Ухвала

від 29.01.2024 по справі 754/5478/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/15/24

Справа № 754/5478/22

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Париста А.

за участі: скаржника - ОСОБА_1

представників стягувача - Горовенка О.І., Ковальової О.О.

заінтересованої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, стягувач - Обслуговуючий кооператив Житлово - будівельний кооператив «Суднобудівник - 21»,

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду м. Києва 08.01.2024 року надійшла скарга ОСОБА_1 , відповідно до прохальної частини якої скаржник просить суд: визнати неправомірним постанову ВП № НОМЕР_1 від 08.12.2023 року про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією Олексіївною та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марію Олексіївну скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 08.12.2023.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.02.2023 частково задоволено позов Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7761,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 498,24 грн., 3% річних у розмірі 500,65 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 223,47 грн. На підставі викладеного виконавець відкрив виконавче провадження ВП НОМЕР_2про стягнення з скаржника на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» заборгованість. Стягувачем виконавець зазначив Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21». Ніякий Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» до скаржника з позовом не звертався, не просив стягнути на свою користь заборгованість, що підтверджується витягом з позову, оригінал якого наявний в справі №754/5478/22. Теж саме вбачається і з відзиву на її апеляційну скаргу, де позивач його подає як обслуговуючий кооператив Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21». Вважає постанову ВП № ВП № НОМЕР_1 від 08.12.2023року неналежним виконавчим документом із огляду на наступне: приватним виконавцем Фесик М.О. порушені положення частини 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в частині відсутності зазначення дати прийняття і номеру рішення, згідно з яким видано документ, що суперечить п. 2 ч. і ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»; зазначено різні особи стягувача - Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21», в той час як стягнення проводити на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21», що суперечить п. 3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Також відсутня у постанові приватного виконавця Фесик М.О. дата набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення рішення до виконання, що суперечить п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вищезазначене, боржник вважає, що приватним виконавцем Фесик М.О. під час прийняття оскаржуваних постанов порушено п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято до виконання неналежний виконавчий документ.

15.01.2024 року від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. надійшли заперечення на скаргу, в якій вона вказує, що 07.12.2023 за вх. № 4134 на адресу приватного виконавця Фесик М.О. надійшла заява від Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» про відкриття виконавчого провадження з оригіналом виконавчого листа № 754/5478/22, виданого 23.11.2023 року Деснянським районним судом м. Києва. 08.12.2023 приватним виконавцем Фесик М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання вищевказаного виконавчого листа суду. 27.12.2023 на адресу приватного виконавця Фесик М.О. за вх. № 4416 надійшла скарга боржника ОСОБА_1 на постанову ВП № НОМЕР_1 від 08.12.2023 року. З доводами викладеними в скарзі, приватний виконавець не погоджується в повному обсязі та вважає її безпідставною, необґрунтованою та заперечує проти її задоволення, з наступних підстав: скаржник стверджуючи, що «ніякий «Житлово- будівельний кооператив» не звертався до неї з позовом про стягнення заборгованості», не врахував, що у постанові про відкриття виконавчого провадження № 73542096 зазначений вірно ідентифікаційний код стягувача «23493229», який і вказано у виконавчому листі Деснянського районного суду м. Києва № 754/5478/22 від 23.11.2023 року, виданому на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.02.2023 по справі № 754/5478/22 про стягнення з нього заборгованості. Інформація про назву та інші відомості про стягувача Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» як і про усіх юридичних осіб при відкритті виконавчого провадження автоматично підтягуються із офіційних державних джерел, зокрема з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи, який зазначений у виконавчому документі та відповідно за кодом стягувача 23493229 зареєстрована назва, саме «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21». Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», чітко передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів, рішень Національного банку України, наказів Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов`язки, що законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу. Отже, з огляду на вказані вище норми, постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом, як зазначає боржник та тому не повинна відповідати вимогам передбаченим у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, постанова, про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 винесена у чіткій відповідності із чинним законодавством, жодних порушень прав боржника не порушено, і відповідно жодних підстав для задоволення вказаної скарги щодо скасування зазначеної постанови немає.

17 січня 2024 року на адресу суду надійшли заперечення на скаргу від стягувача - Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Суднобудівник - 21», в якому представник вказав, що Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.02.2023 по справі № 754/5478/22 за позовом ОК «ЖБК «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги, набрало законної сили і є обов`язковим до виконання. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного судового рішення, але станом на день подання даного відзиву судове рішення боржником виконано частково. Намагаючись уникнути виконання судового рішення ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із скаргою, якою просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Фесик М.О. про відкриття виконавчого провадження 08.12.2023, оскільки вважає, що виконавцем порушено вимоги пунктів 2, 3, 5, 6 частини першої ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Представник зазначила, що не вбачає підстав для задоволення скарги, посилаючись на наступне: Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», чітко передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів. Постанова приватного виконавця Фесик М.О. не є виконавчим документом, а отже і не повинна відповідати вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова є документом виконавчого провадження і цілком відповідає, як вимогам Закону України «Про виконавче провадження» так і вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5.

Скаржник в судовому засіданні підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити. Заінтересована особа ОСОБА_3 також підтримав вимоги скарги. Представники стягувача в судовому засіданні проти задоволення вимог скарг заперечували. Приватний виконавець Фесик М.О. до судового розгляду не з`являлась двічі, про час та місце розгляду скарги була повідомлена належним чином.

Суд заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали скарги та долучені в її обґрунтування та заперечення докази, вивчивши зміст вимог, визначених вище, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.02.2023 року задоволено позов Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7761,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 498,24 грн., 3% річних у розмірі 500,65 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 223,47 грн.

23.11.2023 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, який виданий за результатом розгляду 22.02.2023 року цивільної справи № 754/5478/22 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Разом із тим, матеріали даної справи не містять відомостей про те, що виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню, або відомостей про те, що були видані судом помилково, або про скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, як наслідок, відсутні підстави вважати, що виконавчі листи з якихось підстав не могли бути прийняті приватним виконавцем до виконання та/або повернуті стягувачу.

В ході судового розгляду скаржник зазначив, що питання визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню ним ініційовано не було.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

07 грудня 2023 року Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» звернувся до приватного виконавця Фесик М.О. із заяво про примусове виконання вказаного виконавчого листа.

08 грудня 2023 року приватним виконавцем Фесик М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення заборгованості .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи обов`язки, які повинен виконувати виконавець під час здійснення виконавчого провадження, він зобов`язаний дотримуватись Конституції України. Закон України «Про виконавче провадження». Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тощо.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 74 Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець з власної ініціативи … може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Тому на підставі вище викладеного, під час даного судового розгляду не встановлено неправомірності дій приватного виконавця Фесик М.О. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цьому, скаржником не надано доказів з приводу того, що приватним виконавцем було неправомірно та безпідставно винесено постанову в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та Інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 30 січня 2024 року.

Суддя