Ухвала

від 25.04.2024 по справі 372/2893/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 372/2893/21

провадження № 61-2982 ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Української міської ради Обухівського району Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», про визнання недійсними правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 20 березня 2015 року між Українською міською радою Обухівського району Київської області та ТОВ «Цемлайн Плюс».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 08 листопада 2018 року між ТОВ «Цемлайн Плюс» та ОСОБА_2 .

Витребувано у ОСОБА_2 та передано ОСОБА_1 належну їй на праві власності частину нерухомого майна у вигляді підземної галереї в належному технічно-справному стані.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з Української міської ради Обухівського району Київської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по 1 362,00 грн з кожного.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та ухвалу цього ж суду від 03 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задоволено. Витребувано на користь ОСОБА_1 , право оренди землі до якої перейшло від ТОВ «Цемлайн», згідно з договором оренди від 17 листопада 2004 року, укладеним з Українською міською радою Обухівського району Київської області, у її тимчасове (строкове) володіння з власності ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на якій знаходиться частина нерухомого майна ОСОБА_1 у вигляді підземної галереї.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та витребування підземної галереї.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 816,00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 17 950,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в судовому рішенні задоволено частково. Виправлено описки в постанові Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, а саме: по всьому тексту постанови замість «Обухівська(кої) міська(кої) Рада(ди)», «Обухівська рада» читати та вважати вірним найменування юридичної особи «Українська(кої) міська(кої) Рада(ди) Обухівського району Київської області». У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

16 квітня 2024 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року та ухвали цього ж суду від 12, 26 та 28 березня 2024 року, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2015 року, 08 листопада 2018 року, скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, яку вона набула на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2018 року, витребування підземної галереї, витребування земельної ділянки, на якій розташовується частина нерухомого майна у вигляді підземної галереї.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Щодо строків касаційного оскарження

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови із ухвалами від 12, 26 та 28 березня 2024 року був отриманий на електронну пошту 01 квітня 2024 року, що підтверджується відповідними доказами. Клопотання підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Заявник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на випадки, які передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Однакпосилаючись на ці підстави касаційного оскарження заявник, серед іншого, не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.

Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Щодо ціни позову та сплати судового збору

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додається оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До касаційної скарги додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 26 332,00 грн, однак не наведено обґрунтування такого розміру відповідно до ціни позову (вартості спірного майна).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач у справі. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна тощо.

На час вирішення питання про відкриття касаційного провадження матеріали цивільної справи № 372/2893/21 в розпорядженні Верховного Суду відсутні.

Із касаційної скарги та копії судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (вартості спірного нерухомого майна у вигляді підземної галереї та земельної ділянки, які позивач просила витребувати), тому суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги.

Оскільки з поданої касаційної скарги та судових рішень попередніх інстанцій неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру, заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру та сплатити суму судового збору.

Також заявник оскаржує судові рішення в частині позовних вимог, які об`єднують три вимоги немайнового характеру, тому при визначенні розміру судового збору за подання касаційної скарги у цій справі треба врахувати, що за одну вимогу немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн * 0,4 *200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь