Ухвала

від 21.03.2024 по справі 372/2893/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 372/2893/21

провадження № 61-2982 ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гребеник Ірина Сергіївна, на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Української міської ради Обухівського району Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», про визнання недійсними правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 20 березня 2015 року між Українською міською радою Обухівського району Київської області та ТОВ «Цемлайн Плюс».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та який укладений 08 листопада 2018 року між ТОВ «Цемлайн Плюс» та ОСОБА_1 .

Витребувано у ОСОБА_1 та передано ОСОБА_2 належну їй на праві власності частину нерухомого майна у вигляді підземної галереї в належному технічно-справному стані.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з Української міської ради Обухівського району Київської області та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 1 362,00 грн з кожного.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та ухвалу цього ж суду від 03 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки задоволено. Витребувано на користь ОСОБА_2 , право оренди землі до якої перейшло від ТОВ «Цемлайн», згідно з договором оренди від 17 листопада 2004 року, укладеним з Українською міською радою Обухівського району Київської області, у її тимчасове (строкове) володіння з власності ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067 площею 0,3216 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на якій знаходиться частина нерухомого майна ОСОБА_2 у вигляді підземної галереї.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та витребування підземної галереї.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 816,00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 17 950,00 грн.

29 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Гребеник І. С.подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, у якій просила її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Щодо строків касаційного оскарження

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови був отриманий на електронну пошту 30 січня 2024 року, що підтверджується відповідними доказами.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

Зважаючи на те, що касаційну скаргу подано в розумний строк після отримання оскаржуваної постанови та її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31 січня 2024 року, клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Заявник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження судового рішення посилається на випадки, які передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Однакпосилаючись на ці підстави касаційного оскарження заявник, серед іншого, не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.

Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

Також надіслати на адресу суду докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43цього Кодексу.

Щодо ціни позову та сплати судового збору

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач у справі. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна тощо.

На час вирішення питання про відкриття касаційного провадження матеріали цивільної справи № 372/2893/21 в розпорядженні Верховного Суду відсутні.

Предметом касаційного оскарження є постанова Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, якою задоволено вимогу майнового характеру про витребування земельної ділянки.

Із касаційної скарги та копії судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (вартості спірної земельної ділянки, яку позивач просила витребувати), тому суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги.

Оскільки з поданої касаційної скарги та судових рішень попередніх інстанцій неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру, заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру та сплатити суму судового збору.

Оскільки заявник подала касаційну скаргу в електронній формі, до неї застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гребеник Ірина Сергіївна, на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь