021, укладений між TOB "Денмарк інвест" та Адвокатським об`єднанням «В. Тетерський і Партнери», відповідно до умов якого клієнт замовляє об`єднанню визначену цим договором правову допомогу, оплачує її, а об`єднання в особі визначеного цим договором адвоката (ів) приймає та виконує таке замовлення клієнта.

Згідно з п. 2.2. договору змістом доручення є представництво (захист прав і законних інтересів) клієнта в судовій справі № 911/3312/21, яка перебуває у провадженні Господарського суду Київської області.

Пунктом 2. Додатку «Гонорар» до договору передбачено, що розмір гонорару вираховується за визначеною ставкою (40% мінімальної заробітної плати на день укладення договору 2600,00 грн, помноженої на кількість відпрацьованих годин (12 (дванадцять годин), включаючи ознайомлення з матеріалами справи, підготовкою відзиву та участь у судових засіданнях), та становить 31 200,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3 цього ж Додатку оплата гонорару здійснюється без виставлення Об`єднанням рахунку упродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до акту від 08.12.2021 надання послуг (правої допомоги) до договору Адвокатське об`єднання надало, а клієнт отримав правову допомогу у формі ознайомлення з матеріалами справи № 911/3312/21 та підготовки відзиву на позовну заяву на суму 26 000,00 грн.

В матеріалах справи також містяться заява на договірне списання та меморіальний ордер № 79 від 07.12.2021 на суму 26 000,00 грн.

А тому відповідачем 1 належними та допустимими доказами доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 911/3312/21 до моменту постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

Як вже було зазначено вище, сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17).

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.

Відповідач 1 у заяві про відшкодування судових витрат зазначив, що витрати останнього понесені через необґрунтовані дії позивача - залишення без розгляду за клопотанням останнього поданого позову.

Верховний Суд у своїх постановах вже звертав увагу, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи № 905/121/19, від 13.05.2021 зі справи № 910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи № 902/136/21, від 18.01.2022 зі справи № 922/2017/17, від 08.02.2022 у справі № 910/14007/20, від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17)

Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

Колегія суддів, дослідивши доводи відповідача 1 в частині необґрунтованих дій позивача, встановила, що подача позивачем заяви про залишення позову без розгляду, за відсутності будь-яких обґрунтованих мотивів та підстав для її подання - є необґрунтованою дією позивача, наслідком якої стало залишення позову без розгляду.

Колегія суддів враховує, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача.

Колегією суддів враховується, відповідач 1 у зв`язку із подачею даного позову до суду був змушений звертатись до адвокатського об`єднання для отримання професійної правничої допомоги для представництва його прав та інтересів у суді у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" та поніс витрати.

Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач 1 цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегія суддів зазначає, що подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач 1 не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред`явлення позову до, зокрема, відповідача 1, а отже необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.

З огляду на те, що відповідач 1 довів обґрунтовані підстави для стягнення компенсації витрат на правничу допомогу, а також враховуючи надану судом оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п`ятій та шостій статті 130 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів першої інстанції про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідний висновок щодо можливості визнання такої обставини як подача заяви про залишення позову без розгляду необґрунтованою дією позивача викладений у постановах від 21.12.2020 у справі №922/1001/20, від 15.09.2021 зі справи № 902/136/21, від 15.09.2021 у справі № 921/661/20, від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17, від 16.02.2021 у справі №905/121/19.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неспівмірності присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У даному випадку колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що з огляду на погодження бюро та клієнтом розміру гонорару у фіксованому розмірі, втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Апелянтом не доведено належними та допустимими доказами, що заявлені відповідачем 1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26 000,00 грн., які були понесені останнім у зв`язку із підготовкою та подачею відзиву на позовну заяву, є неспімірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг або є завищеними щодо позивача, зважаючи на заявлений предмет та підстави позову.

Суд першої інстанції вірно встановив, що характер та обсяг виконаної адвокатом відповідача-1 роботи (наданих послуг), відповідає критеріям співмірності, розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а отже відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

А тому, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що понесені відповідачем 1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 26000, 00 грн відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та відповідно до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, як такі, що були понесені у зв`язку із пред`явленням позивачем до даного позову, який в подальшому за заявою останнього судом було залишено без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, ухвала Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі № 911/3312/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі № 911/3312/21 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі № 911/3312/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3312/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.01.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко