Постанова

від 16.01.2024 по справі 372/2893/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року місто Київ

Справа 372/2893/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1041/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

секретар судового засідання: Рябошапко М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги:

ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року,

ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року ( у складі судді Потабенко Л.В., інформація щодо дати складання повного тексту судових рішень відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Української міської ради Обухівського району Київської області, третя особа: ТОВ "Цемлайн" про визнання недійсними правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2021 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій посилається на те, що 15.03.2017 року у зв`язку із визнанням неплатоспроможним Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" розпочато процедуру виведення банку з ринку та проведено торги з продажу права вимоги до позичальників, в тому числі до ТОВ «Цемлайн». Переможцем електронних торгів визнано позивача відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-03-06-000035-c від 13.03.2017. За результатами торгів укладено договір про заміну сторони іпотекодержателя, а саме Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" на ОСОБА_1 . 26.10.2018 ОСОБА_1 задоволено свої вимоги як іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - майновий комплекс, на підставі Договору про задоволення вимог іпотеко держателя. Таким чином з 26.10.2018 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна та має право оренди земельної ділянки площею 2,656 га, на якій розташований майновий комплекс. Також позивачка зазначала, що на підставі рішення 22 сесії Української міської ради 24 скликання від 22.06.2004 ТОВ «Цемлайн» передано у довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку площею 2,6564 га, яка розміщена по АДРЕСА_1 під існуючу виробничу базу, про що укладено договір оренди земельної ділянки від 17.11.2004, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею на умовах оренди Українською міською радою за №37 від 02.12.2004 з терміном дії договору 49 років. Згідно умов Іпотечного договору в іпотеку було передано таке нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., який розташований на земельній ділянці загальною площею 2,6564 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: приміщення по виготовленню гашеного вапна, площею - 184,7 кв.м.; насосна станція зі свердловиною, площею - 11,9 кв.м.; галерея водозабірна, площею - 16,1 кв.м.; наземна галерея, площею - 142,7 кв.м.; підземна галерея, площею - 357,8 кв.м.; насосна, площею - 19,1 кв.м.; електромайстерня, площею - 29,0 кв.м.; слюсарня майстерня, площею - 19,4 кв.м.; приміщення видачі бетону, площею - 8,0 кв.м.; відділення приготування розчину, площею - 41,6 кв.м.; побутове приміщення, площею - 14,6 кв.м.; адміністративно-побутовий комплекс з бойлерною і вентиляційною камерою, площею - 412,0 кв.м.; приміщення цеху по виробництву виробів з газобетону, площею - 867,3 кв.м.; комплекс упаковки та фасовки цементу, площею - 26,2 кв.м.; силосна ємність для зберігання цементу, площею - 427,8 кв.м.; спорудження для розвантаження цементу, площею - 47,2 кв.м.; компресорна, площею-214,8 кв.м.; склад зберігання матеріалів, площею - 300,0 кв.м.; площадка для зберігання упакованого цементу, площею 29,6 кв.м.; естакада/розвантажувальний комплекс, площею 258,7 кв.м.; відділення приготування бетону, площею 29,6 кв.м.; склад, площею 28,2 кв.м.; склад, площею 7,6 кв.м. Відповідно до умов пункту 1.3 Іпотечного договору, Майновий комплекс розташований на земельній ділянці площею 2,656 га, що знаходиться в оренді Іпотекодавця згідно договору оренди, посвідченого 17.11.2004 року Українською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3567.

Реєструючи право власності 26.10.2018 позивачкою виявлено, що без згоди засновника товариства, Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" як іпотекодержателя та правонаступника Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" ОСОБА_1 , як нового кредитора ТОВ «Цемлайн», із іпотечного майна незаконно вилучено частину майнового комплексу, а саме підземної галереї, яка розташована на земельній ділянці площею 0,3216 га, адреса АДРЕСА_1 та відповідно вилучено цю земельну ділянку з присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_2 . Підсумовуючи вищевикладене позивач вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га вибула з її користування незаконно.

13.02.2023 року позивачем подано до Обухівського районного суду Київської області заяву про зміну предмету позовних вимог,в якій позивач просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 20.03.2015 року між Українською міською радою Київської області та ТОВ «Цемлайн Плюс»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 08.11.2018 року між ТОВ «Цемлайн Плюс» та ОСОБА_2 ; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке вона набула на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2018 з ТОВ "Цемлайн Плюс"у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 належну їй на праві власності частину нерухомого майна у вигляді підземної галереї в належному технічно-справному стані; витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 належну їй на праві довгострокового платного володіння і користування за договором від 17.11.2004 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га(далі по тексту спірна земельна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на якій розташовується частина її нерухомого майна у вигляді підземної галереї. Судові витрати по справі стягнути з відповідачів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 20.03.2015 року між Українською міською радою Київської області та ТОВ «Цемлайн Плюс».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 08.11.2018 року між ТОВ «Цемлайн Плюс» та ОСОБА_2 .

Витребувано у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) та передано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) належну їй на праві власності частину нерухомого майна у вигляді підземної галереї в належному технічно-справному стані.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з Української міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ: 24884653 адреса: Київська область Обухівський район, м.Українка, пл.. Шевченка буд.1) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) судові витрати по 1362,00 грн. з кожного.

Не погодившись з таким рішенням відповідач ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Посилалась на те, що витребуване майно їй не належить, зареєстровано на праві власності за позивачем, знаходиться у її володінні та користуванні, а тому відповідач не може повертати позивачу те що їй не належить. Також задовольняючи вимоги про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, стороною яких позивач не був, суд також не врахував, що такий спосіб захисту є неефективним. Крім того земельна ділянка яка була предметом договорів ніколи не передавалась в іпотеку та не належала ТОВ "Цемлайн" , до позивача перейшло лише право вимоги за договором іпотеки, а не будь-які права на земельну ділянку. Позивач є власником підземної галереї і може вільно володіти нею та користуватися, відповідно жодні права позивача укладанням договорів купівлі-продажу земельної ділянки, які вона просить визнати недійсними не порушуються. Скарга також містить доводи, що строк позовної давності з приводу вимог про визнання недійсними договорів сплинув 26.10.2018 року.

Позивач також подала апеляційну скаргу на рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки. Просила рішення суду в цій частині скасувати, та задовольнити вимоги про витребування земельної ділянки. Посилається на те, що оскільки їй належить речове право на земельну ділянку, яку вона просила витребувати. незважаючи на відсутність у неї права власності на таку ділянку, з огляду на те, що на частині ділянки знаходиться галерея, її нерухоме майно, суд зобов`язаний був задовольняти позов і про витребування земельної ділянки. Рішення суду в частині розподілу судових витрат, щодо судового збору також не відповідає нормам процесуального права.

Крім того позивач вважала, що суд безпідставно відмовив їй в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, та не стягнув на її користь понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 142 750 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вона вказує, що рішення в частині задоволених вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. У відзиві зазначено, що в апеляційній скарзі відповідач посилається лише на доводи які були розглянуті судом першої інстанції, суд першої інстанції встановив, що на земельній ділянці знаходилось також обладнання заводу, яке належало ТОВ "Цемлайн" та яке в подальшому неправомірно було зареєстровано за ОСОБА_2 . З огляду на те, що позивач є правонаступником кредитора, який не надавав згоди на вилучення і відчуження частини земельної ділянки, відповідно до реєстрації права власності на частину земельної ділянки та до набуття позивачем прав кредитора вона не могла знати про порушення прав, а тому строк звернення до суду пропущено не було. Крім того позивач зазначає, що позовна давність не застосовується до прав власника на витребування майна від добросовісного набувача, відповідно до постанови ВП від 22 червня 2017 року . Також звертає увагу на те, що Постановою ВС від 20 червня 2023 року ТОВ Цемлайн повернуто бетонозмішувальний завод який також знаходиться на спірній земельній ділянці.

В судових засіданнях Київського апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги позивача підтримали, проти задоволення скарги відповідачки заперечували.

Представник відповідача Гребеник І.С. підтримала скаргу відповідача, в задоволенні скарги позивача просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник Обухівської міської Ради до суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені. Обухівська рада просила розглядати справу без участі їх представника.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року до розгляду справи залучено ТОВ "Цемлайн", від якого надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим колегією суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., пояснення позивача, представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Зважаючи на ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно, якщо воно було загублено, було викрадене у власника або вибуло з володіння власника не з їхньої волі.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» створено відповідно до Протоколу №3 Зборів учасників ТОВ «Бізнес-Безпека» від 31.08.2000. Державна реєстрація ТОВ «Цемлайн» вчинена 05.09.2000 за №1 342 120 0000 000054 та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31099076, про що видано свідоцтво Серії НОМЕР_3 .

Протягом 2000-2001 років, ТОВ «Цемлайн» за договором купівлі-продажу майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів від 14.09.2000, договору купівлі-продажу майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів від 15.03.2001 та свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 05.07.2001 набуває у власність цілісний майновий комплекс загальною площею 3 632,9 кв.м, який згідно державного Акту на право постійного користування від 12 вересня 1995 року розміщений на земельній ділянці загальною площею 2,658 га.

Відомостей про скасування рішення Української міської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 15.06.1995 за №192 та анулювання виданого на його підставі ДержавногоАкту на право постійного користування від 12 вересня 1995 року сторони не надали.

Протоколом №4 Загальних зборів учасників ТОВ «Цемлайн» від 20.02.2002 на посаду генерального директора цього товариства призначено ОСОБА_4 .

Не зважаючи на наявність у ТОВ «Цемлайн» права на постійне користування землею, яке було у попереднього власника нерухомого майна у вигляді цілісного майнового комплексу, генеральний директор ОСОБА_4 17.11.2004 укладає з Українською міською радою договір оренди земельної ділянки тією ж площею 2,656 га, який посвідчується державним нотаріусом Української міської ДНК Антонченко О.В. реєстраційний номер 3567.

Довіреністю від 20.07.2008 ОСОБА_4 як генеральний директор ТОВ «Цемлайн» уповноважує Тулуш Яну Миколаївну представляти інтереси цього товариства у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності з усіх питань з правом підпису від імені товариства.

Протоколом №25 Зборів учасників ТОВ «Цемлайн» від 09.09.2008 учасниками товариства прийнято рішення щодо звернення до ВАТ КБ «Інтербанк» з клопотанням про надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафт в сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень строком на 1 рік та надання кредитної лінії в сумі 600 000 (шістсот тисяч) доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором надати нерухоме майно, яке складається з майнового комплексу загальною площею 3631,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право підпису договорів від ТОВ «Цемлайн» надано ОСОБА_4 .

На виконання рішення вказаного Протоколу, 26.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Інтербанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (позичальник) укладено договір № 1628/5 про відкриття кредитної лінії, до якого в подальшому були внесені зміни додатковими угодами № 1 від 20.10.2008, № 2 від 26.11.2008, № 3 від 28.11.2008, № 4 від 23.03.2009, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику відкличну непоновлювальну лінію в сумі 600 000, 00 доларів США на поновлення оборотних коштів та придбання основних засобів.

Також, 26.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Інтербанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (іпотекодавець), в забезпечення виконання зобов`язань за договором № 1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008, укладено іпотечний договір, до якого 26.11.2008, 01.12.2008 та 23.03.2009 були внесені зміни, у зв`язку зі змінами, що вносились до кредитного договору.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів від 14.09.2000, договору купівлі-продажу майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів від 15.03.2001 та свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 05.07.2001.

Генеральним директором ТОВ «Цемлайн» на адресу правління ВАТ КБ «Інтербанк» за вих. №38 від 20.03.2009 скеровано лист з проханням продовжити строк дії договору, у зв`язку з виробничою необхідністю до 24 квітня 2019 року.

Повноваження ОСОБА_5 як представника ТОВ «Цемлайн» продовжувалися і в 2009 році Довіреністю від 23.03.2009.

Разом з цим, Протоколом №1/09 Загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальність від 21.06.2009 ОСОБА_5 одноособово створює ТОВ «Цемлайн Плюс».

Будучи засновницею ТОВ «Цемлайн Плюс», яке здійснює господарську діяльність з ТОВ «Цемлайн» та на його території, ОСОБА_5 одночасно продовжує бути представником ТОВ «Цемлайн», що підтверджується Довіреністю №12 від 21.12.2010, Довіреністю №2 від 15.08.2011, за підписом генерального директора Віліщука Ю.В.

У 2011 році ОСОБА_5 будучи одноособовою засновницею ТОВ «Цемлайн Плюс» призначає його директором Маркова С.П.

19.08.2011 року, без повідомлення засновника ТОВ «Цемлайн» та без повідомлення і згоди Банку (ВАТ КБ «Інтербанк»), на той час іпотекодержателя, ОСОБА_4 як генеральний директор ТОВ «Цемлайн» укладає з ОСОБА_6 як генеральним директором ТОВ «Цемлайн Плюс» договір довгострокової суборенди на земельну ділянку 0,3216 з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 та на якій розміщується невід`ємна частина майнового комплексу, який на праві власності належить ТОВ «Цемлайн» та перебуває в іпотеці Банку.

У Договорі суборенди, що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мазурчак Н.В., в описі предмету договору відсутні відомості розташування на земельній ділянці, що є предметом договору, нерухомого майна, яке належить орендодавцю і перебуває в іпотеці Банку.

На суборендованій земельній ділянці ТОВ «Цемлайн Плюс» розташувало рухоме майно у вигляді обладнання бетонозмішувального заводу O.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 СВ 4500/3000 вологого бетону, яке набуло за договором купівлі-продажу обладнання від 07.02.2011 № 1/02-11, що підтверджується рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Союз юридичних компаній України» від 03.06.2011.

На зазначене рухоме майно у вигляді обладнання, 01.02.2014 ТОВ «Цемлайн Плюс» отримує свідоцтво про право власності, але вже як на нерухоме майно у вигляді споруди бетонозмішувального заводу O.Cuoghi.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 03.07.2019 року № 322-ДК/338/АП/09/01/-19 встановлені порушення земельного законодавства при використанні земельних ділянок по АДРЕСА_1 .

Зокрема, в Акті зазначено, що відповідно до зведеного кадастрового плану, виконаного ОМРВВ ДП «Центр «ДЗК» на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, яка належить ТОВ «Цемлайн Плюс» (станом на момент перевірки земельна ділянка перебувала у приватній власності ОСОБА_2 ) знаходиться об`єкти нерухомості (підземна галерея), яка належить ТОВ «Цемлайн».

Також, Актом встановлено, що генеральним директором ТОВ «Цемлайн» Віліщуком Ю.В., за відсутності повноважень та без відповідного рішення загальних зборів, передано в суборенду ТОВ «Цемлайн Плюс» земельну ділянку площею 0,3216 га по АДРЕСА_1 , на якій розміщена частина майнового комплексу загальною площею 3631,9 кв.м.

В Акті зазначено, що Українською міською радою при затвердженні технічної документації та продажу земельної ділянки площею 0,3216 га по АДРЕСА_1 порушені вимоги статті 55 Закону України «Про землеустрій», статті 120, 123, 128, 134 та 186 Земельного кодексу України.

Зазначені у Акті обставини є предметом досудового розслідування у кримінальному проваджені №42019111200000674 відомості про яке внесено до ЄРДР 21.10.2019 року за ч. 1 ст. 364 КК України, яке обґрунтоване тим, що до Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшло клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою №322-ДК/0040/КВ/06/01/-19 від 13.09.2019 ГУ Держгеокадастру Київської області щодо можливого вчинення кримінального правопорушення. Так, за результатами вивчення вказаного клопотання встановлено, що службовими особами Української міської ради Обухівського району Київської області надано дозвіл ТОВ «Цемлайн Плюс» на викуп земельної ділянки площею 0,3216 га з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 з порушенням вимог ст. 55 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 120, 123, 134 та 186 Земельного кодексу України.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до розробленої та затвердженої в 2015 року технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 2,6564 га, що знаходиться в комунальній власності Української міської ради земельні ділянки площею 0,4850 га та площею 1,8498 га на умовах оренди надані в користування ТОВ «Цемлайн»,а земельна ділянка площею 0,3216 га з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, на підставі Рішення 55 сесії 6 скликання Української міської ради «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Цемлайн плюс»» від 12.06.2014 продана у власність ТОВ «Цемлайн Плюс».

Відповідно до висновку судового експерта №1-20 від 31.08.2020 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, в рамках кримінального провадження, встановлено, що визначення меж земельної ділянки 0,3216 га як виділеної від орендованої ділянки площею 2,1714 га, розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , і яка була передана у власність ТОВ «Цемлайн Плюс», а також встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 2,6564 га що знаходиться у комунальній власності Української міської ради та надані в користування на умовах оренди ТОВ «Цемлайн» ділянка площею 0,4850 га та ділянка площею 1,8489 га технічною документацією із землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Крім того порушення земельного законодавства під час викупу земельної ділянки ТОВ «Цемлайн Плюс» встановлено наступними висновками експертів та експертних установ:

-Висновок судового експерта Свістунова І.С. №888/04-2020 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 21.04.2020 року.

Об`єктами дослідження були будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-підземна галерея (літ. «О»), загальною площею 357,8 кв.м;

-наземна галерея ( літ. «Н»), загальною площею 142,7 кв.м;

-приміщення видачі бетону (літ. «Е»), загальною площею 8,0 кв.м;

-відділення приготування розчину та відділення приготування бетону ( літ. «Д»), загальною площею 71,2 кв.м;

-силосна ємність для зберігання цементу (літ. «Ш»), загальною площею 427,8 кв.м;

-надані на дослідження матеріали.

У висновку судового експерта №888/04-2020 від 21.04.2020 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження встановлено, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , досліджувані будівлі, а саме: підземна галерея (літ. «О»), надземна галерея (літ. «Н»), будівля видачі бетону (літ. «Е»), відділення приготування розчину та відділення приготування бетону (літ. Д»), силосна ємність для зберігання цементу (літ. «Ш»), які зазначені в технічному паспорті складеному ТОВ «Агенція консалтингових послуг» станом на 23.10.2018 та в матеріалах технічної інвентаризації №№ 5,12,29,7-8,5а, що складені станом на 1998 рік, технологічно нерозривно пов`язані між собою та діють в комплексі для приготування розчину бетонної суміші.

У висновку судового експерта №1072/12-2020 за результатами проведення земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження від 23.12.2020 року експертом зазначено, що в рамках попереднього дослідження (висновок №888/04-2020) експертом було здійснено виїзд та проведено натурне обстеження об`єктів дослідження.

Об`єктами дослідження були: земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0029 площею 2,1715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведення земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 повністю розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0029 площею 2,1715 га.

У висновку судового експерта КНДІСЕ №33710/20-41/18720/21-41 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні № 42019111200000674 від 09.06.2021 року №33710/20-41/18720/21-41 від 09.06.2021 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою зроблений наступний висновок, що «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 2,6564 га, що знаходиться в комунальній власності Української міської ради та надані в користування на умовах оренди ТОВ «Цемлайн» та ділянкиплощею 0,3216 га , проданої у власність ТОВ «Цемлайн плюс»,розташованої в АДРЕСА_1 , розроблена ФОП ОСОБА_7 та затверджена рішенням 72-ї сесії Української міської ради 6-го скликання від 11.06.2015 року, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, не відповідає за складом та змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату затвердження цієї документації із землеустрою.

У висновку судового експерта №950/06-2020 за результатами проведення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи складений 17.06.2020.року в рамках даного дослідження експертом здійснено виїзд та проведено натурне обстеження об`єктів дослідження: земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0029 площею 2,1715 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

У висновку експерта №950/06-2020 від 17.06.2020 встановлено, що за результатами проведення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 повністю розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0029 площею 2,1715 га.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га має спільну північну та східну зовнішню межу з земельною ділянкою з кадастровим номером 3223151000:01:034:0029 площею 2,1715 га.

Дійсна (ринкова) вартість ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в цінах станом на: 26 березня 2014 року становила 789 700,00 грн.; 12 червня 2014 року становила 604 300,00 грн.; 20 березня 2015 року становила 1 028 100,00 грн.; 03 липня 2019 року становила 823 700,00 грн.

У висновку судового експерта №03/12-2 за результатами аналізу-дешифрування місцевості складеному 26.03.2021 зазначено, що на територію відібрано супутникові знімки надвисокої роздільної здатності в діапазоні від 23.03.2010р. до 02.09.2019р. (період аналізу). Супутникові знімки надвисокої роздільної здатності, зроблені до 23.03.2010р. в архіві ПЗ Google Earth відсутні.

На земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 протягом періоду аналізу знаходилися такі об`єкти: Дві вертикальні ємності жовтого кольору циліндричної форми, висотою до 15 метрів. Будівля орієнтовним розміром 4Х5 м з двоскатним дахом. Будівля орієнтовним розміром 3Х3 м, висотою до 3м. 23.03.2010р. на ділянці притул до вертикальних ємностей знаходилася штучна конструкція неоднорідної форми. Колір конструкції співпадає з кольором вертикальних ємностей. Після 07.08.2012р. на місці конструкції з`явився об`єкт (споруда) орієнтовною висотою до 12 метрів. Споруда висотою до 3м без даху схожа на бункер для сипучих матеріалів. Дві стіни, розташовані паралельно, орієнтовною довжиною по 32м. Будівля орієнтовними розмірами 4Х8 м висотою до 3 м. Стіна орієнтовною довжиною до 30м (побудована в проміжку між 29.04.2018р. та 02.09.2019р.).

У висновку судового експерта №1-20 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31.08.2020 року зроблені висновки щодо визначення меж земельної ділянки площею 0,3216 га як виділеної від орендованої ділянки площею 2,1714 га (що розміщена за адресом: АДРЕСА_1 ) і яка була продана у власність ТОВ «Цемлайн плюс», а також встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 2,6564 га що знаходиться в комунальній власності Української міської ради та надані в користування на умовах оренди ТОВ «Цемлайн» ділянка площею 0,4850 га та ділянка площею 1,8498 га технічною документацією із землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. Невідповідність полягає в здійсненні поділу земельної ділянки кадастровий номер 3223151000:01:034:0029 загальною площею 2,1714 га на дві ділянки площею 1,8498 га та 0,3216 га не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок згідно статті 56 закону України «Про землеустрій». Крім того, до 2018 року майно ТОВ «Цемлайн» (в тому числі частина підземної галереї, що розміщена на земельній ділянці кадастровий номер 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га) було під забороною на відчуження, а ділянка площею 0,3216 га під обтяженням. складові частини об`єкта нерухомого майна, які відображені в матеріалах технічної інвентаризації №№ 5,12,29,7-8,5а складених станом на 1998 рік та технічному паспорті складеному станом на 23.10.2018, а саме будівлі під літерою: «О», «Н», «Е», «Д», «Ш», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223151000:01:034:0067, 3223151000:01:034:0029, площею 0,3216 га та 2,1714 га і відносяться до єдиного майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів.

Судом такожвстановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2021 у справі №911/3730/16 (911/3386/20) скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову. Апеляційним судом встановлено, що 26.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого для позасудового врегулювання іпотекодавець цим договором передає, а іпотекодержатель приймає у власність в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредиту (основним зобов`язанням) та в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавцем за договором іпотеки наступне майно:

- майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3515,4 кв. м (далі - майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:033:0008, площею 0,4850 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0069, площею 1,8498 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

У пункті 1.1.1 договору визначено складові частини та технічні характеристики вищезазначеного майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів.

Відповідно до висновку про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - асоціацією "УкрЕксПроБуд", станом 26.10.2018 ринкова вартість нерухомого майна складає 2 400 000,00 грн.

Майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів належить іпотекодавцеві на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2000, договору купівлі-продажу від 15.03.2001 та свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 05.07.2001 за № 1598; - рухоме майно, що складається з 23 одиниць майна, перелік якого наведено в п. 1.1.2 договору.

Згідно довідки, виданої 26.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемлайн", рухоме майно належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

Зазначені у п. 1.1.1 цього договору майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів та у п.1.1.2 цього договору рухоме майно, іменуються далі за текстом цього договору як "майно" - "предмет іпотеки".

Згідно з п. 1.5 договору ринкова вартість майна становить 3000000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, що дорівнює ринковій вартості предмету іпотеки, зазначеній в п. 1.5 цього договору.

Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 договору сторони погодили, що за рахунок майна іпотекодержатель частково задовольняє свої вимоги, що випливають з договору кредиту, а саме в частині суми ринкової вартості майна, яка становить 3000000,00 грн. Залишок заборгованості іпотекодавця складає 25802716,71 грн.

Згідно з п. 3.1 договору передача майна здійснюється іпотекодавцем протягом 5 календарних днів з моменту укладання цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача майна оформляється відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами (акт приймання-передачі № 1 від 26.10.2018, копія якого долучена до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.13 договору цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2247.

На підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. 26.10.2018 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3515,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1678084832231, запис про право власності № 28582451 від 26.10.2018).

При цьому суд зазначив, що дії ОСОБА_1 та ТОВ "Цемлайн" щодо укладення оспорюваного договору не можуть бути визнані як недобросовісні, оскільки такий правочин сторони вчинили на підставі укладеного, чинного та дійсного договору іпотеки, і лише після припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство № 911/3730/16.

Тобто, обставини справи в своїй сукупності свідчать про те, що оспорюваний ОСОБА_2 договір не суперечить цивільному законодавству, хоч і був укладений у період чинності судового акта, який згодом був скасований, та на підставі якого було припинено ліквідаційну процедуру банкрута із скасуванням обмежень щодо розпорядження майном банкрута та задоволення вимог кредиторів не інакше як у ліквідаційній процедурі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 16 грудня 2021 року у справі№911/3730/16 (911/3386/20), зробив висновок, що у контексті наведеного суд апеляційної інстанції дійшов також правильного висновку, що оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.10.2018 не може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду на те, що ОСОБА_1 задовольнила свої вимоги за рахунок заставного майна ТОВ "Цемлайн", набувши право власності на предмет іпотеки, і вказаний договір був укладений поза межами процедури банкрутства в період часу, коли провадження у справі про банкрутство ТОВ "Цемлайн" було закрито.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2011 у справі № 19/035-11, яке залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк» заборгованість, що виникла за договором №1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008 в розмірі 5 841 060,77 грн та складається з: 600000, 00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду становить - 4 779240,00 грн; 112606, 69 доларів США, що складає за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду 896 957, 32 грн - заборгованості за відсотками за період з 01.05.2010 по 20.04.2011; 86 938, 26 грн - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 10.03.2011 по 21.04.2011; 77 925, 19 грн - пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 22.04.2010 по 20.04.2011 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., який розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» та було передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Інтербанк» відповідно до умов іпотечного договору від 26.09.2008, а також визначено спосіб реалізації вищевказаного об`єкту нерухомості (предмету іпотеки) - шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів з початкової ціною не нижче його вартості, визначеної в іпотечному договорі від 26.09.2008, тобто з початковою ціною не нижче - 14 072 200, 38 грн.

03.11.2011 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2011 року у справі № 19/035-11 видано відповідні накази.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № 911/873/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інтербанк» заборгованість по сплаті відсотків за період з 04.03.2012 по 02.03.2015 у сумі 346 749, 99 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ станом на 03.03.2015 суму заборгованості 8 606 562, 91 грн.

25.01.2016 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № 911/873/15 видано відповідний наказ.

28.03.2017, відповідно до результатів електронних торгів з продажу майна Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інтербанк», оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-03-06-000035-с від 15.03.2017, між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Інтербанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1628/5 про відступлення прав вимоги, а також договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2017 у справі № 911/3730/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», крім іншого, на підставі вищевикладеного, визнано грошові вимоги ОСОБА_1 , як правонаступника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інтербанк», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» у сумах: 2 756, 00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 16642827, 26 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 164 863, 45 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів, 11695026, 00 грн. - позачергово, як забезпечені; окремо включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 11 695 026, 00 грн як забезпечені заставою майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» і підлягають задоволенню позачергово.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2018 у справі № 19/035-11 замінено стягувача за наказом № 19/035-11 від 03.11.2011 - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Інтербанк» його правонаступником - ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості, що виникла за договором №1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008 в розмірі 5 841 060, 77 грн та складається з: 600 000, 00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду становить - 4 779 240, 00 грн; 112 606, 69 доларів США, що складає за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду 896 957, 32 грн заборгованості за відсотками за період з 01.05.2010 по 20.04.2011; 86 938, 26 грн - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 10.03.2011 по 21.04.2011; 77 925, 19 грн - пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 22.04.2010 по 20.04.2011 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., який розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» та було передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Інтербанк» відповідно до умов іпотечного договору від 26.09.2008, а також в частині визначення способу реалізації вищевказаного об`єкту нерухомості (предмету іпотеки) - шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів з початкової ціною не нижче його вартості, визначеної в іпотечному договорі від 26.09.2008, тобто з початковою ціною не нижче - 14 072 200, 38 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2018 у справі №911/873/15 замінено стягувача у виконавчому провадженні за наказом господарського суду Київської області від 25.01.2016 - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Інтербанк» його правонаступником ОСОБА_1 , згідно договору № 1628/5 про відступлення прав вимоги від 28.03.2017.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 , на підставі договору № 1628/5 про відступлення прав вимоги від 28.03.2017 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 28.03.2017, набула право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» за договором № 1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008 та іпотечним договором від 26.09.2008, що першочергово належало Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Інтербанк», у зв`язку з чим стала кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», вимоги якої забезпечені майном боржника, а саме: майновим комплексом загальною площею 3631,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га.

26.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого для позасудового врегулювання іпотекодавець цим договором передає, а іпотекодержатель приймає у власність в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредиту (основним зобов`язанням) та в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавцем за договором іпотеки наступне майно: - майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,4 кв.м. (далі - майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:033:0008, площею 0,4850 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0069, площею 1,8498 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

На підставі договору від 26.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. 26.10.2018 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1678084832231, запис про право власності № 28582451 від 26.10.2018).

02.07.2020 господарська діяльність ТОВ «Цемлайн Плюс» припинена на підставі рішення засновника. Вказана юридична особа виключена з реєстру юридичних осіб .

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Щодо вирішення позовних вимог про витребування підземної галереї:

Задовольняючи позов в цій частині суд встановив:

ОСОБА_1 є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інтербанк», оскільки за результатами торгів було укладено договір про заміну сторони іпотекодержателя, а саме Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" на ОСОБА_1 .. 26.10.2018 ОСОБА_1 задоволено свої вимоги як іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - майновий комплекс, на підставі Договору про задоволення вимог іпотеко держателя. Таким чином з 26.10.2018 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна та має право оренди земельної ділянки площею 2,656 га, на якій розташований майновий комплекс.

Також судом встановлено, що без згоди Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" як іпотекодержателя та правонаступника Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Інтербанк" ОСОБА_1 , із іпотечного майна незаконно було вилучено частину майнового комплексу, а саме підземної галереї, яка розташована на земельній ділянці площею 0,3216 га, адреса АДРЕСА_1 та відповідно вилучено цю земельну ділянку з присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема відчужувати предмет іпотеки.

Правові наслідки порушення обов`язків іпотекодавця визначені ст. 12 Закону України «Про іпотеку», якою серед іншого передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсними (ч. 3 ст. 12).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

При цьому, на момент укладення 20.03.2015 року, та 08.11.2018 року оспорюваних договорів купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між Українською міською радою Київської області та ТОВ «Цемлайн Плюс», а потім між ТОВ «Цемлайн Плюс» та ОСОБА_2 на спірній земельній ділянці перебувала частина нерухомого майна у вигляді підземної галереї в належному технічно-справному стані, яка на той час перебувала в іпотеці банку на підставі Договору іпотеки від 26.10.2008 в забезпечення зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 4.1.4. Договору іпотеки від 26.09.2008 року, передбачено, що без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати у будь-який спосіб предмет іпотеки (продавати, дарувати, обмінювати), не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (не передавати предмет іпотеки в заставу у володіння і користування, оренду, найом, лізинг).

В результаті вжитих позивачем заходів з метою отримання та встановлення всіх обставин, було встановлено, що, не дивлячись на наявні обтяження відповідачі уклали спірні правочини щодо земельної ділянки на якій було розташоване іпотечне майно, яке належить позивачу, будь-якої згоди на це ані банк ані позивач не надавали.

Також судом встановлено, що на підставі вказаних договорів купівлі-продажу було здійснено запис про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на відповідача ОСОБА_2 .

Зібрані докази вказують на те, що при набутті 26.10.2018 року ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю, до неї автоматично перейшло право користування відповідною частиною земельної ділянки, яка зайнята будівлею та необхідна для її обслуговування.

А тому з урахуванням вищенаведеного, суд вважав що позовні вимоги слід задовольнити частково, та визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2015 року, та від 08.11.2018 року, а також витребувати у ОСОБА_2 на користь позивача належну їй на праві власності частину нерухомого майна у вигляді підземної галереї в належному технічно-справному стані.

Колегія суддів з такими висновками не погоджується ,так як ті обставини справи, які суд вважав встановленими, частково є недоведеними, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

По-перше, відповідно до матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, яким є підземна галерея О, площею 357,8 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,3216 га, адреса АДРЕСА_1 , яка судом витребувана на користь позивача із зазначенням:"в належному стані", на праві власності належить позивачу, за якою це право зареєстровано з 26.10.2018 року в установленому законом порядку, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 1 том 1, зворот)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Функціональним призначенням права процесуального є «обслуговування» права матеріального. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)».

У справі, яка переглядається, матеріали справи підтверджують, а позивачка не заперечує, що право власності на підземну галерею на момент пред`явлення позову та на час вирішення справи апеляційним судом зареєстровано саме за нею.

Ні в позовновній заяві ні в заяві про зміну предмету позову, позивач не посилалась на те, що в неї відсутній доступ до підземної галереї, суду не подавались докази про те, в якому стані була підземна галерея на час придбання її позивачкою, не надавались також суду докази про те, в якому стані галерея перебувала на час вирішення позову по суті. Як встановлено судом на спірній земельній ділянці знаходиться лише частина підземної галереї. Справа не містить доказів про те, чи знаходиться вхід в підземну галерею на земельній ділянці, що належить відповідачу, чи на тій частині, що перебуває в оренді позивача. За таких обставин, матеріали справи не містять доказів про те, що підземна галерея на час вирішення спору не перебувала у власності та у фактичному володінні позивача, а її права на користування такою галереєю були порушені відповідачами.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її адвокат посилались на те, що вимоги про витребування галереї слід розглядати як негаторний позов, а не віндикаційний.

Разом з тим позовна заява не містить посилань на обставини, які б свідчили, що позивач не може користуватись галереєю, через те, що вона знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності іншої особи, не зазначалось ні про відсутність доступу та можливості використання галереї за призначенням не доводилось та не подавались докази в якому стані була галерея на час її придбання. Суду лише були подані докази, що земля на якій знаходиться частина підземної галереї та яка відводилась для обслуговування галереї, яка входить до цілісного майнового комплексу незаконно вибула із власності особи , якій належить нерухоме майно.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги про витребування галереї, оскільки виконати таке рішення можливо, лише шляхом реєстрації за позивачем права власності на підземну галерею, яке і так за нею зареєстровано, при цьому в частині витребування галереї в належному стані, виконання рішення є неможливим, оскільки судом не встановлено, який цей стан був на час придбання майна позивачем і чи змінився він в наслідок будь-яких дій відповідача, і який він взагалі має бути для використання майна за призначенням, а тому це питання не може бути вирішено в межах розгляду даної справи за відсутності конкретних позовних вимог негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном, якщо такі перешкоди мають місце.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в межах, заявлених позивачем вимог, тобто лише в межах тих обставин, на які є посилання в позовній заяві.

Щодо вирішення позовних вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки:

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що передача в суборенду частини земельної ділянки, яка перебувала в оренді ТОВ "Цемлайн" та право оренди на яку перейшло до позивача з моменту набуття нею права власності на іпотечне майно, відбулося з порушенням вимог земельного законодавства та прав іпотекодержателя, правонаступником прав якого є позивачка. Вищенаведені обставини з цього приводу вірно встановлені судом першої інстанції. Суду були надані належні та допустимі докази з цього приводу, яким суд дав належну правову оцінку. Слід зазначити, що Обухівська Рада в суді визнала неправомірність своїх дій в частині, надання дозволу на розробку технічної документації та її затвердження в частині відокремлення земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від раніше сформованої та тієї що перебувала в довгостроковій оренді(49 років) під цілісним майновим комплексом. Одне з порушень стосувалось того, що була відокремлена в окрему земельну ділянку земля на якій знаходилась підземна галерея - нерухоме майно, що перебувало в іпотеці. В подальшому була продана ця земельна ділянка, на якій знаходилось нерухоме майно, яке ні продавцю ( ОСОБА_8 ) ні покупцю (ТОВ "Цемлайн Плюс", яке припинено)не належало на праві власності.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що визнання недійсним договорів купівлі-продажу частини земельної ділянки, які суд визнав недійсними не забезпечує захисту порушеного права позивача, яка не є стороною цих правочинів і в наслідок реституції за договором, земля, яка передавалась в довгострокову оренду під майновий комплекс, що вже перебуває у власності позивача, повернеться до ТОВ "Цемлайн" (сторони договору), а не позивача.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої.

Отже, з`являється декілька шляхів досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права або захисту інтересу. Таке явище називається «сompetition of claims» (конкуренція позовів).

Конкуренція позовів, якщо її трактувати буквально, є конкуренцією суб`єктивних цивільних прав (прав вимоги до порушника), що існують в рамках захисних цивільних правовідносин (складають зміст захисних зобов`язань) і реалізуються в судовому порядку, в результаті чого відбувається застосування відповідного способу захисту права чи інтересу.

Сенс такої конкуренції полягає у тому, що позивач має можливість обирати більш вигідний позов і долати обмеження, встановлені щодо іншої вимоги, яка ґрунтується на тих же самих фактах.

У випадку конкуренції складається нетипова для цивільного права ситуація, коли в результаті однієї й тієї ж самої протиправної поведінки виникають і паралельно існують декілька суб`єктивних прав, які мають одне і те ж саме призначення. Реалізація одного з таких прав призводить до припинення іншого, оскільки інтерес, що ним опосередковується, задовольняється в повному обсязі при здійсненні іншого конкуруючого права.

Конкуренція позовів існує там, де декілька позовів об`єднуються спільним для них всіх юридичним інтересом (de eadem re), який задовольняється здійсненням вже одного з цих позовів, що усуває «ео ipso» (внаслідок цього) усі інші як безцільні.

Вектори конкуруючих прав є однонаправленими і паралельними - права належать одній особі і спрямовані на задоволення одного й того ж самого інтересу. Задоволенням однієї з цих конкуруючих вимог знищувалася інша вимога, так як уявлялося неприпустимим двічі задовольняти один і той же інтерес.

Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику.

Очевидно, що, якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо контрагент власника за недійсним правочином здійснив потім відчуження отриманої від власника речі третій особі, то у відносинах з таким новим набувачем колишній власник може використовувати тільки речово-правові способи захисту, бо вони не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним.

У окремих випадках колишні власники, отримавши відмову в задоволенні своїх речово-правових вимог про повернення їм майна, що перебуває у нових власників, які придбали його в результаті правочинів, оспорюють самі ці правочини, посилаючись на недійсність першого правочину з ланцюжка таких правочинів (укладених за їх участю як відчужувачів спірної речі).

Прикметно зазначити, що застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення свого майна (віндикації) забезпечить захист прав та інтересів не тільки власника майна, а й добросовісних набувачів, які є також учасниками цивільного обороту. В іншому разі для широкого кола добросовісних набувачів, які виявили при укладенні договорів добру волю, розумну обачність, буде існувати ризик неправомірної й несправедливої втрати майна, яке може бути витребувано у них у порядку реституції. Така незахищеність прав добросовісних набувачів суперечить Конституції України та свободі договору.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Оскільки позивач не є стороною договорів, які суд визнав недійсними, та враховуючи, що право оренди земельної ділянки на час звернення до суду з позовом , перейшло до позивачки, яка набула право власності на нерухоме майно яке розташоване на цій земельний ділянці, належним способом захисту прав позивача є витребування земельної ділянки в її тимчасове користування, оскільки визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки не призведе до відновлення її прав.

Стосовно позовних вимог про витребування земельної ділянки:

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, суд першої інстанції виходив лише з того, що земельна ділянка ніколи не належала позивачу на праві власності, а тому суд вважав, що позивач не має прпава на її витребування.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може з огляду на таке.

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

У статті 27 Закону № 161-XIV передбачається, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Тобто орендар має абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки .

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Аналогічні висновки зроблено Великою Палатою Верховного суду в постанові від 18 квітня 2023 року в справі № 357/8277/19

На підставі рішення 22 сесії Української міської ради 24 скликання від 22.06.2004 ТОВ «Цемлайн» передано у довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку площею 2,6564 га, яка розміщена по АДРЕСА_1 під існуючу виробничу базу, про що укладено договір оренди земельної ділянки від 17.11.2004, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею на умовах оренди Українською міською радою за №37 від 02.12.2004 з терміном дії договору 49 років. Згідно умов Іпотечного договору в іпотеку було передано таке нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., який розташований на земельній ділянці загальною площею 2,6564 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: приміщення по виготовленню гашеного вапна, площею - 184,7 кв.м.; насосна станція зі свердловиною, площею - 11,9 кв.м.; галерея водозабірна, площею - 16,1 кв.м.; наземна галерея, площею - 142,7 кв.м.; підземна галерея, площею - 357,8 кв.м.; насосна, площею - 19,1 кв.м.; електромайстерня, площею - 29,0 кв.м.; слюсарня майстерня, площею - 19,4 кв.м.; приміщення видачі бетону, площею - 8,0 кв.м.; відділення приготування розчину, площею - 41,6 кв.м.; побутове приміщення, площею - 14,6 кв.м.; адміністративно-побутовий комплекс з бойлерною і вентиляційною камерою, площею - 412,0 кв.м.; приміщення цеху по виробництву виробів з газобетону, площею - 867,3 кв.м.; комплекс упаковки та фасовки цементу, площею - 26,2 кв.м.; силосна ємність для зберігання цементу, площею - 427,8 кв.м.; спорудження для розвантаження цементу, площею - 47,2 кв.м.; компресорна, площею-214,8 кв.м.; склад зберігання матеріалів, площею - 300,0 кв.м.; площадка для зберігання упакованого цементу, площею 29,6 кв.м.; естакада/розвантажувальний комплекс, площею 258,7 кв.м.; відділення приготування бетону, площею 29,6 кв.м.; склад, площею 28,2 кв.м.; склад, площею 7,6 кв.м. Відповідно до умов пункту 1.3 Іпотечного договору, Майновий комплекс розташований на земельній ділянці площею 2,656 га, що знаходиться в оренді Іпотекодавця згідно договору оренди, посвідченого 17.11.2004 року Українською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3567.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

З огляду на те, що позивачем, як правонаступником кредитора було звернуто стягнення на вищенаведене іпотечне нерухоме майно до неї перейшло право оренди земельної ділянки, загальною площею 2, 6564 га на підставі вищенаведеного договору оренди та ст. 7 Закону України "Про оренду землі"

Та обставина, що директор ТОВ "Цемлайн" поділив вказану земельну ділянку на дві, та передав частину земельної ділянки в суборенду, яка в подальшому була викуплена у Обухівської міської Ради, яка визнала позов позивача, не свідчить про те, що особа до якої перейшло право власності на цілісний майновий комплекс втратила своє довгострокове право оренди на ту частину земельної ділянки, яка незаконно вибула з тимчасового користування первинного орендаря.

Як вже зазначалось вище, висновками експертиз підтверджено, що спірна земельна ділянка, право власності на яку зареєстроване за відповідачем є частиною земельної ділянки , яка перебувала у довгостроковій оренді у ТОВ "Цемлайн", право оренди від якого перейшло до позивача.

За таких обставин, позовні вимоги про витребування на користь позивача земельної ділянки в її тимчасове користування є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Задовольняючи такі позовні вимоги, суд також враховує, що рішенням Господарського суду Київської області від 18 червня 2021 року, яке залишено в силі Постановою Верховного Суду від 20 червня 2023 року витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТОВ "Цемлайн" рухоме майно - бетонозмішувальний завод по виготовленню волого бетону (скрипова версія) шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати вищезгадане майно, яке знаходиться на тій же земельній ділянці, яку просить витребувати позивачка в даній справі.

Після виконання вказаного рішення на спірній земельній ділянці, яка перебувє в оренді позивача, залишиться лише частина її нерухомого майна у виді підземної галереї.

Тобто витребуванням землі в тимчасове користування позивача не будуть порушені права ТОВ "Цемлайн".

Позивачем не пропущено строк звернення до суду з вимогами про витребування земельної длянки, оскільки у позивача право на позов про витребування земельної ділянки виникло з дати набуття нею права власності на нерухоме майно та з моменту переходу до неї права оренди на землю, що мало місце в жовтні 2018 року а з позовом позивач звернулась в серпні 2021 року в межах трирічного строку.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, таке рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме для скасування реєстрації права власності на землю, зареєстрованого за ОСОБА_2 від якої земля витребовується на користь позивача.

Стосовно вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування ухвали Обухівського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року.

09 червня 2023 року до суду першої істанції позивачем було подано заяву про відшкодувння витрат на правничу допомогу в сумі142 750 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення на її користь витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволені заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наданого обсягу правової допомоги, детального опису робіт та здійснених витрат часу по кожному з виду робіт.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

В матеріалах справи на час вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в справі містились і договір про надання правової допомоги і акт прийому-передачі виконаних робіт, на підставі якого сторони договору обраховували вартість наданих адвокатом послуг.

Матеріалами справи доведено, що позивачу надавалась правнича допомога адвокатом Горяйновою А.О.

За нормами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення в разі не вирішення судом питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В даній справі позивачем подавався попередній розрахунок очікуваних нею витрат на правничу допомогу.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141ЦПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) цивільного судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 10 Цивільного процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи зі змісту норм статей 3, 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Згідно акту приймання-передачі позивачем заявлено до відшкодування такі витрати:

1.юридична консультація, вивчення обставин справи, формувння правової позиції 5 годин х вартість послуги за одну годину 3000 грн = 15 000 грн.

2.підготовка позовної заяви 2 години х3000 грн. за годину =6 000 грн.

3.заперечення проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі 9 000 грн.

4.клопотання про залучення співвідповідача 4500 грн.

5.заперечення проти задоволення клопотання відповідача від 13 лютого 2022 року 3000 грн.

6.заява про зміну предмету позовних вимог 4500 грн.

7. відповідь на відзив 3000 грн

8.апеляційна скарга на ухвалу 6000 грн.

9. формуваннчя об`єму письмових доказів необхідних для подання до суду з супровідним листоим 6000 грн.

10. письмові пояснення від 11 квітня 2023 року 6000 грн.

11. письмові дебати від 25 травня 2023 року 4500 грн.

з 12 по 23 пункт, участь адвоката в 12 судових засіданнях , загальний час зазначений в розрахунку 21 година 45 хв. - вартість 65 250 грн.

24. гонорар успіху 10 000 грн.

Вивчивши зміст заявлених до відшкодувння витрат , колегія суддів встановила, що витрати в сумі 70950 грн. є неспівмірними та необґрунтованими відносно складності даної справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Витрати на формування позиції , надання консультації та вивчення обставин справи в розмірі 15 000 грн. є завищеними з огляду на зазначення часу на такі дії 5 годин, при тому , що на складання позову адвокат витратила лише 2 години. Колегія суддів важає, що на такі послуги відповідно адвокатом не може бути витрачено більше часу, ніж на складання самої позовної заяви, а тому суд вважає, що за ці послуги реальними витратами є сума 6000 грн. Крім того витрати на складання заперечень проти клопотань (12 000 грн), клопотання про залучення співвідповідача 4500грн., заява про зміну предмету позову 4500, формування об`єму письмових доказів 6000, письмові пояснення 6000 не є необхідними та обов`язковими, оскільки залучення співвідповідача та зміна предмету позову, бажання сторони всі свої пояснення викладати письмово, окрім надання їх усно, на пряму залежить від правильності складання самої позовної заяви, та волі самого позивача. Допущені неточності, які позивач в подальшому усував за допомогою подачі додаткових заяв, не можуть компенсовуватись за рахунок іншої сторони. Подання письмових заперечень щодо поданих клопотань також не є обов`язковим. Такі заперечення усно висловлююються в судовому засіданні і відповідно час на висловлюваня таких заперечень в судовому засіданні теж оплачується адвокату, таким чином оплата часу на складання письмових пояснень та заперечень на клопотання є подвійним тягарем на іншу сторону процесу. Інший підхід не відповідав би засадам розумності та справедливості. Суд також вважає, що формування об`єму доказів не відноситься до правничої допомоги.

Із зазначених позивачем 21 години 45 хв. проведених в судових засіданнях адвокатом, фактичний час, який підверджено протоколами судових засідань складає лише 14 год.

Таким чином вартість таких послуг буде складати лише 42000 грн. замість 65 250 грн.

З огляду на часткове задовоелння заявлених позовних вимог, гонорар успіху адвоката який заявлено в сумі 10 000 грн., підлягає частковому відшкодуванню в сумі 4 300 грн.

За таких обставин в суді першої інстанції позивачу було надано адвокатом реальних та необхідних послуг на надання правової допомоги на суму 71 800 грн.

З огляду на те, що з чотирьох заявлених позовних вимог позивачем, за результатами апеляційного перегляду задоволено лише одна позовна вимога про витребування землі, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 , до якої така вимога заявлена, має відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 17 950 грн.( 71800: 4)

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції вважав встановленими обставини, які не були доведені, висновки суду не відповідали встановленим обставинам, не вірно застосовані норми матеріального права, порушено процесуальні норми, а тому відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині задоволених вимог та ухвала суду про відмову ухвалити додаткове рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та витребування земельної ділянки з новим розподілом судових витрат.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами апеляційного перегляду з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача пропорційно до задоволених вимог підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 17 950 грн.

За позовну вимогу про повернення земельної ділянки в користування в суді першої інстанції позивач сплатила 908 грн., за цю ж вимогу подаючи апеляцію позивач сплатила 1362 грн. Таким чином відповідач пропорційно до задоволених позовних вимог зобов`язана компенсувати позивачу судовий збір в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 2270 грн. Разом з тим за подачу апеляційної скарги за вимоги про визнання недійсним правочинів та витребування галереї відповідач сплатила судового збору 4086грн. Так як в задоволенні таких вимог відмовлено, то позивач зобов`язана відшкодувати відповідачу цю суму. Провівши зарахування однорідних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в сумі 1816 грн.

Керуючись статтями 141, 268, 367, 368, 374- 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та про витребування підземної галереї відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_1 , право оренди землі до якої перейшло від ТОВ "Цемлайн" , згідно з договором оренди від 17.11.2004 року, укладеним з Українською міською Радою Обухівського району Київської області, у її тимчасове (строкове) володіння з власності ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на якій знаходиться частина нерухомого майна ОСОБА_1 у вигляді підземної галереї.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1816 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 17 950 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 січня 2024 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська