Ухвала

від 29.01.2024 по справі 902/1000/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1000/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Вінницької області

у складі судді Тварковського А. А.

від 04.05.2023 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філіпова Т. Л., Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.

від 05.10.2023

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ.СЕРВІС АГРО ТРЕЙД"; Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Неля Валеріївна; Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"

про витребування 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ.СЕРВІС АГРО ТРЕЙД",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ.СЕРВІС АГРО ТРЕЙД", Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" та Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ.СЕРВІС АГРО ТРЕЙД", вартість якої становить 773 827,00 грн (з урахування заяви про зміну предмету позову).

Внаслідок прийнятої судом заяви про зміну предмету позову, за клопотанням ОСОБА_1 , Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" виключено зі складу відповідачів у справі, поряд з цим ухвалою від 06.03.2023 вказане товариство залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023 у справі № 902/1000/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 05.10.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023 у справі № 902/1000/22.

22 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 902/1000/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

За приписами частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Спочатку, в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судові рішення у справі № 902/1000/22 оскаржуються з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте у розділі ІV касаційної скарги зазначає ще про підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржниця вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц. Також ОСОБА_1 посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 із зазначенням, що в них викладено висновки, "що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.". Крім того, скаржниця також зауважує, що судами "зроблено висновки у справі без урахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, де зазначено, що вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю щодо повернення у власність частки в статутному капіталі і такий спосіб визначений у статті 17 Закону України "По державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.".

Водночас, Суд звертає увагу, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, яке було подано після зміни предмета позову. Позивачка просила витребувати у Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Нелі Валеріївні засвідчені копії документів, які стали підставою проведення 24.12.2021 реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ.СЕРВІС АГРО ТРЕЙД". Скаржниця зауважує, що відсутність та недослідження даних документів судом свідчить про неповне з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами.

Наведені доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

У розділі ІV касаційної скарги ОСОБА_1 вказано про наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, згідно із вказаним пунктом, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю, назву кодексу/закону/постанови) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Поряд із цим у розділі ІV касаційної скарги ОСОБА_1 частково цитує ухвалу Верховного Суду від 19.04.2023 про передачу справи № 592/11227/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступити від численних висновків Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неефективного (неналежного) на думку суду способу захисту порушеного права може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, та ціла низка інших постанов), а також наголошує, що "за вказаних обставин у даній справі також є необхідність від відступлення від висновків про невірний (неефективний) спосіб захисту, що в даному випадку може бути підставою для відмови в позові, а суди за вказаних у даній справі обставин прийняли необґрунтовані рішення у справі". ОСОБА_1 також зазначає про "також відступний правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та "відступний правовий висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини 1 статті 13 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Тобто у випадку касаційного оскарження на підставі зазначеного пункту, скаржник повинен обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав і виключних випадків касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 2 481,00 грн та не більше 868 350,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2 481,00 грн, а позов поданий у 2022 році.

З огляду на зазначене, при зверненні з позовом до господарського суду у даній справі, судовий збір підлягав оплаті у сумі 11 607,41 грн (1,5% від 773 827,00 грн).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи викладене, при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 902/1000/22 судовий збір підлягав оплаті у сумі 23 214,82 грн, а саме 11 607,41 грн * 200%, де 11 607,41 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200% - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору, про що складений акт Верховного Суду № 29.1-25/775 від 27.12.2023.

За наведених вище обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржниці строку для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: чітко вказати норму права (пункт, частину статтю), яку невірно застосували/не застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновок щодо застосування якої викладений у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду;

- уточнити виключний випадок касаційного оскарження, обґрунтування якого наведено у розділі ІV касаційної скарги: у разі визначення підставою касаційного оскарження наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - навести висновок Верховного Суду із чіткім вказанням норми права, щодо застосування якої він зроблений; вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; навести постанову Верховного Суду, в якій його викладено та який застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі визначення підставою касаційного оскарження наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю, назву кодексу/закону/постанови) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду;

- надати Суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 902/1000/22 у встановленому законом порядку та розмірі, а саме в сумі 23 214,82 грн.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

У зв`язку із залишенням касаційної скарги без руху, Суд не розглядає клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 902/1000/22 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко